Постанова 4824 № 755/11372/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/5554/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 серпня 2021року місто Київ справа №755/11372/18 Київський апеляційний судв складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В. суддів: Пікуль А.А., Невідомої Т.О. за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 січня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Гончарука В.П., повний текст рішення складено 20 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Дніпровський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини,- В С Т А Н О В И В: В липні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просила: визнати ОСОБА_1 батьком дитини ОСОБА_4, народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ; внести зміни до актового запису №1845 від 13 липня 2018 року про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зробленого Дніпровським районним у місті Києві відділом ДРАЦС ГТУЮ у місті Києві, де в відомостях про батька вказати батьком дитини ОСОБА_1 , виключивши відомості про ОСОБА_5 та змінити прізвище дитини з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_4 », по батькові залишити « ОСОБА_4 ». В обґрунтування вимог посилалася на те, що вона з відповідачем ОСОБА_1 познайомилась влітку 2017 року, почали зустрічатися, підтримували близькі стосунки, через три місяці зачали дитину. Вказувала, що відомості про її вагітність відповідач прийняв позитивно, за його ініціативою, вона була поставлена на облік у клініку «ISIDA», яку відповідач обрав самостійно, оплатив допологовий нагляд та пологи. Зазначала, що відповідач протягом вагітності турбувався про стан її здоров`я та майбутньої дитини. Посилалась на те, що через чотири місяці вагітності, відповідач орендував для неї квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , до якої вона одразу переїхала і проживає до цього часу. Орендна плата за квартиру була сплачена відповідачем до серпня 2018 року. Вказувала, що протягом п`яти місяців її вагітності, відповідач регулярно приїжджав до неї в орендовану квартиру за вище зазначеною адресою, привозив продукти харчування, вітаміни, медикаменти, проявляв турботу до неї, як до матері його дитини, матеріально підтримував. Зазначала, що після народження дитини, відповідач планував спільне з нею проживання однією сім`єю. Посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила доньку ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Дніпровським районним у місті Києві відділом державної РАЦС ГТУЮ у місті Києві, актовий запис №1845 від 13 липня 2018 року. Вказувала, що запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень був проведений в порядку ч.1 ст.135 СК України. Зазначала, що при її пологах відповідач не був присутній, а після народження дочки, він відмовився забирати її з клініки « ISIDA » та в подальшому раптово припинив їх відносини та відмовився від дочки, про що сповістив її в повідомленні по вайберу. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 січня 2021 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано ОСОБА_1 батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Внесено зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за №1845 від 13 липня 2018 року Дніпровського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві в графу «відомості про батька» - вказавши батьком дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виключивши відомості про ОСОБА_5 . Внесено зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_4 , 07 липня 2018 року за №1845 від 13 липня 2018 року Дніпровського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві змінивши прізвище замість « ОСОБА_4 » - вказавши « ОСОБА_4 » . Стягнутоз ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 704,80грн. судового збору. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. На обґрунтування вимог апеляційної скарги вказував, що позивач не надала жодних належних та допустимих доказів знаходження з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах, наміру встановити стійкі відносини, притаманні шлюбу, ведення спільного господарства, взаємного матеріального забезпечення та піклування, не анонімність, публічність відносин та бажання зачати дитину. Зазначав, що позивачем не було надано жодних доказів щодо підтвердження знаходження в інтимних стосунках з відповідачем саме в період зачаття, не викликались свідки, які б могли підтвердити стосунки сторін, як подружжя, не надано також медичних довідок щодо терміну вагітності. Посилався на те, що висновок експерта №103-174-2020, яким встановлено біологічне батьківство ОСОБА_1 відносно ОСОБА_4 , є не точним та сумнівним. Вказував, що виходячи з інформації, зазначеної у висновку експерта №103-174-2020, не є зрозумілим, за який період часу було проведено дослідження і якщо дослідження тривало більше трьох днів, то це ставить під сумнів точність висновку експертизи. Зазначав, що у висновку експерта №103-174-2020 зазначається, що був складений протокол відібрання зразків крові ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , але даний протокол не був долучений до висновку та відсутній в матеріалах справи. Тому не можливо зрозуміти, в який проміжок часу і в кого було відібрано зразки для проведення експертизи. Посилався на те, що наявні підстави для визнання даного висновку експерта необґрунтованим або таким, що викликає сумніви в його правильності і, як наслідок, судом мала бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експерту або виклик експерта в судове засідання для надання усних пояснень. Вказував, що щодо зазначених обставин стороною відповідача заявлялись відповідні клопотання, які суд першої інстанції залишив поза увагою та встановив недоведені обставини встановленими на підставі самостійних припущень та здогадок. Зазначав, що клопотання про проведення судово-генетичної експертизи було подано позивачем з порушенням норм ЦПК України, але прийняте судом, як таке, що подане з додержанням строку для його подання. При цьому, у задоволенні клопотань відповідача було відмовлено, у зв`язку з порушенням строку на їх подання. Посилався на те, що позивач при першому винесенні ухвали про призначення експертизи не з'явилась на проведення експертизи. Вказував, що позивач неодноразово змінювала представників та заявляла клопотання про перенесення розгляду справи, чим затягувала судовий процес, що ставить під сумнів її добросовісність та чесність заявлених нею вимог. Зазначав, що під час розгляду зазначеної справи було порушено право відповідача на справедливий суд та захист своїх порушених прав, а також неупередженість суду при прийнятті рішень. Посилався на те, що всі наявні в матеріалах справи докази, на яких грунтується рішення суду є сумнівними та неналежними і в своїй сукупності не доводять батьківство відповідача щодо дитини позивача. А тому, жодних підстав для задоволення даного позову немає. Відзиву на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надійшло. В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з вищевказаних підстав. Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Третя особа Дніпровський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Направила на адресу суду заяву, в якій просила розглядати справу у відсутність її представника. Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність третьої особи відповідно до положень ч.2 ст.372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обгрунтованості. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч.2 ст.125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду. Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Частиною першою статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою. Європейського суду з прав людини у справі «Йевремович проти Сербії» зазначив, що відповідно до статті 8 Конвенції під час розгляду скарги про встановлення батьківства, суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини («Jevremovic v. Serbia», заява №3150/05, пункт 109, рішення ЄСПЛ від 17 травня 2007 року). У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» надано роз`яснення, що рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах актів цивільного стану (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення. У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №591/6441/14-ц зазначено, що доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до частин 1, 8 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може гуртуватися на припущеннях. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька. Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі №399/1029/15-ц вказано, що експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза, призначається у цивільних справах з метою формування доказової бази. Об'єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, букального та іншого епітелію, волосся (за наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини. Для визначення спірного батьківства необхідна присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. За відсутності біологічного матеріалу хоча б однієї зі сторін провести дослідження неможливо. Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 13 липня 2018 року Дніпровським районним у місті Києві ВД РАЦС ГТУЮ у місті Києві, актовий запис №1845. У свідоцтві про народження батьками дитини вказані: батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_3 . Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 СК України від 13 липня 2018 року батьком дитини вказаний ОСОБА_5 . Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказувала на те, що вона з відповідачем ОСОБА_1 познайомилась влітку 2017 року, почали зустрічатися, підтримували близькі стосунки, через три місяці зачали дитину. З метою підтвердження спорідненості між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як між біологічним батьком та дочкою, представником позивача у суді першої інстанції було заявлено клопотання про призначення по справі експертизи судово-медичної генетичної ідентифікації. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20 листопада 2018 року було призначено по справі судово-біологічну, генетично-ідентифікаційну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського міського бюро судово-медичних експертиз. Однак, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на відбір зразків крові не з'явилися, Київське міське бюро судово-медичних експертиз повернув ухвалу до суду без виконання. У судовому засіданні суду першої інстанції 29 січня 2020 року, представником позивача знову було заявлено клопотання про призначення по справі експертизи. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29 січня 2020 року було призначено по справі судово-біологічну, генетично-ідентифікаційну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського міського бюро судово-медичних експертиз. Відповідно до висновку судового експерта Київського міського бюро судово-медичних експертиз Юрченко О.В. №103-174-2020 від 07 вересня 2020 року молекулярно-генетичним дослідженням встановлено: вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_1 відносно ОСОБА_4 складає величину не менш ніж 99,99%. Таким чином , згідно Hummel Kat all «Biostatistische Abstam-mugsbegutachuhg mitblutgruppeh befunden» Stuttgart 1971., біологічне батьківство ОСОБА_1 відносно ОСОБА_4 практично доведено. Позивач у позовній заяві вказувала на те, що відомості про її вагітність відповідач прийняв позитивно, за його ініціативою, вона була поставлена на облік у клініку «ISIDA», яку відповідач обрав самостійно, оплатив допологовий нагляд та пологи, протягом вагітності відповідач турбувався про стан її здоров`я та майбутньої дитини. На підтвердження того, що відповідач оплатив зі своєї кредитної картки послугу перебування позивача в клініці « ISIDA » позивачем було надано чек на суму 61819,20 грн., де платником зазначено - ОСОБА_1 . Також позивач надала виписку зі свого карткового рахунку у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з якої вбачається, що відповідач у період з січня 2018 року по липень 2018 року здійснював банківські перекази на банківський рахунок позивача. Заперечуючи проти позову, представник відповідача вказував на те, що висновок експерта №103-174-2020, яким встановлено біологічне батьківство ОСОБА_1 відносно ОСОБА_4 , є не точним та сумнівним, оскільки виходячи з інформації, зазначеної у висновку експерта №103-174-2020, є не зрозумілим, за який період часу було проведено дослідження і якщо дослідження тривало більше трьох днів, то це ставить під сумнів точність висновку експертизи. Зазначав, що у висновку експерта №103-174-2020 зазначається, що був складений протокол відібрання зразків крові ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , але даний протокол не був долучений до висновку та відсутній в матеріалах справи. Тому не можливо зрозуміти, в який проміжок часу і в кого було відібрано зразки для проведення експертизи. З метою надання пояснень щодо висновку №103-174-2020, в судове засідання апеляційного суду було викликано судового експерта Юрченко О.В., яка пояснила, що відбір зразків крові ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було проведено 31 липня 2020 року о 11.00 год., на підтвердження чого надала протокол №174 відбору зразків крові для дослідження методом ДНК-аналізу. Вказувала на те, що експертиза була розпочата 25 серпня 2020 року та закінчена 09 вересня 2020 року. Умови зберігання відібраних зразків було дотримано (зберігалися у сухому місці), оскільки якби зразки були пошкоджені, то не можливо було б виділити ДНК-профілі. Зазначила, що особу ОСОБА_1 було встановлено по паспорту серії НОМЕР_2 . Виходячи з вищевикладеного, колегією суддів сумнівів у правильності висновку експерта не встановлено, висновок експерта є необґрунтованим та несуперечить іншим матеріалам справи. Заперечуючи факт батьківства ОСОБА_1 відносно ОСОБА_4 , сторона відповідача не надала суду належні та допустимі докази на підтвердження своїх доводів, побудувавши їх лише на припущеннях. Вирішуючи спір та поклавши в основу рішення про задоволення позову у частині встановлення факту батьківства висновок судово-медичної експертизи, суд першої інстанцій правильно застосував норми статті 128 СК України та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту батьківства ОСОБА_1 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до пункту 2.13 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року №96/5, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є: рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану. Встановивши, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_4 , суд першої інстанції підставно ухвалив рішення про внесення змін до актового запису про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за №1845 від 13 липня 2018 року Дніпровського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві в графу «відомості про батька» - вказавши батьком дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виключивши відомості про ОСОБА_5 . Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені ст.376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду. Отже, суд першої інстанції всебічно і об`єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 січня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 05 серпня 2021 року. Головуючий: Судді: