Постанова Київський апеляційний суд № 361/69/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №361/69/19 Головуючий у І інстанції Сердинський В.С. Провадження №22-ц/824/8654/2021 Доповідач у 2 інстанції Голуб С.А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 серпня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Голуб С.А., суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О., за участі секретаря судового засідання Сакалоша Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут» про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: В січні 2019 року позивач пред`явив в суді позов до відповідача посилаючись на те, що з 22 квітня 2011 року він працював на посаді завідувача відділу безпеки на транспорті державного підприємства «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут». 30 листопада 2018 року його було звільнено з посади у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України. Позивач вважає своє звільнення незаконним та таким, яке порушує гарантоване Конституцією України та Кодексом законів про працю України право на працю. Вважає наказ «Про введення в дію оновленої організаційної структури ДП «ДержавтотрансНДІпроект»» від 03.08.2018 року № 46 протиправним та незаконним, оскільки він прийнятий в супереч вимогам Інструкції з діловодства ДП «ДержавтотрансНДІпроект» (СТП 19-0701:2014). Відповідачем не враховано переважне права позивача на залишення на роботі відповідно до ст.42 КЗпП України, Позивачу не запропоновано всіх вакантних посад, які з`явились у відповідача протягом періоду вивільнення і які існували на день звільнення. Надання згоди на звільнення позивача профспілковим комітетом відбулося всупереч вимогам чинного законодавства України. Також позивач зазначив, що в період з 01 листопада 2018 року по 30 листопада 2018 року перебував на лікуванні, оскільки неправомірні дії відповідача завдали йому моральної шкоди, що підтверджується листком непрацездатності серія АДІ №877374. Посилаючись на викладене, просив суд визнати незаконними та скасувати наказ ДП «ДержавтотрансНДІпроект» від 03.08.2018 № 46 «Про введення в дію оновленої організаційної структури ДП «ДержавтотрансНДІпроект», накази від 02.11.2018 № 117-К та від 30.11.2018 № 128-К по особовому складу, поновити його на посаді завідувача відділу безпеки на транспорті з 30.11.2018, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, моральну шкоду в розмірі 15000,00 грн. та судові витрати. 17 травня 2019 року представник позивача подав заяву про зміну предмету позову, в якій просив прийняти до провадження заяву позивача про зміну предмета позову та вважати вимоги позивача наступними: - визнати протиправними та скасувати наказ ДП «ДержавтотрансНДІпроект» від 03.08.2018 № 46 «Про введення в дію оновленої організаційної структури ДП «ДержавтотрансНДІпроект», накази від 02.11.2018 № 117-К та від 30.11.2018 № 128-К по особовому складу, - визнати незаконним та скасувати рішення Комісії ДП «ДержавтотрансНДІпроект» по визначенню осіб, які мають переважне право на залишення на роботі, оформлене протоколом № ПР-3 від 18.10.2018, - визнати незаконним та скасувати акт роботи комісії ДП «ДержавтотрансНДІпроект» по визначенню осіб, які мають переважне право на залишення на роботі від 18.10.2018, - поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача відділу безпеки на транспорті з 30.11.2018, - стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, моральну шкоду в розмірі 15000,00 грн. та судові витрати. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В доводах апеляційної скарги зазначає, що у рішенні суду взагалі проігноровані основні доводи позивача, не надано жодної оцінки тим обставинам, які містяться у позовній заяві, відповіді на відзив та письмових запереченнях позивача. У зв`язку із цим, судом першої інстанції не спростовано тих фактів, які свідчать про незаконність звільнення ОСОБА_1 . Позивач вказує, що суд першої інстанції не дав оцінки його доводам щодо незаконності рішення та акту комісії по визначенню осіб, які мають переважне право на залишення на роботі. Наголошує на тому, що конкурсний відбір на зайняття вакантної посади завідувача відділу дослідження безпеки на транспорті, питань нормування, стандартизації та метрології відбувся з грубим порушенням вимог чинного законодавства та Примірного положення про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних наукових посад державної наукової установи, зокрема п. 1, 6, 7, 15, 16, 25, 27 Положення. Відповідач замість того, щоб використати можливість перевести працівника, посада якого скорочується на рівнозначну посаду в межах закону, навпаки порушує порядок проведення конкурсу та умисно перешкоджає позивачу у цьому, що в свою чергу свідчить про протиправність, незаконність та необхідність скасування Наказу ДП «ДержавтотрансНДІпроект» від 02.11.2018 року № 117-К та Наказу від 30.11.2018 року № 128-К. Також апелянт вважає, що у справі відсутні докази реальності скорочення штату працівників та суттєвих змін в організації виробництва та праці. Апелянт зазначає, що він не оспорює право директора ДП «ДержавтотрансНДІпроект» змінювати організаційну структуру підприємства, а лише стверджує, що зміни організаційної структури не можуть містити ознаки дискримінації у сфері праці та бути спрямованими виключно на протиправне звільнення працівника. Вважає помилковими висновки суду про те, що наявність пропозицій на заміщення інших вакантних посад свідчить про законність звільнення позивача. При цьому, суд ігнорує той факт, що позивач вважав посаду завідувача відділу дослідження безпеки на транспорті, питань нормування, стандартизації та метрології такою, що відповідає його кваліфікації та професійним навичкам, очікував об`єктивності та законності при розгляді його заяви на заміщення цієї посади у зв`язку із скороченням його посади завідувача відділу безпеки на транспорті. Просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про задоволення позову. В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України на адресу суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від ДП «ДержавтотрансНДІпроект». Відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, таким, що ухвалене на основі повного та всебічного з`ясування обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, і вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, повністю не визнає вимоги, викладені в ній, та не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідач вважає, що у супереч вимогам п. 1 ст. 4 ЦПК України, а також ст. 16 ЦК України, позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права, оскільки протокол № ПР - 3 від 18.10.2018 року Комісії по визначенню осіб, які мають переважне право на залишенні на роботі та Акт роботи цієї Комісії від 18.10.2018 року (а.с. 220, 286-287 том 1) не порушують права позивача, а також ці документи не оскаржуються в судовому порядку в рамках цього позову. Крім того, Комісія по визначенню осіб, які мають переважне право на залишенні на роботі, не мала повноважень щодо звільнення працівників з роботи. Позивач не залучив у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору осіб, на права яких може вплинути рішення у цій справі. Щодо твердження позивача про те, що зміна організаційної структури є формальною, а скорочення штату «латентним», відповідач зазначає наступне. Оновлена організаційна структура ДП «ДержавтотрансНДІпроект» на рік є додатком до Наказу ДП «ДержавтотрансНДІпроект» від 03.08.2018 № 46 «Про введення в дію оновленої організаційної структури ДП «ДержавтотрансНДІпроект», затверджена директором ДП «ДержавтотрансНДІпроект» та погоджена Міністерством інфраструктури України 02.08.2018, відповідно до своїх повноважень. Таким чином відповідач вважає, що не можливо визнати незаконним цей наказ, без оскарження рішення Міністерства інфраструктури України про погодження Міністерством інфраструктури України оновленої організаційної структури ДП «ДержавтотрансНДІпроект» на 2018 рік, адже це стосується сфери повноважень Міністерства інфраструктури України, як органу виконавчої влади, якому підпорядковується відповідач. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін. В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник адвокат Головенський В.О. підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити. Представники відповідача - Гадашова А.С., Мосійчук А.П., Федоров Ю.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечували. Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з урахуванням таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що наказом № 46 від 03 серпня 2018 «Про введення в дію оновленої організаційної структури ДП «ДержавтотрансНДІпроект» з 05 листопада 2018 введено в дію оновлену організаційну структуру ДП «ДержавтотрансНДІпроект». Наказом ліквідовуються з 05 листопада 2018 року відділ стандартизації та метрології, відділ безпеки на транспорті та канцелярія та утворюються відділ дослідження безпеки на транспорті, питань нормування, стандартизації та метрології, (а.с. 35-36, том 1). На виконання ст. 49-4 Кодексу законів про працю України та ч. 3 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», керівник ДП «ДержавтотрансНДІпроект» 03 серпня 2018 року направив до первинної профспілкової організації ДП «ДержавтотрансНДІпроект» лист № 3.43-28/543 «Повідомлення профспілці про зміни в організації виробництва та праці, можливого скорочення штату». Профспілковий комітет ДП «ДержавтотрнасНДІ проект» розглянув на засіданні вказаний лист керівника ДП «ДержавтотрансНДІпроект» та погодив його. 17 серпня 2018 року позивач отримав від ДП «ДержавтотрансНДІпроект» попередження про наступне вивільнення № 3.43-28/589 (а.с. 224, том 1), яким позивача було попереджено, що з 05 листопада 2018 ліквідується відділ безпеки на транспорті та скорочується посада завідувача відділу безпеки на транспорті, яку він обіймає та разом з попередженням був наданий перелік вакантних посад в ДП «ДержавтотрансНДІпроект» станом на 17 серпня 2018 року (а.с. 224, том 1). Позивач з текстом попередження та переліком вакантних посад ознайомився, про що свідчить його особистий підпис та примітка про те, що з запропонованим переліком він ознайомлений та вважає, що цей перелік не відповідає його кваліфікації та професійним навичкам. Крім того, позивач був ознайомлений з переліком вакантних посад в ДП «ДержавтотрансНДІпроект» станом на 10 вересня 2018 року, 05 жовтня 2018 року, в тому числі з переліком вакантних посад, які вводяться до штатного розпису в ДП «ДержавтотрансНДІпроект» з 05 листопада 2018 року (станом на 19 жовтня 2018 року), та 30 листопада 2018 року (а.с. 239-235, том 1). Наказом № 51 від 28 вересня 2018 року був затверджений та введений в дію з 05 листопада 2018 року перелік змін № 6 до штатного розпису ДП «ДержавтотрансНДІпроект». В переліку було зазначено, що ліквідується відділ безпеки на транспорті та відділ стандартизації та метрології, а також виводяться посади завідувачів відділу та інших працівників відділів у загальній кількості 11 осіб. Натомість утворюється відділ дослідження безпеки на транспорті, питань нормування, стандартизації та метрології, вводиться посада завідувача відділу. Відділ складається із трьох секторів: стандартизації та метрології, сектору дослідження безпеки на транспорті, сектору з питань нормування. Загальна кількість працівників 12 осіб (а.с.244 том 1). 01 жовтня 2018 року відповідач видав наказ № 53 «Про утворення комісії по визначенню осіб, які мають переважне право на залишення на роботі» (а.с. 245, том 1). 03 жовтня 2018 року на виконання п. 2.1. наказу № 53 «Про утворення комісії по визначенню осіб, які мають переважне право на залишення на роботі» відповідачем затверджено вимоги до кандидата на посаду завідувача відділу дослідження безпеки на транспорті, питань нормування, стандартизації та метрології (а.с. 267-272, том 1). 08 жовтня 2018 року позивач звернувся до директора ДП «ДержавтотрансНДІпроект» із заявою про переведення (призначення) його на посаду завідувача відділу дослідження безпеки на транспорті, питань нормування, стандартизації та метрології (а.с.37) 18 жовтня 2018 за результатами проведеної роботи Комісії було складено Акт по визначенню осіб, які мають переважне право на залишення на роботі, відповідно до якого Комісія дала рекомендації директору ДП «ДержавтотрансНДІпроект» щодо прийняття осіб на вакантні посади. (а.с. 220, том 1) Позивача не було рекомендовано на посаду завідувача новоствореного відділу. 18 жовтня 2018 відповідач отримав Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № КВ 1269/1359/АВ за результатами перевірки Державної служби України з питань праці на підставі звернення позивача, в якому зазначається, що у ході інспекційного відвідування та за результатами дослідження документів та перевірки дотримання законодавства про працю порушень у ДП «ДержавтотрансНДІпроект» щодо працівника ОСОБА_1 не виявлено. (а.с. 198-201, том 1) 29 жовтня 2018 року на засіданні профспілкового комітету (а.с. 239, том. 1) було розглянуто подання від 19 жовтня 2018 року № 3.43-28/847 ДП «ДержавтотрансНДІпроект» до Профспілкового комітету, запрошено ОСОБА_1 (а.с. 241, том 1) та запропоновано йому надати згоду у письмовому вигляді на переведення на іншу роботу та подати відповідну письмову заяву про переведення на одну із вакантних посад. (а.с. 236-237, том 1) На всі пропозиції зі сторони відповідача позивач не надав згоди, його відмова про переведення на іншу посаду та неподання відповідної заяви зафіксовано у відповідному Акті від 29.10.2018 про відмову завідувача відділу безпеки на транспорті ОСОБА_1 на переведення на інші посади (а.с. 221, том 1). Відповідно до листка непрацездатності серії АДІ № 877374, виданого 01 листопада 2018 року, Позивач перебував на лікарняному із загального захворювання з 01 листопада 2018 року по 29 листопада 2018 року, до роботи стати 30 листопада 2018 року (а.с. 60 том 1). Відповідач задля дотримання норм трудового законодавства України після виходу ОСОБА_1 на роботу з амбулаторного лікування, повторно провів засідання профспілкового комітету ДП «ДержавтотрансНДІпроект» (витяг з протоколу № 24 від 30.11.2018) (а.с. 240, том 1), на яке було запрошено позивача (а.с. 242, том 1). Позивач розписався та своїм підписом підтвердив про свою обізнаність про час, місце проведення цього засідання та заявив, що його представництво буде здійснюватись адвокатом Головенським В.О. на підставі довіреності (а.с. 214, том 1) Профкомом розглянуто повторне подання від 30.11.2018 № 3.43- 28/946 ДП «ДержавтотрансНДІпроект» про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 (а.с. 238, том 1). 30 листопада 2018 року ОСОБА_1 було ознайомлено із наказом ДП «ДержавтотрансНДІпроект» від 02 листопада 2018 року № 117-К із змінами внесеними наказом ДП «ДержавтотрансНДІпроект» від 30 листопада 2018 року № 128-К, згідно якого його звільнено 30 листопада 2018 року у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України. Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання незаконним наказу від 03 серпня 2018 № 46 «Про введення в дію оновленої організаційної структури ДП «ДержавтотрансНДІпроект», суд першої інстанції виходив з того, що доцільність внесення змін до організаційної структури ДП «ДержавтотрансНДІпроект» визначається керівником ДП «ДержавтотрансНДІпроект» за погодженням з уповноваженим органом управління - Міністерством інфраструктури України, відповідно до ст. 64 Господарського кодексу України, Статуту ДП «ДержавтотрансНДІпроект» та Контракту директора ДП «ДержавтотрансНДІпроект». Тому оцінка позивачем організаційної структури підприємства та доцільність внесення до неї змін є суб`єктивною та має характер припущень. Відмовляючи у задоволенні позову в частині поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що процедура звільнення позивача відповідачем була дотримана. Позивач був попереджений про наступне скорочення його посади, йому неодноразово пропонувались інші посади в установі, від яких він відмовлявся, двічі питання про надання згоди на його звільнення розглядалось профспілковим комітетом Колегія суддів погоджується із такими висновками суду виходячи з такого. Відповідно до статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання незаконним наказу від 03 серпня 2018 №46 «Про введення в дію оновленої організаційної структури ДП «ДержавтотрансНДІпроект», суд першої інстанції вірно виходив з того, що працівник не може оскаржувати накази з організаційної діяльності підприємства, оскільки власник самостійно вирішує питання чисельності і штату працівників. Працівник може подати позов лише на захист свого порушеного права. Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постановах від 16 січня 2018 року (справа № 519/160/16-ц) та від 06 лютого 2018 року (справа №696/985/15-ц), суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення. У постанові Верхового Суду від 28 березня 2019 року у справі № 755/3495/16ц зазначено, що «не є належним способом захисту оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ним органу та є складовою права на управління діяльністю підприємства чи установи. При цьому правом працівника залишається оспорювати власне саме правомірність його звільнення». Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що питання зміни організаційної структури підприємства є правом відповідного суб`єкта господарювання при здійсненні ним господарської діяльності. Реалізація цього права породжує обов`язок підприємства дотриматися гарантій прав працівників. При цьому саме втручання в господарську діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України. Викладені позивачем доводи не містять таких підстав з посиланням на норму закону, відповідно до яких є необхідність у реагуванні на рішення про внутрішній устрій підприємства за вимогою працівника. Пунктом першим частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Відповідно до ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Підставою для звільнення позивача відповідач зазначив попередження ОСОБА_1 про звільнення від 17 серпня 2018 року та згоду профкому від 30 листопада 2018 року. Щодо доводів позивача про порушення відповідачем його переважного права на зайняття новоутвореної посади завідувача відділу дослідження безпеки на транспорті, питань нормування, стандартизації та метрології колегія суддів не погоджується із ними з таких підстав. Позивач посилається на те, що наказом від 03 серпня 2018 року було передбачено ліквідацію «відділу стандартизації та метрології» та «відділу безпеки на транспорті», натомість утворено відділ дослідження безпеки на транспорті, питань нормування, стандартизації та метрології. Таким чином підлягали скороченню посади завідувачів зазначених відділів і утворювалась одна посада завідувача створеного відділу. Завідувача відділу стандартизації та метрології було переведено за його згодою на іншу посаду, отже позивач вважав, що він мав право претендувати на посаду начальника новоствореного відділу. При цьому він мав переважно право перед іншими особами на зайняття цієї посади. Разом із тим, переважне право на залишення працівника на роботі враховується лише у разі скорочення однорідних професій та посад, а у цьому випадку мало місце скорочення усього структурного підрозділу відповідача. Така правова позиція виловлена Верховним Судом в постанові від 15 липня 2020року у справі № 310/9294/18 провадження № 61-7843 св20. Разом із тим, новостворена посада завідувача відділу дослідження безпеки на транспорті, питань нормування, стандартизації та метрології також могла бути запропонована позивачу. Однак на неї він міг претендувати лише з іншими працівниками, які подали відповідні заяви. Відповідач сам вправі визначати кваліфікаційні вимоги до своїх працівників відповідно до посадових обов`язків, які ставляться перед працівником. Таким чином колегія суддів відхиляє доводи позивача щодо порушення його переважного права на залишення на роботі, так як право на залишення на роботі, передбачене частиною першою статті 42 КЗпП України, не застосовується для працевлаштування у новоутворених структурних підрозділах (при зміні організаційної структури), оскільки, переважне право на залишення на роботі не є тотожним переважному прав на працевлаштування на нову посаду у новостворених підрозділах. Така правова позиція виловлена Верховним Судом в Постанові від 19 травня 2021 року у справі №310/9294/18 провадження №61-16809ск20. Відповідач визначив кваліфікаційні вимоги до новоутвореної посади завідувача відділу дослідження безпеки на транспорті, питань нормування, стандартизації та метрології і розглядав всі кандидатури, які претендували на цю посаду. З врахуванням наведеного, процедура проведення відбору працівників на новоутворену посаду, яка була оформлена Актом комісії від 18 жовтня 2018 року не пов`язана із процедурою звільнення позивача за скороченням штату, отже правомірність її проведення не може бути підставою для перевірки правильності звільнення позивача з посади начальника відділу безпеки на транспорті. Позивач оскаржував рішення та акт Комісії ДП «ДержавтотрансНДІпроект» по визначенню осіб, які мають переважне право на залишення на роботі, оформлене протоколом № ПР-3 від 18 жовтня 2018 року саме з тих підстав, що цим рішенням він був позбавлений права на зайняття вакантної посади на яку претендував у зв`язку із скороченням його посади. Однак рішення комісії не є актом індивідуальної дії, на підставі цього рішення у працівника не виникають права та обов`язки і він також не позбавляється цих прав, оскільки право працівника на зайняття посади та звільнення з посади залежить лише від рішення власника підприємства або уповноваженої ним особи. Отже позивач оскаржуючи Акт та рішення комісії обрав неналежний спосіб захисту. Щодо доводів апеляційної скарги, яка подана представником позивача адвокатом Головенським В.О. про те, що він був присутнім на засіданні профкому на якому надавали згоду на звільнення позивача, хоча не мав повноважень від ОСОБА_1 на це, отже засідання відбулось без присутності працівника судова колегія зазначає наступне. Відповідно до ст. 43 КЗпП України виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником та повідомляє про своє рішення в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору. Як вбачається із матеріалів справи відповідач звернувся до первинної профспілкової організації з поданням про звільнення (а.с. а.с. 236-237 т.1) Рішенням профкому від 29 жовтня 2018 року надана згода на звільнення ОСОБА_1 за скороченням штату (а.с.239 т.1) Дотримуючись наведеної процедури і отримавши згоду профспілкового органу на звільнення позивача, разом із тим відповідач не звільнив позивача, оскільки позивач перебував на лікарняному. Після цього, коли позивач вийшов на роботу і відмовився від запропонованих йому посад, відповідач повторно 30 листопада 2011 року звернувся до профкому з поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 (а.с.238 т.1 ) Рішенням профкому від 30 листопада 2018 року надана згода на звільнення ОСОБА_1 (а.с.240 т.1) При цьому в засіданні брав участь представник позивача адвокат Головенський В.О., який діяв в його інтересах на підставі довіреності від 29 листопада 2018 року. В довіреності були зазначені повноваження Головенського В.О. на представлення інтересів ОСОБА_1 з будь-яких питань в ДП «ДержвтотрансНДІпроект». Зокрема надано право отримувати оригінал трудової книжки, будь які накази, повідомлення, розпорядження, а також листи, подавати документи, знайомитись з матеріалами справ, робити виписки, знімати копії, брати участь у засіданнях, надавати усні та письмові пояснення та інш.(а.с.214,240 т.1) З врахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги про те, що засідання профкому відбулось без участі позивача, що є порушенням вимог ст. 43 КЗпП України є голослівними. Таким чином, суд першої інстанції встановивши, що відповідачем була дотримана процедура звільнення працівника, а саме строки попередження про звільнення, пропонування усіх вакантних посад, в тому числі посад, які позивач міг обіймати з урахуванням його освіти та кваліфікації, отримання згоди профкому на звільнення, суд дійшов вірних висновків про відсутність підстав для задоволення позову. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення , оскільки суд дав відповіді на усі доводи позивача. Перевіряючи доводи апеляційної скарги і ухвалюючи судове рішення за наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів також враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який зазначаючи, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), Серія A, № 303-A, § 29,30), разом з тим акцентував увагу на тому, що це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права та не може бути скасоване з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 375 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут» про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 05 серпня 2021 року. Суддя-доповідач Судді: