Постанова 4807 № 310/4456/20

Дата документу 05.08.2021 Справа № 310/4456/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2021 року м. Запоріжжя Єдиний унікальний № 310/4456/20 Провадження № 22-ц/807/2561/21 Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кримської О.М. (суддя-доповідач), суддів: Дашковської А.В., Кочеткової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 травня 2021 року в складі судді Вірченко О.М. в справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: У червні 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначали, що відповідач звернулась до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 23.07.2008. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Також заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані для ознайомлення в письмовій формі. Укладений договір, відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України, є договором приєднання. Крім того, відповідач користувався картковим рахунком, використовував кредитні кошти, тобто, в розумінні ч.2 ст. 642 ЦК України прийняв пропозицію. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту, але відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим виникла заборгованість, розмір якої станом на 31.03.2020 складає 200 304,50 гривень, з яких: 10 085,28 гривень - заборгованість за кредитом, 188 819,22 гривень заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом, 1 400 гривень нарахована пеня, та судові витрати в розмірі 2 102 гривні. В процесі розгляду справи, позивачем було зменшено розмір позовних вимог, остаточно позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором б/н від 23.07.2008 року станом на 31 жовтня 2020 року в розмірі 25496,85 грн., яка складається з 10085,28 грн. заборгованості за тілом кредиту (простроченим) та 15411,57 грн.- заборгованість з простроченими відсотками. Ураховуючи зазначене, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 23 липня 2008 року в розмірі 25496,85 грн , а також судові витрати. Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 травня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 23.07.2008 в розмірі 10 085,28 грн. заборгованість за простроченим тілом, а також судовий збір в розмірі 831,45 грн., а всього стягнуто 10 916,73 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами, АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати в цій частині та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд, першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність домовленості сторін про сплату відсотків та інших платежів на користь позивача, оскільки із довідки про умови кредитування від 23.07.2008, яка підписана позичальником, вбачається, що сторони погодили базову відсоткову ставку за користування кредитом розмір щомісячних платежів, строк їх внесення, порядок нарахування пені, розмір штрафів та розмір комісії за зняття готівки. Вказаний доказ був поданий разом із позовною заявою, проте суд не врахував його при ухваленні рішення. ОСОБА_1 отримала копію апеляційної скарги і ухвали про відкриття апеляційного провадження 07 червня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.187), проте не скористалась своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: малозначні справи; що виникають з трудових відносин; про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Згідно ізч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом, виходив з безпідставності позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті у анкеті-заяві, а також виходив з того, що витяг з Тарифів, Умов та правил надання банківських послуг, розміщених на сайті банку, не може вважатися складовою частиною спірного договору. Довідка про умови кредитування надана позивачем не була прийнята судом першої інстанції з підстав того, що факт її підписання відповідачем є недоведеним, оскільки у вказаній довідці не зазначено прізвища та ініціалів особи підпис якої, стоїть на фотокопії довідки. Колегія суддів не може цілком погодитися з таким висновком суду першої інстанції у цій справі. Судом встановлено, що 23 липня 2008 року ОСОБА_1 підписала заяву, якою виявила згоду на отримання кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» з встановленим лімітом у 2 000 гривень, базовою процентною ставкою за кредитом в 3 % на місяць на залишок заборгованості та щомісячною комісією 0 % (а.с. 23 зворот). За змістом вказаної заяви ОСОБА_1 погодилась, що заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були наданні останній для ознайомлення в письмовому вигляді. В подальшому, кредитний ліміт за карткою позичальника ОСОБА_1 , спочатку було збільшено до 12 200 гривень, та поступово зменшено до 0 гривень (а.с.21). Відповідач використовувала надані позивачем кредитні кошти, в тому числі за збільшеним кредитним лімітом, у власних цілях, що підтверджується випискою про рух коштів по картковому рахунку № НОМЕР_1 (а.с.13-20). Згідно з розрахунком долученим до позовної заяви, розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 23 липня 2008 року станом на 31 березня 2020 року становить 200 304,50 гривень, з яких: 10 085,28 гривень заборгованість за тілом кредиту; 188 819,22 гривень заборгованість за нарахованими відсотками; 1400 гривень нарахована пеня. Водночас позивач просив суд стягнути частину заборгованості у сумі 139852,84 грн., яка складається з 10085,28 грн. заборгованості за тілом кредиту та 129767,56 грн. - заборгованості за відсотками за період з 23.07.2008 по 01.09.2019. В процесі розгляду справи, позивачем було зменшено розмір позовних вимог, остаточно позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором б/н від 23.07.2008 року станом на 31 жовтня 2020 року в розмірі 25496,85 грн., яка складається з 10085,28 грн. заборгованості за тілом кредиту (простроченим) та 15411,57 грн.- заборгованість з простроченими відсотками ( а.с.121). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»). Аналіз зазначених норм дає підстави дійти до висновку про те, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений, при цьому умови договору повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв?язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Тобто, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Саме такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 відсотків за користування кредитними коштами, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв роздруківку наданих позивачем Умов і правил надання банківських послуг, які не підписані позичальником, а також обґрунтовано не прийняв в якості доказу погоджених умов користування кредитними коштами «Довідку про умови кредитування», оскільки зі змісту останньої дійсно не можливо встановити факт її підписання саме відповідачем ОСОБА_1 , з тих підстав, що остання не містить вказівки на особу, що її підписала чи посилання на заяву про надання кредиту № 0513041100062590787 підписану позичальником. Водночас при ухваленні рішення судом першої інстанції не було враховано, що розмір базової процентної ставки за кредитом на рівні 3 % на місяць на залишок заборгованості визначено в заяві позичальника і вказана заява містить підпис ОСОБА_1 . Отже, колегія суддів приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог банку про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі, визначеному в заяві, підписаній ОСОБА_1 АТ КБ «Приватбанк», пред`являючи вимоги про погашення кредиту, відповідно до заяви про уточнення розміру позовних вимог (а.с. 121) просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками у сумі 15411,57 грн. Вирішуючи питання щодо розміру вказаної заборгованості, колегія суддів виходить з наступного. З розрахунку заборгованості, який долучено банком до позовної заяви (а.с. 9-10), вбачається, що в період з 24 липня 2008 року по 31 грудня 2012 року банк нараховував проценти за договором, укладеним між сторонами з відсотковою ставкою 36,00 % річних, проте, починаючи з 01 січня 2013 року процентна ставка зменшена банком до 30 %, з 01 вересня 2014 року процентна ставка збільшена банком до 34,80 % річних, а з 01 квітня 2015 року до 43,20 % річних, що не відповідає умовам договору, укладеного між сторонами, та вимогам ст.1056-1 ЦК України. Відповідно до п. 5.3 «Умов та правил надання банківських послуг»: «Банк має право здійснювати зміну Тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому Банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого Кредиту (кредитного ліміту), зобов`язаний не пізніше ніж за 7 днів до введення змін повідомити Клієнта, зокрема у виписці по картковому рахунку, згідно п. 4.9 цього договору. Якщо протягом 7 днів Банк не отримав повідомлення від Клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що Клієнта приймає нові умови. Право на зміну розміру наданого на платіжну карту Кредиту (кредитного ліміту) Банк залишає за собою в односторонньому порядку, за власним рішенням Банка та без попереднього повідомлення клієнта.» Матеріали справи та підписана відповідачем ОСОБА_1 заява на оформлення кредитки не передбачає права банку, в тому числі в односторонньому порядку, змінювати погоджену сторонами відсоткову ставку. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, зауважила на тому, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Оскільки, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанку» розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, а також те, що вказані документи станом на 23.07.2008 містили умови, зокрема й щодо права банку змінювати розмір відсоткової ставки за наданим кредитом, колегія суддів не вбачає підстав для підвищення банком процентної ставки за кредитом. Як вбачається з матеріалів справи позичальник ОСОБА_1 активно користувалась кредитними коштами для власних потреб вносила кошти на погашення кредитної та поточної заборгованості погашала відсотки та сплачувала періодичні платежі. З цією метою відповідач отримувала в АТ КБ «ПриватБанк» перевипущені кредитні картки, остання з яких за № НОМЕР_2 була відкрита 01.11.2013 та мала строк дії до 10/17 тобто до 31 жовтня 2017 року. Станом на 31 жовтня 2017 року у відповідача ОСОБА_1 в результаті неналежного виконання нею зобов`язань, щодо внесення коштів на погашення кредиту утворилась стала заборгованість за тілом кредиту у розмірі 10 085,28 грн., що також підтверджено рішенням суду першої інстанції в частині, яка не оскаржується сторонами, а тому не переглядається апеляційним судом. Відповідно до положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Оскільки заява позичальника ОСОБА_1 не містить визначеного сторонами строку виконання зобов`язання, термін виконання боржником свого обов`язку визначений моментом пред`явлення позовної вимоги до суду. Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. З мотивів, викладених вище, колегія суддів приходить до висновку про стягнення відсотків за користування кредитом за період з 01.11.2017 по 31.10.2020 (кінцева дата розрахунку згідно уточнених позовних вимог (а.с. 132 зворот), виходячи із процентної ставки 36 % річних, яка діяла станом на час укладення договору, в сумі 10893,76 грн. Розрахунок відсотків річних: - з 01.11.2017 по 31.12.2017 (днів: 61) сума 36% річних становить 606.77 грн (10085.28 х 36 х 61 / 365 / 100). - з 01.01.2018 по 31.12.2018 (днів: 365) сума 36% річних становить 3630.70 грн (10085.28 х 36 х 365 / 365 / 100). - з 01.01.2019 по 31.12.2019 (днів: 365) сума 36% річних становить 3630.70 грн (10085.28 х 36 х 365 / 365 / 100). - з 01.01.2020 по 31.10.2020 (днів: 305) сума 36% річних становить 3025,58 грн (10085.28 х 36 х 305 / 366 / 100). Ураховуючи вищенаведене та той факт, що за вказаний період ОСОБА_1 фактично сплатила внесла коштів які були направлені на погашення процентів у розмірі 1 905 грн., колегія суддів вважає доцільним стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за процентами в розмірі 8988,76 грн. Отже, колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що оскаржуване рішення на підставі ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом з прийняттям в цій частині постанови про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором від № б/н від 23 липня 2008 року за відсотками за користування кредитом в розмірі 8988,76 грн. В іншій частині позову про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками за користування кредитом відмовити. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10 085,28 грн. колегією суддів не переглядалось, оскільки в цій частині учасниками справи не оскаржувалось. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Отже, судові витрати у цій справі підлягають перерозподілу. Розмір сплаченого банком судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 1572,49 грн. Пропорційно задоволеним вимогам апеляційної скарги з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню судовий збір, сплачений за її подання, в розмірі 1838,98 грн. Отже, у підсумку з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3411,47 грн. Керуючись ст.ст.374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 травня 2021 року в цій справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом скасувати та прийняти в цій частині постанову наступного змісту: Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) за кредитним договором № б/н від 23.07.2008 заборгованість за відсотками за користування кредитом за період з 01 листопада 2017 року по 31 жовтня 2020 року в розмірі 8988,76 грн. (вісім тисяч вісімсот вісімдесят вісім гривень сімдесят шість копійок). В іншій частині позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками за кредитним договором відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) судовий збір в розмірі 3411,47 грн. (три тисячі чотириста одинадцять гривень 47 коп.). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення. Текст постанови складено 05 серпня 2021 року. Головуючий О.М. Кримська Судді: А.В. Дашковська І.В. Кочеткова