Постанова 4801 № 930/1272/20

Справа № 930/1272/20 Провадження № 22-ц/801/1322/2021 Категорія: 49 Головуючий у суді 1-ї інстанції Алєксєєнко В. М. Доповідач:Сало Т. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 серпня 2021 рокуСправа № 930/1272/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Войтка Ю.Б., Ковальчука О.В., секретар Ліннік Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 20 січня 2021 року, ухвалене суддею Алєксєєнком В.М. в м. Немирові, дата складення повного рішення невідома, в цивільній справі за позовом керівника Немирівської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області та Райгородської сільської ради Немирівського району до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев, встановив: У червні 2020 року керівник Немирівської місцевої прокуратури звернувся до суду із вказаним позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області та Райгородської сільської ради Немирівського району, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев у сумі 250 092,19 грн в дохід місцевого бюджету Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області. Позовні вимоги мотивовані тим, що 17.03.2016 до Немирівського ВП ГУНП у Вінницькій області надійшла заява від ОСОБА_2 про те, що невідомі особи здійснили вирізку дерев біля залізничних колій у с.Семенки Немирівського району Вінницької області. Цього ж дня відомості про вчинений злочин було внесено до ЄРДР та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за вказаним фактом. Слідством встановлено, що ОСОБА_1 , знаходячись в лісозахисній смузі кварталу № 18 виділу № 139 Жмеринської дистанції захисних лісонасаджень біля с. Семенки, Немирівського району, в порушення норм ст.69 Лісового кодексу України, не маючи спеціального дозволу, який дає право на проведення порубки дерев (лісорубного квитка), здійснив незаконну рубку 135 дерев різних порід та діаметрів: 1 дерево породи «Дуб» діаметром пня у корі на рівні кореневої шийки 20 см, 8 дерев породи «Клен» діаметром - від 12 до 32 см, 55 дерев породи «Ясен» діаметром - від 12 до 48 см., 71 дерев породи «Берест» діаметром - від 8 до 60 см. 16.06.2016 Немирівською місцевою прокуратурою ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення у незаконній порубці дерев в лісах, що заподіяло істотну шкоду та кваліфіковано його дії за ст. 246 КК України, обвинувальний акт направлено до суду. Ухвалою Немирівського районного суду від 02.05.2019 по справі №140/1470/16-к кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК України закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з декриміналізацією. Матеріали кримінального провадження було надіслано до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, яка 19.06.2019 відносно ОСОБА_1 склала протокол про адміністративне правопорушення за ст. 65-1 КУпАП за незаконну рубку дерев. Заперечень з боку ОСОБА_1 щодо складення протоколу не було. Постановою від 20.06.2019 провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрито в зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строку, протягом якого може бути накладено адміністративне стягнення. Відповідно до розрахунків ОСОБА_1 незаконною порубкою дерев заподіяно шкоду в загальному розмірі 250 092,19 грн. 31.10.2019 відповідачу направлено претензію щодо добровільного відшкодування збитків, однак, станом на 08.05.2020 збитки відшкодовані не були. Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 20 січня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев у сумі 250 092,19 гривень в дохід місцевого бюджету Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Вінницької області судовий збір у сумі 3 751,38 гривень. Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Скарга мотивована тим, що його вина в незаконній порубці дерев не підтверджена матеріалами справи; він не отримував жодних розрахунків щодо розміру шкоди; у цивільному процесі доказом спричинення шкоди є висновок експерта, а тому наданий позивачем розрахунок не є належним доказом; він не був повідомлений про розгляд справи; судом в порушення вимог ст. 200 ЦПК України безпідставно ухвалено рішення в підготовчому судовому засіданні. У поданих на апеляційну скаргу відзивах Немирівська окружна прокуратура, Райгородська сільська рада, Державна екологічна інспекція у Вінницькій області просять відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позов суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 в незаконній порубці дерев та, як наслідок, спричинення останнім шкоди державі, зазначивши, що несплата останнім шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства призводить до ненадходження до бюджет коштів, необхідних для забезпечення функцій держави. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції. Позиція ОСОБА_1 в апеляційній скарзі в основному зводиться до того, що матеріалами справи не підтверджено протиправність його дій, вина та причинний зв`язок між його діями та спричиненою шкодою, що є обов`язковими елементами цивільно-правової відповідальності. Однак, така позиція апелянта є хибною, виходячи з наступного. Встановлено, що 17.03.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за фактом незаконної порубки дерев. Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 02.05.2019 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12016020240000153 від 17.03.2016 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК України (незаконна порубка дерев у лісах) закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із декриміналізацією відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження українських лісів та запобігання незаконному вивезенню необроблених лісоматеріалів» від 06.09.2018. Цивільний позов прокурора про стягнення шкоди залишено без розгляду. У вказаній ухвалі зазначено, що ОСОБА_1 в період з 08.02.2016 по 16.03.2016 разом із іншими особами, які не усвідомлювали про незаконний характер своїх дій, знаходячись в лісозахисній смузі кварталу №18 виділу №139 Жмеринської дистанції захисних лісонасаджень біля с. Семенки, Немирівського району, яка рахується на балансі Жмеринської дистанції захисних лісонасаджень, де в порушення норм ст. 69 лісового кодексу України, не маючи спеціального дозволу, який діє право на проведення порубки дерев (лісорубного квитка), шляхом спилювання вчинив незаконну виробку 135 дерев породи «Дуб звичайний» діаметром 20 см., «Клен», діаметром від 12 до 32 см., «Ячен» від 12 до 48 см., та «Берест» від 8 до 60 см. на пнях у корі на рівні кореневої шийки, чим відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року за № 665 «Про затвердження такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної лісу» завдав матеріальної шкоди державі на загальну суму 246 858,48 гривень. Після чого ОСОБА_1 , реалізовуючи свій злочинний умисел перевіз незаконно зрубані дерева до орендованого виробничого будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де використав для виготовлення деревного вугілля шляхом спалювання у 16 спеціально пристосованих «печах», які виготовленні із металевих бочок (а.с.7-8). ОСОБА_1 в апеляційній скарзі звертає увагу на те, що він не визнав вини в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, його вина спростовувалася матеріалами кримінального провадження, а саме провадження закрито судом на підстав п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із набранням чинності закону, яким скасована відповідальність за ст.246 КК України. Однак, положеннями статті 373 КПК України визначено, що у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим у справі ухвалюється виправдувальний вирок. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1та 2 частини першої статті 284цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Передбачені частиною першою статті 5 КК України підстави для закриття кримінальної справи не пов`язані із встановленням фактичних обставин справи, що свідчать про відсутність в діянні особи складу злочину, а пов`язані зі змінами законодавства про кримінальну відповідальність. Декриміналізація діяння не є реабілітуючою підставою закриття кримінального провадження, не виправдовує особу, яка вчинила діяння, яке визнавалось злочином на момент його вчинення, Реабілітуючими є обставини, за якими особа визнається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, відновлюється її репутація, гідність, права. При декриміналізації діяння законодавець виключає його з переліку кримінально караних, тому за правовою природою це не є реабілітуючою обставиною і не свідчить про виправдання особи, оскільки на момент вчинення нею діяння воно вважалося злочином і досудове розслідування здійснювалось відповідно до вимог чинного законодавства. До вказаного висновку прийшов Верховний Суд у постановах від 09 вересня 2019 року у справі №591/6379/16-ц та від 06 травня 2020 року у справі № 591/4695/17. ОСОБА_1 не наполягав на доведенні розгляду справи до кінця із постановленням виправдувального вироку та подав клопотання про закриття кримінальної справи у зв`язку з декриміналізацією, що не свідчить про недоведеність його вини. Крім того, після винесення ухвали про закриття кримінального провадження 19.06.2019 старшим державним інспектором з ОНПС у Вінницькій області Зарванським В.Г. було складено протокол №01021 про адміністративне правопорушення про порушення ст. 65-1 КУпАП. В графі «пояснення порушника та його зауваження до змісту протоколу» ОСОБА_1 зазначено, що «заперечень до протоколу немає», що засвідчується підписом (а.с.9). Постановою старшого державного інспектора з ОНПС у Вінницькій області Зарванського В.Г. від 20.06.2019 встановлено, що ОСОБА_1 в період часу з 08.02.2016 по 16.03.2016 здійснив незаконну порубку дерев різних порід та діаметрів в лісозахисній смузі залізниці кварталу №18 виділу №139 на 76-77 км лінії Вінниця-Гайсин Жмеринської дистанції захисних лісонасаджень регіональної філії «Південно-західна залізниця» біля с.Семенки на території Семенської сільської ради Немирівського району Вінницької області без дозвільних документів. Тобто ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 105, 107 Лісового кодексу України, ст. 40 Закону України «Про рослинний світ». Провадження про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 , закрито на підставі ст. 38 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (а.с.10). Вказана постанова не оскаржувалася. Таким чином, вина ОСОБА_1 у незаконній порубці дерев в силу ст.82 ЦПК України доводиться згаданими вище ухвалою суду від 02.05.2019 та постановою державного інспектора від 20.06.2019. Закриття проваджень (декриміналізація діяння та закінчення строків накладення стягнення) не звільняє останнього від цивільно-правової відповідальності. Не заслуговують на увагу доводи апелента з приводу того, що протокол про адміністративне правопорушення міг бути складений відразу після події, так як відносно ОСОБА_1 спочатку було відкрито кримінальне провадження, і одночасне притягнення до двох видів юридичної відповідальності (кримінальної та адміністративної) законом не передбачено. Твердження ОСОБА_1 про те, що йому не було відомо про розгляд справи про адміністративне правопорушення спростовуються протоколом про адміністративне правопорушення, в якому містилися відомості про дату, час і місце розгляду справи. Другий примірник протоколу був вручений ОСОБА_1 , про що свідчить його підпис в протоколі в графі про отримання його екземпляру. Всі інші заперечення апелянта з приводу складення протоколу про адміністративне правопорушення та винесення оскаржуваної постанови до уваги не беруться, оскільки вони могли бути взяті до уваги під час перегляду постанови, чого зроблено не було. Помилковим є твердження апелянта про те, що розмір шкоди повинен доводитися тільки висновком експерта, так як п.п. 8 п. 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою КМ України від 19.04.2017 №275, визначено, що Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір. Такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами затвердженні постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу». Розмір шкоди (в гривнях) залежить від діаметру дерев у корі біля шийки кореня (сантиметрів). Встановивши загальну кількість дерев, вартість шкоди за кожне дерево в залежності від його діаметру, державний інспектор розрахував розмір шкоди. При цьому, з розрахунку слідує, що кількість дерев, діаметр дерев у корі біля шийки кореня встановлено при проведенні слідчої дії - слідчого експерименту та відображено в протоколі проведення слідчого експерименту від 30.05.2016. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може гуртуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (ст. 76-79 ЦПК України). Колегія суддів вважає, що доданий до позовної заяви розрахунок є належним доказом на підтвердження розміру завданої шкоди, а необхідності проводити експертизу не було, оскільки для з`ясування розміру шкоди у даному випадку не потрібні спеціальні знання. Неотримання розрахунку ОСОБА_1 не є підставою для його неприйняття судом. Відповідач, не погоджуючись із вказаним розрахунком, не спростував його жодними доказами. Відхиляються також доводи апелянта з приводу неналежного повідомлення його про розгляд справи, оскільки вони спростовуються наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення ОСОБА_1 поштового відправлення (судова повістка на 20.01.2021) (а.с.34). Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального законодавства (одночасне проведення підготовчого та судового розгляду), колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України,підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Тобто, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування рішення лише у разі, коли таке порушення призвело до неправильного вирішення справи. Однак, суд першої інстанції вирішуючи спір по суті повно встановив обставини, що мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального права, а тому прийшов до правомірного висновку про стягнення з відповідача завданої шкоди. Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування рішення суду. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Тому апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 20 січня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 05 серпня 2021 року. Головуючий Т. Б. Сало Судді Ю. Б. Войтко О. В. Ковальчук