Ухвала КАС ВС № 340/4291/20

УХВАЛА 03 серпня 2021 року м. Київ справа № 340/4291/20 адміністративне провадження № К/9901/27271/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Пасічник С.С., суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П. розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.06.2021 у справі №340/4291/20 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень та вимоги, У С Т А Н О В И В: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 01.10.2020 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, Державної податкової служби України, в якій просив визнати протиправними та скасувати: - податкове повідомлення-рішення від 17.04.2020 №0084017-5308-1127, яким визначено суму зобов`язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особам, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості" в сумі 9025,18грн.; - податкове повідомлення-рішення від 17.06.2020 №0149636-5308-1127, яким визначено суму зобов`язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особам, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості" в сумі 5156,82грн.; - податкову вимогу від 21.08.2020 №160256-53 про сплату боргу в сумі 14561,14грн.; - рішення про результати розгляду скарги від 21.08.2020 №26154/6/99-00-06-02-04-06. Кіровоградський окружний адміністративний суд ухвалою від 12.10.2020 відкрив провадження у цій справі. Проте після відкриття провадження у справі, відповідач звернувся із клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду, обґрунтоване тим, що спірні податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, за результатами ж такого звернення 21.08.2020 Державною податковою службою України було прийнято рішення про залишення скарги без задоволення, яке отримано платником податків 25.08.2020, а відтак останнім порушено строк звернення до суду, встановлений пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, в свою чергу Кіровоградським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу від 19.01.2021 про залишення позовної заяви без руху й запропоновано усунути її недоліки шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням й документальним підтвердженням поважних причин пропуску строку такого звернення, що передбачено положеннями частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України. Залишаючи позовну заяву без руху, суд керувався приписами частини тринадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Так, судом з`ясовано, що позивачем пропущено процесуальний строк звернення до суду, який складає один місяць, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження, при цьому звернув увагу скаржника на те, що поважними причинами, які зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист. На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху ОСОБА_1 подав заяву, у якій, посилаючись на пункт 52-8 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, просив відмовити у задоволенні клопотання відповідача, оскільки вважає, що ним не було пропущено строк звернення до суду. При цьому позивачем не зазначено поважних причин пропуску строку звернення до суду, а відтак Кіровоградський окружний адміністративний суд ухвалою від 01.03.2021, яку залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.06.2021, клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду задовольнив частково. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 17.04.2020 №0084017-5308-1127 та від 17.06.2020 №0149636-5308-1127 залишив без розгляду. У задоволенні решти вимог клопотання відмовив. Ухвалюючи такі рішення, суди виходили з безпідставності доводів позивача про непропуск строку звернення до суду, оскільки рішення Державної податкової служби України про залишення скарги без задоволення отримано 25.08.2020, отже місячний строк на звернення до суду закінчився 26.09.2020, натомість звернення до суду з цим позовом відбулося 01.10.2020. При дослідженні питання щодо дотримання позивачем строків звернення до суду з вказаним позовом судами проаналізовано положення Кодексу адміністративного судочинства України та Податкового кодексу України, а також враховано правовий висновок Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, викладений в постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19, відповідно до якого норма пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті. Місячний же строк визнано законодавцем достатнім для того, щоб у спірній категорії справ особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом. Вказівка ж на необхідність застосування у спірній ситуації пункту 52-8 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України у спірній ситуації визнана судами безпідставною, оскільки положення цієї норми розповсюджуються на перебіг строків в частині процедури адміністративного оскарження встановлених статтею 56 Податкового кодексу України, а не судового оскарження. Не погоджуючись із вказаними судовими рішенням, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.06.2021. Вказує на помилкове відхилення доводів стосовно дотримання процесуального строку звернення до суду та посилається на висновок Верховного Суду, який викладений в постанові від 03.04.2020 у справі №2540/2576/18. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за означеною касаційною скаргою суд виходить з наступного. Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються Кодексом адміністративного судочинства України. Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Отже Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України. Спеціальною ж нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 Податкового кодексу України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається. Відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті. Зі змісту пунктів 56.2, 56.3, 56.17 статті 56, пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України вбачається, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов`язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених пунктом 56.17 статті 56 Податкового кодексу України. Строк для подачі первинної скарги за загальним правилом становить 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення. Тобто норма пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті. Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19. Частиною ж третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. У даному ж випадку позивачем не подано заяви про поновлення строку на звернення до суду та не надано доказів, які б свідчили про існування обставин, що перешкоджали звернутись з даним позовом вчасно, а відтак суди дійшли правильного висновку, що він підлягає залишенню без розгляду. Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних судових рішень, як і не свідчать про порушення процесуальних норм при постановленні ухвали про залишення позову без розгляду. Посилання ж скаржника на висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 03.04.2020 у справі №2540/2576/18 є безпідставними, оскільки Верховний Суд постановою від 26.11.2020, прийнятою у справі №500/2486/19 відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в зазначеній постанові, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, та сформулював новий правовий висновок. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. Відповідно до частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. За таких обставин, касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки правильне застосовування норм права стосовно правомірності залишення позовної заяви без розгляду, з підстав порушення строків звернення до суду з вказаним позовом, є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, що у розумінні пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі. Керуючись пунктом 5 частини першої, частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд У Х В А Л И В :

1. Відмовити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.06.2021 у справі №340/4291/20 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень та вимоги.

2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді Верховного Суду С.С.Пасічник І.А.Васильєва В.П.Юрченко