Постанова 4857 № 460/824/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/824/21 пров. № А/857/11072/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Судової-Хомюк Н.М. суддів Сеника Р.П., Хобор Р.Б. розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду про повернення позовної заяви від 22 березня 2021 року у справі №460/824/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанови, - суддя в 1-й інстанції Махаринець Д.Є., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Рівне, дата складання повного тексту рішення 22.03.2021,- В С Т А Н О В И В: До Рівненського окружного адміністративного суду 08.02.2021 надійшов позов ОСОБА_1 до Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №64081131 від 11.01.2021 та стягнення з відповідача неправомірно стягнутих коштів у розмірі 37600,00 грн.. Ухвалою судді Рівненського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з пропуском строку звернення до суду та запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня вручення ухвали вказати підстави для визнання пропуску строку звернення до суду поважними. З метою усунення недоліків позовної заяви позивач подав заяву (вх. №8372/21від 24.02.2021), до якої долучено заяву про поновлення процесуальних строків. Зокрема, представником позивача вказано, що оскаржувану постанову від 11.01.2021 позивачем отримано 14.01.2021. Вказана постанова винесена щодо примусового виконання постанови Рівненського міського суду Рівненської області у справі №569/13938/20 від 03.09.2020, з якою позивач не була ознайомлена, їй не було відомо суми стягнення за такою постановою, а відповідно не могла знати чи мало місце порушення її прав, свобод та інтересів в момент отримання постанови про відкриття виконавчого провадження. Разом із постановою про відкриття виконавчого провадження позивачу було надіслано виклик державного виконавця із зобов`язанням з`явитися 28.01.2021 на 10:00 год. Акцентовано увагу і на тому, що позивач не є спеціалістом у галузі права, що унеможливлює належний захист своїх прав позивачем, а також самостійно встановити позивачу, що мало місце порушення її прав. З метою захисту своїх прав позивач звернулась до АБ «Савонік та партнери» для укладення договору про надання правової допомоги, який і був укладений між сторонами 19.01.2021. З метою захисту інтересів позивача адвокат Савонік Н.І. 28.01.2021 прибула до відповідача, де ознайомилась з матеріалами виконавчого провадження. Під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження адвокату Савонік Н.І. стали відомі нові обставини, які свідчили про порушення прав ОСОБА_1 , зокрема про пропущення строку для звернення виконавчого документу до виконання. За таких обставин, представник позивача вважала, що строк звернення до суду з позовною заявою пропущено з поважних причин. Ухвалою від 22.03.2021 позовну заяву і додані до неї документи повернуто позивачу. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач ОСОБА_1 оскаржила таку в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду (апеляційна скарга від 15.04.2021 за вх. №18005/21). Зокрема просила скасувати ухвалу від 22.03.2021 поновивши строк для подання адміністративного позову та направити справу для продовження розгляду у Рівненський окружний адміністративний суд. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що строк для оскарження постанови державного виконавця позивачем пропущено не було. Апелянт, зокрема, зазначила, що лише 28.01.2021 адвокат позивача ознайомилася з матеріалами виконавчого провадження та отримала постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 03.09.2020 у справі №569/13939/20, а тому саме 28.01.2021 стало відомо про порушення прав ОСОБА_1 . Також вважає, що позиція Рівненського окружного адміністративного суду про докладення зусиль з метою ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження нівелюється, оскільки разом з постановою виконавчого провадження надіслано виклик державного виконавця, під час якого і існує можливість та необхідність встановлення усіх обставин виконавчого провадження. Ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження до дати, визначеної у вказаному виклику, було неможливим та виходить за рамки допустимого в межах застосування Закону України «Про виконавче провадження». Апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів. Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом спору є постанова про відкриття виконавчого провадження від 11.01.2021 ВП №64081131, яку, як стверджує позивач, вона отримала 14.01.2021. Позовна заява у справі №460/824/21 надійшла до Рівненського окружного адміністративного суду згідно з відміткою 08.02.2021, тобто з пропуском десятиденного строку на звернення до суду з даними позовними вимогами. Відповідно до ч. 1 ст. 168 КАС України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції. Згідно з п. 5 ч. 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними). Відповідно до ч. 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Згідно з ч.ч. 13-15 статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду. Статтею 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України, якою встановлено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах. При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення високої вірогідності того, що особа могла дізнатися про порушення своїх прав, зокрема, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Умовами застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є насамперед його пропуск, а також відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів. Згідно з ч.1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини 3 якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Водночас, визначаючи початок перебігу строку звернення до адміністративного суду, важливо встановити той момент, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення її прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19). Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Частиною 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99). Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Разом з тим, Європейський суд з прав людини, наголошує, що навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Своєю чергою, тривала пасивна поведінка особи не вказує про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Позивач у позовній заяві вказав, що дізналася про оскаржувану постанову 14.01.2021, однак, не знаючи у зв`язку з чим винесено постанову, на виконання якої розпочато виконавче провадження, 19.01.2021 звернулася про надання правової допомоги до адвокатського бюро. Відповідно до ч. 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Отже, саме з моменту отримання рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яким, як стверджує сам позивач, отримано, зокрема, постанову про відкриття виконавчого провадження, позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав, однак позивач звернувся до суду за захистом свого права з пропуском встановленого пунктом 1 частини 2 статті 287 КАС України строку звернення до суду, не вказавши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску строку звернення до суду. Доцільно зауважити, що у межах цієї справи оскаржуваною є постанова про відкриття виконавчого провадження, а не постанова про стягнення з позивача грошових сум. Крім того, з позиції суду апеляційної інстанції виявлення наміру отримати судовий захист порушеного права не надає права позивачу на пропуск строку звернення до адміністративного суду та не збільшує обсяг його процесуальних прав, встановлених законом. Також суд критично оцінює доводи позивача про те, що виклик державного виконавця створює умови і необхідність встановлення всіх обставин виконавчого провадження, а ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження до дати визначеної у зазначеному виклику 28.01.2021 був неможливим та виходить за рамки допустимого в межах застосування Закону України «Про виконавче провадження», з огляду на те, що вказаним Законом таких приписів не передбачено. Так, Законом України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження (п. 2 ч. 2 ст. 18 Закону), а сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом (ч. 1 ст. 19 Закону). Законом не встановлено обмежень, на які покликається позивач. Отже, враховуючи вказані законодавчі положення, суд апеляційної інстанції вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо відсутності об`єктивних причин неможливості своєчасного звернення позивача до суду з позовом щодо визнання протиправною та скасування постанови від 11.01.2021 ВП №64081131. З врахуванням статті 316 КАС України, прецедентної практики ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції, правильно встановлено обставини справи та додержано норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Керуючись статтями 123, 230, 241, 243, 308, 312, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року про повернення позовної заяви у справі №460/824/21 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Р. П. Сеник Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 05 серпня 2021 року