LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4856240/1457/21

від 05.08.2021 ·

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/1457/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гурін Д.М. Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 05 серпня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Шидловського В.Б. Матохнюка Д.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відносно неповного нарахування та неповної виплати в день звільнення заробітної плати, що складається з вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат та грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, як працівнику, який працює в зоні гарантованого добровільного відселення у кількості 2 календарних днів за період роботи з 26 липня 2020 року до 18 листопада 2020 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити решту заробітної плати на день звільнення, що складається з вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат та грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, як працівнику, який працює в зоні гарантованого добровільного відселення у кількості 2 календарних днів за період роботи з 26 липня 2020 року до 18 листопада 2020 року в розмірі - 10450,47 грн; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести нарахування та виплату середньої заробітної плати за весь час затримки по день фактичного розрахунку, визначивши при цьому розмір середньої заробітної плати на рівні 18579,79 грн. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 був звільнений з посади начальника Овруцького відділення обслуговування громадян управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відповідно до наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 18.11.2020 року №1414-0 на підставі пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 "Про державну службу" у зв`язку із скороченням чисельності державних службовців, з припиненням державної служби. У зв`язку із невиплатою йому належних сум при звільненні, позивач звернувся до відповідача 29.12.2020 року із вимогою про погашення заборгованості. Вимога отримана відповідачем 30.12.2020 року. 30.01.2021 року позивачу була надана відповідь за №904-21148/К-05/8-0600/21 від 28.01.2021 року, відповідно до змісту якої ГУ ПФУ в Житомирській області повідомляло позивача про виплату йому усіх належних сум при звільненні. Позивач, вважаючи, що ГУ ПФУ в Житомирській області допустило порушення законодавства про оплату праці, звернувся з позовом про стягнення на його користь сум заробітної плати. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами. Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. За статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму. Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Згідно пункту 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1992 №100, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку №100 обчислення середньої зарплати для виплати компенсації за невикористану відпустку здійснюється, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. При цьому, перелік виплат, які не враховуються під час обчислення середньої зарплати, в тому числі для виплати компенсації за невикористані відпустки, виплати вихідної допомоги, зазначені в пункті 4 Порядку №100. До таких виплат належать і одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо). Таким чином, матеріальна допомога не включається до розрахунку середнього заробітку як незарплатного (разового характеру, що надається окремим працівникам у зв`язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання), так і зарплатного характеру (що має ознаку систематичності, надана всім або більшості працівників на оздоровлення, тощо). В порушення зазначених норм чинного законодавства, вимога позивача про погашення заборгованості містить розрахунок грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, як працівнику, який працює в зоні гарантованого добровільного відселення у кількості 2-х календарних днів виходячи із виплат за останні за 13 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати такої компенсації. Також, як і для обчислення виплати грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку так і для обчислення вихідної допомоги позивачем до розрахунку взято до уваги одноразові виплати, які не враховуються під час обчислення середньої заробітної плати. Відповідно до наказу про звільнення №1414-0 від 18.11.2020 року позивачу проведено обчислення грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, як працівнику, який працює в зоні гарантованого добровільного відселення у кількості 2-х календарних днів: так, у листопаді 2019 року нараховано - 16469,56 грн за 30 днів; у грудні 2019 року нараховано 20659,92 грн за 30 днів; у січні 2020 року нараховано - 16503,50 грн за 29 днів; у лютому 2020 року нараховано 15446,00 грн за 29 днів; у березні 2020 року нараховано 15546,00 грн за 30 днів; у квітні 2020 року нараховано 15696,56 грн за 29 днів; у травні 2020 року нараховано - 15663,10 грн за 29 днів; у червні 2020 року нараховано 16603,50 грн за 28 днів; у липні 2020 року нараховано 14488,50 грн за 31 день; у серпні 2020 року нараховано 15027,41 грн за 30 днів; у вересні 2020 року нараховано 16103,20 грн за 30 днів; у жовтні 2020 року нараховано 15898,50 грн за 30 днів, всього нараховано 194105,75 грн за 355 днів. Середньоденний заробіток позивача становить 546,78 грн. Відповідно, за 2 календарні дні сума компенсації становить 1093,56 грн (546,78 х 2 =1093,56). Порядком використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №936 від 20.09.2005 (далі - Порядок №936) визначено механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, головним розпорядником яких є Мінпраці. Пунктом 2 Порядку №936 визначено, що розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами визначаються Міністерство праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головні управління праці та соціального захисту населення обласних, Головне управління соціального захисту населення Київської міської, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської, управління (відділи) праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад, Фонд соціального захисту інвалідів. Порядком №936 також визначено, що соціальні виплати, доплати (види допомоги), передбачені підпунктами 6-13 пункту 4 цього Порядку, проводяться за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами, установами, організаціями, відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою, затвердженою Мінсоцполітики. Уповноважений орган перевіряє, реєструє, обліковує розрахунки та подає органам Казначейства платіжні документи для здійснення відповідних видатків, що провадяться в установленому законодавством порядку. Враховуючи зазначене, виплату нарахованої суми компенсації за невикористану відпустку, як працівнику, який працює в зоні гарантованого добровільного відселення в сумі 1093,56 грн проведено після її відшкодування Управлінням соціального захисту населення Богунського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради 20.01.2021 року. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи для виплати вихідної допомоги здійснюється відповідно до пункту 8 Порядку №100 та провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Для того, щоб визначити середню заробітну плату за останні два місяці роботи, потрібно помножити середньоденний заробіток на число робочих днів за розрахунковий період. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів. Таким чином, при розрахунку вихідної допомоги використані наступні дані заробітку позивача: за вересень 2020 року 7226,61 грн, за фактично відпрацьовані 10 днів; за жовтень 2020 року 15898,50 грн за фактично відпрацьований 21 день; всього в сумі 23125,11 грн за фактично відпрацьований 31 день. Середньоденне нарахування становить: 23125,11/31 = 745,97 грн. Середня кількість робочих днів становить: вересень - 22 робочих дні + жовтень - 21 робочий день = 43/2 = 21,5 робочих дні. Сума до виплати складає: 745,97 х 21,5 = 16038,35 грн; 16038,35 х 2 = 32076,71 грн. Виплату вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат у сумі 32076,71 грн позивачу проведено 18 листопада 2020 року. Крім того, сума 33170,27 грн це нарахована сума вихідної допомоги і компенсація за невикористану відпустку (ЧАЕС), з якої утримано податки. Стосовно доводів позивача в апеляційній скарзі про те, що відповідачем протиправно в розрахунок взято 355 днів а не 365 днів, суд вказує на таке. Колегія суддів звертає увагу на те, що розмір середньоденного заробітку позивача перерахованої судом грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, як працівнику, який працює в зоні гарантованого добровільного виселення у кількості 2-х календарних становить 531,80 грн, що є нижчим в порівнянні з нарахуваннями відповідача. Таким чином, з метою не допущення погіршення ситуації стосовно розміру належних позивачу виплат, суд дійшов висновку, що належним способом захисту буде відмова у задоволенні здійснення перерахунку зазначеного позивачем в апеляційній скарзі. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відповідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо відмови у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування або зміни оскарженого рішення. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Боровицький О. А. Судді Шидловський В.Б. Матохнюк Д.Б.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»