Постанова 4856 № 560/6823/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/6823/20 Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П. Суддя-доповідач: Франовська К.С. 05 серпня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Франовської К.С. суддів: Шидловського В.Б. Матохнюка Д.Б. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Інвестмаш" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : В жовтні 2020 року приватне підприємство "Науково-виробниче підприємство "Інвестмаш" звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, Державної податкової служби України в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення комісії, яка приймає про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації накладних (ГУ ДПС у Хмельницькій області) №1537994/22774794 від 24.04.2020 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну позивача №23 від 24.04.2020 (загальна сума коштів - 3996,00 грн., у т.ч. ПДВ 666,00 грн.) Ухвалою суду від 18.02.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року позов Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Інвестмаш" задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області №1537994/22774794 від 24.04.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Інвестмаш" №23 від 24.04.2020. Стягнуто на користь приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Інвестмаш" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн 00 коп., та за надання правничої допомоги 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України у Хмельницькій області. Рішення суду першої інстанції оскаржила Державна податкова служба України. з підстав неправильного застосування норм матеріального права. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що згідно квитанції від 11.05.2019 №9095986757 зупинено реєстрацію податкової накладної №23 від 24 квітня 2020 року та зазначено, що відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 24.04.2019 року №23 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РН відповідають вимогам пп. 1.6 п. 1 "Критеріїв ризиковості платника податку". Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відповідач зазначає, що обсяг наданих позивачем документів не є достатнім для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, а саме відсутні пояснення та первинні документи щодо придбання паливно-мастильних матеріалів, використаних для здійснення перевезення товару (згідно ЄРПН відсутнє придбання ПП "Інвестмаш" паливно-мастильних матеріалів). Також вказав, що оскаржувані рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені законодавством. Крім того, скаржник вважає необґрунтованим рішення в частині відшкодування судових витрат за надання правничої допомоги. З огляду на викладене, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що приватне підприємство "Науково-виробниче підприємство "Інвестмаш" зареєстроване 02.07.1998 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та зареєстроване платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №200001846 від 19.09.2011 р. Згідно відомостей з ЄДР види економічної діяльності підприємства наступні : -46.90-неспеціалізована оптова торгівля; -28.29-виробництво інших машин і устаткування загального призначення; -33.12- ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; -42.11-будівництво доріг і автострад; -43.09-інші спеціалізовані будівельні роботи; -46.19-діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, та інші види : 46.21,46.31,46.75,47.11,47.78,77.32,77.39. З метою здійснення господарської діяльності ПП "НВП "Інвестмаш" та ТОВ "Бітоксід" уклали договір купівлі-продажу фарбувального агрегата №10/04/19 від 10.04.2019. За умовами договору, ПП "НВП "Інвестмаш" продає, а ТОВ "Бітоксід" приймає у власність та оплачує фарбувальний агрегат DP-6402 на умовах та в порядку, визначених договором. 24 квітня 2019 року ТОВ "Бітоксід" сплатило на рахунок ПП "НВП "Інвестмаш" грошові кошти в сумі 3996,00 грн. згідно рахунку-фактури №36 від 17.04.2019, що підтверджено платіжним дорученням ;871 від 24.04.2019. За фактом зарахування коштів від замовника, 24.04.2019 позивачем складено податкову накладну №23 від 24 квітня 2020 року та направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних. Згідно квитанції від 11.05.2019 вказану податкову накладну було доставлено до ДФС України, але її реєстрацію було зупинено з посиланням на пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку. Цією ж квитанцією запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. На виконання квитанції від 11.05.2019 №9095986757 позивачем надано документи та пояснення на підтвердження факту господарської операції з контрагентом, який зазначений в податковій накладній. Рішенням комісії, яка приймає про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації накладних (ГУ ДПС у Хмельницькій області) №1537994/22774794 від 24.04.2020 у реєстрації податкової накладної №23 від 24.04.2019 року відмовлено з підстав недостатності документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків. Вважаючи рішення відповідача щодо відмови у реєстрації податкової накладної протиправним, позивачем було направлено до Державної податкової служби України скаргу на рішення комісії ДПС, яка приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Однак така скарга була відхилена, а рішення регіональної комісії з питань зупинення реєстрації податкових накладних залишено без змін. В подальшому, позивач оскаржив рішення суб`єкта владних повноважень в судовому порядку, звернувшись до суду із цією позовною заявою. Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення є неконкретизованим, відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій та свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або свідчили б про наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків, а також підстав для відмови у реєстрації в ЄРПН податкових накладних. Крім того, суд вважав обґрунтованими вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат за надання професійної правничої допомоги в сумі 5000 грн. Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що діяв правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне. Так, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб`єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб`єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень вказаним критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача. Так, відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 341) (далі - Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації. Згідно п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200 1.3 і 200 1.9 статті 200 1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). Відповідно до приписів п. 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Згідно з п. 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 117 (далі - Порядок № 117), податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку. При цьому, за змістом п. 10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Пунктом 13 Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. При цьому, як вбачається зі змісту квитанцій, контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкової накладної критеріям ризиковості платника податку, визначених пп. 1.6 п. 1 листа ДФС від 21.03.2018 року № 959/99-99-07-18 «Критерії ризиковості платника податку» (далі - Критерії). З даного приводу слід зазначити, що контролюючим органом порушено не тільки принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, а і норми п. 13 Порядку № 117, оскільки ним не зазначено у квитанціях конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі якого здійснено зупинення реєстрації податкових накладних. Такий висновок суду базується на тому, що фіскальним органом зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної критерію ризиковості платника податку, визначених пп. 1.6 п. 1 Критеріїв. Натомість, як принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, так і п. 13 Порядку № 117 вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію. Слід також зазначити, що пп. 1.6 п. 1 Критеріїв містить у собі визначення різних обставин встановлення ризиковості платника податків: платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо: комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: - платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим); - дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації; - платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); - платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; - платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; - платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс); - наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником. Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв. Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення. Таким чином, фіскальний орган був зобов`язаний у квитанції чітко вказати не тільки на конкретний вид критерію, який встановлений пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку, а і на відповідне рішення, яким позивача внесено до переліку ризикових платників. При цьому, пунктами 6 та 7 Порядку № 117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. З аналізу вказаних норм вбачається, що підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність: платника податку - критеріям ризиковості платника податку; податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції. Отже, положення зазначених пунктів Порядку № 117 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов`язків контролюючих органів. Разом з тим, реєстрація поданої позивачем податкової накладної зупинена через те, що «ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 «Критеріїв ризиковості платника податку». Тобто, відповідачем застосовано критерії ризиковості платника податку до податкових накладних, а не до платника податку - позивача, що свідчить про те, що контролюючим органом реєстрацію податкових накладних зупинено з підстав, які не передбачені Порядком №

117. В той же час, згідно з п.п. 14, 15 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг). Пунктами 18-21 Порядку № 117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства. Разом із тим, матеріалами справи підтверджується, що подані позивачем до контролюючого органу письмові пояснення та копії документів підтверджують здійснення позивачем господарських операцій із ТОВ "Бітоксід". За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вказане рішення відповідача є протиправним, оскільки його зміст не дає чіткого розуміння обставин, за яких було прийнято негативне для платника податку рішення. Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Вживання податковим органом загального посилання на підпункт 1.6 пункту 1 Критеріїв, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 01.02.2019 року в справі № 810/3938/18. Зупинення реєстрації податкової накладної не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а також прийняття негативного для платника податку рішення без зазначення конкретних мотивів дає підстави для висновку про необхідність відновлення порушеного права позивача шляхом скасування рішення №83228/36088095 від 09.07.2018. Згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 ПК України податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється, зокрема, у день набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно з п. 20 Порядку № 1246 у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду. При цьому, у разі порушення строку реєстрації, застосовуються штрафні санкції, передбачені статтею 120-1 Податкового кодексу України, а згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Також, у разі порушення продавцем/покупцем граничних строків реєстрації в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування, покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. За таких обставин, враховуючи вказані наслідки, а також вимоги п. 20 Порядку № 1246, податкову накладну потрібно вважати прийнятою та зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано платником податку. Виходячи із вимог зазначеної норми, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що належним способом відновлення порушеного права платника податку є зобов`язання ДПС провести реєстрацію податкової накладної №23 від 24.04.2019 року. Таким чином, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на помилковість висновків суду першої інстанції у застосуванні окремої норми матеріального закону - Порядку, який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1165 від 11 грудня 2019 року, який набрав чинності 01.02.2020 року і не може бути застосований до правовідносин, що виникли до набрання чинності цим Порядком. Проте, хоча на правильність ухваленого рішення допущена помилка не впливає, вона має бути виправлена шляхом виключення з мотивувальної частини рішення посилань на вказаний Порядок та зміною мотивувальної частини рішення. Що стосується рішення суду першої інстанції в частині відшкодування судових витрат за надання правничої допомоги, апеляційний суд зазначає наступне. Постановляючи рішення про стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що розмір понесених позивачем витрат підтверджений належними доказами, а тому підлягає відшкодуванню. Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Частинами 1, 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України) Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Як убачається із матеріалів справи, на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 5000,00 грн. надано копії наступних документів: - договір про надання правової допомоги від 03.02.2020 р., укладений ПП "НВП"Інвестмаш" з адвокатом Герасимчук С.С., за умовами якого розмір гонорару визначається у додатках до договору; - ордер адвоката Герасимчук С.С., виданий на підставі укладеного договору від 03.02.2020 р.; - додаткова угода №1 до договору про надання правової допомоги від 23.03.20, якою визначено перелік наданих послуг адвоката та їх вартість. Так, консультації з правових питань щодо надання пояснень та/або копій документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної №23 від 24.04.2019 р.- 1 година, вартість 1500 грн. Підготовка і подання позовної заяви в ХОАС- 4 години, вартість 6500 грн. Всього до опати 8000 грн.; - акт про виконання додаткової угоди №1 до договору від 03.02.20, згідно якому адвокатом надано правову допомогу : - консультації з правових питань щодо надання пояснень та/або копій документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної №23 від 24.04.2019 р. - 1 година, вартість 1500 грн. ; - підготовка і подання позовної заяви в ХОАС , яка включає зустрічі адвоката з клієнтом, консультації, збір письмових доказів, підготовка проєкту позовної заяви, ксерокопіювання та завірка письмових доказів до суду та відповідачів, підготовка та подання позовної заяви до суду, підготовка розрахунку витрат на професійну правничу допомогу - 2 години, вартість 3500 грн. Всього до оплати 5000 грн.; - рахунок на оплату юридичних послуг від 09.04.2020 на суму 5000 грн.; - платіжне доручення від 27.05.20 на суму 5000 грн. оплата за юридичні послуги згідно договору від 02.01.20 та рахунку б/н від 09.04.20. За результатами вивчення зазначених документів, колегія суддів приходить до висновку, що витрати на надання усних консультацій з вивченням документів, ксерокопіювання документів, посвідчення правильності копій документів та складання заяви про розподіл судових витрат не мають відношення до суті спірних правовідносин, а тому не підлягають компенсації як витрати на правничу допомогу щодо розгляду справи. Крім того, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Колегія суддів звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. У зв`язку з наведеним, колегія суддів дійшла висновку, що складність даної справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт є неспівмірними із заявленою сумою на відшкодування витрат на правничу допомогу, Так, як встановлено з матеріалів справи, подана адвокатом 29.10.2020 року до Хмельницького окружного адміністративного суду у цій справі позовна заява, ухвалою судді від 30.10.20 року була залишена без руху, як така, що не відповідає вимогам закону з наданням позивачу 10-ти денного строку для виправлення недоліків. На виконання вимог ухвали адвокатом підготовлена уточнена позовна заява, нового змісту та обґрунтування, резолютивна частина якої містить описки в даті спірної накладної №23 від 24.04.2019 року, яка не виправлена ні при подачі позовної заяви, ні у подальшому. Колегія суддів також звертає увагу на те, що згідно акту про виконання додаткової угоди №1 до договору від 03.02.20, позивач прийняв складену адвокатом позовну заяву і оплатив у квітні 2020 року надані послуги. Проте, до суду позовна заява подана лише 28.10.2020 року. Колегія судді враховує також, що підготовка цієї справи до розгляду не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, опрацювання великого об`єму нормативно-правових актів та судової практики. Таким чином, враховуючи наведені обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг, суд апеляційної інстанції вважає заявлений представником позивача до відшкодування розмір правової допомоги у розмірі 5000 грн. явно завищеним та таким, що підлягає зменшенню до 2000 грн. з врахуванням складності справи, обсягом наданих послуг на виконання робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Відповідно до приписів частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Частиною 4 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Таким чином, оскаржене рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що у відповідності до статті 317 КАС України є підставою для зміни судового рішення в цій частині. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Державної податкової служби України задовольнити частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року змінити, виключивши з мотивувальної частини обґрунтування висновків приписами Порядку, який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1165 від 11 грудня 2019 року та викласти мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови та зменшити суму відшкодування судових витрат за надання правничої допомоги, що підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Хмельницькій області на користь Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Інвестмаш" до 2000 (дві тисячі) грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Постанова суду складена в повному обсязі 05 серпня 2021 року. Головуючий Франовська К.С. Судді Шидловський В.Б. Матохнюк Д.Б.