Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/21108/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/21108/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Липа В.А. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 03 серпня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Драчук Т. О. Ватаманюка Р.В. , за участю: секретаря судового засідання: Аніщенко А.О., представника позивача: Ковальчука В.А., предтавника відповідача: Левицького Я.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Малинське лісове господарство" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В : в грудні 2020 року ДП «Малинське лісове господарство» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, у якому просило: - визнати протиправними та скасувати видані відповідачем податкові повідомлення-рішення: - № 460/06-30-09-05 від 15.11.2020 р. про застосування штрафних санкцій в сумі 113220 грн. - в повному розмірі; - №461/06-30-09-05 від 15.11.2020 р. - про застосування штрафних санкцій в розмірі 1000000 грн.- в повному розмірі; - №462/06-30-09-05 від 15.11.2020 р. - про застосування штрафних санкцій в розмірі 8054,44 грн,- в повному розмірі. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06.04.2021 позов задоволено. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв`язку з чим просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції, згідно наказу Головного управління ДПС у Житомирській області від 05.10.2020 № 1350 «Про проведення фактичних перевірок», направлень на проведення перевірки від 19.10.2020 № 1860, № 1861, № 1862, та на підставі ст. 19 ', ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, працівниками податкового органу в період з 19.10.2020 по 28.10.2020 (включно) проводилась фактична перевірка Державного підприємства «Малинське лісове господарство» за адресою: Житомирська обл., м. Малин, вул. Лісовий Кордон,

58. За результатами фактичної перевірки, 28.10.2020 складено акт фактичної перевірки №327/09/13551546 (далі - акт перевірки), де зафіксовані порушення. Не погоджуючись з окремими висновками акту перевірки позивач подав заперечення до ГУДПС у Житомирській області, яке податковим органом залишено без задоволення, а висновки акту перевірки - без змін. Головним управлінням ДПС у Житомирській області на підставі встановлених висновків складено акту фактичної перевірки від 28.10.2020 №327/09/13551546 було винесено наступні податкові повідомлення-рішення: -№460/06-30-09-05 від 15.11.2020 про неподання до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлень про об`єкти оподаткування за формою №20-0ПП в порушення пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. та застосування штрафних санкцій в сумі 113220,00 грн.; -№461/06-30-09-05 від 15.11.2020 про порушення пп.230.1.2, п.230.1, ст.230 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 (відсутність реєстрації акцизного складу) та застосування штрафної санкції в сумі 1000000 грн.; - №462/06-30-09-05 від 15.11.2020 про порушення ст.3 п.12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 та застосування штрафної санкції в сумі 8054, 44 грн. Не погоджуючись з окремими висновками акту перевірки та вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що прийняття спірних рішень не відповідає положенням Податкового кодексу України, що є підставою для їх скасування. У відзиві на адміністративний позов відповідач фактично продублював викладені в акті перевірки обставини та жодним чином не спростував доводи позивача, викладені в адміністративному позові, отже, не довів правомірності оскаржених рішень. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як підтверджено матеріалами справи, на підставі наказу ГУДПС у Житомирській області №1350 від 05.10.2020 проведена фактична перевірка ДП "Малинське лісове господарство", за результатами якої винесені податкові повідомлення-рішення від 15.11.2020 № 460/06-30-09-05, №461/06-30-09-05, №462/06-30-09-05. Щодо податкового повідомлення-рішення № 460/06-30-09-05 від 15.11.2020 про неподання до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлень про об`єкти оподаткування за формою №20-0ПП в порушення пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. та застосування штрафних санкцій в сумі 113220,00 грн., колегія суддів зазначає наступне. За результатами проведеної перевірки перевіряючими в акті зафіксовано факт неподання до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлень про об`єкти оподаткування або об`єкти пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність за формою №20-ОПП, а саме: фактичною перевіркою встановлено, що ДП "Малинське лісове господарство" у своїй господарській діяльності використовує 111 одиниць транспортних засобів по кожному з яких відсутня інформація у повідомленні 20-ОПП, чим порушено п.63.3 ст.63 ПКУ. У апеляційній скарзі апелянт зазначає про обов`язок платника податку у відповідності до п.63.3 ст.63 ПК України повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти пов`язані з оподаткування контролюючі органи за основним місцем обліку та визначає розмір відповідальності, встановлений п.1 статті 117 ПК України та розрахунок штрафних санкцій у розмірі 113220 грн. Згідно із п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього кодексу. Платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків. Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний податковий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню. Відповідальність за порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрації) у контролюючих органах визначена п.117.1 ст.117 ПК України та передбачає, що неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 510 гривень. У разі неусунення таких порушень або за ті самі дії, вчинені протягом року особою, до якої були застосовані штрафи за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень. При цьому, відповідачем не враховано, що згідно п.113.1 ст.113 ПК України, граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників відповідають строкам давності для нарахування грошових зобов`язань, визначеним ст.102 ПК України. Пунктом 102.1 ст.102 ПК України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Таким чином, до строків застосування штрафів за порушення термінів взяття на облік (реєстрації) або внесення змін до облікових даних в контролюючих органах, у тому числі за неподання/несвоєчасне подання повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність за ф. № 20-ОПП застосовуються строки позовної давності, визначені ПК України для нарахування податкових зобов`язань. З матеріалів справи вбачається, що із 111 одиниць транспортних засобів тільки 6 одиниць транспортних засобів були придбані і введені в експлуатацію в період з 29.12.2017 по 28.10.2020, тобто протягом трьох років до дати проведення фактичної перевірки, що вірно зазначено судом першої інстанції. Відповідач у апеляційній скарзі вказаного висновку жодним чином не спростовує. Крім того, повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП здійснюється відповідно до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588. Згідно з п. 8.1 розд. VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 № 462) із змінами і доповненнями (далі - Порядок № 1588), платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку шляхом подання повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність у порядку, встановленому розд. VIII Порядку № 1588. Під час подання повідомлення за ф. № 20-ОПП застосовується принцип укрупнення інформації, яка надається про об`єкт оподаткування. Інформація про однотипні (за видом, використанням, станом та видом права власності) автомобільні транспортні засоби, які не є пунктами пересувної роздрібної торгівлі, громадського харчування або послуг, інших ніж пасажирські та вантажні перевезення, може бути подана в повідомленні за ф. № 20-ОПП як узагальнена з типом об`єкта оподаткування «автомобільні транспортні засоби» («Автотранспорт») та зазначенням кількості таких транспортних засобів в графі 12 «Реєстраційний номер об`єкта оподаткування». Повідомлення за ф. № 20-ОПП заповнюється із дотриманням Пам`ятки для заповнення розділу 3 Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (додаток до повідомлення за ф. № 20- ОПП). Тобто, застосовуючи принцип укрупнення підприємством станом на момент перевірки не було внесено один об`єкт «Автомобільні транспортні засоби» ( із зазначенням в графі 12 «Реєстраційний номер об`єкта оподаткування» відповідно кількості наявних транспортних засобів -111 шт.). На момент подання заперечень це порушення було вже усунуто і об`єкти транспортних засобів внесені до облікових даних платника за допомогою повідомлення 20 -ОПП. Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.07.2019 по дату закінчення перевірки підприємство придбавало і ставило на облік виключно один транспортний засіб - «Мотоцикл ХY150-17, інв. номер 201321, дата постановки 30.09.2019". Наказ ГУ ДПС у Житомирській області № 1350 від 05.10.2020 щодо проведення перевірки у розділі мета перевірки містить вказівку на те, що перевірка що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності ліцензій, у тому числі і на виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), однак не містить мети - перевірки дотримання законодавства щодо ведення обліку основних засобів, об`єктів оподаткування, звітування щодо об`єктів оподаткування. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо неправомірного з`ясування під час проведення фактичної перевірки подання чи неподання повідомлень про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП, оскільки в даному випадку було відсутнє посилання на перевірку ведення обліку основних засобів, об`єктів оподаткування, звітування щодо об`єктів оподаткування позивача. З огляду на викладене, застосування до позивача штрафної санкції у розмірі 113220,00 грн є неправомірним, що було досліджено та встановлено судами. Щодо податкового повідомлення-рішення №461/06-30-09-05 від 15.11.2020 про застосування штрафної санкції у розмірі 1 000 000 грн. Апелянт у своїй апеляційній скарзі зазначає, що згідно наданих документів встановлено, що у власності ДП «Малинське лісове господарство» (код згідно з ЄДРПОУ 13551546) знаходиться територія, за адресою: Житомирська область, м. Малин, вул. Лісовий кордон, 58 на якій, згідно наданого Фондом державного майна витягу про майно ДП «Малинське лісове господарство», у період з 01.11.2018 по 28.10.2020 знаходилися ємності (резервуари) для навантаження-розвантаження та зберігання пального, місткість яких перевищує 200 метрів кубічних, а саме: резервуар №1 - 5 м3, резервуар №2 - 5 м3, резервуар №3 - 10 м3, резервуар №4 - 8 м3, резервуар №5 - 25 м3, резервуар №6 - 25 м3, резервуар №7 - 50 м3, резервуар №8 -50 м3, резервуар №9 -50 м3, резервуар № 10 -50 м3, резервуар №11 -3 м3, резервуар №12 -3 м3, резервуар №13 -3 м3, резервуар №14 -3 м3, резервуар №15 -3 м3, резервуар №16 -3 м3, резервуар №17 -20 м3, резервуар №18 - 5 м3. Оскільки загальна місткість розташованих ємностей для навантаження- розвантаження та зберігання пального перевищує 200 м3 та складає 321,0 м3 це свідчить про те, що з 1 липня 2019 року ДП «Малинське лісове господарство» відповідало визначенню платника акцизного податку та зобов`язане було до липня 2019 року зареєструватися платником акцизного податку та зареєструвати у СЕАРП та СЕ усі акцизні склади, розпорядниками яких такий платник податку буде станом на 1 липня 2019 року. Проте, дане твердження відповідача є помилковим виходячи з наступного. Відповідно до пп. 14.1.6 п.. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-УІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів», з 01.07.2019 року, акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження- розвантаження, зберігання, реалізації пального. Не є акцизним складом приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам. Положенням пункту 230.1 статті 230 ПК України регламентовано, що акцизні склади утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку. Акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів- лічільннків рівня пального у резервуарі. Так як резервуари для зберігання пального є механізмами та предметами підвищеної небезпеки, порядок їх експлуатації передбачений Постановою КМУ №1107 від 26.10.2011 «Про затвердження порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та, експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки» затвердженої та Постановою КМУ №956 від 11.07.2002 «Про ідентифікацію та декларування безпеки об`єктів підвищеної небезпеки». Тобто при визначені загальної місткості резервуарів беруться до уваги стаціонарні споруди або ємності, які введені в експлуатацію та призначені для здійснення операцій, що передбачають фізичне отримання пального чи/або фізичний відпуск (відвантаження) пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне та його зберігання (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнанні витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом та рівнемірами-лічильниками на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі. Варто звернути увагу, що державне підприємство «Малинське лісове господарство» має дозвіл № 786.18.18 виданий 30.10.2018 Управлінням держпраці у Житомирській області на роботи у вибухопожежних зонах та на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, а саме: резервуар РГСЦ-8 горизонтальний сталевий циліндричний номінальна місткість 8,0 м.куб., інв. № 100106, 1988 року виготовлення; резервуар РГСЦ-50 горизонтальний сталевий циліндричний номінальної місткості 50.0 м.куб. інв. № 100112,1989 року виготовлення. Строк дії дозволу до 30.10.2023 р. В ході перевірки, перевіряючими не було взято до уваги що резервуари № 7 з фактичним об`ємом 50 м.куб.; № 8 з фактичним об`ємом 50 м.куб.: № 9 з фактичним об`ємом 50 м.куб. були законсервовані, що підтверджується наказами про консервацію основних засобів від 28.03.2017, від 01.10.2019, актами про тимчасове виведення основних фондів з виробничого процесу та їх консервацію від 28.03.2017, 01.10.2019. А із резервуарів №1-6, 10-18, загальним об`ємом 171,0 м.кубічний фактично використовувались резервуар № 4 об`ємом 8 м.куб, та резервуар № 10 об`ємом 50 м. куб, які і мали дозволи на експлуатацію, і які підприємство і використовувало у своїй господарській діяльності. У решті резервуарів факти зберігання пального - не встановлені. Тобто загальна кількість резервуарів, які підприємство використовує у своїй господарській діяльності та мають дозволи на експлуатацію становить 2 резервуари, загальним об`ємом 58 метрів кубічних, а не всі, як вказує відповідач. Доводи апеляційної скарги вказаного не спростовують, а в судовому засіданні представник відповідача не навів належних доказів та пояснень на спростування того факту, що у своїй господарській діяльності позивач використовує лише 2 резервуари. Таким чином, оскільки відсутнє перевищення межі загального обсягу зберігання в 200 кубічних метрів та обсяги отриманого пального за календарний рік не перевищують 1000 кубічних метрів та пальне використовувалось виключно для власних потреб, територія підприємства, на якій розташовані ємності для навантаження-розвантаження та зберігання пального не є акцизним складом, а суб`єкт господарювання не вважається розпорядником акцизного складу відповідно до пп. 14.1.224 п.14.1. ст.14 ПКУ, тому у позивача не виникає обов`язку зареєструватися платником акцизного податку та реєструвати акцизні склади. Щодо податкового повідомлення-рішення № 462/06-30-09-05 від 15.11.2020 про застосування штрафної санкції у розмірі 8054,44 грн. Так, апелянт у апеляційній скарзі зазначає про встановлення фактичною перевіркою факту ведення з порушенням порядку встановленого законодавством обліку товарних запасів за місцем їх зберігання, а саме: 23.10.2020 встановлено невідповідність даних обліку та фактичних даних, згідно проведених замірів у резервуарах ДП «Малинське лісове господарство» за адресою: Житомирська область, м. Малин, вул. Лісовий кордон,

58. Невідповідність дизельного пального складає 231,45 літрів на суму 4027,22 гривень та бензину А-92 складає 231,45 літрів на суму 3825,57 гривень, чим порушено п.12 ст.3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами і доповненнями). Окремо зазначає, що розрахунок залишку пального проведено у градуйованих резервуарах з використанням градуйованих таблиць та засобів вимірювань рівня пального у резервуарах, які відповідають вимогам підпунктів 4.1.1 - 4.1.7 п. 4.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155. Результати замірів пального, з урахуванням границі відносної похибки, відображені в додатку до акта перевірки. Однак, слід зазначити, що податковим органом неправильно встановлено характер невідповідності обліку дизельного пального, адже при порівнянні показників відомості про фактичні дані замірів пального та даних обліку станом на 23.10.2020 виходить від`ємна різниця, тобто нестача ДП в кількості 231,45 л на суму 4027,22 грн. Розрахунок : (рад.2 гр.20 - ряд.2 гр.18 порівняльної відомості по диз.паливу) = (10093,80 - 10406,0) = - 312,20 +80,75 похибка = - 231,45л нестача пального, яка повинна була бути відображена в рядку 2 графи 25 та графи 26 даної порівняльної відомості. Вказане призвело до невірного визначення перевіряючими надлишоку дизельного пального в кількості 231,45 л на суму 4027,22 грн ( про що зроблено запис в рядку 2 графи 23 та графи 24 порівняльної відомості). При цьому, із пояснень представника позивача слідує, що не був взятий до уваги та врахований той факт, що для порівняння були взяті дані бухгалтерського обліку станом на початок дня (23.10.2020), тобто не було враховано обсяг використаного пального безпосередньо за 23.10.2020. Наведене, підтверджується копією відомості обліку видачі ПММ за 23.10.2020, копією подорожніх листів вантажного автотранспорту № 674730,674731 та копією дорожнього листка трактора №524 за 23 жовтня 2020 року. Таким чином, колегія суддів не погоджується із висновком відповідача щодо порушення позивачем встановленого законодавством порядку обліку товарних запасів за місцем їх зберігання та вважає, що відповідачем неправомірно нараховано позивачу штрафні санкції згідно податкового повідомлення-рішення №462/06-30-09-05 від 15.11.2020. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення рішення від 15.11.2020 № 460/06-30-09-05, №461/06-30-09-05, №462/06-30-09-05 є протиправними та підлягають скасуванню. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Також, колегія суддів звертає увагу, що доводи апеляційної скарги фактично дублюють зміст відзиву на адміністративний позов. При цьому вказаним доводам була надана належна правова оцінка судом першої інстанції, а жодних нових доводів та обґрунтувань, в чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, апелянтом наведено не було. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позову у повному обсязі. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 04 серпня 2021 року. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Ватаманюк Р.В.