Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/12474/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 травня 2022 р.м. ОдесаСправа № 420/12474/21 Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса; Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції: 07.10.2021 року; Головуючий в 1 інстанції: Корой С.М. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Єщенка О.В. суддів Димерлія О.О. Танасогло Т.М. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРАМІТ" та Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРАМІТ" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕРАМІТ" звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.07.2021 року №15562/15-32-09-06, прийняте Головним управлінням ДПС в Одеській області про застосування штрафної санкції в розмірі 500 000 грн. за порушення вимог ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 року №481/95-ВР; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.07.2021 року №15563/15-32-09-06, прийняте Головним управлінням ДПС в Одеській області про застосування штрафної санкції в розмірі 36 720 грн. за порушення вимог п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у період з 19 по 28 травня 2021 року ГУ ДПС в Одеській області проведено фактичну перевірку ТОВ "КЕРАМІТ" з питань дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, ведення обліку товарних запасів на складах та/або їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв, за результатом якої встановлено ряд порушень підприємством вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» та податкового законодавства. Заперечуючи висновки перевірки, посилаючись на їх необґрунтованість та невідповідність дійсним обставинам, позивач вказує, що: виявлене порушення ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» не підтверджується як кількістю отриманого підприємством палива так і фактом зберігання пального, що потребує наявності ліцензії. При цьому, позивач зазначає, що отримане в межах господарської діяльності пальне не зберігалось в наявному у нього резервуварі, а в день його надходження частково заправлено в баки транспортних засобів і переважну частину використано в технологічному процесі виробництва гравію; виявлене порушення п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України не підтверджується як посиланнями контролюючого органу на конкретні види податків, передбачені податковим законодавством, обов`язок сплати яких відповідач пов`язує з наявністю у позивача перелічених в акті об`єктів, так і посиланнями на строк, протягом якого позивач мав подати відповідні відомості, не виконання чого становить склад правопорушення. У тому числі, застосування штрафної санкції відбулось без урахування положень п. 51-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Наведені обставини у сукупності, а також те, що в порушення вимог п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України відповідачем не наведено правові підстави для проведення перевірки, контролюючі заходи вчинені не за місцем провадження платником своєї діяльності або розташування господарських чи інших об`єктів права власності, відповідачем перевірено обставини щодо дотримання платником вимог податкового законодавства, які за законом не входять до предмета фактичної перевірки, у тому числі мало місце повторної перевірки з тих самих питань, але за відсутності законодавчо визначених підстав, свідчать про невідповідність податкових повідомлень-рішень критерію обґрунтованості та правомірності і наявність безумовних підстав для їх скасування в судовому порядку. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №15563/15-32-09-06 від 01.07.2021 року. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив. Стягнув з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРАМІТ" судовий збір у розмірі 550 грн. 80 коп. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Проаналізувавши положення ст.ст. 1, 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», врахувавши приписи п. 231.3 ст. 231 Податкового кодексу України, суд першої інстанції, керуючись зібраними матеріалами та ч.ч. 1, 2 ст. 77, ч. 1 ст. 78 КАС України, дійшов висновку про те, що позивачем у березні-квітні 2020 року придбавалось дизельне пальне у великих об`ємах, частина якого використовувалась для заправки належних позивачу транспортних засобів, а інша зберігалась без отримання для цього відповідної ліцензії. Відтак, суд першої інстанції визначив, що застосування відповідачем до суб`єкта господарювання санкцій, передбачених ст. 17 вказаного Закону, відбулось обґрунтовано та правомірно і підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 01.07.2021 року №15562/15-32-09-06 відсутні. Також, аналізуючи положення п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України і п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, ст. 22 Податкового кодексу України, п.п. 8.1, 8.2, 8.4 Порядку обліку платників податків і зборів, суд першої інстанції виходив з того, що податковим законодавством визначається перелік об`єктів оподаткування (майно, товари, обороти з реалізації, операції з постачання товарів (робіт/послуг) та інші об`єкти, за наявності яких у платника податків (придбання та/або створення) виникає обов`язок зі сплати податків, та про які він зобов`язаний повідомляти контролюючий орган. Податкове законодавство пов`язує обов`язок з подання звітності про об`єкти оподаткування з наявністю обов`язку по сплаті податків щодо такого об`єкта. Водночас, такий обов`язок поширюється і щодо об`єктів, що пов`язані з оподаткуванням. Одночасно враховуючи приписи п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, з огляду на те, що на момент призначення та проведення фактичної перевірки позивача, прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №15563/15-32-09-06 від 01.07.2021 року до 31 грудня 2021 на усій території України діє карантин з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), суд першої інстанції визначив неправомірним застосування штрафних санкцій за порушення платниками податків вимог п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, наявними правові підстави для скасування вказаного рішення відповідача. Разом з цим, з огляду на наявність у контролюючого органу інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, а також вручення позивачу направлення на перевірку і забезпечення представнику підприємства участі під час перевірки, суд першої інстанції дійшов висновку про дотримання відповідачем положень ст.ст. 80, 81 Податкового кодексу України під час організації податкової перевірки. В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕРАМІТ", посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими, просить скасувати судове рішення в частині залишення позову без задоволення та прийняти в цій частині нове про задоволення позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки обставинам справи і помилково залишено поза увагою не виконання відповідачем вимог ч. 2 ст. 77 КАС України та не доведення суб`єктом владних повноважень факту порушення позивачем ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» і правомірність застосування санкцій на підставі ст. 17 вказаного Закону, у тому числі не підтвердженими на підставі належних і допустимих доказів залишились висновки перевірки про зберігання суб`єктом господарювання пального без наявності відповідної ліцензії із зазначенням відповідного місця та обсягів паливно-мастильних матеріалів. Без належного мотивування та обґрунтування залишено судом першої інстанції тієї обставини, що відповідачем з ідентичних підстав та за той самий період вже було проведено фактичну перевірку підприємства, у тому числі не було встановлено обставин, передбачених п.п. 80.2.6 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, і для проведення повторної фактичної перевірки і таких не наведено відповідачем. Апелюючи проти обґрунтованості висновків суду першої інстанції щодо відсутності порушень відповідачем податкового законодавства під час організації та проведення перевірки, апелянт наполягає на не доведеності органом податкового контролю правомірності дій під час призначення перевірки та її проведенні. У том числі, акцентує увагу на не виконанні відповідачем положень п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, як в частині доведення платнику конкретних підстав для проведення перевірки, їх дійсності та фактичності, так і щодо проведення контролюючих заходів безпосередньо за місцем провадження платником господарської діяльності. Також, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на помилкове залишення судом першої інстанції поза увагою тієї обставини, що позивач вже був притягнутий до відповідальності за ст. 63 Податкового кодексу України, а не усунення протягом року цих порушень, відповідно до положень п. 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України тягне накладення штрафу на юридичну особу у подвійному розмірі. З огляду на те, що під час застосування санкцій відповідач діяв правомірно та обґрунтовано, у межах своїх повноважень, у суду першої інстанції не виникло правових обставин для скасування відповідного податкового повідомлення-рішення. Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, 11.05.2021 року начальником управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС в Одеській області на ім`я заступника начальника ГУ ДПС в Одеській області скеровано доповідну записку за №201/15-32-09-06-07, в якій ставилось питання про здійснення контролю у сфері підакцизних товарів, а саме організацію проведення фактичної перевірки ТОВ «Кераміт» за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н, Красносільська с/р, 21 км Старокиївського шосе, 23-А. В обґрунтування вказаних вимог повідомлено, що на виконання розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 03.03.2021 року №200/од-2021 та доручення КМУ (витяг з протоколу №29 засідання КМУ від 24.12.2019 року) з метою протидії нелегальному обігу пального, фахівцями контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС в Одеській області проведено аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «Кераміт», за результатом якого згідно баз даних ІТС «Податковий блок» та даних АІС «Архів електронної звітності» встановлено, що за період з 01.04.2020 року по 30.04.2020 року Товариством було здійснено придбання палива мінерального в кількості 15,907 т без відповідної ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Наказом ГУ ДПС в Одеській області на підставі п.п. 19-1.1.4 п. 19-1.1 ст.19-1, п.п. 19-1.1.14 п. 19-1.1 ст. 19-1, ст. 20, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України призначено фактичну перевірку ТОВ «Кераміт» за адресою ведення господарської діяльності: Одеська обл., Лиманський р-н, Красносільська с/р, 21 км Старокиївського шосе, 23-А, з 19.05.2021 року, тривалістю 10 діб, за період з 01.01.2020 року по дату закінчення фактичної перевірки, з метою здійснення контролю дотримання вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій,свідоцтв. У період з 19.05.2021 року по 28.05.2021 року ГУ ДПС в Одеській області проведено фактичну перевірку ТОВ «Кераміт» з питань додержання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пального, за результатами якої складено акт від 31.05.2021 року №10487/15-32-09-06/324977386. Зазначеною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Кераміт», зокрема: ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 року №481/95-ВР (із змінами та доповненнями), за що передбачена відповідальність згідно із ст. 17 цього Закону; п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, за що передбачена відповідальність згідно п. 117.1 ст. 117 вищевказаного Закону. Так, під час перевірки встановлено, що TOB «КЕРАМІТ» має в наявності резервуар горизонтальний сталевий циліндричний РГС-10, який проходив повірку згідно Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 03.10.2019 №5131-MX. Відповідно до Єдиного реєстру акцизних накладних ТОВ «КЕРАМІТ», починаючи з 01.04.2020 було отримано від ПП «ТК «НЬЮКО» мінеральні продукти палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні Нафта або нафтопродукти, одержані з бітумінозних порід (мінералів), крім сирих; продукти, в іншому місці не зазначені, з вмістом 70 мас. % або більше нафти чи нафтопродуктів, одержаних з бітумінозних порід (мінералів), причому ці нафтопродукти є основними складовими частинами продуктів; відпрацьовані нафтопродукти: нафта та нафтопродукти, одержані з бітумінозних порід (мінералів), крім сирих; продукт (Код УКТЗЕД 2710194300) в загальній кількості 19188 літрів. Дата реєстрації акцизних накладних: 01.04.2020 (державний номер транспортного засобу НОМЕР_1 ) у кількості 4538 л., 10.04.2020 (державний номер транспортного засобу НОМЕР_1 ) у кількості 5176 л., 25.04.2020 (державний номер транспортного засобу НОМЕР_2 ) у кількості 4730 л., 30.04.2020 (державний номер транспортного засобу НОМЕР_2 ) у кількості 4744 л. Наведені обставини, з урахуванням того, що у квітні 2020 року у ТОВ «КЕРАМІТ» була відсутня ліцензія на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) при наявності резервуару для зберігання пального, за висновком податкового органу свідчили про порушення платником ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 року №481/95-ВР (із змінами), за місцем провадження господарської діяльності: Одеська область, Лиманський район, Красносільська с/р, 21 км Старокиївського шосе, 23 А. Також, перевіркою встановлено, що згідно договору оренди транспортних засобів від 16.11.2017 №7 TОB «KЕPAMIT» було передано в тимчасове платне володіння та користування ТОВ «Одеський керамзитовий завод» автомобілі у загальній кількості 16 одиниць: Geely МК Cross (державний номер транспортного засобу ВН 5440 IM), OPEL OMEGA седан (державний номер транспортного засобу НОМЕР_3 ), БМВ седан (державний номер транспортного засобу НОМЕР_4 ), IFA 50-самоскид (державний номер транспортного засобу НОМЕР_5 ), TOYOTA НІ АСЕ (державний номер транспортного засобу НОМЕР_6 ), TATRA 815 - самоскид (державний номер транспортного засобу НОМЕР_7 ), КАМАЗ 5511 - самоскид (державний номер транспортного засобу НОМЕР_8 ), КАМАЗ 5511 - самоскид (державний номер транспортного засобу НОМЕР_9 ), КАМАЗ 5511 - самоскид (державний номер транспортного засобу НОМЕР_10 ), КАМАЗ 5511 - самоскид (державний номер транспортного засобу НОМЕР_11 ), МАЗ 54322 - тягач (державний номер транспортного засобу НОМЕР_12 ), бульдозер ЧТЗ Т-130 завод № 2, ескаватор АТЕК 881 № ВН 000 395, навантажувач кол. Фронт XG 932ІІ (державний номер транспортного засобу ТО 1374), погрузчик ТО-30, погрузчик ХТЗ - Т156Б-05 (державний номер транспортного засобу НОМЕР_13 ). Також у володінні Товариства знаходиться автомобіль ГAЗ (державний номер транспортного засобу НОМЕР_14 ), на який згідно подорожніх листів, відбувалось списання пального. Крім того, Товариство має у користуванні резервуар горизонтальний сталевий циліндричний РГС-10, який також зазначений у ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за №15170414202100099. З огляду на не повідомлення контролюючого органу за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків, про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, а саме автомобільна техніка у кількості 17 одиниць та резервуар горизонтальний сталевий циліндричний РГС-10 у кількості 1 шт., податковим органом визначено допущення платником порушення вимог п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України. Як свідчать матеріали справи, перед початком фактичної перевірки бухгалтеру ТОВ «Кераміт» під розпис вручено направлення на перевірку від 19.05.2021 року №5800, №5801 та копію наказу про призначення фактичної перевірки від 19.05.2021 року №3098-п. Із результатом перевірки, вручення примірника акту перевірки посадова особа суб`єкта господарювання ознайомлюватись та одержати відмовилась. Не погоджуючись із висновками контролюючого органу, позивач разом із копіями актів попередніх фактичних перевірок; договору поставки пального, накладних, товарно-транспортних накладних та податкових накладних; документів про використання пального та обороти по рахунку 203; зведеної таблиці руху пального по транспортним засобам; актів передання паливно-мастильних матеріалів по об`єктам; виробничого звіту, подав письмові заперечення на акт, проте вони були залишенні без задоволення, а на підставі виявлених порушень відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 01.07.2021 року: №15562/15-32-09-06, яким за порушення ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 року №481/95-ВР до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені 500000 грн.; №15563/15-32-09-06, яким за порушення п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) 36720 грн. Не погоджуючись із накладенням штрафів, посилаючись на необґрунтованість та неправомірність висновків відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до п.п. 19-1.1.4, 19-1.1.14 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері. Підпунктами 20.1.4, 20.1.6, 20.1.10 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, наділені правом проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів. Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Згідно із п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). За правилами п. 80.1, п.п. 80.2.5 п. 80.2, п. 80.5, п. 80.7, п. 80.9, п. 80.10 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції. Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу. Слід враховувати, що відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Згідно із п. 82.3 ст. 82 Податкового кодексу України тривалість перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб. Продовження строку таких перевірок здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 5 діб. Пунктом 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Аналіз наведених правових норм показав, що реалізація контролюючим органом перевірочних дій провадиться згідно відповідного наказу керівника цього органу. Разом з цим, податкове законодавство визначає вичерпний перелік підстав для прийняття керівником контролюючого органу вказаного рішення. Зокрема, необхідність у суб`єкта контролю в здійсненні функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, є правовою підставою для призначення фактичної перевірки. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року по справі №826/17123/18 у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава). Недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист. Незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. В контексті спірних правовідносин, що склались у цій справі, слід враховувати, що заперечення позивача стосовно правомірності проведення фактичної перевірки ґрунтуються на тому, що відповідачем не зазначено фактичної причини для організації контролюючих заходів по відношенню платника; перевірка не була проведена за місцем провадження господарської діяльності підприємства; контролюючі заходи охоплюють період діяльності платника, досліджений у попередній фактичній перевірці, і відповідачем не наведено правових підстав в повторній організації таких заходів з аналогічних питань. Аналізуючи наведені доводи учасника, колегія суддів враховує, що перед початком фактичної перевірки за місцем знаходження господарської одиниці відповідачем було вручено посадовій особі підприємства копії наказу та направлення на перевірку. Перевіривши представлені учасниками матеріали, що стосуються організації заходів контролю, колегія суддів також враховує, що наказ та направлення на перевірку містять, у тому числі необхідні реквізити (реєстраційний номер, дату видачі, підпис керівника і печатку податкового органу); посилання на підставу для проведення перевірки, передбачений п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, метою якої є контроль за дотриманням вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, порядком здійснення готівкових розрахунків, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв; дату початку та тривалість перевірки, посаду та прізвище посадових (службових осіб), які проводитимуть перевірку. Відсутність більш детальних даних стосовно підстав для проведення фактичної перевірки, дає колегії суддів, згідно положень ч.ч. 1, 4 ст. 9 КАС України, також враховувати, що на розгляд керівника органу податкової служби надійшло повідомлення про наявність податкової інформації про можливі порушення Товариством вимог законодавства у сфері обігу підакцизних товарів. З огляду на важливість цих доказів для правильного вирішення справи, колегія судді доходить висновку про обґрунтованість відповідачем наявності правових підстав, передбачених п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, для проведення фактичної перевірки позивача. Виходячи з суті та правових обставин виникнення у податкового органу права на проведення фактичної перевірки, а саме правового підґрунтя наявність певної інформації (даних), що потребує реалізації контролю у податковій сфері, колегія суддів не може погодитись із доводами позивача про те, що здійснення спірного контролю за період, який охоплює досліджений під час попередньої фактичної перевірки, свідчить про проведення перевірки з одних й тих питань. У тому числі, вручення посадовій особі підприємства наказу та направлення на перевірку спростовує доводи позивача про проведення фактичної перевірки не за місцем провадження господарської діяльності платника. При цьому, питання щодо повноти та належності (достатності) реалізації податковим органом своїх функцій на предмет дотримання органом контролю положень п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України не впливає. Відтак, на переконання апеляційного суду, процедурні порушення відповідачем, які можуть бути підставою для визнання актів індивідуальної дії протиправними, не знаходять свого підтвердження. Виходячи зі спірних правовідносин, основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 року №481/95-ВР. Зокрема, за визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР, ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування. За правилами ч.ч. 1, 7, 8 ст. 15 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії. Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва. Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років. Аналіз наведених норм показав, що зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії, яка видається на кожне місце зберігання пального. Як свідчать обставини справи, основним видом діяльності ТОВ «КЕРАМІТ» за КВЕД є: 23.32 Виробництво цегли, черепиці та інших будівельних виробів із випаленої глини (основний); 08.11 Добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю; 08.12 Добування піску, гравію, глин і каоліну; 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах. 28.01.2020 року між ПП «ТК «Ньюко» та ТОВ «КЕРАМІТ» укладено Договір поставки нафтопродуктів №0379, за яким ПП «ТК «Ньюко» зобов`язується передати в узгоджені терміни, а ТОВ «КЕРАМІТ» прийняти і оплатити на умовах, викладених у договорі, нафтопродукти, іменовані далі по тексту «Товар», найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які формуються на кожну окрему партію товару, яка поставляється в рамках цього договору, а також є невід`ємною частиною цього договору. Протягом квітня 2020 року ПП «ТК «Ньюко» за заявками позивача відвантажило на умовах СРТ на адресу ТОВ «КЕРАМІТ» (м. Одеса, Старокиївське шосе, 23-А) дизельне паливо, про що свідчать накладні, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (а.с. 37-46). Згідно актів приймання-передачі паливно-мастильних матеріалів по об`єктам, які складені у день постачання товару, одержане пальне ТОВ «Кераміт» використало 08.04.2020 року, 24.04.2020 року, 28.04.2020 року для заправлення транспортних засобів: TOYOTA HI ACE НОМЕР_6 , TATRA 815 НОМЕР_7 , КАМАЗ 5511 НОМЕР_15 , КАМАЗ 5511 51237 ОВ, Ескаватор АТЕК 881, Т00395 ВН, Навантажувач кол. Фронт.XG 932II T01374BH, Погрузчик ТО-30, Погрузчик ХТЗ-Т01373ВН, та передано в виробництво (а.с. 49-51). Також, на підтвердження руху палива, придбаного для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, використання палива у виробництві, позивачем представлено виробничий звіт про витрати сировини на виробництво готової продукції та обороти рахунку 203 за квітень 2020 року, Регламент технологічного процесу виробництва керамзитового гравію і керамзитового піску (а.с. 52-56). В свою чергу використання підприємством пального у виробничих цілях не заперечується і відповідачем. Висновки контролюючого органу про зберігання позивачем пального без наявності відповідної ліцензії та вчинення порушення ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» ґрунтуються на даних податкової перевірки, у тому числі Єдиного реєстру акцизних накладних про реєстрацію акцизних накладних згідно Договору поставки нафтопродуктів від 28.01.2020 року №0379, зокрема: 01.04.2020 року №3167 від 31.03.2020 року на поставку пального в обсязі 4538 л вагою 3769 кг; 10.04.2020 року №4058 від 08.04.2020 року на поставку пального в обсязі 5176 л вагою 4298 кг; 25.04.2020 року №4184 від 24.04.2020 року на поставку пального в обсязі 4730 л вагою 3914 кг; 30.04.2020 року №4201 від 28.04.2020 року (а.с.108) на поставку пального в обсязі 4744,43 л вагою 3926 кг., та наявності у TOB «КЕРАМІТ» резервуару горизонтального сталевого циліндричного РГС-10, який проходив повірку згідно Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 03.10.2019 №5131-MX. Одночасно факт зберігання підприємством пального під час перевірки не встановлений та в акті не зафіксований. На переконання апеляційного суду, не можливість контролюючого органу встановити період (конкретні дні) використання позивачем пального у виробничих цілях ґрунтуються на неповноті дослідження представлених платником під час перевірки матеріалів та врахуванні лише окремих документів, інформація про які міститься у податкових базах. Наведені обставини у сукупності підтверджують обґрунтованість доводів позивача про не виконання відповідачем вимог ч. 2 ст. 72 КАС України і не доведеність правомірності застосування санкцій на підставі ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 року №481/95-ВР згідно податкового повідомлення-рішення від 01.07.2021 року №15562/15-32-09-06. Разом з цим, перевіряючи правомірність податкового повідомлення-рішення №15563/15-32-09-06 від 01.07.2021 року, судом першої інстанції правильно враховано, що ТОВ «КЕРАМІТ» є власником: - транспортних засобів: Geely МК Cross (державний номер транспортного засобу ВН 5440 IM), OPEL OMEGA седан (д.н.з НОМЕР_3 ), БМВ седан (д.н.з НОМЕР_4 ), IFA 50-самоскид (д.н.з НОМЕР_5 ), TOYOTA НІ АСЕ (д.н.з НОМЕР_6 ), TATRA 815 - самоскид (д.н.з НОМЕР_16 ), КАМАЗ 5511 - самоскид (д.н.з НОМЕР_8 ), КАМАЗ 5511 - самоскид (д.н.з НОМЕР_9 ), КАМАЗ 5511 - самоскид (д.н.з НОМЕР_10 ), КАМАЗ 5511 - самоскид (д.н.з НОМЕР_11 ), МАЗ 54322 - тягач (д.н.з НОМЕР_12 ), бульдозер ЧТЗ Т-130 завод № 2, Ескаватор АТЕК 881, № ВН 000 395, навантажувач кол. Фронт XG 93211 (д.н.з ТО 1374), погрузчик ТО-30, погрузчик ХТЗ - Т156Б-05 (д.н.з НОМЕР_13 ); автомобіль ГAЗ (д.н.з НОМЕР_14 ); - резервуару горизонтального сталевого циліндричного РГС-10. Згідно договору оренди транспортних засобів від 16.11.2017 року №7 та додаткової угоди від 30.04.2020 року до нього TОB «KЕPAMIT» (орендодавець) передало в тимчасове платне володіння та користування ТОВ «Одеський керамзитовий завод» (орендар) зазначені вище вантажні (легкові) автомобілі (крім автомобілю ГAЗ д.н.з НОМЕР_14 ). Відповідно до п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу. Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків. Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню. Згідно із п.п. 8.1, 8.2 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року №1588, платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом. Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України. У п. 8.4 Порядку від 09.12.2011 року №1588 передбачено, що повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. Аналіз наведених правових норм показав, що майно, операції з постачання товарів (робіт, послуг) тощо є об`єктом оподаткування, з наявністю яких у платника податків виникає обов`язок з повідомлення про ці об`єкти та сплати податків у розмірі і порядку, передбаченому податковим законодавством. Пунктом 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України передбачено, що неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень. У разі не усунення таких порушень або за ті самі дії, вчинені протягом року особою, до якої були застосовані штрафи за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 680 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 2040 гривень. Водночас, відповідно до п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати. Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 року №211 встановлено з 12 березня 2020 року на усій території України карантин. Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 року №1236 установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19 грудня 2020 р. до 31 грудня 2021 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211, від 20 травня 2020 р. № 392 та від 22 липня 2020 р. №

641. Як вірно визначено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, на момент виявлення правопорушення, проведення податкової перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення на усій території України запроваджено карантин з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Наведене, відповідно до п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу виключає правові підстави для застосування штрафних санкцій згідно п. 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України. Таким чином, в цій частині колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 01.07.2021 року №15563/15-32-09-06, наявність підстав для його скасування в судовому порядку. Водночас, оскільки висновки суду не у повній мірі відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог ст. 317 КАС України підлягає скасуванню в частині з ухвалення у відповідній частині нового судового рішення. Відповідно до приписів ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРАМІТ" задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року в частині залишення без задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРАМІТ" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.07.2021 року №15562/15-32-09-06, прийняте Головним управлінням ДПС в Одеській області про застосування штрафної санкції в розмірі 500 000 грн. за порушення вимог ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 року №481/95-ВР, скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРАМІТ" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.07.2021 року №15562/15-32-09-06, прийняте Головним управлінням ДПС в Одеській області про застосування штрафної санкції в розмірі 500 000 грн. за порушення вимог ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 року №481/95-ВР, задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.07.2021 року №15562/15-32-09-06, прийняте Головним управлінням ДПС в Одеській області про застосування штрафної санкції в розмірі 500 000 грн. за порушення вимог ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 року №481/95-ВР. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий-суддя: О.В. Єщенко Судді: О.О. Димерлій Т.М. Танасогло