Постанова 4855 № 640/1281/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1281/19 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Бужак Н. П. Суддів: Костюк Л.О., Беспалова О.О. За участю секретаря: Шевченко Е.П. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2021 року, суддя Донець В.А., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,- У С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (відмова ГУ ПФУ в м. Києві від 17.12.2018 №135326/02) щодо непризначення ОСОБА_1 пенсії з 07.11.2015 відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" від 23.12.2015 №900, статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанов Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 поліцейських Національної поліції", від 18.11.2015 №947 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року №268"; - зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві призначити пенсію ОСОБА_1 з 07.11.2015; - зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" від 23.12.2015 №900, статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанов Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", від 18.11.2015 №947 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. №268", починаючи з 07.11.2017 без обмеження граничного розміру; - встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2021 року адміністративний позов залишено без задоволення. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що відповідно до наказу Київського національного університету внутрішніх справ від 24.12.2005 №185о/с старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 з 16.12.2005 призначено спеціальним співробітником Спеціального миротворчого центру та направлено на один рік в тривале закордонне відрядження до складу Кінологічного миротворчого підрозділу МВС України в Косово та миротворчого персоналу спостерігачів цивільної поліції Місії ООН у справах тимчасової цивільної адміністрації в Косово, колишня Союзна Республіка Югославія. Наказом Національної академії внутрішніх справ України від 06.11.2015 №185 о/с майора поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора відділу супроводження міжнародних миротворчих місій Спеціального миротворчого центру згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з 06.11.2015 у запас Збройних Сил. Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні складає 18 років 02 місяці 07 днів, у пільговому обчисленні 33 роки 03 місяці 20 днів. Позивач звернувся до ректора Національної академії внутрішніх справ з заявою від 17.08.2017, в якій просив направити перелік необхідних документів для визначення права та призначення пенсії за вислугою років до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві. Національна академія внутрішніх справ листом від 28.08.2017 №46/к-3850 повідомила позивача, що оскільки станом на день звільнення його вислуга років становила 18 років 02 місяці та 07 днів, підстави для направлення матеріалів на встановлення пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відсутні. Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою від 21.09.2017 про призначення пенсії за вислугу років з 06.11.2015. Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 31.10.2017 №25960/03/11-2262 повідомило позивача, що заяви про призначення пенсії за вислугу років особам звільненим зі служби подаються до головних управлінь Пенсійного фонду України через уповноважені структурні підрозділи Міністерства внутрішніх справ України. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2018 у справі №826/376/18, що залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2018, зобов`язано Національну академію внутрішніх справ підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві матеріали відносно ОСОБА_1 для розгляду питання щодо призначення йому пенсії за вислугою років. Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 17.12.2018 №135326/02 повідомило позивача щодо прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" у зв`язку з відсутністю визначеної Законом календарної вислуги років для призначення пенсії. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії з 07.11.2015 за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не має встановленої пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" календарної вислуги років (наявні лише 18 років 02 місяці 07 днів при необхідних 22 календарних роках та 6 місяцях і більше), а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Колегія суддів не може погодитись з такими доводами суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України. Згідно із ч. 3 ст. 8 Закону України «Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки» вислуга років і трудовий стаж громадян України за час виконання обов`язків у складі національного контингенту і національного персоналу обчислюються з розрахунку один місяць за три місяці. Статтею 1 зазначеного Закону визначено, що національний контингент - військові підрозділи, оснащені відповідним озброєнням і військовою технікою, засобами підтримки і зв`язку, що направляються Україною для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, у тому числі у складі багатонаціональних військових формувань високої готовності військові підрозділи Збройних Сил України, інших військових формувань, котрі входять до складу об`єднаних військових підрозділів, що створюються спільно з іншими державами для участі у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки (спільні батальйони тощо). Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон №2262-XII. Пунктом "б" ст. 12 Закону №2262-XII передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту. Відповідно до п. "а" ст. 12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у п. "б"-"д", "ж" ст. 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у ч. 3 ст. 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у ч. 2 ст. 17 цього Закону. Статтею17-1 Закону №2262-XII визначено, що порядок обчислення вислуги років встановлюється Кабінетом Міністрів України. Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393, яка визначає, які саме види служби зараховуються до вислуги років, та які саме види служби і в яких коефіцієнтах зараховуються на пільгових умовах. Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03 березня 2021 року у справі 805/3923/18-а відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №725/1959/17, від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17 і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону N 2262-XII у частині призначення пенсії за вислугу років, зробив висновок про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон N2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку. Зазначена правова позиція була викладена у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі №480/4241/18. Окрім того, у постанові від 14 квітня 2021 року Верховний суд зазначив наступне: «Вирішуючи справу №805/3923/18-а Верховний Суд у постанові від 03.03.2021р. дійшов наступного висновку: «……основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку…». При цьому, Верховний Суд відступив від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №725/1959/17, від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17. Таке правове регулювання та наведені вище висновки Верховного Суду у справі №805/3923/18-а дозволяють зробити висновок те, що передбачена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить». У постанові від 14 квітня 2021 року Верховний Суд зазначив наступне: «Статтею 1 Закону №2262-ХІІ передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Таким чином, Закон №2262-ХІІ як єдину, обов`язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи. Визначення у Законі №2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов`язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги. Таким чином, передбачена Законом №2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). В свою чергу, передбачені статтею 171 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років. При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах. Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ». Як встановлено колегією суддів у позивача наявні 18 років 02 місяці вислуги у календарному обчисленні та у пільговому обчисленні - 24 років 04 місяці. Згідно з ч. 3 ст. 8 Закону України «Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки» вислуга років і трудовий стаж громадян України за час виконання обов`язків у складі національного контингенту і національного персоналу обчислюються з розрахунку один місяць за три місяці. З урахуванням правового висновку, наведеного у постанові об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року у справі 805/3923/18-а, колегія суддів вважає, що наявної у позивача вислуги років достатньо для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст.12 Закону № 2262-ХІІ. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням обставин, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог щодо визнання відмови призначити пенсію протиправною та зобов`язання призначити пенсію, провести її перерахунок і виплату. У позовній заяві позивач просить суд зобов`язати відповідача призначити йому пенсію та провести перерахунок і виплату призначеної пенсії з 06.11.2015 року, проте обгрунтувань щодо зазначеної дати проведення перерахугнку не надав, а лише зазнаяив, що право на пенсію він отримав ще в 2011 році. Окрім того, у заяві від 29.03.2019 року, яку позивач подав до суду, останній зазначив, що до суду раніше не міг звернутися з даним позовом, оскільки це було унеможливлено рядом незаконних дій в період з 06.11.2015 року по теперішній час. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби. Згідно статті 48 Закону заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення. За змістом пп.б ч.1 ст. 50 Закону особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення, а членам сімей зазначених осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також пенсіонерів з їх числа - з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків. Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією. Із матеріалів справи вбачається, що із заявою про призначення пенсії до Національної академії внутрішніх справ позивач звернувся 17.08.2017 року. Листом від 28.08.2017 року Національна академія внутрішніх справі повернула подані позивачем заяву і документи із зазначенням, що відсутні підстави для призначення пенсії (а.с.48). Водночас, позивач звернувся до Головного управління ПФУ в м. Києві із заявою про призначення пенсії 21.09.2017 року(а.с.38). Відповідно до листа ГУ ПФУ в м Києві від 31.10.2017 року роз`яснено, що заяви про призначення пенсій подаються до Головного управління ПФУ в м Києві через уповноважені структурні підрозділи МО України (а.с.49). Інших доказів звернення позивача із заявою про призначення пенсії до Національної академії внутрішніх справ чи до пенсійного органу після звільнення зі служби у 2015 році позивач не надав. З огляду на вищевикладене, а також з урахуванням вимог ст. 48 та 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», колегія суддів вважає, що призначення позивачу пенсії повинно бути з 17.08.2016 року, тобто з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією, який передував дню звернення 17.08.2017. Що стосується позовної вимоги позивача провести перерахунок та виплату призначеної пенсії без обмеження граничного розміру, то зазначені вимоги не підлягають задоволенню з огляду на те, що відповідач не призначав позивачу пенсії, не проводив її перерахунку, а отже не застосовував обмеження граничного розміру. Стаття 5 КАС України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи безпіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Як убачається з матеріалів справи, позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років. Відповідач повідомив позивача листом від 17.12.2018 року про те, що пенсійним органом прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугу років, оскільки зазначена законом календарна вислуга років для призначення пенсії відсутня. Не встановлено колегією суддів підстав для встановлення судового контролю, оскільки відсутні докази відмови пенсійного органу виконати судове рішення, призначити позивачу пенсію відповідно до вимог ст.12 вищезазначеного Закону та провести перерахунок пенсії за минулий час. Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Згідно з ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2021 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення наступного змісту. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 17 грудня 2018 року № 135326/02 призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років згідно п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно з п. «а» ст. 12, 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 17 серпня 2016 року. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України провести перерахунок та здійснити виплату призначеної пенсії ОСОБА_1 з 17 серпня 2016 року. У задоволенні решти вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Костюк Л.О. Беспалов О.О.