Постанова 4854 № 400/13489/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/13489/23 Головуючий в І інстанції: Устинов І.А. Дата та місце ухвалення рішення: 20.03.2024 р. м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: суддя-доповідач Шеметенко Л.П. судді Градовського Ю.М. судді Турецької І.О. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за вислугу років та зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за вислугою років на пільгових умовах з 7 листопада 2015 року. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 з 07.11.2015 року пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073,60 грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що під час розгляду справи судом не враховані наявні підстави залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду. Крім того, на думку апелянта, суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про наявність підстав для призначення позивачу пенсії за вислугу років з 07.11.2015 року, оскільки положеннями ч. 3 ст. 50 Закону № 2262 передбачено, що пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією. До суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшов відзив, в якому позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року без змін. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, наказом №323 о/с від 06.11.2015 року, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, підполковника міліції ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил за пунктом 64 «г» (у зв`язку із скороченням штатів). Вислуга років на день звільнення позивача у календарному обчисленні становить 19 років 08 місяців 13 днів. Згідно з довідкою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області від 26.03.2020 року № К-86/05/14-2020 календарна вислуга років позивача складає 19 років 07 місяців 13 днів, а пільгова вислуга років 23 роки 9 місяців 02 дні (до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.2011 №780 «Про внесення змін до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» (далі Постанова № 780). Також, у вказаній довідці визначено перелік періодів служби позивача в ОВС, які зараховуються на пільгових умовах до вислуги років для призначення пенсії. У жовтні 2022 року позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у підготовці та подання до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області документів для призначення пенсії за вислугу років на пільгових умовах; зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України підготувати та направити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області подання на ОСОБА_1 для призначення пенсії на пільгових вимогах згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за № 135/13402. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.11.2022 року по справі № 400/4441/22 визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у підготовці та подання до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на пільгових умовах; зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України підготувати та направити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області подання на ОСОБА_1 для призначення пенсії на пільгових вимогах згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 року за № 135/13402. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2023 року залишено без задоволення апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Миколаївській області, а рішення залишено без змін. На виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду Департаментом пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України надіслано до Головного управління пакет документів із заявою від 17.07.2023 року для призначення позивачу пенсії за вислугу років згідно із пунктом «а» статті 12 Закону № 2262, який отримано відповідачем 28.08.2023 року. Так, за наслідками розгляду наданих документів рішенням Головного управління в Миколаївській області від 01.09.2023 року №1400-0307-8/61094 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262, оскільки на день звільненні зі служби в органах внутрішніх справ позивач не має необхідної календарної вислуги 22 роки 6 місяців. Крім того, у своєму рішенні ГУ ПФУ в Миколаївській області зазначило, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.11.2022 року по справі № 400/4441/22 зобов`язання призначити та виплачувати пенсію позивачу за вислугу років на пенсійний орган не покладено. Позивач, не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні йому пенсії за вислугу років, звернувся до суду з позовною заявою. Суд першої інстанції, вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги, вказав, що до вислуги років для призначення пенсії особам, зазначеним у Постанові №393, відповідні періоди проходження ними служби зараховується на пільгових умовах. Таким чином, з урахуванням пільгових періодів проходження позивачем служби, суд першої інстанції дійшов висновку, що пільгова вислуга років позивача складає 23 роки 09 місяців 02 дні, а тому він має право на призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ. Стосовно дати, з якої слід призначити пенсію позивачу, суд першої інстанції вказав, що належною датою є 07.11.2015 року, оскільки позивач був звільнений 06.11.2015 року, а його порушене право на пенсію за вислугу років було відновлено рішенням суду, яке набрало законної сили 28.03.2023 року. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо навності підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх правильними та такими, що відповідають вимогам норм процесуального та матеріального права, з огляду на наступне. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 01.01.1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Статтею 12 Закону №2262-ХІІ встановлені умови призначення пенсії за вислугу років, однією з яких в є наявність певної вислуги років. Так, відповідно до п. «а» ч.1 ст.12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж», «з» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону. Пунктами «а» - «в» ч.1 ст. 17 Закону №2262-XII визначено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються: військова служба; служба в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; час роботи в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України. Згідно зі статтею 17-1 Закону №2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий Порядок визначено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей», пунктом 1 якої передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті ж ст.12 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту. Статтею 17 Закону №2262-XII визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону №2262-XII встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України. Таким чином, Законом №2262-XII передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів. Постановою № 393 передбачено певний перелік служби (роботи), яка зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови. Згідно з абзацами 24, 27 підпункту «в» пункту 3 Порядку № 393 (у редакції, чинній до внесення змін до пункту 3 Постановою № 780) до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за півтора місяця: час проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у підрозділах карного розшуку за переліком посад і умовами, що визначаються Міністерством внутрішніх справ; час проходження служби особами начальницького складу органів внутрішніх справ у підрозділах боротьби з економічною злочинністю за переліком посад і на умовах, що визначаються Міністерством внутрішніх справ. Відповідно до абзацу другого пункту 1 Постанови № 780 до пункту 3 Постанови №393 внесено такі зміни: абзаци двадцять четвертий, двадцять шостий, двадцять сьомий і двадцять дев`ятий підпункту «в» виключено. Пунктом 2 Постанови № 780 установлено, що вислуга років осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, яка була обчислена до прийняття цієї постанови, перегляду не підлягає. Постанова № 780 набрала чинність 27.07.2011 року. Отже, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку. Наведена правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а. Колегія суддів звертає увагу, що під час розгляду справи №400/4441/22 в рішенні Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.11.2023 року встановлено, що вислуга позивача на день звільнення зі служби у календарному обчисленні складає 19 років 07 місяців 13 днів, а у пільговому - 23 роки 09 місяців 02 дні. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивач має відповідну вислугу років з урахуванням пільгової, що в свою чергу дає йому право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» ст. 12 Закону № 2262-XII, у зв`язку з чим, суд першої інстанції правильно встановив, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 01.09.2023 року №1400-0307-8/61094 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки відповідач дійшов помилкового висновку щодо відсутності у позивача необхідного стажу для призначення йому пенсії за вислугу років згідно із п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». В апеляційній скарзі пенсійний орган зазначає, що, на його думку, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про наявність підстав для призначення позивачу пенсії за вислугу років з 07.11.2015 року, оскільки положеннями ч. 3 ст. 50 Закону № 2262 передбачено, що пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією. Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта, з огляду на наступне. Так, ч.1 ст.48 Закону № 2262-XII визначено, що заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення. Згідно з п. «б» ч. 1 ст. 50 Закону № 2262-XII пенсії відповідно до цього Закону призначаються особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів «а», «в» статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення, а членам сімей зазначених осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також пенсіонерів з їх числа - з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків. Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією (ч. 3 ст. 50 Закону № 2262-XII). Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 №1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» врегульовано Порядком № 3-1. Так, пунктом 1 Порядку № 3-1 встановлено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи). Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи). З матеріалів справи вбачається, що пакет документів із заявою від 17.07.2023 року про призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугу років згідно із пунктом «а» статті 12 Закону № 2262 було направлено Департаментом пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України до пенсійного органу на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.11.2022 року по справі №400/4441/22. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку несвоєчасне звернення позивача за пенсією відсутнє, оскільки порушене право на призначення пенсії було відновлено у судовому порядку. Колегія суддів зазначає, що позивач не повинен нести відповідальність за протиправні дії державного органу, тобто, на позивача не повинні поширюватись наслідки протиправних дій уповноваженого органу. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що датою призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є 07.11.2015 року. Крім того, колегія суддів спростовує доводи апелянта щодо пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду з огляду на те, що предметом оскарження у даній справі є рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області від 01.09.2023 року про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугу років. Разом з цим, з позовною заявою ОСОБА_1 звернувся у листопаді 2023 року, тобто в межах визначеного законодавством строку. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду. Судове рішення складено у повному обсязі 19.07.2024 р. Суддя доповідач: Л.П. Шеметенко Суддя: Ю.М. Градовський Суддя: І.О. Турецька