Постанова 4855 № 640/20208/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20208/18 Головуючий у І інстанції - Качур І.А. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 серпня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Адвоката ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язати вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: Адвокат ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Регіонального сервісного центру в м. Києві Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив суд: - визнати бездіяльність Регіонального сервісного центру в м.Києві Міністерства внутрішніх справ України, котра виразилась у ненаданні ним на адвокатський запит ОСОБА_1 копії облікової картки на автомобіль (марки CHEVROLET, модель AVEO, тип ЛЕГКОВИЙ СЕДАН-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір СИНІЙ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2007) - протиправною. - зобов`язати Регіональний сервісний центр в м.Києві Міністерства внутрішніх справ України надати адвокату ОСОБА_1 належним чином засвідчену копію облікової картки на автомобіль марки CHEVROLET, модель AVEO, тип ЛЕГКОВИЙ СЕДАН- В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір СИНІЙ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2007. В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на протиправність дій Відповідача, оскільки у тексті відмови відсутні вказівки на те, що запитувана копія облікової картки містить інформацію з обмеженим доступом, у зв`язку з чим дана Відмова є протиправною і такою, що порушує законні права адвоката на отримання копій документів, чітко встановлені п. 2 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2021 року адміністративний позов задоволено. Визнано бездіяльність Регіонального сервісного центру в м.Києві Міністерства внутрішніх справ України, котра виразилась у ненаданні ним на адвокатський запит ОСОБА_1 копії облікової картки на автомобіль (марки CHEVROLET, модель AVEO, тип ЛЕГКОВИЙ СЕДАН-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір СИНІЙ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2007) - протиправною. Зобов`язано Регіональний сервісний центр в м.Києві Міністерства внутрішніх справ України надати адвокату ОСОБА_1 належним чином засвідчену копію облікової картки на автомобіль марки CHEVROLET, модель AVEO, тип ЛЕГКОВИЙ СЕДАН- В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір СИНІЙ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2007. Не погоджуючись з постановленим рішенням, Регіональний сервісний центр МВС в м. Києві подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Апеляційна скарга мотивована тим, що ордер складає у сукупності титульну та зворотну сторони, тому при наданні адвокатом до адвокатського запиту посвідченої копії ордеру, необхідно робити копію цілісного документу, встановленої Радою адвокатів України форми. Отже, адвокатський запит, до якого було додано лише копію титульної сторінки вважається таким, що оформлений неналежним чином, а тому Адвокату ОСОБА_1 було відмовлено на запитувану інформацію. Вказує, що прийняття судом першої інстанції рішення щодо зобов`язання Регіонального сервісного центру в м. Києві Міністерства внутрішніх справ України надати адвокату ОСОБА_1 належним чином засвідчену копію облікової картки на автомобіль марки CHEVROLET, модель AVEO, тип ЛЕГКОВИЙ СЕДАН-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , колір СИНІЙ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2007, було винесено з порушенням та всупереч нормам, передбаченим Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 та постанові Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 р. № 260 «Деякі питання надання інформації про зареєстровані транспортні засоби, їх власників та належних користувачів». Відзив Позивача на апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві на адресу суду не надходив. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 10 вересня 2018 року з метою надання правової допомоги своїй сестрі ОСОБА_2 Позивач звернувся з адвокатським запитом до Відповідача. Звернення було зумовлено необхідністю оформлення права на спадщину та видачі свідоцтва про право на спадщину. Для забезпечення належного складу спадкової справи, на підставі ст.ст. 20, 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Позивач просив Відповідача надіслати на його адресу завірену належним чином копію облікової картки на автомобіль марки CHEVROLET, модель AVEO, тип ЛЕГКОВИЙ СЕДАН-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 . колір СИНІЙ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2007. Зазначений автомобіль зареєстрований за ОСОБА_3 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_3 автомобіль було успадковано його дружиною - ОСОБА_2 , котрій державним нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину на цей автомобіль. Таким чином, ОСОБА_2 , набула на нього право власності. Свідоцтво подано державному нотаріусу Шостої київської державної нотаріальної контори Дашко Ю.Ю. для оформлення спадщини після загибелі ОСОБА_2 . Проте ОСОБА_2 до моменту загибелі не встигла переоформити технічний паспорт на цей автомобіль на своє ім`я. Тому, станом на день звернення до суду, для оформлення спадщини на вказаний автомобіль спадкоємцями ОСОБА_2 необхідно серед іншого надати нотаріусу копію облікової картки на автомобіль. Державний нотаріус, котрий веде дану спадкову справу, надіслав Відповідачу такий запит, проте Відповідач відмовив державному нотаріусу. У відповідь на адвокатський запит Позивача Відповідач також надіслав відмову у наданні копії цієї облікової картки. Рішення про відмову оформлене листом вих. № 31/26-781 від 18.09.2018 р. за підписом начальника Регіонального сервісного центру МВС України в м. Києві. У цій відмові Відповідач посилається на те, що: «Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, не передбачено формування облікової картки транспортного засобу для надання її у якості відповіді на запити, що стосуються отримання інформації.». Вважаючи вказані дії Відповідача протиправними, а свої права порушеними, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Відповідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. При цьому, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Публічно-правовий спір має свою особливість суб`єктного складу - участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати з публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб`єкта владних повноважень. При цьому, спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати із публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб`єкта владних повноважень. Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження. Натомість, однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначені Законом України від 13.01.2011 № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації". Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 1 Закону № 2939-VI ). З огляду на пункт 1 частини 1 статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання. Таким чином, Відповідач, реалізуючи свої повноваження, наділений правом вчиняти певні дії на підставі та в межах чинних норм законодавства України, зокрема, надавати інформацію на звернення громадян у порядку Закону № 2939-VI. Зі змісту позовних вимог вбачається, що Позивач вважає протиправними дії Відповідача, які полягають у відмові у задоволенні його адвокатського запиту від 10 вересня 2018 року. Правові засади організації діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні врегульовані Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI). Закон визначає адвокатський запит - як письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту (ч. 1 ст. 24 Закону № 5076-VI). За приписами ст. 24 Закону № 5076-VI орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів. Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом. Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що адвокатський запит не є запитом, що направлений на отримання публічної інформації, оскільки може бути спрямований не лише до суб`єктів владних повноважень, але й до будь-якої юридичної особи з метою отримання необхідної адвокату інформації для надання правової допомоги клієнту, у зв`язку з чим відносини, які склалися між Позивачем та Відповідачем щодо зобов`язання останнього надати відповідь на адвокатський запит, не є публічно-правовими у розумінні КАС України. Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Великої палати Верховного суду від 16.01.2019 року у справі № 686/23317/13-а. Крім того, у постанові від 06 лютого 2020 року у справі № 640/16398/19 Верховний Суд вказав, що посилання позивача на незастосовність до розглядуваного спору правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що висвітлена у постанові від 16 січня 2019 року (справа № 686/23317/13-а), оскільки вона стосується принципово інших обставин та правовідносин є безпідставними, оскільки у вказаній справі зроблено висновок, що вимоги стосовно ненадання відповіді на адвокатські запити не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства (пункт 24 цієї постанови), незалежно від того, кому спрямований такий запит, на захист яких прав, свобод чи інтересів, від імені кого він поданий, який характер носить запитувана інформація та незалежно від її змісту. Як вбачається з матеріалів справи, звернення Позивача з адвокатським запитом було зумовлено необхідністю оформлення права на спадщину та видачі свідоцтва про право на спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_2 , отже, враховуючи суть спірних правовідносин та їх суб`єктний склад, колегія суддів вважає, що вимоги стосовно ненадання Відповідачем запитуваних документів на адвокатський запит не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Відповідно до вимог статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Отже, спір у даній справі пов`язаний з реалізацією права власності, зокрема реалізацією права особи на набуття у власність транспортного засобу, тобто з цивільним правом. Відповідач у таких відносинах владних управлінських функцій щодо Позивача не здійснює, а є органом, якій виконує свої обов`язки щодо реєстрації (перереєстрації) у відношеннях з власником майна. Спір про захист права конкретної фізичної особи на рухоме майно є не публічним, а приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства. Той факт, що Відповідачем є суб`єкт владно-управлінських функцій, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює дані правовідносини у публічно-правовий спір. Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.09.2018 по справі № 643/4359/17. Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для розгляду даного спору у порядку адміністративного судочинства та вважає, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Згідно з положеннями ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Пунктом 3 ч. 1 ст. 315 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми процесуального права, що стали підставою для невірного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким закрити провадження у справі. Керуючись ст. ст. 238, 241, 242, 243, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 238, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2021 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративне провадження у справі за адміністративним позовом Адвоката ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язати вчинити дії - закрити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко