Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 2-а/2506/1022/11

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua Головуючий суддя у першій інстанції: Маринченко О.А. суддя-доповідач: Епель О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 серпня 2021 року Справа № 2-а/2506/1022/11 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Епель О.В., суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, заінтересована особа: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Історія справи. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач), заінтересована особа: відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання дій відповідача неправомірними та стягнення недоплаченої основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю. Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 січня 2011 року позов було задоволено частково: - визнано протиправним неперерахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області з 18 червня 2010 року ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, виходячи з 100% мінімальної пенсії; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з 18 червня 2010 року провести ОСОБА_1 перерахунок та здійснювати в подальшому виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, виходячи з 100% мінімальної пенсії за віком, тобто відповідно до статті 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», здійснивши відповідну доплату позивачу. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2011 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишено без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 січня 2011 року - без змін. Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 березня 2021 року за заявою ОСОБА_1 встановлено судовий контроль за виконанням постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 січня 2011 року та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області протягом 30 днів з дня отримання цієї ухвали подати до суду звіт про виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 січня 2011 року в справі № 2-а/2506/1022/11. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року, з урахуванням ухвали від 15 червня 2021 року, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області залишено без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 березня 2021 року - без змін. 23 квітня 2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подало до суду першої інстанції звіт про виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 січня 2011 року в цій справі. У вказаному звіті відповідач зазначив, що, на його переконання, ним вчинено всі дії, спрямовані на виконання судового рішення, а саме: здійснено перерахунок, нарахована доплата, подано довідку до Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області для включення судового рішення в реєстр рішень, виконання яких гарантується державою відповідно до Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №

440. Разом з тим, відповідач вказав, що довідку про здійснення нарахування на виконання судового рішення № 1865/03 повернуто без виконання, оскільки постанова Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 січня 2011 року з додатками повернута без виконання за заявою стягувача, а тому позивач своїми діями унеможливив здійснення виплати заборгованості за судовим рішенням. Перерахунок пенсії здійснено по 22 липня 2011 року, бо судовим рішенням не було встановлено кінцеву дату періоду, за який слід здійснити перерахунок пенсії, а тому виплата за зобов`язаннями щодо здійснення перерахунку пенсії без обмеження строком повинна продовжуватися до внесення змін до законодавства, яким керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача. Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 липня 2021 року зазначений звіт прийнято. Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було вжито конкретних заходів, спрямованих на виконання судового рішення в цій справі, але позивач подав до органів виконавчої служби заяву про повернення виконавчого документу без виконання. У зв`язку з цим суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування ст. 382 КАС України. Не погоджуючись з такою ухвалою суду про прийняття звіту відповідача, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, задовольнити раніше подане ним клопотання та вимоги щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, а саме: визнати поданий відповідачем звіт неналежним та не затверджувати його, визнати протиправним невиконання боржником судового рішення в цій справі, встановити йому новий строк для подання відповідного звіту та накласти на керівника штраф в порядку ч. 2 ст. 382 КАС України з виплатою половини такого штрафу на користь позивача. В обґрунтування заявлених апеляційних вимог, позивач наполягає на тому, що відповідач не виконав рішення суду та відмовляється від його виконання судового рішення в цій справі. При цьому, апелянт зазначає, що відповідачем здійснено лише перерахунок його пенсії за період з 18.06.2010 по 22.07.2011, але жодних виплат він так і не отримав. Разом з тим, апелянт вказує, що його позов у цій справі мав зобов`язальний, а не майновий характер і виконавче провадження не має значення. Крім того, апелянт вважає, що судовим рішенням в цій справі не обмежено кінцевого періоду нарахування йому додаткової пенсії у вказаному судом розмірі та наводить відповідне правове обґрунтування щодо подальшого розміру такої пенсії. З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2020 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити таку скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, підтримуючи свою правову позицію, яка викладалася ним у звіті про виконання судового рішення в суді першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвала суду - скасуванню з наступних підстав. Обставини, установлені судом першої інстанції. Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 січня 2011 року позов було задоволено частково: - визнано протиправним неперерахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області з 18 червня 2010 року ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, виходячи з 100% мінімальної пенсії; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з 18 червня 2010 року провести ОСОБА_1 перерахунок та здійснювати в подальшому виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, виходячи з 100% мінімальної пенсії за віком, тобто відповідно до статті 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», здійснивши відповідну доплату позивачу. 08 лютого 2012 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 січня 2011 року здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 18.06.2010 по 22.07.2011. Розмір пенсії за судовим рішенням з 18.06.2010 складав 3632 грн. 94 коп., з 01.07.2010 - 3915 грн. 99 коп., з 01.10.2010 - 3929 грн. 99 коп., з 01.12.2010 - 3940 грн. 99 коп., з 01.01.2011 - 3956 грн. 99 коп., з 01.04.2011 - 3970 грн. 99 коп., з 01.07.2011 - 3832 грн. 56 коп. Доплата пенсії за період з 18.06.2010 по 22.07.2011 склала 6369 грн. 82 коп., що підтверджується копією розрахунку на доплату пенсії. За повідомленням Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області про прийняття для обліку рішення, виконання якого гарантується державою, постанова Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 січня 2011 року у справі № 2- а/2506/1022/11 була прийнята для обліку та включена до першої черги задоволення вимог, а дані внесено до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою відповідно до Порядку погашення заборгованості за рішеннями судів, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №

440. За інформацією Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області від 02 серпня 2018 року, ОСОБА_1 подав до державної виконавчої служби заяву про повернення постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 січня 2011 року у справі № 2- а/2506/1022/11 без виконання, у зв`язку з чим було повернуто Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області без виконання і довідку про здійснення нарахування ОСОБА_1 на виконання вказаної постанови суду. Нормативно-правове обґрунтування. Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 124 Конституції України регламентовано, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни. Аналогічна норма закріплена у частині другій статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та у статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. У частинах першій, другій, третій статті 382 КАС України закріплено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України. Висновки суду апеляційної інстанції.

1. Отже, адміністративним процесуальним законодавством регламентовано інститут судового контролю за виконанням судового рішення, метою якого є забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судового рішення та реальне відновлення прав особи, які ним захищені. При цьому, цільове призначення даного процесуального інституту спрямовано на забезпечення реального виконання вже прийнятого рішення, яке фактично не виконується.

2. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що, судове рішення в цій справі було ухвалено ще 13.01.2011 і 16.12.2011 набрало законної сили, але упродовж вже майже десяти років таке рішення залишається й досі не виконаним, а саме нараховані на підставі цього судового рішення позивачу кошти в розмірі 6369,82 грн йому не виплачені.

3. Отже, права позивача, що були захищені таким рішення суду фактично не відновлені та залишаються ілюзорними.

4. Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. У свою чергу, Європейський суд з прав людини рішення у рішенні від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок і саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009 (заява №40450/04), пункти 51, 54). Більш того, у пункті 46 рішення від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» ЄСПЛ також зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання (також рішення ЄСПЛ у справі «Метаксас проти Греції» (Metaxas v. Greece), № 8415/02, п. 19, від 27.05.2004; у справі «Лізанець проти України» (Lizanets v. Ukraine), № 6725/03, п. 43, від 31.05.2007). Відповідний державний орган повинен вжити всіх необхідних заходів для виконання судового рішення або передати його іншому компетентному органу для виконання (рішення ЄСПЛ у справі «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia), № 59498/00, п. 68). Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.

5. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності достатніх та необхідних правових підстав для прийняття поданого відповідачем звіту про виконання судового рішення в цій справі та необхідність повторно зобов`язати відповідача подати до суду першої інстанції такий звіт.

6. З приводу доводів відповідача про те, що позивач подав до державної виконавчої служби заяву про повернення постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 січня 2011 року у справі № 2- а/2506/1022/11 без виконання, апеляційний суд зазначає, що така постанова суду набрала законної сили, підлягає виконанню за будь-яких обставин і, крім того, й іншим судовим рішенням в цій справі, яке також набрало законної сили, відповідача було зобов`язано подати звіт про її виконання.

7. Втім, як відзначалося вище повне виконання судового рішення відповідачем так і не здійснено упродовж майже 10-ти років.

8. Разом з тим, ці та інші обставини (щодо подання позивачем заяви про повернення постанови та повернення Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області без виконання довідки про здійснення нарахування ОСОБА_1 ) виключають достатні та необхідні правові підстави в розумінні статті 382 КАС України для накладення на керівника відповідача штрафу, як на тому наполягає апелянт.

9. Тож, в цій частині вимоги апелянта задоволенню не підлягають.

10. Доводи та обґрунтування апелянта щодо подальшого нарахування і виплати йому після 22.07.2011 додаткової пенсії у розмірі, установленому судовим рішенням в цій справі, судова колегія відхиляє, оскільки з вказаної дати законодавство змінилося і виниклі між позивачем і органами ПФУ відповідні правовідносини виходять за межі предмета спору в цій справі, а тому можуть бути предметом звернення з новим позовом, але наразі в рамках даного апеляційного провадження не підлягають розгляду.

11. Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Отже, судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо прийняття звіту відповідача про виконання судового рішення в цій справі. Згідно зі ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення апеляційної скарги позивача частково, скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення постанови, якою установити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області новий строк для подання звіту про виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 січня 2011 року у справі № 2- а/2506/1022/11, який складає один місяць з дня отримання копії цієї ухвали суду. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 370, 382 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 липня 2021 року - скасувати. Установити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області новий строк для подання до Деснянського районного суду м. Чернігова звіту про виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 січня 2011 року у справі № 2- а/2506/1022/11, який складає один місяць з дня отримання копії цієї ухвали суду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Судове рішення виготовлено 03 серпня 2021 року. Головуючий суддя О.В. Епель Судді: Л.В. Губська О.В. Карпушова