Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/15927/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/15927/19 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 серпня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Файдюка В.В. суддів: Земляної Г.В. Мєзєнцева Є.І. При секретарі: Шепель О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ в місті Києві), у якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо припинення ОСОБА_1 виплати пенсії у зв`язку з відмовою від неї з моменту звернення, а саме з 02 липня 2019 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві припинити ОСОБА_1 виплату пенсії в зв`язку з відмовою від неї з моменту звернення, а саме 02 липня 2019 року. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що нормами чинного законодавства передбачено право на отримання пенсії, а не обов`язок вчиняти такі дії і такі норми не встановлюють заборони її не отримувати. Також представник позивача просив врахувати, що жодним нормативно-правовим актом не визначається ні форма заяви, ні підстави для відмови від отримання пенсі. Вказано, що фактично при подачі заяви про припинення виплати пенсії в зв`язку з відмовою від пенсії останній намагався реалізувати своє не заборонене і навпаки передбачене законодавством право на відмову від пенсії. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року даний позов задоволено в повному обсязі. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з аналізу норм чинного законодавства вбачається наявність в особи права відмовитись від отримання пенсії і жодним нормативно-правовим актом не визначається ні форма відповідної заяви, ні підстави для відмови від отримання пенсії. Разом з тим, суд зазначив, що отримання пенсії є правом, а не обов`язком особи, а тому така особа має право відмовитись від отримання пенсії або перейти на інший вид пенсії. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що законодавством не визначено підстав для припинення виплати пенсії, у зв`язку з чим ГУ ПФУ в м. Києві не може вчинити такі дії. Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Оскільки сторони до суду не з`явилися, справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 статті 229 КАС України. Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 02 липня 2019 року ОСОБА_1 подав до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві заяву про припинення виплати пенсії на підставі Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про звернення громадян», а також рішень Конституційного Суду України від 30 листопада 1997 року №5-зп та від 02 січня 2012 року №2-рп з моменту реєстрації вказаної заяви. За результатами розгляду зазначеної заяви відповідач листом від 25 липня 2019 року №163729/03 повідомив, що відповідно до положення пункту 1 статті 49-1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії припиняється за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду, а іншого чинним законодавством не передбачено. Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, вважаючи її протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися, суд виходив з такого. Відповідно до ч.2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У ч.1 статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до ч.1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Частинами 1, 2 статті 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону. Пунктом 7-2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV визначено, що відсоток, на який було зменшено розмір пенсії, також може бути переглянуто з урахуванням відповідної кількості повних місяців страхового стажу, якщо особа після досягнення віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, продовжує працювати і відмовилася від отримання пенсії. Пунктом «д» ч. 1 ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) передбачено, що до пенсії за віком, у тому числі обчисленої в мінімальному розмірі, встановлюються такі надбавки: пенсіонерам, крім осіб, зазначених у пункті «в» цієї статті, які мають стаж роботи, передбачений статтею 12 цього Закону, і в період роботи відмовились одержувати пенсію, - у розмірі 10 відсотків основного розміру пенсії без урахування надбавок, підвищень, додаткової пенсії за кожний повний рік роботи після відмови від одержання пенсії, але не більш як 40 відсотків. Системний аналіз викладених правових надає підстави для висновку, що законодавством регламентовано право, а не обов`язок, особи на отримання пенсії та передбачено можливість припинення її виплати. При цьому, жодна норма законодавства не містить імперативної заборони пенсіонеру відмовитися від отримання призначеної йому пенсії та припинення її виплати саме у зв`язку з такою відмовою, тобто за волевиявленням особи. У зв`язку з наведеним колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо можливості реалізації позивачем наданого йому права на отримання пенсії на власний розсуд і наявності достатніх правових підстав для задоволення позову в цій справі. Доводи апелянта про те, що законодавством не визначено підстави для припинення виплати пенсії, у зв`язку з чим ГУ ПФУ в м. Києві не може вчинити такі дії, апеляційний суд відхиляє з огляду на вищевикладене. Також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції стосовно того, що фактично при подачі заяви про припинення виплати пенсії в зв`язку з відмовою від пенсії позивач намагався реалізувати своє незаборонене законодавством право на відмову від пенсії. В даному випадку на позивача у цій справі поширюється конституційний принцип «для особи приватного права дозволено все, що не заборонено законом» (принцип «свободи дій»), який закріплений в ч.й статті 19 Конституції України: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Така позиція сформульована у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 804/6992/15. Відтак, отримання призначеної пенсії є правом, а не обов`язком особи, вона може відмовитись від отримання пенсії або перейти на інший вид пенсії. Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 10 жовтня 2019 року у справі №755/10935/17, в якій суд, серед іншого, зазначив, що відмова позивача від отримання пенсії не призведе до отримання державою в особі пенсійного органу будь-яких збитків чи додаткових витрат. Таке рішення є волею конкретної особи і відповідач, на переконання суду, не може обмежувати позивача у зазначеному праві. Аналогічні правові висновки також викладені у постанові Верховного Суду від 12 червня 2020 року в справі №484/813/17. Щодо твердження апелянта про те, що судом першої інстанції безпідставно було відшкодовано позивачу понесені ним судові витрати на сплату судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в м. Києві, то колегія суддів відхиляє їх як такі, що суперечать нормам чинного бюджетного законодавства та статті 139 КАС України, якою чітко визначено порядок відшкодування судових витрат. Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову в цій справі та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції. В зв`язку з цим, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 03 серпня 2021 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Г.В. Земляна Є.І. Мєзєнцев