Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/9796/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua Головуючий у першій інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Епель О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2021 року Справа № 640/9796/20 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Епель О.В., суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Історія справи. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач) про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві припинити позивачу виплату пенсії у зв`язку з відмовою від неї на підставі заяви від 04.03.2020. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 березня 2021 року позов задоволено повністю. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з аналізу норм чинного законодавства норми законодавства вбачається наявність в особи права відмовитись від отримання пенсії і жодним нормативно-правовим актом не визначається ні форма відповідної заяви, ні підстави для відмови від отримання пенсії. Разом з тим, суд зазначив, що отримання пенсії є правом, а не обов`язком особи, а тому така особа має право відмовитись від отримання пенсії або перейти на інший вид пенсії. Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що законодавством не визначено підстави для припинення виплати пенсії, у зв`язку з чим ГУ ПФУ в м. Києві не може вчинити такі дії. Крім того, на переконання апелянта, судом безпідставно було відшкодовано позивачу понесені нею судові витрати на сплату судового збору за рахунок асигнувань ГУ ПФУ в м. Києві. З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цієї справи. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження з 01.06.2021. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості та безпідставності доводів апелянта та правильності висновків суду першої інстанції. При цьому, позивач вказує, що припинення виплати йому пенсії не призведе до додаткових витрат держави, що таке рішення є його волевиявленням, у здійсненні якого він не може бути обмежений. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 04.03.2020, в якій просив припинити йому виплату пенсії. Листом від 31.03.2020 № 2600-0310-8/41949 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило ОСОБА_1 про те, що чинним законодавством не передбачено припинення виплати пенсії, згідно із заявою пенсіонера. Позивач, вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду з цим позовом. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) та «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У частині першій статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Частинами першою, другою статті 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону. Пунктом 7-2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV визначено, що відсоток, на який було зменшено розмір пенсії, також може бути переглянуто з урахуванням відповідної кількості повних місяців страхового стажу, якщо особа після досягнення віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, продовжує працювати і відмовилася від отримання пенсії. У п. «д» ч. 1 ст. 21 Закону № 1788-XII передбачено, що до пенсії за віком, у тому числі обчисленої в мінімальному розмірі, встановлюються такі надбавки: пенсіонерам, крім осіб, зазначених у пункті «в» цієї статті, які мають стаж роботи, передбачений статтею 12 цього Закону, і в період роботи відмовились одержувати пенсію, - у розмірі 10 відсотків основного розміру пенсії без урахування надбавок, підвищень, додаткової пенсії за кожний повний рік роботи після відмови від одержання пенсії, але не більш як 40 відсотків. Висновки суду апеляційної інстанції. Системний аналіз викладених правових надає підстави стверджувати, що законодавством регламентовано право, а не обов`язок, особи на отримання пенсії та передбачено можливість припинення її виплати. При цьому, жодна норма законодавства не містить імперативної заборони пенсіонеру відмовитися від отримання призначеної йому пенсії та припинення її виплати саме у зв`язку з такою відмовою, тобто за волевиявленням особи. Тож, перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо можливості реалізації позивачем наданого йому права на отримання пенсії на власний розсуд і наявності достатніх правових підстав для задоволення позову в цій справі. Доводи апелянта про те, що законодавством не визначено підстави для припинення виплати пенсії, у зв`язку з чим ГУ ПФУ в м. Києві не може вчинити такі дії, апеляційний суд відхиляє з огляду на вищевикладене. Твердження апелянта про те, що судом першої інстанції безпідставно було відшкодовано позивачу понесені нею судові витрати на сплату судового збору за рахунок асигнувань ГУ ПФУ в м. Києві, колегія суддів відхиляє як такі, що суперечать нормам чинного бюджетного законодавства та ст. 139 КАС України, якою чітко визначено порядок відшкодування судових витрат. Надаючи оцінку всім доводам апелянта, судова колегія приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права. Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 березня 2021 року - без змін. Розподіл судових витрат. Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 березня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Судове рішення виготовлено 01 червня 2021 року. Головуючий суддя О.В. Епель Судді: О.В. Карпушова М.І. Кобаль