Постанова 4855 № 640/3437/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/3437/21 Суддя першої інстанції: Гарник К.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 серпня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Пилипенко О.Є. суддів - Беспалова О.О. та Глущенко Я.Б., при секретарі - Ткаченко В.В., за участю: представника позивача: - Левченко М.М., представника відповідача: - Пущука М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В : У лютому 2021 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, у якому останній просив суд: - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 16 грудня 2016 року №00059611306 щодо визначення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2 084 970,00 грн та від 16 грудня 2016 року №0005971306 щодо визначення грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 156 360,00 грн. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 червня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишено без розгляду. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 червня 2021 року, поновити позивачу строк звернення до суду з даним позовом. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було не повно досліджено обставини, що мають значення для справи, не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. 29 липня 2021 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 29742, відповідачем надіслано до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого відповідач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, наголошує, що останнім Акт про перевірки та оскаржувані податкові повідомлення - рішення були направлені на податкову адресу позивача в порядку та строки, визначені нормами ПК України, що підтверджується наданими відповідачем рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, фіскальними чеками. Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Так, приймаючи рішення про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 пропущено строк звернення до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 16 грудня 2016 року № 00059611306 та № 0005971306, адже позивачу з 2016 року достеменно було відомо про наявність спірних рішень, що підтверджується, в тому числі власноручним підписом на зворотньому повідомленні про вручення поштового відправлення, докази направлення позивачу спірних рішень надані відповідачем та долучені до матеріалів справи. Колегія суддів апеляційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції обґрунтованим, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, На підставі проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року, відповідачем було складено Акт перевірки від 13.11.2016 року № 296-26-54-13-06-17-2922513636 та винесено податкові повідомлення - рішення від 16 грудня 1016 року №00059611306 щодо визначення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2 084 970,00 грн та від 16 грудня 2016 року №0005971306 щодо визначення грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 156 360,00 грн. Вважаючи вищевказані податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся із вказаним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Строк звернення до адміністративного суду врегульований статтею 122 КАС України. Відповідно до частини першої цієї статті позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший частини другої статті 122 КАС України). Частиною 4 ст. 122 КАС України також передбачено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Разом з цим, наведені норми встановлюють загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах, водночас, передбачаючи можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами. Таким іншим спеціальним законом у сфері податкових відносин є Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає порядок та строки оскарження податкових повідомлень-рішень. Статтею 56 Податкового кодексу України визначено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Згідно з вимогами п. 56.18 ст. 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. В силу приписів ст. 102 ПК України, платник податків має оскаржити податкове повідомлення-рішення, з урахуванням положень статті 102 Податкового кодексу України, за умови, якщо він не скористався право на оскарження в адміністративному порядку, протягом 1095 днів. Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Порушення має місце як тоді, коли негативні наслідки вже настали, так і тоді, коли вони лише можуть настати з певною вірогідністю. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Так, відповідно до матеріалів справи, в акті, складеному за результатами перевірки, було зазначено виявлені податковим контролюючим органом порушення вимог законодавства, примірник якого отримано позивачем 03 грудня 2016 року, що в свою чергу свідчить про обізнаність позивача щодо встановлених порушень при проведенні перевірки. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строків звернення до суду, представник позивача послався на відсутність опису вкладення до рекомендованого повідомлення про вручення 03 грудня 2016 року ОСОБА_1 примірника акта перевірки, втім колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, з огляду на наступне. Частиною восьмою Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270 (далі - Правила (у редакції, чинній станом на липень 2017 року)), оператори поштового зв`язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів. До внутрішніх поштових відправлень належать: поштові картки - прості, рекомендовані; листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю; бандеролі - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю; секограми - прості, рекомендовані; посилки - без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю; прямі контейнери - без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Частиною одинадцятою Правил визначено, що поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Відповідно до частини 19 Правил, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою. Наведене в сукупності свідчить, що до інших видів листів крім листів з оголошеною цінністю опис вкладення не передбачений. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо відсутності у податкового органу обов`язку направлення акта перевірки або будь-яких інших документів з описом вкладення та підписом працівника поштового зв`язку, оскільки цього не вимагало чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство. Щодо наявності в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення підпису, який, як стверджує представник позивача, не належить позивачу, варто зазначити наступне. Пунктом 21 Правил передбачено, що адресат внутрішнього поштового відправлення (посилки, листа чи бандеролі з оголошеною цінністю), поштового переказу повідомляється про надходження адресованого йому поштового відправлення, поштового переказу за телефоном, номер якого зазначається відправником на поштовому відправленні, бланку поштового переказу, або за відповідним повідомленням. Згідно з пунктами 89, 91 Правил реєстровані поштові відправлення вручаються, кошти за поштовими переказами виплачуються одержувачам за умови пред`явлення ними паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, військового квитка для військовослужбовця строкової служби, посвідчення народного депутата України, документа, що замінює паспорт, паспорта іноземного громадянина з візою або посвідки на постійне чи тимчасове проживання на території України іноземного громадянина. Поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв`язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об`єкті поштового зв`язку. Відповідно до пункту 99 Правил Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про надходження електронних поштових переказів, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень (крім зазначених в абзаці четвертому пункту 93 цих Правил), поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім`ї за умови пред`явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв`язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками. Пунктами 105, 106 Правил передбачено, що для одержання реєстрованого поштового відправлення, коштів за поштовим переказом одержувач повинен заповнити бланк повідомлення із зазначенням даних пред`явленого документа, що посвідчує особу (назва, серія, номер, дата видачі, найменування органу, який видав), дати одержання поштового відправлення, поштового переказу та розписатись. У разі одержання реєстрованого поштового відправлення, коштів за поштовим переказом, адресованих до запитання, на абонементну скриньку або за місцем роботи, а також коли адреса, зазначена на поштовому відправленні, поштовому переказі, не відповідає адресі місця реєстрації одержувача, крім даних про документ, що посвідчує особу, зазначається також адреса, за якою фактично проживає одержувач. Під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв`язку на підставі пред`явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище. З наявної в матеріалах справи копії рекомендованого повідомлення (штрих-код 0421306940550) вбачається, що поштове відправлення було вручено особисто ОСОБА_1 03 грудня 2016 року, також вказане повідомлення містить підпис працівника поштового зв`язку. Як вірно зауважено судом першої інстанції, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що працівник поштового зв`язку порушив Правила надання послуг поштового зв`язку та вручив вказане відправлення іншій особі. Більш того, відповідно до частини 2 Правил зазначено, зокрема, що розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку. Статтею 13 Закону України «Про поштовий зв`язок» від 04 жовтня 2001 року № 2759-III передбачено порядок надання поштового зв`язку, зокрема, у абзаці 3 вказано, що у договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв`язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв`язку. Тобто, належним доказом надіслання позивачу копії акта перевірки є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. Аналогічна правова позиція висловлена й Верховним Судом у своїй постанові від 20 червня 2018 року у справі №820/1186/17 щодо обов`язковості опису вкладення до поштового відправлення та належності й допустимості фіскального чека як доказу направлення документів адресатам. Щодо неотримання позивачем податкових повідомлень - рішень та повернення конвертів на адресу податкового органу з відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання», варто зазначити наступне. У відповідності до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки; завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу; наявності помилок при визначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом. У пункті 58.3 статті 58 Податкового кодексу України зазначено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Згідно пункту 42.1 статті 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (пункт 42.2 статті 42 Податкового кодексу України). Як вбачається з рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, спірні податкові повідомлення - рішення направлялись на адресу позивача: АДРЕСА_1 , 16.12.2016 року. Факт реєстрації позивача саме за цією адресою підтверджується також відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС, УДМС України, отже, на переконання колегії суддів, оскаржувані податкові повідомлення - рішення були направлені за вірною адресою ОСОБА_1 та вважаються врученими останньому належним чином. Колегія суддів вважає не обґрунтованими посилання позивача на той факт, що хоча він зареєстрований за цією адресою, проте фактично не проживав там, що підтверджується договорами оренди (складені в простій письмовій формі та нотаріально не посвідчені, а отже є не належними доказами в розумінні норм КАС України) та показаннями свідка - ОСОБА_3 (яка, за словами позивача доглядала за квартирою по АДРЕСА_2 та забирала потову кореспонденцію), адже ОСОБА_3 не була попреджена про кримінальну відповідальність за надання недостовірний свідчень, а отже її показання не можуть бути достовірними доказами в розумінні норм КАС України. Інших доказів для підтвердження обґрунтованих підстав щодо пропуску строку звернення до суду та необхідності поновлення останнього (позивач звернувся до суду через 4 роки після винесення спірних податкових повідомлень - рішень) ОСОБА_1 суду апеляційної інстанції не наведено. Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2021 року - без змін. Керуючись ст.ст. 150, 151, 241, 242, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О.Є.Пилипенко Судді О.О.Беспалов Я.Б.Глущенко Постанова складена в повному обсязі 03 серпня 2021 року.