Постанова Луганський апеляційний суд № 417/1203/20

Справа № 417/1203/20 Провадження № 22-ц/810/565/21 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2021 року місто Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати у цивільних справах: головуючий суддя Карташов О.Ю. судді Кострицький В.В., Луганська В.М., за участю секретаря судового засідання Погребної Л.М. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Марківського районного суду Луганської області від 20 квітня 2021 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання додаткового строку для прийняття спадщини, - ВСТАНОВИВ: У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Марківського районного суду Луганської області із позовною заявою до ОСОБА_2 про надання додаткового строку для прийняття спадщини. В обґрунтування доводів позову зазначив, що він є сином ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 його батько - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , склав заповіт, яким заповів належне йому майно, а саме земельну ділянку, розташовану в межах Бондарівської сільської ради, згідно Державних актів на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛГ №027638 та №027610, виданих Бондарівською сільською радою на підставі рішення від 09 червня 2000 року №11/3 і зареєстрованих в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю 15.11.2000 року за №27 і №28, йому ОСОБА_1 . Він являється спадкоємцем за заповітом, але у встановлений законом строк згідно ст.1270 ЦК України він не написав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за законом. 10.05.2019 року він звернувся до Марківської державної нотаріальної контори з проханням прийняти його заяву про прийняття спадщини, але йому було відмовлено, оскільки шестимісячний термін для подання заяви на той момент вже сплив. Вважає, що строк для прийняття спадщини був пропущений з поважних причин. Причиною пропуску стало те, що він був дуже стурбований смертю батька, довго не зміг прийти до тями, на поховання батька було затрачено певну суму коштів які він займав. Тільки розрахувавшись з боргом міг звернутися до нотаріальної контори для прийняття спадщини. Також зазначив, що на момент відкриття спадщини та протягом тривалого часу після цього, а саме до квітня 2019 року, йому не було відомо про наявність заповіту. Просив суд визначити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , додатковий строк тривалістю три місяці для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , з дня набрання рішення законної сили. Рішенням Марківського районного суду Луганської області від 20 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання додаткового строку для прийняття спадщини задоволено. Надано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини в нотаріальну контору після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , протягом 3 місяців з дня набрання судовим рішенням законної сили. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Марківського районного суду Луганської області від 20 квітня 2021 року скасувати, та ухвалити по справі нове судове рішення, яким скасувати рішення Марківського районного суду Луганської області від 20 квітня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю. Скарга обґрунтована тим, що суд не надав належної оцінки її доводам, заявленим як підстава для відмови у задоволені позову. Позивачем ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У судовому засіданні представник позивача адвокат Островерхова Л.І. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач ОСОБА_2 , представник відповідача ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилися, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Надали заяви про розгляд справи за їх відсутності. Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, апеляційний суд, заслухавши суддю доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом першої інстанції було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Бондарівської сільської ради Марківського району Луганської області 04.04.2011 року, актовий запис №5, який являвся батьком ОСОБА_1 (свідоцтво про народження НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 (свідоцтво про народження НОМЕР_3 ). Згідно Заповіту від 24.02.2010 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Бондарівської ради Марківського району Луганської області Ріпкою Н.М., зареєстровано в реєстрі за №21, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 заповів ОСОБА_1 , на випадок своєї смерті із належного йому майна земельні ділянки, розташовані в межах Бондарівської сільської ради згідно Державних актів на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛГ №027638 та №027610, виданих Бондарівською сільською радою на підставі рішення від 09.06.2000 року №11/3 і зареєстрованих в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю 15.11.2000 року за №27 і №28. Після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина на вищевказані земельні ділянки. Згідно постанови державного нотаріуса Марківської державної нотаріальної контори Ченакал О.Є. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10.05.2019 року відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки спадкоємець ОСОБА_1 заяву про прийняття спадщини не подав, разом з спадкодавцем на день смерті не проживав. Згідно довідки № 57 від 05.08.2012, виданої Бондарівською сільською радою Марківського району Луганської області померлий ОСОБА_3 постійно проживав в АДРЕСА_1 . Разом з ним в цьому будинку проживала дочка - ОСОБА_2 . Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.08.2012, виданого державним нотаріусом Марківської державної нотаріальної контори Ченакалом О.Є. спадкоємцем майна ОСОБА_3 є донька померлого ОСОБА_2 . Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Матеріали витребуваної судом спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , даних щодо наявності такого спадкового майна як земельних ділянок розташованих в межах Бондарівської сільської ради, згідно Державних актів на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛГ №027638 та №027610, виданих Бондарівською сільською радою на підставі рішення від 09 червня 2000 року №11/3 і зареєстрованих в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю 15.11.2000 року за №27 і №28, дані про наявність заповіту на ім`я позивача ОСОБА_1 не містять. Також в даній спадковій справі відсутня інформація про внесення до спадкового реєстру відомостей про заповіт у відповідності з Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 р. № 20/5 із змінами та доповненнями. Посилаючись на норми чинного законодавства, суд першої інстанції зазначив, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Крім того, вказав, що Закон пов`язує виникнення у нотаріуса або особи, уповноваженої на вчинення нотаріальних дій, обов`язку здійснювати дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме, з моментом заведення спадкової справи, чому передує звернення спадкоємця із заявою про прийняття спадщини. У вирішені питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, оскільки ним у якості поважної причини пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, зазначено те, що йому не було відомо про наявність заповіту на його ім`я. Вказані доводи в повній мірі узгоджуються із встановленими фактичними обставинами по справі які підтверджені письмовими доказами та не оспорюються сторонами по справі а саме тим, що на момент відкриття спадщини позивач мешкав окремо від спадкодавця; зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини мешкала відповідачка тим, що на примірнику заповіту відсутній підпис відповідача про ознайомлення з його змістом тим, що у досліджених судом матеріалах спадкової справи відсутні дані про наявність заповіту та дані про повідомлення нотаріусом позивача про сам факт існування заповіту на його ім`я, що в свою чергу свідчить про невиконання нотаріусом свого обв`язку на це. Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача. Призначення спадкоємцем є правом заповідача, визначеним частиною першою статті 1235 ЦК України. За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України). Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України). Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, таких же висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18), від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 (провадження № 61-14038св20), від 03 березня 2020 року у справі № 145/148/20 (провадження № 61-16153св20), від 15 квітня 2021 року у справі №591/1271/18 (провадження №61-195св21). Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17. Про свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини у випадку доведеності факту необізнаності спадкоємця про існування заповіту вказано також у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 28 жовтня 2019 року у справі № 761/42165/17, від 06 червня 2018 року у справі № 315/765/14-ц, від 15 квітня 2021 року у справі №591/1271/18, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах. Відповідно до положень статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі. Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття. Необхідність нотаріусом вчинити дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, здійснити виклик спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17. Оцінюючи аргументи учасників справи та висновки суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає наступне. Так, судом встановлено, що на момент відкриття спадщини позивач мешкав окремо від спадкодавця, зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини мешкала відповідачка, що на примірнику заповіту відсутній підпис відповідача про ознайомлення з його змістом, що у досліджених судом матеріалах спадкової справи відсутні дані про наявність заповіту та дані про повідомлення нотаріусом позивача про сам факт існування заповіту на його ім`я, відтак, позивачу не було відомо про наявність заповіту на його ім`я. Таким чином, районний суд установив, що при заведенні спадкової справи щодо майна померлого ОСОБА_5 нотаріус не виконала вимог статті 63 Закону України «Про нотаріат», не вчинила дій для повідомлення позивача про відкриття спадщини, не здійснила виклик позивача як спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги спростовуються висновками викладеними у рішенні суду. Відповідачкою не надано суду доказів того, що позивач був обізнаний про складений ОСОБА_5 на його ім`я заповіт. Довід позивача, що він дізнався про заповіт батька тільки у 2019 році та зразу 10.05.2019 року звернувся до нотаріуса, досліджувався під час розгляду даної справи та справи № 417/9192/19, у якій ухвалена постанова Луганського апеляційного суду від 20.10.2020 року, що була долучена до матеріалів справи. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду № 565/1145/17 від 26.06.2019р. викладено висновок, що був обґрунтовано застосований судом першої інстанції, щодо поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини. Проте, в апеляційній скарзі не викладено доводів щодо необґрунтованості висновків суду відносно недодержання при вчинення нотаріальних дій вимог ст. 63 Закону України «Про нотаріат». За таких обставин, доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Марківського районного суду Луганської області від 20 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 02 серпня 2021 року. Головуючий О.Ю. Карташов Судді В.В. Кострицький В.М. Луганська