Постанова Дніпровський апеляційний суд № 192/1572/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6059/21 Справа № 192/1572/18 Суддя у 1-й інстанції - Стрельников О. О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Пищиди М.М. суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М. за участю секретаря судового засідання Бондаренка В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 , правонаступниками якого є: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в особі законного представника ОСОБА_4 до Новопокровської селищної ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, - В С Т А Н О В И Л А: У серпні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_3 ОСОБА_5 , яка на час смерті була зареєстрована у належному ОСОБА_3 на праві власності квартирі АДРЕСА_1 . Не зважаючи на реєстрацію ОСОБА_5 з 2013 року проживала разом з ОСОБА_3 та його сім`єю в будинку АДРЕСА_2 , оскільки хворіла та необхідна була медична допомога, у зв`язку з цим саме за цією адресою з 2013 року по день смерті ОСОБА_5 отримувала медичні послуги та медичну допомогу. В липні місяці 2018 року ОСОБА_3 перебирав речі, які залишилися після смерті його матері і знаходилися в квартирі АДРЕСА_1 та серед них знайшов заповіт складений ОСОБА_5 ще в 2009 році на його ім`я, оригінал акту на право приватної власності на землю площею 6,020 га розташованої на території Павлівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області. Про те, що ОСОБА_5 в 2001 році приватизувала земельну ділянку, ОСОБА_3 не було відомо, а дізнався він про це в липні 2018 року. Після смерті матері ОСОБА_3 ОСОБА_5 залишилося спадкове майно, а саме земельна ділянка площею 6,020 га, яка розташована на території Павлівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області. ОСОБА_3 звернувся із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину після смерті матері до приватного нотаріуса Кам`янського МНО. 20 липня 2018 року постановою приватного нотаріуса в зв`язку з пропуском строку на прийняття спадщини йому було відмовлено у прийнятті заяви. ОСОБА_3 є єдиним спадкоємцем за законом та заповітом вважає, що пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, оскільки не знав про існування спадкового майна, тому просив встановити додатковий строк на прийняття спадщини (а.с.3-4). Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2020 року у зв`язку зі смертю позивача ОСОБА_3 (а.с. 41), залучено в якості правонаступників померлого позивача його спадкоємців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в особі законного представника ОСОБА_4 (а.с. 44). Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2021 року в задоволені позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в особі законного представника ОСОБА_4 до Новопокровської селищної ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено (а.с.166-168). Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з апеляційною скаргою, в якій просять рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного Судом першої інстанції встановлено, що на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП №012244 від 28 грудня 2001 року, ОСОБА_5 належить земельна ділянка площею 6,020 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Павлівської сільської ради (а.с. 11). Як вбачається з заповіту, посвідченого державним нотаріусом Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори 02 жовтня 2009 року, ОСОБА_5 на випадок своєї смерті заповідала належні їй всі права та обов`язки, а також все інше майно, де б воно не було, та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті, і на що вона за законом матиме право ОСОБА_3 (а.с. 12). Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого Баглійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстрації служби Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області 16 лютого 2015 року, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9). Згідно заяви до приватного нотаріуса Кам`янського міського нотаріального округу від 20 липня 2018 року, ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 122). Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20 липня 2018 року приватного нотаріуса Кам`янського міського нотаріального округу Жидкова В.Ю., відмовлено ОСОБА_3 у подачі заяви про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з пропуском строку на прийняття спадщини (а.с. 148). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що строк на звернення із заявою про прийняття спадщини пропущений без поважних причин та підстави для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відсутні. Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав. За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 Цивільного кодексу України (далі ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18), від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 (провадження № 61-14038св20), від 03 березня 2020 року у справі № 145/148/20 (провадження № 61-61-16153св20). Таким чином, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Разом із тим, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного чи оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку. Звертаючись до суду із позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини у цій справі, позивач в обґрунтування поважності причин пропуску строку для звернення до нотаріуса посилався на необізнаність про те, що мати в 2001 році приватизувала земельну ділянку та про існування заповіту, складеного його матір`ю на його користь. Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача. Призначення спадкоємцем є правом заповідача, визначеним частиною першою статті 1235 ЦК України. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 489/1583/17 (провадження № 61-29660св18) зроблено висновок про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та принцип пропорційності між застосованим заходом і переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Про свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини у випадку доведеності факту необізнаності спадкоємця про існування заповіту вказано також у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 28 жовтня 2019 року у справі № 761/42165/17-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 315/765/14-ц, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах. Відповідно до положень статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі. Згідно з пунктами 7, 209, 188, 214 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 283/8882 (чинних на час виникнення спірних правовідносин), довідки про заповіти (про наявність заповіту, його зміст та ін.) видаються особам, щодо яких було складено заповіт, а також органам, переліченим в абзаці третьому пункту 7, та спадкоємцям за законом тільки після смерті заповідача за умови подання свідоцтва про його смерть. При підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом шляхом витребування відповідних доказів перевіряє: факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, наявність та чинність спадкового договору, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво; перевіряє коло осіб, які мають право на обов`язкову частку в спадщині. Нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі. Отже, Закон пов`язує виникнення у нотаріуса або особи, уповноваженої на вчинення нотаріальних дій, обов`язку здійснювати дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме, з моментом заведення спадкової справи, чому передує звернення спадкоємця із заявою про прийняття спадщини. Спадкова справа після смерті спадкодавця не заводилася, й відповідно не були здійснені повідомлення та виклик спадкоємця за заповітом. Лише після звернення позивача з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після померлої матері, ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі заповіту, до приватного нотаріуса Кам`янського міського нотаріального округу, 20 липня 2018 року була заведена спадкова справа № 41/2018. Враховуючи вищевикладене, встановивши, що про існування заповіту позивач дізнався вже після спливу шестимісячного строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, дослідивши обставини, на які посилався позивач як на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, колегія суддів дійшла до висновку про наявність у позивача об`єктивних труднощів для своєчасного прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки необізнаність спадкоємця про наявність заповіту, за встановлених у цій справі обставин, є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та матеріалам справи, доказам по справі дана неналежна оцінка і тому судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Визначити правонаступникам ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 додатковий строк тривалістю 6 місяців для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства. Судді: