Ухвала КЦС ВС № 569/13378/20-ц

Ухвала 05 серпня 2021 року м. Київ справа № 569/13378/20-ц провадження № 61-13054ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, ВСТАНОВИВ: У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь інфляційні витрати в сумі 11 718,46 грн та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 32 251 грн, що разом становить 43 969,46 грн. Печерський районний суд м. Києва рішенням від 03 грудня 2020 року позов задовольнив. Стягнув з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 3 % річних у розмірі 32 251 грн та суму інфляційних втрат у розмірі 11 718, 46 грн, що разом складає 43 969, 46 грн. Київський апеляційний суд постановою від 08 липня 2021 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 грудня 2020 року змінив. Стягнув з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 % річних у сумі 29 143,23 грн та інфляційні втрати в сумі 11 718,46 грн за період з 25 липня 2019 року до 18 серпня 2020 року. Судові витрати відніс за рахунок держави. 02 серпня 2021 року Державна казначейська служба України подала засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 липня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року (на час подання касаційної скарги) - 2 270 грн. Предметом позову у цій справі є стягнення інфляційних втрат та 3 % річних у розмірі 43 969,46 грн, що станом на 01 січня 2021року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 100 = 227 000 грн). Тому справа є малозначною в силу вимог пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України і окремого визнання її такою не потребує. Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. Посилання заявника в касаційній скарзі на неврахування судами правових висновків Верховного Суду, як на підставу касаційного оскарження судових рішень в цій справі, є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Верховний Суд також врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявники не продемонстрували наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі «Azyukovska v. Ukraine» («Азюковська проти України») рішення від 09 жовтня 2018 року. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року). Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 грудня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 08 липня 2021 року, про звільнення від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору, про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 08 липня 2021 року. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: А. Ю. Зайцев В. С. Жданова Є. В. Коротенко