Постанова 4850 № 200/2001/21-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 серпня 2021 року справа №200/2001/21-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року (повний текст складено 11 травня 2021 року в м. Слов`янськ) у справі № 200/2001/21-а (суддя І інстанції - Мозговая Н.А.) за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - У С Т А Н О В И В: 23.02.2021 року позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання дій протиправними щодо невиплати заборгованості по страховим виплатам за період з 01.11.2014 року по 30.11.2017 року, зобов`язання нарахувати та сплатити заборгованість по страховим виплатам за період з 01.11.2014 року по 30.11.2017 року. Так, у позовній заяві позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що на його звернення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області повідомило, що він, як внутрішньо переміщена особа перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати: за жовтень 2014 року у Павлоградському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду в Дніпропетровській області. З 01.12.2017 року по теперішній час у Слов`янському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду в Донецькій області. Управлінням було зазначено про те, що суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного КМУ, який на сьогоднішній день відсутній. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у справі № 200/2001/21-а позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 страхових виплат з 01.11.2014 року. Визнано протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 заборгованості по страховим виплатам за період з 01.11.2014 року по 30.11.2017 року. Зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати та сплатити ОСОБА_1 заборгованість по страховим виплатам за період з 01.11.2014 року по 30.11.2017 року. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, місце проживання якого було зареєстровано на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , а фактичне місце проживання/перебування - на підконтрольній українській владі території за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 04.12.2017 року №0000427445 (а.с.9). Відповідач 1 - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області є юридичною особою, має самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також мають відділення в районах і містах обласного значення. Відділення управлінь виконавчої дирекції Фонду є відокремленими підрозділами робочих органів виконавчої дирекції Фонду, що створюються за рішенням правління Фонду без статусу юридичної особи. Відповідач 2 - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області є юридичною особою, має самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також мають відділення в районах і містах обласного значення. Відділення управлінь виконавчої дирекції Фонду є відокремленими підрозділами робочих органів виконавчої дирекції Фонду, що створюються за рішенням правління Фонду без статусу юридичної особи. Судом встановлено, що позивач є інвалідом ІІ групи безстроково (а.с.12). Сторонами не заперечується той факт, що позивач знаходився на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Чистякове (Торез). 02.10.2014 року позивач звернувся до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді із заявою про продовження раніше призначеної страхової виплати (а.с.40). Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді від 31.10.2014 року №0414/20392/18705/1 позивачу продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 01.10.2014 року по 31.10.2014 року (а.с.41). 05.12.2017 року позивач звернувся до Слов`янського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області із заявою про продовження раніше призначеної страхової виплати (а.с.27). Постановою Слов`янського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 26.02.2018 року №0536/6687/6687/15 продовжено позивачу раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 01.01.2018 року безстроково (а.с.28). Постановою Слов`янського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 26.02.2018 року №0536/6687/6687/14 продовжено позивачу раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 01.12.2017 року по 31.12.2017 року включно (а.с.29). Відповідно до відомості до програмного забезпечення "Реєстр потерпілих" позивачу у період з листопада 2014 року по листопад 2017 року не нараховані та не виплачені страхові виплати (а.с.26). 01.02.2021 року позивач звернувся до відповідача 1 із заявою щодо виплати страхових виплат. Листом від 12.02.2021 року позивачу було повідомлено про те, що у відповідності до постанови КМУ №27 від 12.12.2018 року суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного КМУ. Вказано, що на сьогоднішній день порядок відсутній (а.с.5). Як вбачається зі змісту позовної заяви та відзиву на позов, спірними питанням у справі є правомірність невиплати заборгованості по страховим виплатам у період з 01.11.2014 року по 30.11.2017 року. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб визначено Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (надалі - Закон N 1706-VII). Статтею першою Закону N 1706-VII визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Відповідно до ч. 1 ст. 4 цього ж Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч. 2 цієї статті). Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону (ч. 1 ст. 5 Закону N 1706-VII). Як зазналося судом раніше, позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується копією довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка знаходиться в матеріалах справи. Водночас, ст. 14 Закону № 1706-VII визначено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами. Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм, слід дійти висновку, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами, що й інші громадяни, які постійно проживають на території України. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. З огляду на матеріали справи, позивач здобув право на отримання страхових виплат. Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, унормовано Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-ХІV), який із 01 січня 2015 року діє в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII. Відповідно до підпункту "в" пункту 1 частини першої статті 21 Закону № 1105-ХІV (у редакції, яка діяла до 01 січня 2015 року) у разі настання страхового випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я, виплачуючи йому, зокрема, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого. Згідно зі статтею 28 Закону № 1105-ХІV грошові суми, які відповідно до статті 21 цього Закону Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку, є страховими виплатами. Зазначені грошові суми складаються, зокрема, із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності. Статтею 40 Закону № 1105-ХІV (у редакції до 01 січня 2015 року) передбачено, що страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком. Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. З 01 січня 2015 року зазначені норми встановлені частинами першою, п`ятою та шостою статті 47 Закону № 1105-XIV (у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІІ). Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством. Таким чином, приписи чинного законодавства передбачають вичерпний перелік підстав, за наявності яких можуть бути припинені відповідні страхові виплати. Судом встановлено, що 02.10.2014 року позивач звернувся до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді із заявою про продовження раніше призначеної страхової виплати (а.с.40). Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді від 31.10.2014 року №0414/20392/18705/1 позивачу продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 01.10.2014 року по 31.10.2014 року (а.с.41). Після закінчення вказаного періоду, з 01.11.2014 року відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді щомісячні страхові виплати позивачу не здійснювались. Представник відповідача 2 у відзиві на адміністративний позов зазначив про те, що з 01.11.2014 року Павлоградським відділенням щомісячні страхові виплати позивачу не здійснювались, оскільки він не підтвердив проживання на території Дніпропетровської області. Суд зазначає, що страхові виплати позивачу призначені безстроково та Законом 1105-XIV не передбачено припинення страхових виплат у зв`язку із не підтвердженням проживання. Відповідачем 1 не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав, встановлених Законом для невиплати сум страхових виплат. Крім того, підзаконні нормативно-правові акти, на які посилаються відповідачі, не є законами, а тому, не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили. Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункти 1, 6). В даному випадку наявність або відсутність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні страхових виплат, та потребує від людини здійснення додаткових дій, не передбачених Законами. Стаття 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" передбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Суд також звертає увагу на положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою. Відповідно до ч. 7 ст. 47 Закону №1105-XIV якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці". Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем 2 не доведено правомірності дій щодо припинення позивачу щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 01.11.2014 року. Зважаючи на обставини справи та те, що відповідачем 2 протиправно припинено нарахування та виплату страхових виплат позивачу з 01.11.2014 року, суд з урахуванням положень ч.2 ст.9 КАС України вважає, що достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дій відповідача 2 щодо припинення нарахування та виплати позивачу страхових виплат з 01.11.2014 року. Судом встановлено, що позивач з грудня 2017 року перебуває на обліку та отримує щомісячні страхові виплати у Слов`янському міському управлінні відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області і виплачуються щомісячні страхові виплати. Оскільки станом на день винесення рішення по справі позивач знаходиться на обліку в управлінні відповідача 1, то саме ним підлягає виконанню нарахування та виплата заборгованості щомісячних грошових сум часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку позивачу з 01.11.2014 року по 30.11.2017 року. Оскільки страхові виплати позивачу не нараховані, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дій відповідача 1 протиправними щодо невиплати заборгованості по страховим виплатам за період з 01.11.2014 року по 30.11.2017 року, зобов`язання відповідача 1 нарахувати та сплатити заборгованість по страховим виплатам за період з 01.11.2014 року по 30.11.2017 року підлягають задоволенню шляхом визнання дій відповідача 1 протиправними щодо не нарахування та невиплати заборгованості по страховим виплатам за період з 01.11.2014 року по 30.11.2017 року, зобов`язання відповідача 1 нарахувати та сплатити заборгованість по страховим виплатам за період з 01.11.2014 року по 30.11.2017 року. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані. Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у справі № 200/2001/21-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у справі № 200/2001/21-а - залишити без змін. Повне судове рішення складено 03 серпня 2021 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.А. Блохін Судді Т.Г. Гаврищук І.В.Сіваченко