Постанова 4851 № 520/3113/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 липня 2021 р. Справа № 520/3113/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Мельнікової Л.В. , Рєзнікової С.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2021, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 08.04.21 по справі № 520/3113/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області щодо не виплати страхових регресних виплат у рахунок відшкодування шкоди у зв`язку з професійним захворюванням ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2019; - зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області нарахувати та виплатити заборгованість по всім страховим регресним виплатам у рахунок відшкодування шкоди у зв`язку з професійним захворюванням ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2019 включно однією сумою шляхом перерахування на поточний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в Філія Харківське обласне управління АТ "Ощадбанк", МФО 351823. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, яка полягає у невиплаті щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 у зв`язку із втратою працездатності внаслідок професійного захворювання в період 01.01.2016 по 31.12.2019, є протиправною та з метою відновлення порушених прав звернувся до суду. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2021 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області щодо не виплати страхових регресних виплат у рахунок відшкодування шкоди у зв`язку з професійним захворюванням ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 31.12.2019 року. Зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області нарахувати та виплатити заборгованість по всім страховим регресним виплатам у рахунок відшкодування шкоди у зв`язку з професійним захворюванням ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2019 включно шляхом перерахування на поточний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в Філія Харківське обласне управління АТ "Ощадбанк", МФО 351823. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2021 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. В обґрунтування апелляційної скарги, відповідач заначає, що відповідач є органом, що реалізує державну політику у сфері соціального страхування і має дотримуватись чинного законодавства, що і було забезпечено в повному обсязі. Також зазначає, що відповідачем здійснені всі необхідні дії для реалізації права позивача на отримання належних йому страхових виплат. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу позивач зазначає, що апелянт не довів правомірності щодо не нарахування та невиплати позивачу суми страхових виплат за період з 01.01.2016 по 31.12.2019, відтак рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивач - ОСОБА_1 , має 21 рік стажу на підземних роботах. Позивач займав посаду забійника на відбійних молотках у Виробничому об`єднанні "Артемвугілля", у зв`язку з чим набув професійне захворювання - вібраційна хвороба першого ступеня (вегетосенсорна полінейропатія верхніх кінцівок), що підтверджується висновком Донецької обласної клінічної лікарні профзахворювань № 10390. У зв`язку із набутим професійним захворюванням ОСОБА_1 отримав право на отримання щомісячних страхових виплат, що підтверджується довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках Обласного МСЕК в м. Донецьк № 009433 від 05.03.2003, актом розслідування професійного захворювання та висновком Донецької обласної клінічної лікарні профзахворювань № 10390. До червня 2014 року ОСОБА_1 проживав за місцем прописки, а саме: АДРЕСА_1 , де і отримував страхові виплати. З початком бойових дій на сході України, відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", в 2014 році позивач отримав статус внутрішньо переміщеної особи та почав отримувати страхові виплати у м. Бердянськ. З 2017 року ОСОБА_1 мешкає у м. Харків, що підтверджується Довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6326022X87 від 01.06.2017, згідно якої фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 . З січня 2020 року ОСОБА_1 отримує страхові виплаті у м. Харків, але існує заборгованість з січня 2016 року по грудень 2019 року. Страхові виплати, призначені ОСОБА_1 у зв`язку із втратою працездатності внаслідок професійного захворювання, мали сплачуватись останньому безстроково. З метою захисту прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області направлено адвокатський запит з метою надання відомостей щодо нарахування (виплати/невиплати) щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 у зв`язку із втратою працездатності внаслідок професійного захворювання в період з 01.01.2016 по 31.12.2019, а саме надання точної суми заборгованості по страховим виплатам перед ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2019 та документальне підтвердження; надання документального підтвердження підстави для ненарахування/невиплатн щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 у зв`язку із втратою працездатності внаслідок професійного захворювання в період 01.01.2016 по 31.12.2019. У відповідь на адвокатський запит отримано лист № 15.02-14/4749 від 01.12.2020, в якому зазначалось, що після отримання рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які здійснили реєстрацію місця проживання на території Шевченківського району м. Харкова, (протокол від 19.02.2020 № 7) потерпілому страхові виплати продовжені з 01.01.2020 (з місяця звернення), як це передбачено п. 3.7 Порядку нарахування страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві га професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 12.12.2018 №27 (далі - Порядок). У листі зазначається, що за час перебування потерпілого на обліку, виплати сплачені в повному обсязі. Заборгованість відсутня. Також зазначено, що суми які не виплачені за минулий період, обліковуються в робочих органах виконавчої дирекції Фонду, в яких зберігалася справа до початку антитерористичної операції та тимчасової окупації українських територій, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (пункти 3.8. 3.9 Порядку). Однак, окремий порядок Кабінетом Міністрів України не затверджений. 02.02.2021 на адресу Слов`янського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій обл. направлено адвокатський запит № 29/01/21-1 від 29.01.2021 з метою надання відомостей щодо нарахування (виплати/невиплаги) щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 у зв`язку із втратою працездатності внаслідок професійного захворювання в період з 01.01.2016 по 31.12.2019, а також з проханням надати точну суму заборгованості по страховим виплатам перед позивачем за період з 01.01.2016 по 31.12.2019 та надати документальне підтвердження. У зверненні адвокат позивача просила надати документальне підтвердження підстави для ненарахування/невиплати щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 10.02.2021 на адвокатський запит № 29/01/21-1 від 29.01.2021 листом №36.04-23/468 від 10.02.2021 надана відповідь, в якій представника ОСОБА_1 повідомлено про те, що згідно постанови ФССНВ від 11.12.2014 №20 передбачена можливість отримувати страхові витрати особі, яка тимчасово переміщена з окупованої території без оригіналу справи у робочих органах виконавчої дирекції Фонду, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджений постановою КМУ від 01 жовтня 2014 року №509. Матеріалами справи встановлено, що потерпілому ОСОБА_1 були поновленні страхові виплати у відділенні УВД ФСС м. Бердянськ Запорізької області з листопада 2014 року по грудень 2015 року. У відділенні виплачена заборгованість по страховим виплатам за 2014 рік. На рішення про призначення (відновлення) страхових виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного перебування за рахунок коштів ФСС, затверджений ПКМ України від 08.06.2016р. № 365 ОСОБА_1 не поновив свого права і не скористався своїм правом на отримання страхових виплат після грудня місяця 2015 року. З 01 січня 2020року і по теперішній час ОСОБА_1 як внутрішньо переміщена особа, отримує, щомісячні страхові виплати у Харківському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України У зв 'язку з затвердженням Постанови КМУ від 25.04.2018 р. № 335 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів від 08.06.2016 р. № 365" п. 2 суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Після оприлюднення окремого порядку визначеного КМУ, відділенням буде винесено рішення щодо спати заборгованості щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 . Тобто, суб`єктом владних повноважень відмовлено позивачу на підставі того, що страхові виплати, які не виплачені позивачу за минулий період з 01.09.2016 по 31.12.2019, будуть виплачені після прийняття окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, який на сьогоднішній день відсутній. Не погоджуючись з відмовою відповідача, вважаючи бездіяльність відповідача протиправною і такою, що порушує конституційні права позивача, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з даним адміністративним позовом. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності дій та зобов`язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області нарахувати та виплатити заборгованість по всім страховим регресним виплатам у рахунок відшкодування шкоди у зв`язку з професійним захворюванням ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2019. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Як передбачено ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 1105-XIV від 23.09.1999 (далі - Закон № 1105-XIV). Статтею 3 Закону №1105-XIV визначені принципи, на яких здійснюється соціальне страхування, зокрема законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав (пп. 1, 3 ч. 1 ст. 3). Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб визначено Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (надалі - Закон N 1706-VII). Статтею першою Закону N 1706-VII визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Стаття 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" передбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Статтею 14 Закону № 1706-VII визначено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 "Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (далі-Постанова №365) встановлено, що контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї за формою, встановленою Мінсоцполітики. Відповідно до пп.2 п. 12 Постанови №365 соціальні виплати припиняються у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/ перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї. Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано належних доказів які б свідчили про проведення перевірки місця проживання позивача, наявність акту обстеження матеріально побутових умов сім`ї та відсутність під час перевірки позивача за місцем проживання. Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону №1105-XIV такої підстави для припинення страхових виплат, як відсутність за місцем проживання, не встановлено. Крім того, відповідачем доказів прийняття рішення про припинення виплати позивачу страхових виплат до суду першої та апеляційної інстанції не надано. Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункти 1, 6). Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, унормовано Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-ХІV), який із 01 січня 2015 року діє в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII. Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм, слід дійти висновку, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами, що й інші громадяни, які постійно проживають на території України. Колегія суддів звертає увагу на положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою. Отже, позивач здобув право на отримання страхових виплат та наразі перебуває на обліку у Харківському міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, де і отримує страхові виплати з січня 2020 року. До червня 2014 страхові виплати отримував за місцем постійного мешкання в м. Горлівка, Донецькій області. У період з листопада 2014 року по грудень 2015 року ОСОБА_1 поновлені страхові виплати у відділенні УВД ФСС м. Бердянськ Запорізької області. Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, унормовано Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-ХІV), який із 01 січня 2015 року діє в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII. Відповідно до підпункту "в" пункту 1 частини першої статті 21 Закону № 1105-ХІV (у редакції, яка діяла до 01 січня 2015 року) у разі настання страхового випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я, виплачуючи йому, зокрема, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого. Згідно зі статтею 28 Закону № 1105-ХІV, грошові суми, які відповідно до статті 21 цього Закону Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку, є страховими виплатами. Зазначені грошові суми складаються, зокрема, із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності. Статтею 40 Закону № 1105-ХІV (у редакції до 01 січня 2015 року) передбачено, що страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком. Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. З 01 січня 2015 року зазначені норми встановлені частинами першою, п`ятою та шостою статті 47 Закону № 1105-XIV (у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІІ). Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством. Таким чином, приписи чинного законодавства передбачають вичерпний перелік підстав, за наявності яких можуть бути припинені відповідні страхові виплати. Судом першої інстанції встановлено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою. Відповідач зазначає, що припинення позивачу страхових виплат здійснено, у зв`язку із зміною місця проживання та не виплачені, у зв`язку з не затвердженням Кабінетом Міністрів України порядок сплати внутрішньо переміщеним особам сум соціальних виплат, які не виплачені за минулий період. Так, за правилами частини першої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII (надалі Закон № 1706-VII) для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг, здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (частина друга статті 7 Закону № 1706-VII). Разом з тим, відповідно до пункту 1 частини першої та другої статті 47 Закону №1105-XIV страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Одноразова допомога виплачується потерпілому в місячний строк з дня визначення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Згідно з ч. 7 ст. 47 Закону № 1105-XIV якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці". Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні страхових виплат та потребує від позивача здійснення додаткових дій не передбачених Законом № 1105. Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції затверджено постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11.12.2014 № 20 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2015 за №6/26451 (далі - Порядок № 20, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин). Пунктом 1 Розділу 3 Порядку № 20 передбачено, що особи, які тимчасово переміщені, мають право на продовження раніше призначених та нарахованих страхових виплат у робочому органі виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування) на підставі заяви, до якої додаються копії довідки про взяття на облік, паспорта або документа, що посвідчує особу, та реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи і мають відмітку у паспорті). Копії засвідчуються працівником відділення при пред`явленні оригіналів. Колегія суддів зазначає, що окремо підстав для припинення виплат Порядком № 20 не передбачено. Наразі порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб затверджено Постановою правління Фонду соціального страхування України від 12.12.2018 №

27. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сума щомісячних страхових виплат за спірний період є заборгованістю, у розумінні пунктом 5 розділу ІІІ Порядку № 20, в якій зазначено, що щомісячні страхові виплати особі, яка тимчасово переміщена, нараховуються з місяця подання заяви або з місяця, в якому не здійснювались страхові виплати робочим органом виконавчої дирекції Фонду, в якому зберігалася справа про страхові виплати на той час, та фінансуються впродовж тридцяти календарних днів з дати прийняття постанови про продовження раніше призначених страхових виплат. Пунктом 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО, затвердженим Постановою КМУ № 365 визначено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного КМУ. Дана норма п.15 Порядку не надає підстав для нарахування або не нарахування соціальних виплат. Вона визначила лише одну підставу обліку соціальних виплат "які не виплачені за минулий період". Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції. Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У рішенні "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52). Суд зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: "перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов`язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою" (параграф 30). Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31). Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53). За рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Щокін проти України": перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. У справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. За таких обставин, позивач має беззаперечне право на отримання страхових виплат з часу їх первинного призначення та діє це право, як встановлено в ході розгляду справи, безстроково. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем протиправно не виплачено щомісячні страхові виплати позивачу у період з січня 2016 року по грудень 2019 року. При цьому, відсутність окремого порядку не може бути визнано в якості належної підстави для відмови у виплаті позивачу страхових виплат за минулий період. Таким чином, з урахуванням положень ч. 2 ст.9 КАС України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області щодо не нарахування та не виплати соціальних регресних виплат у рахунок відшкодування шкоди у зв`язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві з 01.01.2016 по 31.12.2019, та зобов`язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області нарахувати та виплатити, призначені соціальні регресні виплати у рахунок відшкодування шкоди у зв`язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві з 01.01.2016 по 31.12.2019. Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За статтею 90 КАСУ суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процессуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області - залишити без задоволення. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2021 по справі № 520/3113/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді(підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова С.С. Рєзнікова