Постанова 4813 № 946/6405/20

Номер провадження: 22-ц/813/7238/21 Номер справи місцевого суду: 946/6405/20 Головуючий у першій інстанції Баннікова Н. В. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.08.2021 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Таварткіладзе О.М., Князюка О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, постановлене під головуванням судді Баннікової Н.В. 04 лютого 2021 року у м. Ізмаїл Одеської області, - встановила: У жовтні 2020 року позивач звернулася до суду з позовними вимогами, якими просила стягувати з відповідача аліменти на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із навчанням, в розмірі 2500 грн. щомісячно до закінчення нею навчання, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що на даний час донька є студенткою денної форми навчання Дунайського інституту Національного університету «Одеська національна академія», навчання на денній формі позбавляє доньку можливості працевлаштуватися та одержувати певний дохід, тому вона потребує матеріальної допомоги, самостійно утримувати доньку не в змозі, відповідач має змогу надавати матеріальну допомогу, оскільки є працездатною особою, не сплачує аліментів на утримання інших дітей, не є інвалідом або пенсіонером. Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04 лютого 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач є працездатною особою віком 43 роки, не є інвалідом, не має на утриманні інших осіб, а отже, може працювати та надавати допомогу своїй повнолітній дитині, що продовжує навчання. Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч.1, 2 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не працевлаштований, знаходиться на обліку в Ізмаїльському міськрайонному центрі зайнятості та не має постійного доходу, а дитина ОСОБА_3 навчається за державним замовленням та отримує стипендію, на підставі чого суд дійшов до висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання. Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 є батьком повнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 03 листопада 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, актовий запис №554. На час розгляду справи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є студенткою денної форми навчання Дунайського інституту Національного університету «Одеська національна академія», термін закінчення навчання червень 2023 року, що підтверджується довідкою №0279 від 01 жовтня 2020 року, виданою Дунайським інститутом Національного університету «Одеська національна академія», навчання здійснюється за державним замовленням. ОСОБА_3 зареєстрована з матір`ю, що підтверджується довідкою Сектору ведення реєстру територіальної громади м. Ізмаїл секретаріату виконкому Ізмаїльської міської ради про реєстрацію місця проживання особи, та знаходиться на її утриманні. Відповідно до ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. За правилами частини першої статті 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Відповідно до ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 СК України. Відповідно до п.20 роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання, потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. При визначенні розміру аліментів на повнолітніх дітей суд враховує такі обставини: стан здоров`я та матеріальне становище повнолітніх дочки, сина; стан здоров`я й матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, інших дітей; можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дітьми; інші обставини, що мають істотне значення. Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. Тобто, обов`язок утримувати свою повнолітню дитину, яка продовжує навчатися після досягнення повноліття, незалежно від форми навчання, покладається на обох батьків. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Колегія суддів вважає встановленим той факт, що у зв`язку з навчанням ОСОБА_3 потребує матеріальної допомоги, яку мають надавати як позивач, так і відповідач. При цьому, колегія суддів критично оцінює Довідку № 55 від 29 січня 2021 року, видану Ізмаїльським міськрайонним центром зайнятості, згідно якої відповідач ОСОБА_2 перебуває на обліку як безробітний в Ізмаїльському міськрайонному центра зайнятості з 23 грудня 2020 року, оскільки відповідач став на облік як безробітний з 23 грудня 2020 року, тобто, вже після відкриття провадження у справі про стягнення аліментів, що може свідчити про намір ОСОБА_2 ухилитись від утримання доньки, що продовжує навчання. Також колегія суддів враховує, що відповідач ОСОБА_2 є працездатною особою, не сплачує аліменти на користь інших осіб, та не надав належних та допустимих доказів того, що він не може надавати матеріальну допомогу повнолітній дитині у зв`язку із продовженням навчання. Таким чином, враховуючи те, що витрати на утримання дитини батьки повинні нести порівну, вказані витрати є доведеними, колегія суддів доходить висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину підлягають частковому задоволенню, при цьому розмір аліментів, з урахуванням обставин справи, визначається судом апеляційної інстанції у розмірі 1 500 грн. При викладених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, не у повному обсязі визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, що, відповідно, призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку із чим рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04 лютого 2021 року підлягає скасуванню із постановленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04 лютого 2021 року - скасувати. Ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із навчанням, у розмірі 1 500 гривень щомісячно, починаючи з 05.10.2020 року дня звернення до суду і до закінчення ОСОБА_3 навчання до червня 2023 року, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п.2«а» - 2 «г» ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 03 серпня 2021 року. Судді Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова О.В. Князюк О.М. Таварткіладзе