Постанова 4873 № 910/15584/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "28" липня 2021 р. Справа№ 910/15584/16 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Гарник Л.Л. суддів: Коротун О.М. Михальської Ю.Б. секретар судового засідання Ковган О.І. за участю представників учасників провадження відповідно до протоколу судового засідання від 28.07.2021 розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 (повний текст складено 16.03.2021) у справі № 910/15584/16 (суддя Омельченко Л.В.) за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Борком»

2. ОСОБА_1 треті особи:

1. Арбітражний керуючий Горбач Ігор Сергійович

2. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова Лідія Миколаївна про визнання недійсним договору купівлі-продажу ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.10.2016 порушено провадження у справі № 910/15584/16 за заявою Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк», Кредитор, Позивач) про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Борком" (далі - ТОВ "Борком", Боржник), визнано грошові вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» до боржника у розмірі 5 729 845,59 грн., призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Горбача Ігоря Сергійовича. Ухвалою попереднього засідання від 19.12.2016 затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Борком" на загальну суму 30 586 791,71 грн. Постановою Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 ТОВ "Борком" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Горбача І.С. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2017 задоволено заяву ПАТ АБ "Укргазбанк" з грошовими вимогами до боржника на суму 520 907,25 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2018 задоволено заяву арбітражного керуючого Горбача І.С., припинено його повноваження як ліквідатора банкрута та призначено ліквідатором ТОВ "Борком" арбітражного керуючого Закорка В.В. 05.04.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ПАТ АБ "Укргазбанк" до ТОВ "Борком", ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) про визнання недійсним укладеного відповідачами договору купівлі-продажу від 19.06.2009. 24.05.2018 ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якому, зокрема просив застосувати до спірних правовідносин позовну давність. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2018 позов ПАТ АБ "Укргазбанк" прийнято до розгляду в межах справи № 910/15584/16 про банкрутство ТОВ "Борком". Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2018: - заяву ПАТ АБ "Укргазбанк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу задоволено; - визнано недійсним договір купівлі-продажу від 19.06.2009, ВМС 920789 нежитлової будівлі під АДРЕСА_1 , що складається з виробничо-допоміжного блоку (літ. Щ, Щ1) площею 202,6 кв. м, укладений між ТОВ "Борком" та ОСОБА_1 , зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М. в реєстрі за № 1817 (далі - Договір); - застосовано наслідки недійсності правочину шляхом повернення зазначеного майна у власність ТОВ "Борком". Ухвала суду першої інстанції мотивована існуванням підстав для визнання Договору недійсним з огляду на відчуження Боржником за оспорюваною угодою без згоди Кредитора як іпотекодержателя на користь ОСОБА_1 майна, що є частиною майнового комплексу, переданого в іпотеку Кредитору та щодо якого було вчинено дії з поділу на частини - декілька новостворених майнових комплексів, чим порушено норми частини 3 статті 9 Закону України "Про іпотеку", а недійсність спірного правочину передбачена положеннями частини 3 статті 12 Закону України "Про іпотеку". В частині вимог про застосування до спірних правовідносин позовної давності суд дійшов висновку про непропущення Кредитором позовної давності з огляду на те, що про порушення прав Кредитора як іпотекодержателя через укладення спірної угоди він дізнався з ухвали Господарського суду міста Києва від 19.04.2017 у цій справі про витребування судом за клопотанням ліквідатора Боржника доказів. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 у справі № 910/15584/16 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю. Апеляційний суд, переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції, застосував до вимог ПАТ АБ "Укргазбанк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 19.06.2009 позовну давність та прийняв рішення про відмову у задоволенні позову. За висновком апеляційного суду, суд першої інстанції безпідставно не застосував до спірних відносин позовну давність. При цьому суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що місцевий господарський суд не обґрунтував чому позивач не "міг довідатись" про порушення свого права і про особу, яка його порушила, з моменту винесення рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2011 у справі №37/25 на користь АК "Укргазбанк", відповідно до якого у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки, користуючись правами стягувача у виконавчому провадженні та виконуючи вимоги 3.1.1, 3.1.2 договору про іпотеку від 31.05.2008, згідно якого іпотекодержатель мав право у будь який час перевіряти документально та фактично наявність, розмір стан і умови збереження та користування майном. До того ж, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наявні в матеріалах справи документи свідчать про обізнаність позивача про стан його майнових прав, тобто час, з якого стало відомо про порушення права на іпотечне майно позивача, необхідно обчислювати з 07.11.2011 (з дати отримання Наказу Господарського суду міста Києва за № 37/25 про погашення заборгованості за кредитним договором від 29.04.2008 та звернення стягнення на предмет іпотеки загальною площею 14 044 кв. м, чого судом першої інстанції враховано не було. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.07.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 скасовано, справу № 910/15584/16 у скасованій частині направлено на новий апеляційний розгляд до Північного апеляційного господарського суду. Постанова Верховного Суду мотивна тим, що розглядаючи даний спір, апеляційний суд не досліджував і не надавав жодної юридичної оцінки фактичним обставинам по суті даного спору в межах справи про банкрутство ТОВ "Борком", на які учасники справи посилалися як в апеляційних скаргах, так і відзиві на них. При цьому, апеляційний господарський суд в мотивувальній частині постанови не зробив висновку щодо наявності чи відсутності порушеного права ПАТ АБ "Укргазбанк", яке звернулось до суду з вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 19.06.2009 та про застосування наслідків недійсності правочину шляхом повернення зазначеного майна у власність ТОВ "Борком". Таким чином, суд апеляційної інстанції в порушення приписів ч.1 ст. 261 ЦК України застосував позовну давність при розгляді спору у даній справі без встановлення факту порушення прав ПАТ АБ "Укргазбанк". Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 у справі № 910/15584/16 ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 у справі № 910/15584/16 залишено без змін, матеріали справи повернуто до Господарського суду міста Києва. Мотиви в рішенні апеляційного суду аналогічні мотивам в рішенні місцевого суду з уточненням, що про порушене право Позивач дізнався з постанови про закриття виконавчого провадження ВП № 30551414 від 04.09.2019, що є підставою для початку перебігу позовної давності у спірних правовідносинах. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2019: - постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 у справі № 910/15584/16 скасовано; - прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви ПАТ АБ "Укргазбанк" в частині вимог про визнання недійсним договору від 19.06.2009, ВМС 920789 купівлі-продажу нежитлової будівлі АДРЕСА_1 , що складається з допоміжного блоку (літ. Щ. Щ-1) площею 202,6 кв. м, укладеного між ТОВ "Борком" та фізичною особою ОСОБА_1 , зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М. у реєстрі № 1817, - заяву ПАТ АБ "Укргазбанк" в частині вимог про застосування наслідків недійсності правочину шляхом повернення нежитлової будівлі АДРЕСА_1, що складається з допоміжного блоку (літ. Щ. Щ-1) площею 202,6 кв. м, у власність ТОВ "Борком" у справі № 910/15584/16 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Щодо прав іпотекодержателя на предмет іпотеки постанова Верховного Суду мотивна наступним. Відповідно до частини 1 статті 576 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Права заставодержателя (право застави) на річ, яка є предметом застави, поширюються на її приналежності, якщо інше не встановлено договором (частина 3 статті 576 ЦК України). Згідно з частинами 3, 4 статті 5 Закону України "Про іпотеку" іпотека поширюється на частину об`єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості. Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором. Частиною четвертою статті 6 цього закону передбачено, що якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов`язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею). Отже, незалежно від того, чи були внесені зміни до договору іпотеки у зв`язку перебудуванням, добудовою тощо предмета іпотеки, чи ні, іпотека поширюється й на таку реконструкцію. Суд звернувся до правових позицій Верховного Суду, що викладені в постановах від 18.04.2018 у справі № 910/4650/17, від 04.09.2019 у справі № 301/660/16-ц, з посиланням на правову позицію в постанові Верховного Суду України від 20.04.2011 у справі № 6-61027св10 в. Враховуючи викладене та встановлені судами попередніх інстанцій обставин, суд дійшов висновку, що право Кредитора як іпотекодержателя на майновий комплекс Боржника, переданого ним в іпотеку Кредитору за договором від 31.05.2008, охоплює і право на Майно, що є частиною предмета іпотеки, яка виділилась з предмета іпотеки внаслідок його поділу на частки в окремий майновий комплекс з оформленням на нього окремого свідоцтва про право власності. А тому встановлені судами зміни, що відбулись та вчинилися стосовно майнового комплексу Боржника, переданого ним в іпотеку Кредитору за договором від 31.05.2008, не змінюють обсягу прав Кредитора як іпотекодержателя щодо всіх новостворених майнових комплексів як складових предмета іпотеки. Правильність наведеної правової позиції, узгодженої із правовими позиціями, що послідовно викладені Верховним Судом стосовно обсягу та меж прав іпотекодержателя щодо предмета іпотеки, який тим, чи іншим шляхом зазнав змін, підтверджується відтворенням в нормі частини 5 статті 5 Закону України "Про іпотеку", яка, хоча і не існувала на момент виникнення спірних правовідносин, однак набрала чинності на момент ухвалення оскаржуваного рішення апеляційним судом, правила, згідно з яким у разі якщо іпотекодавцем предмет іпотеки було реконструйовано або щодо нього було проведено самочинне будівництво (у тому числі, але не виключно, споруджено нові будівлі, споруди тощо на земельній ділянці, що належить іпотекодавцю на праві власності чи перебуває в його користуванні), всі реконструйовані, новостворені об`єкти нерухомості вважаються предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору. Дійшовши цього висновку, Суд погодився із висновками судів в оскаржуваних рішеннях з приводу того, що спірне майно є частиною майнового комплексу, переданого в іпотеку Кредитору, щодо якого було вчинено дії з поділу на частини - декілька новостворених майнових комплексів, а тому належить до предмета спору в контексті вимог Кредитора як іпотекодержателя цього майна про визнання недійсним Договору та повернення Майна Боржнику. З наведених підстав Судом відхилено протилежні аргументи скаржника про нетотожність майна з предметом іпотеки за договором від 31.05.2008. Щодо способу захисту порушеного права за нікчемним правочином постанова Верховного Суду мотивна наступним. Згідно з нормою частини 3 статті 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним. Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За змістом викладених норм укладення угод з відчуження майна (частини майна), переданого в іпотеку, без згоди іпотекодержателя зумовлює їх нікчемність та не створює інших юридичних наслідків, крім пов`язаних з їх нікчемністю. Суд звернувся до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена в пункті 7.21 постанови від 23.05.2018 у справі № 910/73/17 (провадження № 12-67гс18). Дійшовши цього висновку та враховуючи встановлені судами обставини відчуження майна за Договором без згоди позивача як іпотекодержателя цього майна, Суд погодився із висновками судів в оскаржуваних рішеннях про нікчемність заперечуваного Кредитором Договору та відхилив протилежні аргументи скаржника. Водночас Суд не погодився із рішеннями судів попередніх інстанцій про визнання Договору недійсним з підстав його нікчемності з огляду на таке. Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За змістом цієї норми з урахуванням положень статті 203 цього кодексу, якими визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Цивільні правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними. За змістом положень частини 2 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. А тому такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Водночас такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину, також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Згідно з частиною першою статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні і суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Частиною другою цієї статті ГПК України передбачено, що суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу. Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах; якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. А тому є неналежним застосування таких способів захисту прав та інтересів, як визнання нікчемного правочину недійсним і встановлення нікчемності правочину, оскільки за змістом частини 3 статті 215 ЦК України такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. З огляду на викладене визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. Суд звернувся до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17. Виходячи зі змісту частини 2 статті 16 ЦК України, обрання особою неналежного способу захисту порушеного права в судовому порядку, який не відповідає як змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і характеру його порушення, а також не призводить до поновлення порушеного права цієї особи, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Суд звернувся до правової позиції Великої Палати Верховного Суду щодо наслідків обрання належного способу захисту порушеного права, викладеної в постанові від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17 (провадження № 12-173гс18). Задовольнивши вимогу Кредитора в частині визнання недійсним договору іпотеки від 31.05.2008 як нікчемного правочину всупереч нормам частини 2 статті 5 ГПК України та частини 2 статті 215 ЦК України, суди попередніх інстанцій дійшли неправильних висновків щодо належного способу захисту порушеного права Кредитора у спірних правовідносинах за вимогами про визнання Договору недійсним. Щодо наслідків недійсності правочину постанова Верховного Суду мотивна наступним. Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. З урахуванням висновків цієї постанови щодо недійсності оспорюваного договору купівлі-продажу як нікчемного правочину, який не створює для сторін угоди юридичних наслідків, зокрема у вигляді набуття ОСОБА_1 відповідно до норм пункту 1 частини 2 статті 11, частини 1 статті 202 та статті 655 ЦК України права власності на спірне майно, а також враховуючи встановлені судами обставини щодо набуття ОСОБА_1 за нікчемною угодою права власності на це майно, суд касаційної інстанції погодився із висновками судів в оскаржуваних рішеннях про обґрунтованість вимог Кредитора в поданій ним заяві про застосування наслідків недійсності оспорюваного договору шляхом повернення придбаного за цим договором майна у власність Боржника через: - порушення прав Позивача/Кредитора як іпотекодержателя майна, що без його згоди вибуло з власності Боржника за нікчемною угодою; - та як наслідок порушення прав Позивача як кредитора Боржника у цій справі про банкрутство, вимоги якого забезпечені, у тому числі спірним майном, за рахунок якого має здійснюватися задоволення вимог у цій справі (частина 4 статті 42 Закону про банкрутство). Щодо перебігу позовної давності за нікчемним правочином постанова Верховного Суду мотивна наступним. Враховуючи висновки про нікчемність заперечуваного Кредитором договору купівлі-продажу, є помилковим застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин положень частини 1 статті 261 ЦК України з висновком судів про початок перебігу цього строку з дня, коли Кредитор у даному випадку довідався про порушене право у спірних правовідносинах через укладення заперечуваного договору та вибуття частини предмету іпотеки за цією угодою. Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо укладення оспорюваного договору 19.06.2009 та прийняття 01.07.2009 на підставі цього договору рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на придбане майно, Верховний Суд дійшов висновку, що перебіг позовної давності за вимогами Кредитора про застосування наслідків недійсності договору як нікчемного правочину у вигляді повернення майна у власність Боржника розпочався у 2009 році. А тому, враховуючи встановлену нормами статті 257 ЦК України загальну позовну давність тривалістю у три роки та факт звернення Кредитора із вимогами про застосування наслідків недійсності договору у вигляді повернення майна у власність Боржника 05.04.2018, тобто поза межами вказаного трирічного строку, Суд дійшов висновку про сплив позовної давності на момент звернення Кредитора за захистом порушеного права на майно у спірних правовідносинах. Суди, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, дійшли передчасного висновку про задоволення вимог Кредитора в частині застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом повернення майна у власність Боржника, оскільки без врахування пропуску Кредитором позовної давності в цій частині вимог всупереч нормам статті 86 ГПК України не розглянули та не надали оцінки зібраним у справі доказам, а саме: поданій ОСОБА_1 24.05.2018 у відзиві заяві про застосування до спірних правовідносин позовної давності та викладеному Кредитором в заяві про визнання недійсним договору клопотанні про поновлення строку для звернення із вимогами у цій справі з наведенням в цьому клопотанні причин пропуску цього строку. У зв`язку із цим суд дійшов висновку, що суди, визнавши обґрунтованими вимоги Кредитора в частині застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - Договору шляхом повернення майна у власність Боржника, та встановивши факт заявлення ОСОБА_1 про сплив позовної давності, не виконали покладеного на суд обов`язку в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на статтю 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки спливу позовної давності у спірних правовідносинах (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право). Допущені судами процесуальні порушення - недослідження зібраних у справі доказів, унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для вирішення питання про існування у Кредитора права на судовий захист у спірних правовідносинах, а саме: щодо наявності поважних причин пропуску ним позовної давності у спірних правовідносин. Враховуючи викладене, Верховним Судом частково задоволено касаційні скарги та скасовано оскаржувані постанову апеляційного суду та ухвалу суду першої інстанції з прийняттям в частині вимог про визнання недійсним Договору нового рішення - про відмову в позові, та з направленням справи в частині вимог Кредитора про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом повернення майна у власність Боржника до суду першої інстанції на новий розгляд. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 у справі № 910/15584/16: - у задоволенні позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» до ТОВ «Борком», ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 19.06.2009, ВМС 920789, нежитлової будівлі під АДРЕСА_1 , що складається з виробничо-допоміжного блоку (літ. Щ, Щ1) площею 202,6 кв. м, укладеного між ТОВ «Борком» та ОСОБА_1 , зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М. в реєстрі за № 1817, та застосування наслідків недійсності правочину шляхом повернення зазначеного майна у власність ТОВ «Борком» відмовлено повністю; - судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладено на ПАТ «Укргазбанк». З урахуванням висновків щодо недійсності Договору як нікчемного правочину, який не створює для сторін угоди юридичних наслідків, зокрема у вигляді набуття ОСОБА_1 відповідно до норм пункту 1 частини 2 статті 11, частини 1 статті 202 та статті 655 ЦК України права власності на майно, а також враховуючи обставини щодо набуття ним за нікчемною угодою права власності на майно, судом встановлено порушення прав позивача/кредитора як іпотекодержателя майна, що без його згоди вибуло з власності боржника за нікчемною угодою, та як наслідок порушення прав Позивача як кредитора боржника у цій справі про банкрутство, вимоги якого забезпечені, у тому числі спірним майном, за рахунок якого має здійснюватися задоволення вимог у цій справі (частина 4 статті 42 Закону про банкрутство). Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позовної давності суд встановив, що Позивач звернувся до суду за захистом порушеного права після спливу щонайменше 9-ти років та не довів належними та допустимими доказами у розумінні ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, що існували обставини, які об`єктивно були непереборними і пов`язані з дійсними труднощами для вчинення процесуальних дій у встановлений строк. З наведених підстав, додатково встановивши, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 є недобросовісним набувачем права власності на нерухоме майно, набуте за Договором, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» у повному обсязі. ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 у даній справі та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ПАТ АБ «Укргазбанк» до ТОВ «Борком», ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та застосування наслідків недійсності правочину шляхом Апеляційна скарга обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи. Скаржник зазначає, що не знав про порушення свого права як іпотекодержателя ані під час укладення оспорюваного договору купівлі-продажу, стороною якого він не є, ані під час розгляду Господарським судом міста Києва справи № 37/25, ані під час виконання наказу Господарським судом міста Києва, виданого на виконання рішення суду у цій справі, та лише з відповіді Комунального підприємства «Роменське міськрайонне бюро технічної інвентаризації» від 17.05.2017 № 81 йому стало відомо про укладення спірного договору. У скарзі йдеться також про таке: - в оскаржуваному рішенні суду відсутні відомості про участь у розгляді даної справи представника арбітражного керуючого Тритяченко О.В.; - під час огляду нерухомого майна, обумовленого пунктом 3.1.1 оспорюваного договору іпотеки, не було встановлено факту відчуження спірного об`єкту нерухомого майна; вказаний факт приховувався боржником. До того ж, скаржник наголошує на висновках Верховного Суду про необхідність з`ясування під час нового розгляду даної справи обставин, які об`єктивно перешкоджали кредитору як іпотекодателю майна, що мав право перевіряти наявність, умови і стан його збереження та мав знати про стан своїх майнових прав, довідатись про відчуження майна за оспорюванню угодою. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2021 вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Гарник Л.Л. (головуючий суддя), Доманська М.Л., Пантелієнко В.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 апеляційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» залишено без руху, надано строк для усунення недоліків. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 поновлено ПАТ АБ «Укргазбанк» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 у справі № 910/15584/16; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ АБ «Укргазбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 у справі № 910/15584/16. 27.05.2021 від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іванової Лідії Миколаївни надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржене у справі рішення - без змін як таке, що є законним та обґрунтованим, зважаючи на те, що відповідні державні реєстри починаючи з 2008 року містили відомості про новоутворений спірний об`єкт нерухомого майна, а з 19.06.2009 - відомості стосовно нового власника майна, переданого в іпотеку ПАТ АБ «Укргазбанк», у зв`язку з чим позивач не був позбавлений права отримати відповідну інформацію у встановленому порядку і вчасно звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, з наступних підстав. Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконкомом Роменської міської ради Сумської області 30.05.2008 на підставі рішення №139 від 26.05.2008, зареєстрованого Державним комунальним підприємством «Роменське міжміське бюро технічної інвентаризації» за номером 956682, ТОВ "Борком" на праві приватної власності належало нерухоме майно - комплекс будівель загального площею 14 044,0 кв. м, зокрема, у складі виробничо-допоміжного блоку Щ, Щ1 202,6 кв. м, що розташований в АДРЕСА_2. 31.05.2008 Публічне акціонерне товариство «Укргазбанк» та ТОВ "Борком" уклали договір іпотеки без оформлення заставної (Далі - Договір іпотеки), відповідно до умов якого ТОВ "Борком" як майновий поручитель Відкритого акціонерного товариства "СПК Меридіан" за кредитним договором № 8-V від 29.04.2008 передав в іпотеку вищезазначений комплекс будівель (пункт 2.1) без будь-яких виключень. 31.05.2008 приватним нотаріусом Вербовським В.М. на підставі зазначеного Договору іпотеки за реєстраційним номером 7301644 в Єдиному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстроване обтяження "заборона на нерухоме майно" відповідно до об`єктів, зазначених в пункті 2.1 Договору іпотеки. 04.06.2008 та 07.05.2009 укладені додаткові договори про внесення змін та доповнень до пунктів 1.1, 2.1, 2.2 Договору іпотеки. 08.05.2009 приватним нотаріусом Вербовським В.М. на підставі Договору про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки від 31.05.2008 за реєстраційним номером 7301681 в Державному реєстрі іпотек зареєстроване обтяження "іпотека" відповідно до об`єктів, зазначених пункті 2.1. Договору іпотеки. Після укладення 31.05.2008 Договору іпотеки ТОВ "Борком" звернувся до Виконкому Роменської міської ради Сумської області з клопотанням про поділ переданого в іпотеку нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, яке складається із комплексу будівель загальною площею 14044 кв. м. Відповідно до довідки Державного комунального підприємства «Роменське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 19.12.2008 № 2720 до цілісного майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрованого за ТОВ "Борком" на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Виконкомом Роменської міської ради 30.05.2008, входять, у тому числі, окремо розташовані будівлі виробничо-допоміжного блоку літ. Щ, Щ1. Рішенням Виконкому Роменської міської ради Сумської області "Про присвоєння окремих адрес" від 25.12.2008 № 373 надано окремі адреси новоствореним майновим комплексам, зокрема - майновому комплексу, до складу якого входять наступні будівлі: виробничо-допоміжний блок, Щ, Щ1, якому надана поштова адреса: АДРЕСА_1. Вказаним рішенням доручено Роменському МБТІ провести заміну правовстановлюючих документів та видати свідоцтва на право власності на кожен новоутворений майновий комплекс. На підставі цього рішення 29.12.2008 ТОВ "Борком" отримав свідоцтва про право власності на об`єкти, зокрема, нежитлову будівлю у вигляді виробничо-допоміжного блоку Щ, Щ1, загальною площею 202,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1. Загальна площа новоутворених майнових комплексів за адресами: АДРЕСА_3, 87-Е, 87-Ж склала 8 304,5 кв. м. Рішенням Виконкому Роменської міської ради Сумської області "Про оформлення права власності на нерухоме майно в м. Ромни" від 29.10.2009 № 272 зазначено змінити правовстановлюючі документи ТОВ "Борком" на нерухоме майно загальною площею 5 739,5 кв. м по АДРЕСА_2, згідно з рішенням виконкому Роменської міської ради Сумської області від 25.12.2008 № 373 про надання окремої адреси. На підставі цього рішення 02.11.2009 ТОВ "Борком" отримав свідоцтво про право власності на комплекс загальною площею 5 739,5 кв. м, який складається із будівлі контрольної вагової В 28,8 кв. м; будівлі складу для шкірсировини, стайні Д. Д1 148,6 кв. м; прибудови д, 6,5 кв. м; холодильних приміщень забійного цеху Є1, є3, п/д 72, 45 кв. м; будівлі холодильника, птахозабійного цеху, компресорної станції, бочкотарного цеху Р, Р1, Р2, Р3, Р4 площею 1655,4 кв. м; будівлі холодильника Є, 882,5 кв. м; воріт, бризкального басейну Т; санітарно-побутового корпусу, А-2, 432,6 кв. м; ковальсько-слюсарської майстерні Ж, 80,2 кв. м; бази передзабійного утримання Ц, Ц1, Ц2, Ц3, 335,8 кв. м; бази для перетримки ВРХ, Я1 площею 202,6 кв. м; очисних споруд (нова) Ф-Ф3, 905,2 кв. м; трансформаторної підстанції С,С1, 90,3 кв. м; котельні газової (нова), Г-2, 493,7 кв. м; гаражів Ш2, Ш3, 35,2 кв. м; жироловки, пісколовки Ю, 33,5 кв. м; газорозподільного пункту С2 28,5 кв. м; магазину № 2, Б, 29,1 кв. м; прибудова п2, 12,6 кв. м; водозабору технічної води Б6; підсобної Н, 19,1 кв. м; побутового приміщення м`ясожирового цеху Е2 246,8 кв. м, що розташований в АДРЕСА_2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2011 у справі № 37/25 стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "СПК Меридіан" на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 16 000 000 грн. простроченої заборгованості за кредитом; 210 410,96 грн. заборгованості за процентами за період з 01.11.2010 по 16.11.2010; 6 955 696,73 грн простроченої заборгованості за процентами; 1 538 410,96 грн. заборгованості зі сплати неустойки (пені) за несвоєчасне повернення кредиту; 880 022,38 грн. заборгованості зі сплати неустойки (пені) за несвоєчасну сплату процентів; 19 322,45 грн. витрат на оплату державного мита; 236 грн. витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу; стягнуто з ТОВ "Борком" на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 617 755,37 грн. штрафу за неналежне виконання умов договору іпотеки щодо страхування предмету іпотеки; 6 177,55 грн. витрат на оплату державного мита; у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 8-V від 29.04.2008 звернено стягнення на предмет іпотеки (нерухоме майно) - комплекс будівель загальною площею 14044 кв. м, розташований в АДРЕСА_2, що належить ТОВ "Борком" на праві власності. На виконання цього рішення 07.11.2011 Господарським судом міста Києва видано наказ, який пред`явлений до примусового виконання до органу державної виконавчої служби; постановою Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 30.12.2011 відкрито виконавче провадження ВП № 30551414. 19.06.2009 укладено Договір, відповідно до умов якого ТОВ "Борком" передав у власність ОСОБА_1 майно, яке відповідно до пункту 1.2 цього договору належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 29.12.2008 Виконавчим комітетом Роменської міської ради на підставі рішення від 25.12.2008 № 373, зареєстрованого в Комунальному підприємстві "Роменське міськрайонне бюро технічної інвентаризації" 31.12.2008 за реєстраційним номером 25989299. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М. 19.06.2009 (реєстр. № 1817). На підставі вказаного Договору 01.07.2009 прийнято рішення № 25989299 про державну реєстрацію права власності відповідача-2 на нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до ухваленої у даній справі постанови від 10.12.2019 Верховним Судом прийнято рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви ПАТ АБ "Укргазбанк" в частині вимог про визнання недійсним договору від 19.06.2009, ВМС 920789 купівлі-продажу нежитлової будівлі АДРЕСА_1 , що складається з допоміжного блоку (літ. Щ. Щ-1) площею 202,6 кв. м, укладеного між ТОВ "Борком" та фізичною особою ОСОБА_1 , зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М. у реєстрі № 1817. Відтак суд першої інстанції помилково повторно розглянув позовну заяву ПАТ АБ "Укргазбанк" в цій частині та дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги щодо визнання недійсним оспорюваного договору. Ураховуючи наявність рішення Верховного Суду за результатами розгляду позовних вимог ПАТ АБ "Укргазбанк" в цій частині, оскаржене рішення суду першої інстанції у відповідній частині підлягає скасуванню. Отже, предметом позову у справі, що розглядається, на теперішній час є, зокрема, вимога ПАТ АБ «Укргазбанк» про застосування наслідків недійсності правочину - укладеного відповідачами договору від 19.06.2009, ВМС 920789 купівлі-продажу нежитлової будівлі, шляхом повернення нежитлової будівлі АДРЕСА_1 , що складається з допоміжного блоку (літ. Щ. Щ-1) площею 202,6 кв. м, у власність ТОВ "Борком" у справі № 910/15584/16. Враховуючи встановлені обставини справи та висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 10.12.2019, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність порушеного права ПАТ АБ "Укргазбанк" і наявність правових підстав для застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину через порушення прав Позивача/Кредитора як іпотекодержателя майна, що без його згоди вибуло з власності Боржника за нікчемною угодою та як наслідок порушення прав Позивача як кредитора Боржника у цій справі про банкрутство, вимоги якого забезпечені, у тому числі спірним майном, за рахунок якого має здійснюватися задоволення вимог у цій справі. Водночас, як було встановлено, ОСОБА_1 заявив про застосування позовної давності до позовних вимог в порядку статті 267 Цивільного кодексу України. ПАТ АБ «Укргазбанк» згідно заяви б/н від 10.03.2020 просило суд першої інстанції поновити пропущений строк позовної давності, вважаючи причини пропуску позовної давності поважними. Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що звертаючись із позовними вимогами у цій справі, позивачем пропущений строк позовної давності з наступних підстав. За змістом статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. До позовних вимог про визнання недійсними договорів та витребування майна на підставі статей 203, 215, 387, 388 ЦК України застосовується загальна позовна давність у три роки. Така правова позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 05.12.2018 у справі № 522/2201/15-ц та відображена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 911/926/17, від 23.01.2019 у справі № 916/2130/15, від 23.01.2019 у справі № 910/2868/16. Визначення початку відліку позовної давності міститься у статті 261 ЦК України, зокрема відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз понять "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (правова

позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 26.09.2019 у справі № 924/1114/18 та у постанові від 03.04.2018 у справі №910/31767/15 з посиланням на позицію Верховного Суду України в постанові від 16.11.2016 у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 6-2469цс16). Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до частини першої статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 4 цієї статті ЦК України передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. У зв`язку з викладеним та враховуючи встановлені обставини щодо укладення Договору 19.06.2009, прийняття 01.07.2009 на підставі цього договору рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на спірне майно та здійснення державної реєстрації відповідного права власності 19.06.2009 згідно з інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо об`єкту нерухомого майна за № 25989299, колегія суддів доходить висновку про те, що перебіг позовної давності за позовними вимогами про застосування наслідків недійсності Договору як нікчемного правочину у вигляді повернення майна у власність Боржника розпочався у 20.06.2009 та закінчився 20.06.2012. А тому, враховуючи встановлену нормами статті 257 ЦК України загальну позовну давність тривалістю у три роки та факт звернення із вимогами про застосування наслідків недійсностідоговору у вигляді повернення спірного майна у власність Боржника 05.04.2018, тобто поза межами вказаного трирічного строку, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про сплив позовної давності на момент звернення ПАТ АБ «Укргазбанк» за захистом порушеного права на майно у спірних правовідносинах. Частиною четвертою статті 267 ЦК України встановлено загальне правило за наслідками спливу позовної давності, згідно з яким сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача згідно за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права. Водночас, відповідно до частини 5 цієї статті ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Отже, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України). ПАТ АБ «Укргазбанк» звернувся до суду із вищевказаною позовною заявою 05.04.2018, вже після закінчення строку позовної давності. Колегія суддів, надаючи оцінку заяві та аргументам ПАТ АБ «Укргазбанк» щодо поважності причин пропуску звернення до суду із позовною заявою, виходить з наступних обставин справи: - відповідно до пункту 3.1.1 Договору іпотеки від 31.05.2008 позивач як іпотекодержатель має право у будь-який час протягом дії цього договору перевіряти документально та фактично наявність, розмір, стан, умови збереження та користування предметом іпотеки; - відомості про здійснення державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірне майно внесено до Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо об`єкту нерухомого майна 19.06.2009. Отже, станом на момент звернення ПАТ АБ «Укргазбанк» до суду із зазначеними вище позовними вимогами, обставини щодо нового власника іпотечного майна були загальновідомими, позивач мав можливість отримати цю інформацію під час перевірки наявності предмету забезпечення і своєчасно звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Докази зворотного в матеріалах справи відсутні, позивачем не надані. Обставини дотримання норм Закону України «Про виконавче провадження», що дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов`язань, при виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 07.11.2011, виданого на виконання вищевказаного рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2011 у справі № 37/25, не входять до предмету доказування та не є предметом розгляду у даному спорі. За встановлених обставин щодо відсутності підстав для задоволення позову Північний апеляційний господарський суд доходить висновку про те, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Наведені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. З урахуванням викладеного та вимог статті 129 ГПК України судовий збір покладається на скаржника. Керуючись ст. ст. 129, 269, 275-276, 278, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» задовольнити частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 у справі № 910/15584/16 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» до ТОВ «Борком», ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 19.06.2009, ВМС 920789, нежитлової будівлі під АДРЕСА_1, що складається з виробничо-допоміжного блоку (літ. Щ, Щ1) площею 202,6 кв. м, укладеного між ТОВ «Борком» та ОСОБА_1 , зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М. в реєстрі за № 1817. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 у справі № 910/15584/16 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 02.08.2021. Головуючий суддя Л.Л. Гарник Судді О.М. Коротун Ю.Б. Михальська