Постанова Хмельницький апеляційний суд № 675/950/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 675/950/20 Провадження № 22-ц/4820/756/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 липня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І. секретар судового засідання Садік Н.Д. за участю: представника позивача ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу № 675/950/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих коштів та відсотків за користування ними, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 16 листопада 2020 року (суддя Стасюк Р.М.). Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в: У вересні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих коштів та відсотків за користування ними. В обґрунтування позову зазначалось, що 21.08.2018 між ним та ОСОБА_3 досягнуто згоди щодо передання в користування, строком на 99 років, належної їй на праві власності земельної ділянки кадастровий номер 6822181300:03:015:0287. Вказував, що 21.08.2018 на прохання відповідача ним проведено виплати за користування в майбутньому земельною ділянкою в сумі 32 000 грн, про що складено відповідну розписку про отримання коштів. Посилався на те, що земельну ділянку у користування (оренду) відповідач йому не передала, а згідно з відомостями з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно вказана земельна ділянка перебуває в довготривалому користуванні третіх осіб. Позивач зазначає, що відповідач безпідставно набула кошти за користування належною їй земельною ділянкою, при цьому таку земельну ділянку у користування йому не передала та передання земельної ділянки наразі не вбачається за можливе. Звертаючись до суду з позовом, позивач просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь безпідставно набуті кошти у розмірі 32000 грн, інфляційні втрати у розмірі 3587,20 грн, 3 % річних у розмірі 1684,89 грн, а також судові витрати. Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 16 листопада 2020 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих коштів та відсотків за користування ними задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 безпідставно набуті кошти в розмірі 32000 грн, інфляційні втрати у розмірі 3587,20 грн, 3 % річних у розмірі 1684,89 грн, а також судові витрати в розмірі 840,80 грн, всього 38112,89 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судом та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Вказує, що будь-яких коштів від позивача за користування земельною ділянкою вона не отримувала, а факт написання розписки, наявної в матеріалах справи, вона не визнає. Зазначає, що на спростування факту написання розписки про отримання грошей нею було заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, у задоволенні якого судом було безпідставно відмовлено. Вважає, що позивачем не було доведено відповідно до норм чинного законодавства України, факту написання нею розписки. Крім того, як зазначає апелянт, вона була позбавлена можливості належним чином захистити свої права у суді, оскільки усі документи по справі були адресовані їй на адресу за якою вона тривалий час не проживає. Представник ОСОБА_2 ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому посилається на необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення. В судовому засіданні представник ОСОБА_2 ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення. Учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами у справі, які є фізичними особами, відсутні належним чином оформлені договірні відносини щодо оренди земельної ділянки, а тому грошові кошти відповідач отримала від позивача без достатньої правової підстави і такі підлягають стягненню на підставі статті 1212 ЦК України. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд. Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач набула у власність в порядку спадкування земельну ділянку, площею 1,6888 га, кадастровий номер 6822181300:03:015:0287, площею 1,6888 га, яка розташована на території Борисівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області. Відомості про право власності на земельну ділянку були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 28.08.2017 (а.с. 11). 21.08.2018 ОСОБА_3 написано розписку, зі змісту якої вбачається, що вона отримала від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 32000 грн за оренду належної їй земельної ділянки (паю), кадастровий номер 6822181300:03:015:0287, площею 1,6888 га, яка розташована на території Борисівської сільської ради. Строк оренди обумовлено на 99 років (а.с. 71). При цьому, земельна ділянка в користування позивача передана не була, договір на право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб в установленому законом порядку між сторонами укладений не був. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 209874870 від 22.05.2020, земельна ділянка кадастровий номер 6822181300:03:015:0287, площею 1,6888 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Борисівської сільської ради, Ізяславського району, Хмельницької області на підставі договору оренди землі б/н від 21.01.2020, передана у користування ТОВ «Хостленд» в строк до 21.01.2069. Крім того, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в період з 28.11.2019 по 25.01.2020 належна відповідачу земельна ділянка перебувала в оренді ФГ «Сім`я 2019»; з 18.02.2019 по 28.11.2019 в користуванні ТОВ «Хостленд» за договором емфітевзису; з 15.11.2018 по 18.02.2019 - земельна ділянка перебувала у користуванні ТОВ «Хостленд» за договором емфітевзису, який було розірвано 16.01.2019. З 19.12.2017 по 05.10.2018 належна позивачу земельна ділянка перебувала в оренді ТОВ «Фармагейт Україна» за договором оренди від б/н від 28.11.2017 (додаткова угода про розірвання договору оренди 30.05.2018). 29.04.2020 ОСОБА_2 направлено ОСОБА_3 досудову вимогу про повернення безпідставно набутих коштів в розмірі 32000 грн, інфляційні втрати у розмірі 3587,20 грн та 3 % річних у розмірі 1684,89 грн, протягом трьох днів з дати отримання вимоги із зазначенням розрахункового рахунку на який слід провести перерахунок коштів (а.с. 12-16). Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому. Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 ЦК України. Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання). Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним. Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня. Суть кондикційного зобов`язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов`язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість (стаття 1213 ЦК), а й у повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням шляхом відшкодування всіх доходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна, а набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого. Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі. Отже, норми статті 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань. Вказана правова позиція сформульована Верховним Судом у постановах: від 10 вересня 2018 року у справі № 638/11807/15-ц (провадження № 61-1215св17), від 12 вересня 2018 року у справі № 154/948/16 (провадження № 61-4497ск18), від 12 грудня 2018 року у справі № 205/3330/14-ц (провадження № 61-1133св18). Відповідачем ОСОБА_3 не спростовані належним чином, викладені у розписці обставини, а також недійсною у встановленому законом порядку ця розписка не визнавалась, у розписці відсутнє зобов`язання відповідача повернути грошові кошти, також між сторонами не виникли правовідносини, які випливають з договору оренди земельної ділянки, але підтверджують факт отримання відповідачем грошових коштів. А тому, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги і на те, що відповідач грошових коштів не отримувала та розписки про отримання коштів не підписувала. На усунення процесуальних порушень, допущених судом першої інстанції, апеляційним судом на стадії апеляційного провадження відповідачу ОСОБА_3 роз`яснювалось право на заявлення клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи на підтвердження доводів апеляційної скарги, однак відповідач ОСОБА_3 таким правом не скористалась (а.с. 144, 150-151). Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України). Інші доводи апеляційної скарги також не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність. Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 16 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 03 серпня 2021 року. Суддя-доповідач І.В. П`єнта Судді: А.П. Корніюк О.І. Талалай