Постанова Донецький апеляційний суд № 234/3186/18

Єдиний унікальний номер 234/3186/18 Номер провадження 22-ц/804/1805/21 Єдиний унікальний номер 234/3186/18 Номер провадження 22-ц/804/1805/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 серпня 2021 року Донецький апеляційний суд у складі: Головуючого - судді: Халаджи О.В. суддів: Азевича В.Б., Кішкіної І.В,, секретар Кіпрік Х.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 07 грудня 2020 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитом спадкодавця (суддя першої інстанції Сухоручко Ю.О.,), В С Т А Н О В И В: В березні 2018 року до Краматорського міського суду Донецької області звернулось АТ КБ «Приватбанк» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитом спадкодавця, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 25 лютого 2008 року між ним та ОСОБА_2 укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 6580,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Відповідачка ОСОБА_1 є правонаступником померлої ОСОБА_3 , тому АТ КБ «Приватбанк» просив стягнути з ОСОБА_1 кредитну заборгованість на дату смерті ОСОБА_3 в розмірі 10572,91 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 5436,87 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом - 79,63 грн, заборгованість за комісією - 5056,41 грн. Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 07 грудня 2020 року в задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитом спадкодавця - відмовлено. Із вказаним рішенням суду не погодився представник позивача ОСОБА_4 , та подав апеляційну скаргу, вважає, що воно ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, за недоведеністю обставин, що мають значення, та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Позивачу стало відомо про смерть позичальника в грудні 2016 року, претензію до спадкоємця пред`явлено 16.01.2017 року. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що Банком порушено ст. 1281 ЦК України. Суд також порушив порядок, встановлений для вирішення питання, допустив однобічність та неповноту судового розгляду, висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи. ОСОБА_4 просив рішення Краматорського міського суду Донецької області від 07 грудня 2020 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Представник АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено, що 25.02.2008 року між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір б/н від 25.02.2008 року, за умовами якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3% на місяць на залишок заборгованості за кредитом, з можливістю в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. (а.с.9-15) Відповідно до копії свідоцтва про смерть ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с.17) Відповідно до розрахунку за кредитним договором б/н від 25.02.2008 року станом на 31.07.2017 року утворилася заборгованість в розмірі 10572,91 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом в сумі 5436,87 грн., заборгованості по процентам в сумі 79,63 грн., заборгованість за пенею та комісією в сумі 5056,41 грн. (а.с.4-8). ПАТ КБ «Приватбанк» на адресу Другої Краматорської державної нотаріальної контори було направлено претензію кредитора від 29.11.2016 року щодо боржника ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с.18-19,20) Відповідно до листа Першої Краматорської державної нотаріальної контори від 22.12.2016 року № 416/02-14 на претензію кредитора ПАТ КБ «Приватбанк», в виробництві Першої Краматорської державної нотаріальної контори заведено спадкову справу номер 1038/2008 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Свідоцтво про право на спадщину за законом було видане 18.02.2009 року на ім`я доньки спадкодавця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Інших заяв до нотаріальної контори не надходило. На теперішній час інших свідоцтв про право на спадщину не видавалося. (а.с.21) АТ КБ «ПриватБанк» 11.01.2017 року направив відповідачу лист-претензію, в якому повідомив про наявність заборгованості за кредитним договором із спадкодавцем ОСОБА_3 на дату її смерті в розмірі 10192,32 грн. Вказаним листом відповідачу було запропоновано сплатити вказану заборгованість в порядку ст.1282 ЦК України. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що Банком пропущено строк пред`явлення своєї вимоги до спадкодавця. Апеляційний суд не погоджується з даним висновком суду першої інстанції. Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги. Згідно із статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. Оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті. При вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора необхідно з`ясувати коло спадкоємців, встановити належність спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартість отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника. З матеріалів справи вбачається, що 25.02.2008 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 6580 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору. Також ОСОБА_3 25.02.2008 року підписала анкету-заяву банку погодившись з проентною ставкою у 3% в місяць на залишку заборгованості (а.с.9). Відповідно до копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.17). 29.11.2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» направив претензію кредитора до Другої Краматоської державної нотаріальної контори (а.с.20). 22 грудня 2016 року ноатірусом ОСОБА_5 була надано відповідь, з якої вбачається, що в виробництві Першої краматорськї Державної нотаріальної контори заведно спадкову справу номер 1038/2008 року до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Свідоцтво про право на спадщину за законом бул видане 18.02.2009 року на ім`я доньки спадкодавця, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.21). 11.01.2017 року за Вих №SAMDNS51000019817649 Банком на адресу ОСОБА_6 було направлено лист-претензію (а.с.22), відповідно до згрупованих поштових рекомендованих листів, претензію було відправлено 16.01.2017 року (а.с.23). Також встановлено що ПАТ КБ «ПриватБанк» протягом шести місяців від дня, коли він дізнався про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_5 , направило до ОСОБА_1 лист-претензію про погашення заборгованості. Виходячи з зазначеного, відповідач відповідно до порядку, визначеного нормами ЦК України, прийняли спадщину, позивач пред`явив вимоги до спадкоємців боржника своєчасно, у встановлений частиною другою статті 1281 ЦК України строк, тому має право на стягнення з відповідача на свою користь суми боргу, але в межах вартості одержаного у спадщину майна. Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи було не вірно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Оскільки лист - претензія відповідачу була нпарвлена 16 січня 2017 року, протягом шести місяців, як кредитодавцеь дізнався про смерть боржника 16 грудня 2016 року, а тому висновок про пропуск строку є безпідставним. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1054 ЦК України. Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч.1 ст. 626, ч.1 ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Звернувшись до суду з даним позовом, АТ КБ «ПриватБанк» просили суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 10572,91 грн., яка складається з 5436,87 грн. - заборгованість за кредитом; 79,63 грн - заборгованість за відсоткакми, 5056,41 грн заборгованість з комісії. З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за тілом кредиту станом на кінцевий термін дії картки - квітень 2009 року за договором б/н від 20 червня 2007 року становить 2013 грн. 88 коп., відсотки - 951 грн. 27 коп. (а.с.10 - 12). Згідно розрахунку заборгованості пеня на дату смерті позичальника, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 складає 0 грн. Таким чином, нарахування пені в подальшому, тобто після смерті позичальника, проводилося неправомірно. 10.11.2009 року була здійснена проплата в розмірі 761,18 грн., яка була неправомірно зарахована в погашення пені, яка станом на 05.11.2009 року складала 815,55 грн. Таким чином, проплату в сумі 761,18 грн. слід зарахувати в погашення процентів та тіла кредиту. А отже підлягає стягненню заборгованість за кредитом в сумі 4755,32 грн. Відповідачем не було надано суду будь-яких доказів на спростування позовних вимог банку. Таким чином, позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 25.02.2008 року підлягають частковому задоволенню у сумі 4755,32 грн. За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» слід задовольнити частково, рішення Краматорського міського суду Донецької області від 07 грудня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк». Відповідно до статті 6 Закону України від 02 червня 2016 року «Про судоустрій і статус суддів» суд здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» ("Pronina v. Ukraine") від 18 липня 2006 року, заява N 63566/00, § 23). Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, а саме: позовні вимоги задоволено в сумі 4755,32 грн., що складає 44,97% (4755,32 * 100): 10572,91 від заявлених позивачем вимог, тому понесені витрати підлягають стягненню з відповідача у сумі 792,37 грн. (1762 х 44,97%),також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно до задоволених позовних вимог, що складає 1188,55 (2643 х 44,97%) гривень, а всього на загальну суму 1980,92 гривень. На підставі викладеного, керуючись статтями 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Краматорського міського суду Донецької області вді 07 грудня 2020 року скасувати. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитом спадкодавця задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціореного товарства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованость за кредитним договором б/н від 25.02.2008 року в сумі 4755 (чотири тисячи сімсот п`ятдесят п`ять) гривень 32 копійоки. Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та переглядом у суді апеляційної інстанції в сумі 1980 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят) гривень 92 копійоки. В іншій частині позову вілмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 03.08.2021 року. Судді: О.В. Халаджи В.Б. Азевич І.В. Кішкіна