Ухвала КАС ВС № 640/19283/19

УХВАЛА 02 серпня 2021 року м. Київ справа № 640/19283/19 адміністративне провадження № К/9901/21170/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Мацедонської В.Е., суддів - Данилевич Н.А., Радишевської О.Р., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року у справі №640/19283/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області в особі Оболонського районного відділу, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області в особі Оболонського районного відділу, Міністерства внутрішніх справ України, у якому позивач з урахуванням уточнення позовних вимог просить суд: - визнати протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в особі Оболонського районного відділу у зв`язку із зверненням ОСОБА_1 для вклеювання нової фотокартки в паспорт за віком та зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області невідкладно в присутності ОСОБА_1 вклеїти надану нею фотокартку з її зображенням в паспорт громадянина України у порядку та в спосіб, передбачений наказом Міністерства внутрішніх справ України без вилучення або іншої непередбаченої дії щодо паспорта позивача; - визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України з розгляду скарг та звернень позивача щодо контролю виконання встановленого МВС Порядку, у зв`язку із зверненнями ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в особі Оболонського районного відділу для отримання послуги з вклеювання фотокартки. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року, відмовлено у задоволенні позову. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, позивач звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою. Ухвалою Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто позивачу у зв`язку із неусуненням недоліків, зазначених в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху від 14 липня 2020 року. 08 червня 2021 року позивач повторно звернулась до Верховного Суду із даною касаційною скаргою. Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з установленням позивачу строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів на обґрунтування вказаного клопотання, уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав касаційного оскарження судових рішень у відповідності до частини четвертої статті 328 КАС України, документа про сплату судового збору. 13 липня 2021 року від скаржника надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучено уточнену касаційну скаргу, клопотання про відстрочення сплати судового збору. У тексті поданої заяви про усунення недоліків скаржник зазначає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції від 20.05.2020 року, оприлюднена і направлена позивачу 26.05.2020 року (належно не вручена). 22 червня 2020 позивач надіслала касаційну скаргу до Верховного Суду, до якої додала конверт, в якому надійшла оскаржувана постанова з поштовим штампом. Ухвалою Верховного Суду від 14.07.2020 року визнано поважним пропущений строк та поновлено скаржнику строк на касаційне оскарження, однак касаційну скаргу залишено без руху. 24.07.2020 року позивач звернулась до суду з уточненою касаційною скаргою. Проте, 13.10.2020 року ухвалою Верховного Суду повернуто касаційну скаргу скаржнику із зазначенням, що таке повернення не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Не погоджуючись із протиправними рішеннями судів, позивач 19.11.2020 року звернулась до ЄСПЛ із заявою про встановлення запобіжного заходу, що, на думку заявниці, дозволило б поновити їй правосуб`єктність ще до ухвалення рішення по суті. Також позивач зазначає, що зверталася і до інших компетентних органів влади, що підтверджується матеріалами справи. Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Отже, учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов`язків. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин. Як вбачається із матеріалів касаційного провадження, суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржувану постанову 20 травня 2020 року, первісна касаційна скарга ОСОБА_1 подана 22 червня 2020 року. Однак, ухвалою Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року касаційна скарга була повернута позивачу у зв`язку із неусуненням недоліків касаційної скарги. При цьому, із повторною касаційною скаргою позивач звернулась 08 червня 2021 року. Судом установлено, що у жовтні 2020 року, після отримання копії ухвали Верховного Суду про повернення касаційної скарги, скаржник звернулась до Європейського Суду з прав людини із заявою про встановлення запобіжного заходу. Після отримання остаточного рішення від ЄСПЛ у квітні 2021 року про неможливість розгляду вказаної заяви, позивач 08 червня 2021 року звернулась до Верховного Суду. Однак посилання особи про пропущення нею строку у зв`язку із зверненням до Європейського Суду з прав людини та інших компетентних органів влади не може визнаватися поважною причиною такого пропуску, оскільки звернення до ЄСПЛ не зупиняє перебіг процесуальних строків. А тому, визнати поважною причиною пропуск строку можливо лише в сукупності з іншими обставинами, обумовленими поважністю, з огляду на які цей строк було пропущено. Разом з тим, скаржник зазначає, що в ухвалі Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року їй було роз`яснено, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення із касаційною скаргою до Верховного Суду Однак, суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин. Отже, позивач не надала доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження. У зв`язку з цим, зазначена причина пропуску строку не може бути визнана поважною. Слід зазначити, що право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін. Разом з тим, в ухвалі Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху скаржнику роз`яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк в частині ненадання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження чи визнання наведених підстав неповажними є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження. Ураховуючи зазначене, зважаючи на те, що з моменту прийняття оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції до моменту подання касаційної скарги пройшло більше 1 року, у зв`язку із неподанням обгрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, та у силу положень пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України, суд прийшов до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. З огляду на викладене, наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження. На підставі викладеного, керуючись статтями 333, 355, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року у справі №640/19283/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області в особі Оболонського районного відділу, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська Судді Н. А. Данилевич О. Р. Радишевська