Постанова 4856 № 120/241/19-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/241/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернюк Алла Юріївна Суддя-доповідач - Сушко О.О. 03 серпня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сушка О.О. суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. , за участю: секретаря судового засідання: Чорнокнижник О.В., позивача: ОСОБА_1 представника відповідача: Іванова Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся до суду з заявою про судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі, в якій просив: - поновити строк звернення до суду із даною заявою, у зв`язку із карантинними обмеженнями; - визнати протиправною бездіяльність відповідача при виконанні рішення суду від 28.01.2020 року по справі № 120/241/19-а, та порушення його прав; - зобов`язати відповідача подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення; - винести окрему ухвалу щодо відповідача, відносно неналежного виконання судових рішень, що стали причиною звернення до ЄСПЛ. Відповідно до ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року заяву повернути заявнику. Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу, а справу за заявою позивача повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду. На обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28.01.2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2020 року його адміністративний позов задоволено частково. За результатами розгляду справи, Вінницьким окружним адміністративним судом 13.03.2020 року видано виконавчий лист № 120/241/19-а, яким зобов`язано Міністерство юстиції України розглянути скаргу позивача від 12.10.2018 року на протиправні дії та бездіяльність посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо виконання рішення суду, відповідно до Закону України "Про звернення громадян". Враховуючи, що станом на день звернення позивача з даною заявою рішення суду залишається не виконаним, останній вважає таку бездіяльність відповідача протиправною. Позивач в судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що подана позивачем заява не відповідає вимогам частини 4 статті 383 КАС України. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, стаття 129-1 Конституції України гарантує, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відтак, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У зв`язку з цим, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу щодо відповідача - суб`єкта владних повноважень, а невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06.08.2020 у справі № 552/6254/16-а. Розділом IV КАС України врегульовано окремі процесуальні питання, пов`язані з виконанням судового рішення, а нормами статей 382-383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як можливий варіант - накладення штрафу (частина 2 статті 382 КАС України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України). У поданій заяві позивач ініціює здійснення судового контролю за виконанням рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28.01.2020 року у спосіб, передбачений статтею 383 КАС України, постановлення окремої ухвали та просить зобов`язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення в порядку статті 382 КАС України. Законодавцем передбачено процесуальну форму реалізації прав зацікавленої особи на подання заяви (клопотання) про їх здійснення, а також встановлено порядок прийняття та розгляду заяви в порядку статті 383 КАС України. За правилами частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Відповідно до вимог даної норми, що встановлюють стандарти обґрунтування підстав поданої позивачем заяви в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача, в даному випадку позивачем таких дотримано не було. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом (частина 3 статті 383 КАС України). Водночас, позивачем до заяви окрім копії пенсійного посвідчення, посвідчення учасника бойових дій, членського квитка Української спілки ветеранів Афганістану та фіскального чеку, не надано жодного належного та допустимого доказу. Згідно частини 5 статті 383 КАС України недолік заяви у частині обґрунтування є підставою для її повернення заявнику. У відповідності до частини 4 статті 383 КАС України заяву зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. Зі змісту частин 1 та 4 статті 383 КАС України встановлено, що строк для подання заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку цієї статті починає свій перебіг від дня, коли особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів унаслідок прийняття суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду певних рішень, вчинення ним дій чи допущення бездіяльності, які така особа просить визнати протиправними у відповідній заяві, або ж - про порушення відповідачем її прав, підтверджених рішенням суду, в інший спосіб. Порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку заявника знати про стан своїх прав. При визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Як встановлено судом рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28.01.2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2020 року, адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо неналежного розгляду скарги позивача від 12.10.2018 року на протиправні дії та бездіяльність посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо виконання рішення суду, спрямованої на адресу Міністра юстиції України - Петренка Павла Дмитровича; зобов`язано Міністерство юстиції України розглянути скаргу позивача від 12.10.2018 року на протиправні дії та бездіяльність посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо виконання рішення суду, відповідно до Закону України "Про звернення громадян". Зазначену постанову суду апеляційної інстанції позивач отримав 10.09.2020 року, що підтверджується матеріалами справи. В силу частини 1 статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. Згідно частини 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження. Тобто позивач, як учасник виконавчого провадження, після отримання постанови суду від 01.09.2020 року мав можливість у порядку встановленому законом ознайомитися із матеріалами виконавчого провадження та отримати інформацію про його хід. Саме з цим строком слід пов`язувати початок відліку десятиденного строку для звернення до суду із заявою. Однак заяву подано до Вінницького окружного адміністративного суду 18.06.2021 року, тобто з істотним порушенням встановленого процесуальним законом строку. Також, у заяві позивач просить поновити строк звернення до суду із цією заявою, у зв`язку із запровадженням карантину на території України. Однак заявник жодним чином не обґрунтовує яким чином карантинні обмеження та у який спосіб перешкодили йому вчасно звернутися до суду. Щодо зазначеного твердження позивача, що бездіяльність відповідача має триваючий характер, то такі аргументи не впливають на висновки про пропущення строку звернення до суду, адже визначальним для визначення моменту із якого бере свій відлік процесуальний строк є момент коли заявник дізнався чи міг дізнатися про порушення своїх прав чи інтересів внаслідок такої бездіяльності, а не момент закінчення ймовірного правопорушення. Тому вид правопорушення, як закінчене або триваюче не є істотним при вирішенні питання про дотримання позивачем строків звернення до суду із заявою з метою отримання судового захисту від такого порушення. Слід наголосити, що позивачем у заяві від 18.06.2021 року ініційовано питання щодо здійснення судового контролю за виконанням рішення суду від 28.01.2020 року, одночасно в порядку статтей 382 та 383 КАС України. З даного приводу слід зазначити, що законодавцем розмежовано передбаченні вказаними статтями способи судового контролю за виконанням судового рішення, а також встановлено різний порядок прийняття та розгляду таких заяв. Встановлення статтями 382, 383 КАС України різних способів судового контролю за виконанням рішень судів зумовлює і різні процесуальні форми реалізації позивачем права на ініціювання того чи іншого способу судового контролю. Оскільки відповідно до норм вказаних статтей КАС України законодавцем встановлено відмінні правила подання та розгляду заяв в порядку зазначених статтей, тому об`єднання їх в одній заяві є недопустимим. Цей недолік заяви позивача унеможливлює її розгляд, що в силу частини 2 статті 167 КАС України та абзацу 2 частини 5 статті 383 КАС України, є підставою для повернення заяви заявнику. Також наведені обставини свідчить про невідповідність поданої позивачем заяви вимогам частини 4 статті 383 КАС України, що в силу частини 5 статті 383 КАС України є окремою підставою для її повернення. Стосовно зобов`язання відповідача подати звіт у строк 10 діб про виконання судового рішення від 28.01.2020 року у справі № 120/241/19-а, з даного приводу необхідно зазначити наступне. З метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, регламентований статтею 382 КАС України. Згідно частин 1, 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Норми частини 1 статті 382 КАС України кореспондуються з положеннями частини 6 статті 246, пункту 4 частини 1 статті 322 названого Кодексу, згідно з якими у резолютивній частині рішення суду першої інстанції зазначається, відповідно, встановлений судом порядок та строк виконання рішення, встановлений судом строк для подання суб`єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій. Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень, тобто відповідачем у справі, суд наділений правом лише під час ухвалення рішення у справі. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу. При цьому зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом суду, а не його обов`язком. Вказана правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в ухвалі від 10.12.2018 року у справі № 807/2358/15, ухвалі від 18.03.2020 року у справі № 800/305/17. Крім того, позивач не позбавлений права звернутись до суду в порядку статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, із позовною заявою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено його права, свободи чи інтереси в процесі виконання судового рішення, яке набрало законної сили. В зв`язку з викладеним, відсутні правові підстави для задоволення заяви позивача в обраний ним спосіб та з огляду на встановлені недоліки форми і змісту. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Постанова суду складена в повному обсязі 03 серпня 2021 року. Головуючий Сушко О.О. Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.