Постанова 4855 № 620/650/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/650/21 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 серпня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В., розглянувши порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Височанської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИЛА: У січня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Височанської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, в якому просить суд: - визнати протиправною бездіяльність Височанської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу комунальної власності Височанської сільської ради (Тростянський старостинський округ), яка знаходиться за межами с. Тростянка Борзнянського району Чернігівської області; - зобов`язати Височанську сільську раду Борзнянського району Чернігівської області на найближчій сесії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу комунальної власності Височанської сільської ради (Тростянський старостинський округ), яка знаходиться за межами с. Тростянка Борзнянського району Чернігівської області і прийняти відповідне рішення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що до сільської ради ОСОБА_1 зверталася зі схемою розміщення на одну земельну ділянку, а ФОП ОСОБА_2 виготовлено проект землеустрою щодо іншої земельної ділянки. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняте нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що відповідачем не прийнято рішення за результатами розгляду її заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Наголошує, що відмінність місця розташування земельної ділянки, зазначене на схемі, доданій до заяви про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, та місця розташування, зазначеного у проекті землеустрою, поданого на затвердження, не може бути підставою для відмови в його затвердженні. У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного. Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що 15 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Височанської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2.00 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу комунальної власності, яка розташована за адресою с. Тростянка Борзнянського району Чернігівської області. Заява розглянута на 26 сесії 7 скликання Височанської сільської ради, що підтверджується витягом з протоколу від 24 лютого 2020 року. При цьому, 15 квітня 2020 року ОСОБА_1 подала до Височанської сільської ради заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу комунальної власності, яка розташована за межею с. Тростянка Височанської сільської ради. Дана заява була розглянута 14 травня 2020 року на 28 (позачерговій) сесії 7 скликання. Поряд з викладеним суд встановив, що рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 було не прийняте, у затверджені документації і передачі земельної ділянки у власність відмовлено. Аргументація відмови що дані проекти розроблені без дозволу сільської ради та згідно до пункту 10 статті 123 Земельного кодексу України - не відповідають по своєму зміст вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, про що свідчить витяг з протоколу 28 сесії 7 скликання від 14 травня 2020 року. На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із статтями 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі - ЗК України), земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Згідно з частиною 2 статті 4 цього Кодексу завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель. Статтею 12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. На підставі частини 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Пунктом 34 частини 1 статті 26 цього Закону передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Відповідно до частин 1, 2 статті 59 Закону України № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Отже, розгляд відповідачем питань у сфері земельних правовідносин має вирішуватися на його пленарних засіданнях та оформлятися відповідним рішенням. Порядок надання земельних ділянок комунальної власності у користування врегульовано положеннями статті 123 ЗК України. Частиною 1 цієї правової норми закріплено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі, зокрема, формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Відповідно до частини 2 статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до органа місцевого самоврядування, який відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передає у власність або користування таку земельну ділянку. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Органу місцевого самоврядування, який передає земельну ділянку комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Частина 3 статті 123 ЗК України закріплює, що орган місцевого самоврядування в межах його повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Саме керуючись наведеними положеннями Земельного кодексу України позивач 19 лютого 2020 року повідомила відповідача про укладення договора на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Посилання відповідача на здійснення розгляду заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою колегія суддів до уваги не приймає, оскільки такий розгляд мав місце після спливу визначеного ЗК України строку. Крім того, як вбачається із матеріалів справи, згідно витяга з протокола 26 сесії 7 скликання від 24 лютого 2020 року Височанська сільрада вирішила відмовити в наданні дозволів громадянам, у тому числі позивачу, складати проекти землеустрою з причини невідповідності місця розташування земельних ділянок вимогам законодавства (а.с. 38). Відповідно до положень частини 4 статті 123 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу. Згідно частини 6 цієї правової норми орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування. За змістом частин 14-15 статті 123 ЗК України, підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у користування є завершальною стадією процедури відведення земельної ділянки. При цьому, стаття 123 ЗК України встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, зокрема, його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, тобто, поданий проект землеустрою за своїм змістом і формою має відповідати вимогам законів та інших нормативно-правових актів. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19 червня 2018 року у справі №820/5348/17 та від 16 червня 2021 року у справі №812/1617/17. Як установлено судом, відповідач не надав рішення, прийнятого за результатами розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зі змісту витягу з протоколу 28 позачергової сесії 7 скликання Височанської сільської ради убачається, що рішення за результатами затвердження проекту землеустрою позивача не прийнято. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність, що є підставою для зобов`язання розглянути таку заяву та прийняти відповідне рішення згідно вимог статті 123 ЗК України. При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати. Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. За правилами ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З матеріалів справи вбачається, що згідно квитанцій № 108 від 16 грудня 2020 року та № 0.0.1998953332.1 від 01 лютого 2021 року було сплачено судовий збір за подання позову до Чернігівського окружного адміністративного суду у розмірі 908,00 грн. Крім того, за подання апеляційної скарги на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1362,00 грн. згідно квитанції № 0.0.2113067378.1 від 05 травня 2021 року. З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Височанської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору в сумі 2270,00 грн. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року - скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Височанської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю. Визнати протиправною бездіяльність Височанської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу комунальної власності Височанської сільської ради (Тростянський старостинський округ), яка знаходиться за межами с. Тростянка Борзнянського району Чернігівської області; Зобов`язати Височанську сільську раду Борзнянського району Чернігівської області на найближчій сесії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу комунальної власності Височанської сільської ради (Тростянський старостинський округ), яка знаходиться за межами с. Тростянка Борзнянського району Чернігівської області і прийняти відповідне рішення. Стягнути з з Височанської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області (16412, Чернігівська обл., Борзнянський р-н, с. Високе, вул. Центральна, 86, код ЄДРПОУ 04414810) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Н.М. Єгорова Судді Є.О. Сорочко І.В. Федотов