Постанова 4822 № 727/5996/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 серпня 2021 року м. Чернівці Справа №727/5996/21 Чернівецький апеляційний суд у складі суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Владичана А.І. суддів: Перепелюк І.Б., Одинака О.О. секретар Герман Я.І. розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Довіра та гарантія» про визнання відсутності права вимоги грошових коштів за кредитним договором №014/0001/74/40909 від 31.07.2007 року та кореспондуючого обов`язку боржника, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 липня 2021 року (головуючий у 1-й інстанції Танасійчук Н.М.),- ВСТАНОВИВ: У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Довіра та гарантія» про визнання відсутності права вимоги грошових коштів за кредитним договором №014/0001/74/40909 від 31.07.2007 року та кореспондуючого обов`язку боржника. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 липня 2021 року матеріали даної позовної заяви надіслано до Шевченківського районного суду міста Києва, за підсудністю. Не погоджуючись із вказаною ухвалою ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, з підстав недотримання правил підсудності. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідно до п.1 ч.1. ст.31 ЦПК України справа підлягає направленню до суду за місцезнаходженням відповідача-юридичної особи, оскільки спір між сторонами виник внаслідок відступлення банком на користь фінансової установи прав не тільки за кредитним договором, а ще і за договором іпотеки, а предметом іпотечного договору є житловий будинок та земельна ділянка, які територіально знаходяться в Шевченківському району, тому суд мав керуватися ч.1 ст.30 ЦПК України. Провадження 22ц/822/795/21 Зазначає, що позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцем знаходження майна або основної його частини. Вказує, що в даній справі правовідносини виникли між сторонами саме із приводу нерухомого майна, тому вважає, що необхідно визначити територіальну підсудність цієї справи за правилами ч.1 ст.30 ЦПК України. Просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05.07.2021 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. ТзОВ «ФК «Довіра та гарантія» подало відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Посилається на те, що аргументи ОСОБА_1 викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне. Відповідно до частини 12 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою. З матеріалів справи вбачається, що 30 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Чернівці із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Довіра та гарантія» про визнання відсутності права вимоги грошових коштів за кредитним договором №014/0001/74/40909 від 31.07.2007 року та кореспондуючого обов`язку боржника. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05.07.2021 року дану справу передано на розгляд за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва. Постановляючи ухвалу про направлення справи за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва, суд першої інстанції виходив з того, що підставою звернення позивача із вказаним позовом не є порушення відповідачами Закону України «Про захист прав споживачів», позов не містить жодного посилання на порушення прав позивача, саме як споживача послуг та способи їх захисту, тому на них не поширюються вимоги ЦПК України про право позивача на альтернативну підсудність за його зареєстрованим місцем проживання . Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 посилалась на те, що 31 липня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №014/0001/74/40909, відповідно до умов якого йому надано кредит у розмірі 148000 доларів США, а також цього ж дня укладено кредитний договір №014/0001/74/40910 між банком та ОСОБА_1 , відповідно до умов якого, їй надано кредит у розмірі 10000 доларів США. На забезпечення виконання зобов`язання за указаними кредитними договорами, 31 липня 2007 року банком з нею та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір №011/0001/21587/787/588, предметом якого є житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, та земельна ділянка, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 , які знаходяться на території Шевченківського району м. Чернівці. 07 червня 2021 року ОСОБА_1 отримала від Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Довіра та гарантія» вимогу про усунення порушень в порядку ст.35 Закону України «Про іпотеку», в якій зазначений розмір заборгованості за кредитними договорами та попередження, що в разі невиконання цієї вимоги новий кредитор реалізує процедуру звернення на предмет іпотеки. (а.с.31). Правила статті 30 ЦПК України про виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (наприклад, звернення стягнення на нерухоме майно, передане в заставу іпотечне майно, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, визнання договору іпотеки недійсним, тощо). Таким чином, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном. Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що спір між сторонами виник внаслідок відступлення банком на користь фінансової установи прав не тільки за кредитними договором, а ще і за договором іпотеки, предметом якого є житловий будинок та земельна ділянка, розташовані по АДРЕСА_1 , що територіально знаходиться в Шевченківському районі, тому суд першої інстанції належним чином вивчивши матеріали справи, під час визначення підсудності, мав керуватися положеннями саме ч.1 ст.30 ЦПК України Згідно з статтею 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Правовий стан нерухомості ґрунтується на необхідності забезпечення особливого стану цих речей, стійкість правовідносин з їх обігу задля чого застосовується окрема реєстрація прав на нерухоме майно та нотаріальна форма правочинів щодо нерухомості. Із метою реалізації забезпечення сталості правовідносин щодо нерухомого майна приймалось декілька законодавчих актів і один з останніх є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2018 року зроблено висновок, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Отже, позови що виникають з приводу нерухомого майна - це позови пов`язані з нерухомим майном, нерухомістю, нерухомою річчю, а тому усі позови, у спорах, які є наслідком правовідносин пов`язаних з обігом нерухомого майна повинні бути пред`явлені до суду за місцем знаходження цього майна. Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. Разом з тим правила про виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (наприклад, звернення стягнення на нерухоме майно, передане в заставу іпотечне майно, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, визнання договору іпотеки недійсним тощо). Виходячи з аналізу вищезазначеного, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно тощо. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі №462/7217/18 (провадження №61-9403св19) від 11.07.2019 року, та у справі №280/1208/18 (провадження №61-4235св19) від 24.03.2020 року. Установлено, що предметом спору у цій справі є, серед іншого, договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, об`єктом якого є нерухоме майно, а саме житловий будинок та земельна ділянка, адреса місця знаходження яких за адміністративним поділом віднесена до Шевченківського району м. Чернівці. З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що даний спір пов`язаний із правом позивача на нерухоме майно, колегія судді приходить до висновку, що позов має пред`являтися за місцезнаходженням об`єкта нерухомого майна за правилами виключної підсудності. Суд першої інстанції вказаних обставин не врахував і постановив необґрунтовану ухвалу про передачу справи до іншого суду. Відповідно до пункту 4 частини 1 статі 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. На підставі викладеного оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 374, 379 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 липня 2021 року скасувати, та направити справу для продовження розгляду до Шевченківського районного суду м. Чернівці. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 03 серпня 2021 року. Головуючий А.І. Владичан Судді: І.Б. Перепелюк О.О. Одинак