Постанова 4818 № 645/3784/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2021 року м. Харків Справа №645/3784/18 Провадження №22-ц/818/2335/21 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Тичкової О.Ю. суддів - Маміної О.В., Кругової С.С., за участю секретаря судового засідання Сабельнік Б.В., учасники справи: позивач - Харківської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Харківської місцевої ради, відповідач - ОСОБА_1 , третя особа - гаражно-будівельне товариство «Нізмений», розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова, ухвалене 16 грудня 2020 року у складі судді Бондарєвої І.В., УСТАНОВИВ: У липні 2018 року заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №3 Коваленко Н., діючи в інтересах держави в особі Харківської міської ради (далі - ХМР), звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , яким просив зобов`язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 20,9 кв.м, привівши її у попередній стан для подальшого використання шляхом знесення самовільно збудованого об`єкту нерухомості - гаражного боксу № НОМЕР_1 , розташованого на першому поверсі двоповерхової будівлі по АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що рішенням №35382083 державного реєстратора відділу державної реєстрації Чугуївської міської ради Рєзанової І.Ю. від 26.05.2017 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) під реєстраційним №1258590263101, номер запису 20607459, на підставі Відомості про технічний стан нерухомого майна, серія та номер 18/05-17, що виданий 17.05.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю «Актуаль», зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення літ. «Б-2», гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 20,9 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 28.12.2017 у справі №636/3751/17, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2018, задоволено позов Харківської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі ХМР до Чугуївської міської ради, треті особи: ОСОБА_1 , Управління освіти адміністрації Немишлянського району ХМР, та скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення літ. «Б-2», гараж № НОМЕР_1 , площею 20,9 кв.м, що розташоване на другому поверсі за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із тим, ОСОБА_1 продовжує безпідставно та самовільно користуватися зазначеною земельною ділянкою, на яку будь-яких прав не зареєстровано, рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або користування (оренду) не приймались, що свідчить про те, що вказана земельна ділянка перебуває у власності територіальної громади м Харкова. При цьому, ХМР з часу встановлення факту порушень вимог законодавства при використанні ОСОБА_1 спірної землі (червень 2017 року) до теперішнього часу не вживались заходи захисту у судовому порядку порушених прав територіальної громади м. Харкова та відповідні позови до відповідача з цим же предметом та з цих же підстав до судів не пред`являлись. Що є підставою для звернення прокуратури до суду з позовом в інтересах держави в особі ХМР. Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28.03.2019 позовну заяву заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі ХМР до ОСОБА_1 про звільнення земельної ділянки та приведення її у попередній стан залишено без розгляду з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 257 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України. Постановою Харківського апеляційного суду від 04.06.2019 ухвала Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28.03.2019 залишена без змін. Постановою Верховного Суду від 23.01.2020 ухвала Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28.03.2019 та постанова Харківського апеляційного суду від 04.06.2019 скасовані, справу передано для продовження розгляду до суду першої інстанції. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2020 року позовну заяву Харківської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі ХМР до ОСОБА_1 про звільнення земельної ділянки та приведення її у попередній стан - залишено без задоволення. Рішення мотивоване тим, що представник прокуратури не надав належні, допустимі та достатні докази на спростування презумпції правомірності набуття відповідачем права власності на гараж № НОМЕР_1 , розташований по АДРЕСА_1 . А саме, позивач не надав доказів будівництва/розміщення спірного гаражу поза межами земельної ділянки, яка була виділена Гаражно-будівельному товариству «Нізмений» (далі - ГБТ) саме з цією метою, або доказів перебування вказаної земельної ділянки у користуванні КЗ «ХЗОШ №145», які були б оформлені у відповідності до чинного законодавства. Саме по собі встановлення наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. При вирішенні питання про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки дослідженню підлягає, зокрема, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи у користування, вжиття нею заходів для оформлення права на земельну ділянку тощо. Стороною відповідача надані суду докази вжиття таких заходів. А саме, на час подання позову ГБТ виконував відповідні вимоги Порядку вирішення питань, пов`язаних із самочинним будівництвом, затвердженим рішенням 9 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 17.08.2011 за №390/11. Суд також погодився з доводами відповідача, що отримання рішення сесії ХМР про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, розробка самого проекту та його затвердження сесією міської ради є тривалими процесами і ГБТ не може впливати на строки прийняття цих рішень. За таких обставин суд вважав передчасним висновок позивача про самовільне зайняття земельної ділянки лише на підставі відсутності у відповідача оформлених остаточно документів на неї. Європейський суд з прав людини стоїть на позиції захисту не лише остаточно оформленого права власності, але й права власності, яке особа має законні сподівання отримати в майбутньому. Крім цього, для вирішення питання про знесення самочинного будівництва за позовом органу державної влади або органу місцевого самоврядування необхідно встановити, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об`єкта та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови. Доказів неможливості перебудови об`єкта або відмови особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови, суду не надано. Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Матеріали справи свідчать, що спірний гаражний бокс № НОМЕР_1 не є окремою будівлею, а входить до складу будівлі літ. Б-2, де також розташовані інші гаражні бокси, які мають спільні стіни та перекриття. Тому зазначений спір неможливо вирішити за відсутності доказів технічної можливості демонтажу гаражного боксу окремо, без пошкодження конструкції споруди в цілому та без долучення участі у розгляді справи в якості відповідачів власників цих суміжних гаражних боксів та ГБТ. Окрім недоведеності позовних вимог, суд вважав, що позивачем обраний невірний спосіб захисту порушеного права. Крім того формулювання позову та змісту позовних вимог не надає суду можливості встановити точне місцезнаходження спірного гаражу. Не погодившись з рішенням суду заступник керівника Харківської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити; здійснити перерозподіл судових витрат. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване судове рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного її вирішення. Зібрані у справі докази свідчать про самовільний характер будівництва спірного гаражу на самовільно зайнятій земельній ділянці, яка для його будівництва не відводилась та перебуває у власності ХМР. Право власності ОСОБА_1 на спірне приміщення 20.02.2019 скасовано на підставі рішення суду. Тобто судом всупереч вимогам чинного законодавства повторно надано оцінку доказам, які вже перевірялись судом у рішенні, яке набрало законної сили та у даній справі вони визнані недопустимими. Судом безпідставно проігноровано докази, визнані допустимими Чугуївським міським судом Харківської області від 28.12.2017 у справі № 636/3751/17 та в подальшому Апеляційним судом Харківської області. При цьому, не роз`яснено, з яких підстав визнано недопустимими докази щодо скасування права власності на гараж № НОМЕР_1 за відповідачем. Апелянт вважає необґрунтованим посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №554/5323/14, оскільки вона не має відношення до даної справи, оскільки ОСОБА_1 зареєстровано право власності на гараж на підставі рішення державного реєстратора, і про укладений правочин мова не йде, а тому застосування ст. 204 ЦК України є недоречним. Також у справі №636/3751/17 судом встановлено та не оспорено ОСОБА_1 , що він самовільно побудував спірний гараж та зареєстрував право власності на нього всупереч вимогам чинного законодавства. А отже він не може вважатися добросовісним набувачем і застосування до нього відповідної норми закону є безпідставним та необґрунтованим. Зазначене рішення суду і є доказом неправомірності набуття відповідачем права власності на гараж. Також апелянт вважає незрозумілим посилання суду першої інстанції на незалучення до участі у справі іншого відповідача. ГБТ не оформлено правовідносини у земельній сфері та на цей час земельна ділянка під об`єктом нерухомості на праві користування/власності не належить ГБТ, а отже товариство не має будь-яких юридичних прав щодо земельної ділянки. Оскільки на земельну ділянку по АДРЕСА_1 будь-яких прав не зареєстровано, рішення органу виконавчої чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або користування (оренду) не приймались, зазначена земельна ділянка перебуває у власності територіальної громади м. Харкова. Таким чином, підстав для залучення у якості співвідповідача ГБТ немає, оскільки обов`язку звільнити земельну ділянку, на якій ОСОБА_1 самовільно побудовано гараж, у ГБТ не виникає. Крім того, суд помилково вважає, що ГБТ виділялась земельна ділянка. Зазначене спростовується матеріалами справи. Крім цього, згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_2 (третя особа), він як голова правління ГБТ не надавав дозвіл на будівництво гаражів, серед яких і спірний гараж, а отже рішення Виконавчого комітету ХМР №474 від 27.03.2002 «Про дозвіл на розміщення гаражів по АДРЕСА_1 » не має відношення до спірного гаражного боксу. Також вказане рішення не може бути підставою для побудови інших гаражних боксів, оскільки у ньому зазначено перелік гаражів - 62 штуки, а всі інші самовільно побудовані гаражні бокси не передбачені проектною документацією та побудовані після прийняття указаного рішення (у 2017 році). Щодо посилання суду на відсутність доказів перебування земельної ділянки у користуванні КЗ «ХЗОШ №145» апелянт вказує, що на цю обставину посилався представник відповідача, тому надання відповідних доказів позивачем є недоречним. Апелянт вказує, що вирішення питань щодо регулювання земельних відносин належить до виключної компетенції ХМР. ОСОБА_1 28.08.2017 звертався до ХМР, проте з наданої відповіді неможливо встановити, які саме документи надавалися ним разом із заявою. Відповідь Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану ХМР відповідачем не оскаржувалась, відповідні позови не подавалися та інші дії щодо розробки технічної документації не вживалися. Ні до, ні після 18.05.2020 ОСОБА_1 не звертався до інспекції ДАБК Департаменту територіального контролю ХМР, що свідчить про умисне затягування процесу оформлення об`єкту нерухомості. З 2017 року до теперішнього часу ані головою ГБК, ані ОСОБА_1 не вживались заходи, передбачені Порядком вирішення питань, пов`язаних із самочинним будівництвом, затвердженим ХМР. Тобто з моменту самовільної побудови об`єкту нерухомості на самовільно зайнятій земельній ділянці відповідачем не вжито жодних дієвих заходів на збереження самовільно побудованого гаражного боксу на оформлення прав на земельну ділянку під об`єктом нерухомості. Апелянт вказує, що позовні вимоги до ГБТ не пред`являлись, а тому надавати правову оцінку діям голови правління ГБТ у даній справі є незаконним. Висновок ТОВ «Пропроект» щодо можливості використання гаражного боксу № НОМЕР_1 за призначенням не може бути доказом у справі, оскільки він має рекомендований характер, ТОВ «Пропроект» не є державним уповноваженим органом, який має беззаперечне право проводити перевірки та надавати компетентні висновки. Посилаючись на ч. 7 ст. 376 ЦК України, суд не врахував, що внести припис можливо тільки власнику гаражного боксу, а ОСОБА_1 з 20.03.2019 таким не являється. Крім того, у даній справі самовільне будівництво проводилось без будь-якого проекту. Також апелянт вказує на те, що в матеріалах справи відсутні документи, підтверджуючі направлення ОСОБА_1 до ХМР як уповноваженого органу у сфері земельних відносин будь-яких документів, які необхідні для вирішення питання щодо розробки проекту відведення земельної ділянки. Отже, саме відповідачем затягується процес оформлення права користування земельною ділянкою під об`єктом нерухомості з метою її безоплатного використання, відмовляючись у добровільному порядку звільнити самовільно зайняту земельну ділянку. Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї та письмових пояснень в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Судовим розглядом установлено та вбачається з матеріалів справи, що рішенням ХМР №474 від 27.03.2002 ГБТ «Нізмений» дозволено розміщення гаражів по АДРЕСА_1 , тимчасово до початку реконструкції району. В`їзд та виїзд автомобілей здійснити з боку АДРЕСА_4 . Також вирішено ГБТ «Нізмений»: одержати та виконати технічні умови управління соціально-економічного розвитку, планування та обліку по пайовій участі у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста; виконати виконавчі креслення об`єкту і зйомку інженерних комунікацій, проекти відводу земельних ділянок, архітектурно-художнього оформлення об`єкту та благоустрою території погодити з міським управлінням містобудування та архітектури; пред`явити об`єкт державній приймальній комісії для прийняття до експлуатації. ГБТ «Нізмений» попереджено, що земельна ділянка для експлуатації об`єкту буде надана окремим рішенням після прийняття його до експлуатації, згідно проекту відводу (т. 1, а.с. 84-85). Відповідно до технічного паспорту на гараж № НОМЕР_1 , виготовленого ТОВ «Актуаль» станом на 10.05.2017, гараж знаходиться у будівлі літ. Б-2 за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа гаражу становить 20,9 кв.м. Належить на праві власності ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 78-79). Згідно листа Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану ХМР від 02.06.2017 №2808/0/27-17, адресованого голові ГБТ «Нізмений» Чуєву М.О. , звернення голови ГБК №12 від 10.2015 року до управління містобудування та архітектури не надходило. Питання збереження самовільно побудованих гаражів можливо розглянути у відповідності до Порядку вирішення питань, пов`язаних із самочинним будівництвом, затвердженим рішенням 9 сесії ХМР 6 скликання від 17.08.2011 №390/11 із змінами та доповненнями від 22.06.2012, - з урахуванням нового самочинного будівництва та надання земельної ділянки для їх експлуатації по АДРЕСА_1 (т. 2, а.с. 113). 21.06.2017 державним реєстратором Чугуївської міської ради Харківської області Рєзановою І.Ю. прийняте рішення про державну реєстрацію №35787067 та внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про об`єкт нерухомого майна №1282078963101, а саме гараж № НОМЕР_1 на другому поверсі, площею 20,9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та реєстрацію права приватної власності на вказаний об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_1 . Згідно довідки за підписом голови правління ГБТ «Нізмений» Чуєва М.О., ОСОБА_1 з 29.07.2016 є членом ГБК «Нізмений», що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 75). 15.08.2017 ОСОБА_1 сплатив земельний податок за земельну ділянку під нежитловим приміщенням (т. 1, а.с. 80) та 23.08.2017 звернувся до Харківської міської ради з питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлового приміщення в нежитловій будівлі літ. «Б-2» по АДРЕСА_2 , що вбачається з відповіді заступника начальника Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану ХМР, заступника головного архітектора міста С.В. Колоши від 26.09.2017 №П-10-32940/1-17.08-39 (т. 1, а.с. 96). Згідно указаної відповіді надати в оренду або у власність земельну ділянку для обслуговування вбудованого чи прибудованого приміщення в нежитловій будівлі неможливо, оскільки неможливо створити об`єкт земельних відносин - земельну ділянку, не порушуючи єдиний комплекс нерухомого майна, виділити приміщення будинку як окрему будівлю та надати йому окрему адресу, яка необхідна для визначення місця розташування земельної ділянки як складова поняття «земельна ділянка». Згідно відповіді заступника голови адміністрації Немишлянського району ХМР від 21.08.2017 №2079/0/176-17 на запит прокурора Харківської місцевої прокуратури №3 від 18.08.2017, ОСОБА_1 не звертався до Адміністрації району з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою для одержання у користування або у власність земельних ділянок із земель комунальної власності територіальної громади м. Харкова (т. 2, а.с. 71). 28.08.2017 представником ОСОБА_1 за довіреністю подано на ім`я Харківського міського голови заяву, якою він просив оформити земельну ділянку під експлуатацію гаражу літ. «Б-2», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , до якої додано копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т. 2, а.с. 56). З листа ТОВ «Лік-Проект» від 06.09.2017 №25 вбачається, що вказаним підприємством на виконання запиту Харківської міської прокуратури №3 від 04.09.2017 було виконано комплекс топографо-геодезичних робіт щодо визначення меж фактичного землекористування земельною ділянкою, яка знаходиться по АДРЕСА_1 . Під час проведення робіт встановлено, що на земельній ділянці за указаною адресою знаходяться двоповерхові індивідуальні гаражі, що частково побудовані на території, яка відноситься до земель КЗ «ХЗОШ І-ІІІ ступенів №145 ХМР», та частково на території гаражного кооперативу ГБТ «Низменний» (т. 1, а.с. 28). Відповідно до інформації від 07.09.2017 №355, наданої директором КЗ «ХЗОШ №145» Мельник В.І., будівництво гаражів, які розташовані частково на території, виділеній для обслуговування школи, розпочалося навесні 2017 року (т. 1, а.с. 33). Згідно інформації, наданої листом Відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 09.10.2017 П-356/0-0.23,08-571/146-17 на час підготовки інформації у Відділі правовстановлюючі документи на право власності або користування (оренди) на земельну ділянку, що знаходиться під гаражем літ. «Б-2» за адресою: АДРЕСА_1 , не обліковуються (т. 2, а.с. 55). Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю ХМР в ході моніторингу Немишлянського району м. Харкова встановлено факт виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва гаражних боксів по АДРЕСА_3 . Суб`єкт містобудування, що має відношення до даного об`єкту з відповідними підтверджувальними документами інспекцією не виявлено, документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом зазначених об`єктів нерухомості, відомості про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання вказаних документів - відсутні. Рішень міської ради щодо надання у користування або продажу земельної ділянки за вказаною адресою Харківською міською радою не приймалось, правовстановлюючі документи на право власності або користування на зазначену земельну ділянку не обліковуються (т. 1, а.с. 40-41). ФОП ОСОБА_4 , який є інженером-землевпорядником і має кваліфікаційний сертифікат Державного агентства земельних ресурсів України за №000261, виданий 03.01.2013, відповідно до адвокатського запиту ОСОБА_5 від 25.12.2017 проведена кадастрова зйомка земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташовано ГБТ «Нізмений» з розміщеними на ній нежитловими будівлями та спорудами (гаражні бокси). Відповідно до висновку від 15.01.2018 нежитлові приміщення літ. «Б-1» (двоповерхові гаражі №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_4, НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_5, НОМЕР_6) в межах своїх зовнішніх стін розташовані в межах границь земельної ділянки ГБТ « Нізмений », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , які визначені в Акті визначення меж та площі земельної ділянки, складеного 26.10.2009; нежитлові приміщення літ. «Б-1» (двоповерхові гаражі №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_4 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_5, НОМЕР_6) або якась їх частина не розташовані поза межами земельної ділянки ГБТ « Нізмений », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , які визначені в Акті визначення меж та площі земельної ділянки, складеного 26.10.2009 (т. 1, а.с. 81). Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 28.12.2017 у справі №636/3751/17 задоволено адміністративний позов заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі ХМР до Чугуївської міської ради Харківської області та державного реєстратора відділу державної реєстрації Чугуївської міської ради Харківської області Рєзанової Ірини Юріївни, треті особи: ОСОБА_1 , Управлінняґ освіти адміністрації Немишлянського району ХМР про скасування рішення про державну реєстрацію визнання прав та їх обтяжень. Скасовано рішення державного реєстратора відділу державної реєстрації Чугуївської міської ради Харківської області Рєзанової І.Ю. №35382083 від 26.05.2017 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під реєстраційним №1258590263101, запис №20607459, а саме - право власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення літ. «Б-2», гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 20,9 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 14-20). Згідно листа Департаменту територіального контролю ХМР від 03.05.2018 №10311/0/226-18, відповідно до інформації Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану ХМР від 03.05.2018, ОСОБА_1 рішення про надання дозволу на збереження об`єктів самочинного будівництва та надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів по АДРЕСА_1 не готувались (т. 1, а.с. 26). Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2018 у справі №636/3751/17 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 28.12.2017 у справі №636/3751/17 залишено без задоволення, рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 28.12.2017 у справі №636/3751/17 залишено без змін (т. 1, а.с. 21-25). Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №160242861 від 20.03.2019 право власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення літ. «Б-2», гараж, загальна площа 20,9 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстроване на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 35382083 від 26.05.2017, винесеного державним реєстратором Чугуївської міської ради Харківської області Рєзановою І.Ю., - скасовано на підставі ухвали Чугуївського міського суду Харківської області від 28.02.2019 по справі №636/3751/17 (т. 1, а.с. 168). Матеріали справи містять лист №948/0/250-20 від 18.05.2020 за підписом начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю ХМР, адресований Панченко М.Б., згідно якого Інспекцією розглянуто його звернення щодо проведення перевірки гаражних боксів №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 в ГБТ «Нізмений» за адресою: АДРЕСА_1 . Повідомлено, що питання щодо можливості призначення перевірки на указаному об`єкті за наявності правових підстав надалі буде розглянуте відповідно до вимог чинного законодавства (т. 2, а.с. 114). За висновком інженера-землевплорядника ОСОБА_4 (кваліфікаційний сертифікат №000261 від 03.01.2013), при дослідженні шляхом накладання та порівняння контурів місцевості, отриманих в результаті проведеної кадастрової зйомки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташоване ГБТ «Нізмений» та нежитлові приміщення літ. «Б-1» (двоповерхові гаражі №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_4, НОМЕР_2 ,НОМЕР_3, НОМЕР_5, НОМЕР_6), з Актом визначення меж та площі земельної ділянки ГБТ «Нізмений» від 26.10.2009, встановлено, що: нежитлові приміщення літ. «Б-1» (двоповерхові гаражі №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_4 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_5, НОМЕР_6, зазначені в доданій «Схемі розташування гаражів»), в межах своїх зовнішніх стін розташовані в межах земельної ділянки ГБТ, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , межі земельної ділянки якої визначено в Акті визначення меж та площі земельної ділянки складеного 26.10.2009; нежитлові приміщення літ. «Б-1» (двоповерхові гаражі №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_4 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_5, НОМЕР_6, зазначені в доданій «Схемі розташування гаражів»), або якась їх частина не розташовані поза межами земельної ділянки ГБТ, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , межі земельної ділянки якої визначено в Акті визначення меж та площі земельної ділянки складеного 26.10.2009 (т. 1, а.с. 81). Проаналізувавши вищезазначені докази судова колегія погоджується з висновком суду про неможливість встановити, що будівництво/розміщення спірного гаражу відбулося поза межами земельної ділянки, яка була виділена ГБТ «Нізмений». Вирішуючи даний спір суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що при застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки, необхідно враховувати, що само по собі встановлення наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. При вирішенні питання про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки дослідженню підлягає, зокрема, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи у користування, вжиття нею заходів для оформлення права на земельну ділянку тощо. Матеріали справи містять докази, які свідчать про вжиття головою правління ГБТ «Нізмений» Чуєвим М.О. та відповідачем ОСОБА_1 заходів для оформлення права на земельну ділянку, якими є: рішення ХМР №474 від 27.03.2002 «Про дозвіл ГБТ "Нізмений" на розміщення гаражів по АДРЕСА_1 », звернення голови ГБТ «Нізмений» Чуєва М.О. (до подання даного позову) до Департаменту містобудування та Архітектури ХМР про можливість збереження самовільно побудованих гаражів; звернення ОСОБА_1 до Харківського міського голови від 28.08.2017 про можливість оформлення земельної ділянки під гаражним боксом; заява до Інспекції ДАБК Департаменту територіального контролю ХМР щодо оформлення належним чином гаражного боксу № НОМЕР_1 , на яку було отримано відповідь від 18.05.2020 №948/0/250-20 про тимчасову неможливість проведення перевірки в зв`язку з реорганізацією відомства (т. 2, а.с. 114); звернення голови ГБТ «Нізмений» Чуєва М.О. 20.04.2017, тобто також до подання прокуратурою даного позову, до Департаменту містобудування та Архітектури ХМР, на яке отримано відповідь з роз`ясненням процедури вирішення питань, пов`язаних із самочинним будівництвом, відповідно до Порядку вирішення питань, пов`язаних із самочинним будівництвом (т. 1, а.с. 113). При цьому, досліджені і описані вище докази вказують на те, що ГБТ виконував відповідні вимоги зазначеного Порядку, що підтверджується виконаною зйомкою об`єкта самочинного будівництва, яку було нанесено на топографічні плани службою містобудівного кадастру у м. Харкові «Департаменту містобудування та Архітектури Харківської міської ради», зареєстрованої за номером 273/19 від 05.08.2019; виконанням технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, яка підтверджується технічним паспортом; виконанням технічного обстеження гаражних боксів, що підтверджується технічним висновком ТОВ «Пропроект» щодо можливості використання гаражного боксу № НОМЕР_1 за призначенням. Відповідно до частини 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Відповідно до ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу (далі - ЗК) України, в комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону. Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Згідно з абз. 15 ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. Відповідно до вимог ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок в придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду. Відповідно до ст. 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Крім того, вищевказаною статтею передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. З урахуванням приписів ч.ч. 4, 7 ст. 376 ЦК України, в поєднанні з положеннями ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України, Верховний Суд України під час розгляду справи №6-137цс14 сформулював правову позицію від 17.12.2014, відповідно до якої роз`яснив, що вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 5 ЦПК України). Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до положень норм статей 16, 386, 391 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право, в тому числі шляхом знесення будівлі у разі порушення прав власника і неможливості усунення цих порушень іншим способом. Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Питання знесення самочинного будівництва регламентовано ч. 7 ст. 376 ЦК України, згідно з якою, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану. Таким чином, положеннями ч. 7 ст. 376 ЦК України передбачено можливість знесення самочинного будівництва за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування лише у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, та в разі неможливості проведення відповідної перебудови або відмови особи, яка здійснила (здійснює) будівництво від її проведення. Саме така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року у справі №6-180цс14. Відповідно до положень норм статей 16, 386, 391 ЦК України, власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право, в тому числі шляхом знесення будівлі у разі порушення прав власника і неможливості усунення цих порушень іншим способом. Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови. Європейській суд з прав людини також підтвердив, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності (рішення у справі «Іванова і Черкезов проти Болгарії» від 21 квітня 2016 року). Відповідно до положень ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Отже, враховуючи те, що позивачем не було надано доказів щодо притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності відповідача у справі, не було надано доказів зобов`язання відповідача здійснити перебудову (відповідне рішення суду), або доказів неможливості проведення відповідної перебудови або відмови відповідача від її проведення, та обгрунтованості захисту його прав лише у такий спосіб, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позову. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі №369/8107/15-ц (провадження №61-30914св18). Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що формулювання позову та змісту позовних вимог не надає можливості суду встановити точне місцезнаходження спірного гаражу, адже на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , в ГБТ «Нізмений», знаходиться багато гаражних боксів. Зазначення номеру спірного гаражу як № НОМЕР_1 є умовним, не підтвердженим матеріалами справи, при цьому літера будівлі, в якій знаходиться спірний гараж, або місце розташування земельної ділянки, яка є предметом спору, ознак, які її ідентифікують, не зазначено. Крім цього сторони у справ не заперечували, що спірний гараж розташований у блоці з іншими гаражами, тобто має спільні перекриття з гаражем збудованим над ним та стіну з гаражем збудованим поряд з ним, тому його знесення не може бути здійснено без завдання шкоди власникам суміжних гаражних боксів, які до участі у справі долучені не були. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин; були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується апеляційний суд. З урахуванням вищезазначеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків суду та не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. За викладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до приписів статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення районного суду - без змін. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04). Враховуючи, що вимоги апеляційної скарги залишено без задоволення, судові витрати, у відповідності до вимог статей 141, 382 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», між сторонами не розподіляються. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384, 388-390, 391 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 03 серпня 2021 року. Головуючий О.Ю. Тичкова Судді О.В. Маміна С.С. Кругова