Ухвала КЦС ВС № 523/17889/16-ц

Ухвала 28 липня 2021 року м. Київ справа № 523/17889/16-ц провадження № 61-12515ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Дундар І. О. розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на постанову Одеського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року та додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - про стягнення заборгованості за кредитним договором за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит», товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання недійсними окремих частин договору, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (далі - ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ») засобами поштового зв`язку 23 липня 2021 року подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року та додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року. На підставі касаційної скарги ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що касаційна скарга та доданих до неї матеріалів, подана з пропуском встановленого строку на касаційне оскарження. Оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена 03 грудня 2020 року. Повний текст постанови складено 08 грудня 2020 року. Додаткова постанова апеляційного суду ухвалена 18 лютого 2021 року. Відомості про складання повного тексту відсутні. Касаційна скарга ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» здана до поштового відділення 23 липня 2021 року, що підтверджується відтиском штемпеля на поштовому конверті. Тобто з пропуском, передбаченого частиною першою статті 390 ЦПК України строку на касаційне оскарження, оскільки останнім днем строку на касаційне оскарження постанови від 03 грудня 2020 року (з урахуванням вихідних та святкових днів) було 11 січня 2021 року, а останнім днем строку на касаційне оскарження додаткової постанови від 18 лютого 2021 року (з урахуванням вихідних днів) було 22 березня 2021 року. У касаційній скарзі, особа, яка подала касаційну скаргу, зазначає, що оскаржені постанови апеляційного суду ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» не отримувало, а про існування оскаржуваного рішення апеляційного суду товариство дізналися 14 липня 2021 року із сайту Єдиного державного реєстру судових рішень про що свідчить відмітка на роздруківці оскаржуваних рішень у лівому верхньому куті кожного аркушу. Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року). Однак вказані підстави не можна вважати поважними, оскільки особою, яка подала касаційну скаргу, не надано будь-яких належних доказів порушення апеляційним судом направлення оскаржуваної постанови (конверт, довідка суду, тощо). На підставі викладеного згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга підлягає залишенню без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа, яка подала касаційну скаргу, має право звернутися до суду касаційної інстанції зі заявою про поновлення строку на касаційне оскарження і навести інші підстави для поновлення строку та подавши відповідні докази. Окрім цього, відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. З урахуванням викладеного, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 260, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на постанову Одеського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року та додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року залишити без руху. Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із наведенням інших підстав для поновлення строку у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя І. О. Дундар