Постанова Харківський апеляційний суд № 643/6963/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 липня 2021 року м. Харків справа № 643/6963/19 провадження № 22-ц/818/2249/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Кругової С.С., суддів Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.. секретаря Кучер Ю.Ю. Учасники справи: Позивач - ОСОБА_1 , Відповідачі - ОСОБА_2 , Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа - Гарант», розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові апеляційні скарги ОСОБА_2 та Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа - Гарант» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2020 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа - Гарант» про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, , в с т а н о в и в : У травні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідачів на його користь матеріальні збитки, спричинені внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у сумі 300 061 грн. 13 коп., а також завдану моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.; стягнути з ТзДВ СК "АЛЬФА-ГАРАНТ" суму страхового відшкодування в розмірі 98 000 грн., судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 4080 грн. 61 коп. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на ті обставини, що 03 липня 2017 року на перехресті Салтівського шосе та Кільцевої дороги м.Харкова, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Ford Transit», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та автомобіля «Chevrolet Volt», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків. Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07.12.2017 у справі 645/3177/17 відносно ОСОБА_2 провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП - закрито на підставі п.7 ст.247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності згідно ст.38 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля ««Ford Transit», державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована в ТзДВ СК "АЛЬФА-ГАРАНТ" згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/3511038, який діяв на дату настання зазначеної ДТП на умовах визначених спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно з ремонтною калькуляцією від 15.04.2018, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Chevrolet Volt», державний номерний знак НОМЕР_2 , з урахуванням коєфіцієнту фізичного зносу, склала 398 061 грн. 13 коп. 05.01.2018 позивач направив заяву на виплату страхового відшкодування пов`язанні з пошкодженням автомобіля «Chevrolet Volt», державний номерний знак НОМЕР_2 . Згідно листа ТзДВ СК "АЛЬФА-ГАРАНТ" від 04.03.2019 повідомило, що 03.04.2018 ними було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки відповідно п.32.1 ст.32 Закону, згідно якого страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до Закону. Одночасно, доводить до відома, що на момент його звернення з цим позовом, відповідачі не сплатили жодної копійки в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої їхніми діями та бездіяльністю. Позов просив задовольнити. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 300 061 грн. 13 коп. на відшкодування моральної шкоди 5 000 грн. Стягнуто з ТдВ СК "АЛЬФА ГАРАНТ" на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 98 000 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.В іншій частині в позові відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 та ТдВ СК «Альфа - Гарант» звернулися до суду з апеляційною скаргою, у якій просять скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ТдВ СК «Альфа - Гарант» обґрунтовані тим, що відповідач не визнає себе одноособово винним у дорожньо-транспортній пригоді, тому що від дорожньо-транспортної пригоди він теж є потерпілим і його майну також заподіяна матеріальна шкода у зв`язку з порушення водієм ОСОБА_3 ПДР України. Згідно висновку судово-автотехнічної експертизи №16823 від 15.11.2017 водій ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п.п.10.1 та 16.6 ПДР України. В даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнути зіткнення для водія автомобіля Ford Transit», державний номерний знак НОМЕР_1 визначалась шляхом виконання ним вимог п.п.10.1 та 16.6 ПДР України для чого у нього не було перешкод технічного характеру. З вище згаданого висновку експертизи вбачається, також що в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «Chevrolet Volt» ОСОБА_3 повинна була діяти відповідно до вимог п.12.3 ПДР України. Виходячи з пояснень водія ОСОБА_2 відносно механізму розвитку даної ДТП, ОСОБА_3 мала можливість уникнути зіткнення з автомобілем «Ford Transit». Що стосується суми відшкодування, то якщо транспортний засіб вважається знищеним , його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди. Однак жоден з оцінювачів не визначив вартість зазначеного транспортного засобу після ДТП (вартість залишків). Позивач також не надав доказів їх вартості. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що другий відповідач після повідомлення про ДТП направив свого представника, однак в подальшому не вчиняв жодних дій з метою встановленя причин настання страхового випадку та розміру збитків. Потерпілий самостійно залучив оцінювача на підставі договору № 138/03/18 від 15.04.2018. Твердження апелянта з посиланням на висновок спеціаліста від 15.06.2018, що автомобіль позивача є фізично знищеним є безпідставним та необгрунтованим. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Так, у відповідності до положень ч.ч. 2, 5 ст.263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Вбачається, що рішення суду першої інстанції відповідачами фактично оскаржується в частині стягнення матеріальної шкоди. За таких, обставин, судом апеляційної інстанції рішення суду в частині задоволених судом позовних вимог про стягнення моральної шкоди не перевіряється. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що транспортний засіб, яким володів позивач, був пошкоджений в дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася з вини відповідача, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в ТдВ СК «Альфа Гарант», тому відповідачі зобов`язані відшкодувати позивачеві реальну вартість втраченого майна у визначеному ним розмірі. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та зібраним у справі доказам. Матеріалами справи встановлено, що 03 липня 2017 року об 11 год. 40 хв. на перехресті Салтівського шосе та Кільцевої дороги м.Харкова, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Ford Transit», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 при повороті ліворуч не надав дороги автомобілю, який рухався у зустрічному намрямку та скоїв зіткнення автомобілем «Chevrolet Volt», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , чим порушив вимоги п.16.6 Правил дорожнього руху України та скоїв правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження та була заподіяна матеріальна шкода. Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07.12.2017 у справі 645/3177/17 відносно ОСОБА_2 провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП - закрито на підставі п.7 ст.247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності згідно ст.38 КУпАП. Вказана постанова суду набрала законної сили. Цивільно - правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована у ТзДВ СК "АЛЬФА-ГАРАНТ" за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК /3511038. 05.01.2018 позивач направив заяву до страхової компанії на виплату страхового відшкодування у зв"язку з пошкодженням автомобіля «Chevrolet Volt», державний номерний знак НОМЕР_2 , та повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 03.07.2017 на перехресті Салтівського шосе та Кільцевої дороги м.Харкова. Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу автомобіль «Chevrolet Volt», державний номерний знак НОМЕР_2 , належить позивачу ОСОБА_1 . Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Для встановлення суми матеріального збитку та проведення відновленого ремонту автомобіля «Chevrolet Volt», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , звернулася до ХНДЕКЦ МВС України. Відповідно до висновку суб`єкта оціночної діяльності, наведеному у звіті про оцінку колісного транспортного засобу №138/03/18 від 03.05.2018 матеріальний збиток заподіяний позивачу становить 398 061 грн. 13 коп., з яких вартість відновлювального ремонту складає 374 031 грн. 10 коп., втрата товарної вартості 24 030 грн. 03 коп. Згідно з письмовою відповіддю від 04.03.2019 року ТзДВ СК "АЛЬФА-ГАРАНТ" повідомило, що 03.04.2018 року ними було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки відповідно п.32.1 ст.32 Закону, згідно якого страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до Закону. З вказаним рішенням відповідача, страхової компанії ТзДВ СК "АЛЬФА-ГАРАНТ" суд не погоджується, так як факт ДТП і вина ОСОБА_2 знайшли своє підтвердження в судовому засіданні. На спростування доводів апеляційної скарги, судова колегія зазначає про таке. Вина водія ОСОБА_2 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серія БД № 014384, поясненнями учасників ДТП, схемою ДТП, де перелічені зовнішні пошкодження транспортного засобу, отриманих внаслідок ДТП та підписаної водіями. Висновок судової автотехнічної експертизи № 16823 від 15.11.2017 та експертне дослідження № 14-ВС/18 від 19.11.2018 суд не виключає з переліку доказів по справі, оскільки вони проведені з дотриманням всіх умов, які регламентують експертну діяльність, та є допустимими доказами. При цьому, судова колегія ретельно дослідивши матеріали справи, обставини ДТП, висновки експертів, вважає, що саме з вини відповідача сталася ДТП, оскільки саме від його волевиявлення залежало настання таких наслідків. Саме відповідач здійснював маневр з виїздом на смугу по якій рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_3 , яка в свою чергу розраховувала на безпечні умови дорожного руху і той факт, що всі учасники дорожнього руху не повинні створювати небезпечні умови на дорозі. Судова колегія вважає, що саме відповідач не пересвідчився перед здійсненням маневру , що не створить перешкоди для інших учасників дорожнього руху. Висновок експерта, на який посилається відповідач , як на доказ вини ОСОБА_3 , що вона мала можливість уникнути зіткнення з автомобілем відповідача шляхом виконання нею вимог п.12.3 ПДРУ, судова колегія критично оцінює, оскільки він зроблений виходячи із пояснень відповідача ОСОБА_2 . Виходячи з пояснень ОСОБА_3 експерт не може зробити висновок щодо наявності чи відсутності причинного зв"язку між її діями та настанням ДТП (а.с.21 том 1). Пояснення відповідача, що ОСОБА_3 побачивши його автомобіль повинна була почати гальмувати, судова колегія не приймає, тому, що саме відповідач повинен був утриматись від виїзду з лівим поворотом. Як зазначив експерт у своєму висновку судово-технічної експертизи від 15.11.2017 у водія ОСОБА_2 не було ніяких перешкод технічного характеру для виконання вимог ПДР і саме його дії знаходяться з технічної точки зору в причинному зв"язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди (том 1 а.с.21). Відповідно до ч.1,2 ст.1187 ЦКУкраїни джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Пунктом 1 ч.1 ст.1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Згідно ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідачів сум страхового відшкодування і сум на відшкодування майнової шкоди - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Що стосується доводів апеляційної скарги про неправомірність розгляду справи в спрощеному провадженні, судова колегія зазначає про таке, справа дійсно була призначена ухвалою Харківського апеляційного суду від 29.07.2019 (а.с.68) за правилами загального позовного провадження, а потім ухвалою суду від 12.08.2020 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.184). Прийняте судом рішення узгоджується з вимогами ст.274 ЦПК України і не протирічить вимогам ч.6 ст. 277 ЦПК України, оскільки з самого початку справу було призначено до розгляду в загальному позовному провадженні, а не в спрощеному коли законодавець забороняє змінювати вид провадження після спрощеного на загальне і знову на спрощене. Судова колегія відхиляє доводи про розгляд справи без відповідача, оскільки справу було призначено в спрощеному провадженні без виклику учасників справи. Отже, доводи апеляційної скарги щодо неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, незаконності та необґрунтованості рішення суду є помилковими та на підставі досліджених доказів наявних в матеріалах справи, яким, як кожному окремо, так і їх сукупності, суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку, колегія суддів прийшла до висновку про залишення рішення суду без змін. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Керуючись ст.ст.367,368,375,381,382,383,384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційні скарги Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа - Гарант» - та ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2020 року -залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду, у випадках передбачених ст.389 ЦПК України. Головуючий С.С. Кругова Судді Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова Повний текст постанови виготовлено 2 серпня 2021 року