Постанова Дніпровський апеляційний суд № 203/4041/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1032/21 Справа № 203/4041/20 Суддя у 1-й інстанції - Колесніченко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2021 року м. Дніпро Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2021 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка працює менеджером зовнішньо-економічної діяльності ТОВ "Арт-Пром", мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та провадження у справі закрито за закінченням строку накладення стягнення за п. 7 ст. 247 КУпАП, - за участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 В С Т А Н О В И В: Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2021 року, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та провадження у справі закрито за закінченням строку накладення стягнення за п. 7 ст. 247 КУпАП. Судом першої інстанції встановлено, що 05 жовтня 2020 року о 08 год. 28 хв. у м. Дніпрі на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Міцубіші Лансер», д/н НОМЕР_1 , з розрахунку на затор, що в умовах інтенсивного руху утворився на головній вулиці Січеславській набережній, всупереч дорожньому знаку 2.1 п. 33 Правил дорожнього руху не дала дороги автомобілю «Тойота Рав4», д/н НОМЕР_2 , виїхавши перед ним з другорядної вулиці Княгині Ольги, чим порушила пункти 16.3, 16.11 цих Правил, внаслідок чого автомобілі зіткнулися, закономірно зазнавши механічних пошкоджень. Не погоджуючись з вищевказаною постановою, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою закрити провадження у справі. Вказує, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Зазначає, що не визнає своєї вини. Вказує, що під час розгляду справи у суді захисник Шутлів С.С. наполягав на закритті провадження за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, оскільки ДТП знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку з порушеннями правил безпеки руху водієм ОСОБА_2 . На думку апелянта, суд першої інстанції не прийняв до уваги висновок експерта. У своєму висновку експерт надав розгорнуті відповіді на запитання, зазначив, що порушення ПДР водієм ОСОБА_2 перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з ДТП. Експерту не вдалося з`ясувати та відповісти на питання чи порушили правила дорожнього руху водії ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу та з підстав, викладених в апеляційній скарзі просила її задовольнити, постанову суду скасувати та закрити провадження у справі. Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов наступного висновку. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Зазначені вимоги закону суд першої інстанції не виконав в повній мірі. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Постановляючи оскаржене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП підтверджена зібраними документами, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 001609 від 27 жовтня 2020 року, описом пошкоджень автомобілів в протоколі огляду місця події, даними фотографій, якими зафіксовані сліди їх контакту, письмовими поясненнями водіїв на місці пригоди та відеозаписом з камер відеоспостереження за дорожнім рухом міста за 05 жовтня 2020 року. Висновки судового експерта від 12.04.2021 (а.с. 55-59) суд визнав недопустимим доказом з тих підстав, що експерт вирішив питання права, чим вийшов за межі свої повноважень, а його висновки не засновані на експертному аналізі обставин змін інтенсивності руху автомобілів, інтервалу і дистанції між ними у дорожніх умовах місця події на шляху до зіткнення та їх розташування на дорозі після того, чим були б науково обґрунтовані за законами механіки і динаміки відповідні розрахунки та креслення, внаслідок чого у підсумку не містять жодних фактичних даних виявлених природних закономірностей причинно-наслідкового зв`язку. Проте з такими висновками суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не може погодитись в повній мірі та вважає їх такими, що слідують з доказів, наявних у справі, зокрема висновку експерта, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст.273 КУпАП експерт призначається органом (посадовою особою), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі коли виникає потреба в спеціальних знаннях... Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення на транспорті необхідно з`ясувати всі обставини перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Як видно з матеріалів справи, суд першої інстанції постановою від 15 грудня 2020 року призначив у цій справі судову автотехнічну експертизу, перед яким поставив низку запитань та надав на дослідження всі матеріали справи (а.с. 50-51). Відповідно висновків судово-автотехнічної експертизи № 5514-20 від 12 квітня 2021 року, в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «Тойота РАВ 4» ОСОБА_2 не відповідали вимогам дорожньої розмітки 1.16.2 розділу 34 ПДР України. Якщо виходити з умов, що на момент ДТП дорожній знак 5.18 «Напрямок руху по смузі» розділу 33 та дорожня розмітка 1.18 розділу 4 ПДР України були у наявності, як зазначено у схемі організації дорожнього руху (18/3-0-АД-1) Січеславська Набережна ПК 03+45- ПК 05+30 (арк.с. 47), то дії водія автомобіля «Тойота РАВ 4» ОСОБА_2 в сукупності з вимогами дорожньої розмітки 1.16.2 розділу 34 ПДР України не відповідали вимогам дорожнього знаку 5.18 «Напрямок руху по смузі» розділу 33 та дорожньої розмітки 1.18 розділу 34 ПДР України та з технічної точки зору перебували у причинному зв`язку з ДТП. В даній дорожній обстановці водій ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти ДТП шляхом дотримання вимог дорожньої розмітки 1.16.2 розділу 34 ПДР України. З технічної точки зору пояснення ОСОБА_2 , щодо розвитку ДТП в тій частині, що автомобіль «Тойота РАВ 4» рухався в середній смузі (другій від правого краю) смузі, є неспроможними. У відповідності до вимог п.1.4 ПДР водій ОСОБА_1 могла розраховувати, що й інші учасники виконують ці Правила. Експерт в мотивувальній частині свого висновку вказує на те, що оскільки з технічної точки зору не можна виключити, що оглядовість водію ОСОБА_1 частково або повністю могла бути обмежена, для визначення технічної можливості запобігти ДТП для водія ОСОБА_1 , а також відповідності (невідповідності) її дій вимогам ПДР та причинного зв`язку між його діями та виникненням ДТП необхідні дані, що водій ОСОБА_1 мала можливість виявити з свого робочого місця водія те, що водій автомобіля «Тойота РАВ 4» здійснює рух всупереч вимогам дорожній розмітки 1.16.2 ПДР, тобто здійснює рух в напрямку, який перетинає напрямок руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 . Таким чином, суд першої інстанції не дав належної оцінки вищезазначеному висновку експерта, зокрема з точки зору порушення ким з водіїв Правил дорожнього руху перебуває в причинно-наслідковому зв`язку з подією ДТП, через що дійшов передчасних висновків про винуватість водія ОСОБА_1 . Судом першої інстанції встановлено порушення ОСОБА_1 вимог пунктів 16.3 та 16.11 ПДР, при цьому порушення п. 16.3 ПДР, як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення, взагалі не інкримінувалось ОСОБА_1 , у дорожньо-транспортній пригоді, за якими: - 16.11 на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху. перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; - 16.3 у разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваній дорозі, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) або 1.13, світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні - перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів. Разом з цим, у встановлених судом першої інстанції фактичних обставинах видно, що в свою чергу водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Тойота Рав 4» здійснював рух в смузі, призначеній для розвороту, чим порушив вимоги п. 1.16.2 розділу 34 Правил дорожнього руху та здійснив виїзд на напрямний острівець. З відеозапису ДТП видно, що на вищезазначеному перехресті утворився затор, тому водії, які рухались по головній дорозі мали керуватись п. 16.4 Правил дорожнього руху, за яким забороняється виїжджати на будь-яке перехрестя, у тому числі при сигналі світлофора, що дозволяє рух, якщо утворився затор, який змусить водія зупинитися на перехресті, що створить перешкоду для руху інших транспортних засобів і пішоходів, та який надавав право в такій обстановці водіям з другорядної дороги перетинати перехрестя. Таким чином, дії іншого водія з технічної точки зору перебували у причинному зв`язку з ДТП, а викладені в зазначених письмових доказах (висновку експерта, схемі організації дорожнього руху та відеозапису ДТП) обставини вказують на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що саме невиконання ОСОБА_1 пунктів 16.3 та 16.11 ПДР перебуває в причинному зв`язку з виникненням суспільно небезпечних наслідків дорожньої пригоди за наявності заборони у водія ОСОБА_2 руху прямо по смузі, яка дозволяє тільки розворот. Отже, відповідні доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а оскаржена постанова скасуванню із закриттям провадження по справі. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст. ст. 247, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - задовольнити. Постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2021 року, якою ОСОБА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду О.Ю. Іванченко