Постанова 4824 № 756/16790/13-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 756/16790/13 Головуючий у І інстанції Великохацька В.В. Провадження №22-ц/824/2411/2021 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 28 липня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Таргоній Д.О., суддів: Голуб С.А., Ігнатченко Н.В., за участі секретаря Тимошевської С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 січня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно, УСТАНОВИВ: у листопаді 2013 року позивач ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до Оболонського районного суду м. Києва із позовом до відповідача ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно у рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами, посилаючись на наступне. В обґрунтування позову зазначено, що 15 листопада 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та громадянкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/3796/82/64377, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 412 050,00 грн., під 12,750% річних строком до 15.11.2017 року. 15 листопада 2007 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та громадянкою ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, предметом якої є нерухоме майно, а саме: двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , яка належить Іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , виданого Головним управлінням житлового забезпечення КМДА 05.06.2000 року. 19 вересня 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № 22033127468, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 61 855,00 доларів США строком на 120 місяців по 19.19.2018 року із сплатою 15% річних. Також, 19 вересня 2008 року між банком та відповідачем було укладено договір іпотеки до кредитного договору № 22033127468, відповідно до умов якого іпотека забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають з умов кредитного договору № 22033127468, шляхом передачі позивачем в іпотеку банку двокімнатної квартири АДРЕСА_1 . 10 вересня 2010 року позивач та відповідач уклали Додаткову угоду № 2 до кредитного договору №22033127468 від 19.09.2008 р. про реструктуризацію кредиту, відповідно до умов якого тимчасово на періоди з 19 вересня 2010 року по 18 вересня 2011 року було зменшено розмір щомісячного платежу відповідача з остаточною датою погашення кредиту 19 вересня 2028 року. 23 листопада 2011 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 3 до Кредитного договору про зміну умов погашення кредиту, відповідно до якого тимчасово на періоди з 19 грудня 2011 року до 18 грудня 2012 року було зменшено розмір щомісячного платежу за кредитним договором. На підставі цієї угоди фактична заборгованість за сумою кредиту збільшилась на 15 календарний день з дня закінчення відстрочки сплати відсотків, а саме 03 січня 2013 року на суму залишкової заборгованості за відсотками. В обґрунтування вимог позову банк зазначав, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконувала свої зобов`язання за кредитними договорами, не здійснювала щомісячне погашення заборгованості, у зв`язку із чим утворилась заборгованість. Так, загальна сума заборгованості за Кредитним договором №014/3796/82/64733 від 15.11.2007 року станом на станом на 23.09.2013 року становить 226 975,61 грн., із них заборгованість за кредитом - 183 903,40 грн., заборгованість за відсотками - 22 514,16 грн., пеня за прострочення кредиту та відсотків - 20558,05 грн. Загальна сума заборгованості за Кредитним договором №22033127468 від 19.09.2008 року станом на 30.09.2013 року складає 72 782,91 долар США, що еквівалентно по курсу НБУ 581 753,79 грн., із них: заборгованість за кредитом - 57 989,59 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 463 510,79 грн., заборгованість за відсотками - 5 619,66 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 44 917,94 грн., пеня за прострочення кредиту та відсотків - 8 753,73 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 69 968,56 грн. Загальна сума заборгованості за вдома кредитними договорами складає 808 729,40 грн. Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/3796/82/64377 від 15 листопада 2007 року у розмірі 226 975 грн. 61 коп. та за кредитним договором № 22033127468 від 19.19.2008 року станом на 30.09.2013 року в розмірі 72 782 доларів США 91 цент, що еквівалентно по курсу НБУ 581 753 грн. 79 коп., звернути стягнення на нерухоме майно шляхом продажу на прилюдних торгах двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру серії НОМЕР_1 , виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 05 червня 2000 року, на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», визначивши початкову ціну продажу відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження». Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 30 січня 2014 року позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості в сумі розмірі 808 729 грн. 40 коп., що утворилася за кредитними договорами від №014/3796/82/64377 від 15 листопада 2007 року, який було укладено між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та громадянкою ОСОБА_1 , кредитним договором № 22033127468 від 19 вересня 2008 року, який було укладено між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та громадянкою ОСОБА_1 , звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 05 червня 2000 року на підставі наказу від 24 травня 2000 року № 650-С/К Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки - квартири в АДРЕСА_2 , шляхом проведення прилюдних торгів та за рахунок коштів, отриманих від реалізації у встановленому порядку предмета іпотеки, задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» за кредитними договорами №014/3796/82/64377 від 15 листопада 2007 року № 22033127468 від 19 вересня 2008 року у розмірі 808 729 грн. 40 коп. з визначенням початкової вартості предмету іпотеки для його подальшої реалізації в сумі 1 015 612, 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» суму судового збору в розмірі 3 440,00 грн. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 14 грудня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 січня 2021 року цивільну справу за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно направлено до Оболонського районного суду м. Києва для ініціювання питання відновлення втраченого судового провадження у зв`язку із знищенням матеріалів цивільної справи №756/16790/13-ц за закінченням терміну зберігання. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 15 лютого 2021 року відновлено втрачене судове провадження у цивільній справі №756/16790/13-ц за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно у рахунок погашення заборгованості за кредитним договорами. 23 лютого 2021 року цивільна справа №756/16790/13-ц надійшла до Київського апеляційного суду разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 січня 2014 року. В доводах апеляційної скарги позивач, зокрема, зазначає, що суд першої інстанції ухвалив заочне рішення з порушенням норм процесуального законодавства, оскільки позивач не була належним чином повідомлена про розгляд судом даної справи, судових повісток за адресою проживання не отримувала. Крім того, вважає, що судом неповно було досліджено обставини справи, зокрема щодо наявності права користування іпотечним майном неповнолітньою дитиною. Так, станом на момент укладення договору іпотеки іпотекодавець була зареєстрована за адресою квартири, яка являється предметом іпотеки, та фактично проживала в ній разом із чоловіком та неповнолітнім сином - ОСОБА_2 , 2003 року народження. При вирішенні питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, судом не було досліджено питання надання органом опіки та піклування дозволу на реалізацію житла, право користування яким має дитина. Крім того, судом не було належним чином досліджено питання наявності у позивача права дострокової вимоги виконання зобов`язань. Так, відповідачем не отримувалось повідомлення з вимогою про дострокове виконання зобов`язання, що є перешкодою для дострокового повернення всієї суми кредитних коштів, і як наслідок відсутність права на звернення стягнення на предмет іпотеки. Також апелянт звертає увагу апеляційного суду на не співмірність зобов`язання відповідача та вимог позивача. Зокрема, як вбачається із вимог про дострокове виконання зобов`язань, доданих позивачем до позовної заяви, борг відповідача на момент подання позову складав 3 022 долари США 38 центів за кредитним договором від 2008 року та 29 695 грн. 69 коп. за кредитним договором від 2007 року. Зазначена сума заборгованості не являється співмірною вимогам про звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказує також, що ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції не врахував факт перебування в провадженні Білоцерківського районного суду Київської області цивільної справи №357/18258/13-ц за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 , який є поручителем за кредитним договором №22033127468 від 19 вересня 2008 року, про стягнення заборгованості. Апелянт повідомляє, що на даний час рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з поручителя стягнуто суму заборгованості за кредитним договором №22033127468 від 19 вересня 2008 року та за вказаним судовим рішення відкрито виконавче провадження. У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «Райффайзен Банк Аваль» заперечує проти доводів позивача, якими обґрунтовуються вимоги апеляційної скарги. Представник Позивача звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що укладаючи договори іпотеки Відповідач ОСОБА_1 особисто засвідчила та гарантувала відсутність прав третіх осіб на предмет іпотеки, а також стверджувала, що за адресою місцезнаходження предмету іпотеки не зареєстровані та не проживають малолітні та неповнолітні особи, а також відсутні малолітні та неповнолітні діти, що мають право користування предметом іпотеки. Крім того, Позивач зазначає, що реалізуючи своє право на дострокове стягнення заборгованості у відповідності до умов Кредитних договорів, банк направив позичальнику письмову вимогу про дострокове погашення заборгованості на адресу, яка вказана в Кредитних договорах/договорах іпотеки/заяві-анкеті на отримання кредиту і т.д. Відповідач також не погоджується із доводами апеляційної скарги в частині не співмірності розміру заборгованості із вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки, з огляду на те, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитними договорами становив 808 729,40 грн., що Позивач вважає значним розміром, який завдає шкоди Банку, тож предмет позову є співмірним розміру заборгованості в межах якого звернуто стягнення на предмет іпотеки. Не погоджується також із доводами апеляційної скарги про подвійне стягнення, зазначаючи, що задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості із позичальника та поручителя не є перешкодою для пред`явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена. Позивач також повідомляє суд апеляційної інстанції про те, що 09 січня 2020 року ДП «СЕТАМ» проведено електронні торги з реалізації предмету іпотеки на підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 січня 2014 року у даній справі, а саме квартири АДРЕСА_1 . Переможцем торгів визнано ОСОБА_4 , який оформив право власності на вказане нерухоме майно у відповідності до вимог чинного законодавства. Таким чином, ухвалення апеляційним судом рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 може вплинути на права і обов`язки ОСОБА_4 . Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати (протокольно) залучено до участі у справі в якості Третьої особи ОСОБА_4 , як власника нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 . В письмових пояснення, поданих до апеляційного суду, Третя особа ОСОБА_4 висловлює свою незгоду із доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 , посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції було вжито усіх необхідних заходів для повідомлення відповідача про судові засідання за адресою зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 . В той же час, поведінка Відповідача свідчить про свідоме уникнення відповідальності за невиконане грошове зобов`язання. Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що 20 жовтня 2016 року Відповідач ОСОБА_1 без згоди Позивача, як іпотекодержателя, незаконно зареєструвала себе та свого сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у спірній квартирі. Таку поведінку відповідача ОСОБА_4 вважає недобросовісною, направленою на небажання виконувати судове рішення, яке набрало законної сили. 18 лютого 2020 року ОСОБА_4 подав скаргу до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо відмови у знятті з реєстрації відповідача як колишньої власниці Квартири та її неповнолітнього сина - ОСОБА_2 . 28 лютого 2020 року, за наслідками перевірки ёскарг ОСОБА_4 , працівниками відділу проведено скасування рєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , так як на день рєстрації місця проживання за даною адресою було накладено обтяження, яке створювало для власника обмеження у праві розпоряджатися зазначеним житлом, що свідчить про надання ОСОБА_1 недостовірних даних. Відтак, наразі у неповнолітнього сина Відповідача ОСОБА_2 відсутні будь-які права на квартиру. Розгляд справи у суді апеляційної інстанції. В судове засідання по розгляду апеляційної скарги відповідач ОСОБА_1 не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Направила на адресу суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку зі скасуванням довіреності, виданої нею ОСОБА_5 09.04.2021 року на представництво її інтересів, та пошуком адвоката. Колегія суддів апеляційного суду визнала причини неявки ОСОБА_1 як неповажні, з огляду на об`єктивну можливість відповідача впродовж тривалого часу з дня відкриття апеляційного провадження у даній справі за її апеляційною скаргою (26.02.2021 року) звернутись до фахівця в галузі права для отримання професійної правничої допомоги. Третя особа ОСОБА_4 також не з`явився в судове засідання, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, направив на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із участю його, як адвоката, в іншому судовому засіданні в Господарському суді м. Києва. Керуючись положеннями частини 2 статті 372 ЦПК України, апеляційний суд вважав за можливе розглядати справу за відсутності відповідача та третьої особи, які належним чином повідомлені про судове засідання. Представник позивача АТ «Райффайзен Банк» - Дьоміна Н.Ю. в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на доводи, викладені нею у відзиві. Просила залишити заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 січня 2014 року без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону відповідає. Так, судом першої інстанції встановлено, що 15 листопада 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та громадянкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/3796/82/64377, згідно умов якого ОСОБА_1 отримала від позивача грошові кошти в сумі 412 080,00 грн. із розрахунку 12,750% річних строком до 15 листопада 2017 року. Відповідно до п.1.3 кредитного договору погашення кредиту здійснюється шляхом здійснення щомісячних фіксованих рівних платежів протягом всього строку дії договору згідно графіку погашення кредиту за рахунок кожного платежу здійснюється погашення щомісячних процентів за користування кредитом та погашення частини кредиту. Відповідно до п. 5.1 кредитного договору відповідач зобов`язався щомісяця на часткове погашення кредиту згідно п. 1.3 кредитного договору та відсотків за фактичне використання кредитних коштів на рахунок. Відповідно до п. 6.5 кредитного договору позивач має право вимагати дострокове погашення відповідачем заборгованості за кредитом, нарахованих процентів, у випадку невиконання відповідачем умов договору. В забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором №014/3796/82/64377 від 15 листопада 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М., зареєстровано в реєстрі за № 2239. Відповідно до умов договору, іпотека забезпечує вимоги позивача, що випливають з умов кредитного договору, а також усіх додаткових угод до нього, що можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитного договору. Предметом іпотеки є двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 05 червня 2000 року на підставі наказу від 24 травня 2000 року № 650-С/К. Відповідно до умов договору іпотеки у разі порушення боргового зобов`язання, умов кредитного договору № 014/3796/82/64377, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушень, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов`язан, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попереждення про зверенння стягнення на предмет іпотеки. До умов договору, позивач вправі звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від строку виконання основного зобов`язання за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповернені у встановленому кредитним договором строк суми кредиту, або при несплаті або частковій несплаті сум процентів, або при несплаті у встановлений строк кредитним договором сум неустойки. 19 вересня 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № 22033127468, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 61 855,00 доларів США строком на 120 місяців по 19.19.2018 р. зі сплатою 15 % річних. Відповідно до вказаного договору, надання кредиту здійснюється у безготівковій формі шляхом переказу всієї суми кредиту на поточний рахунок відповідача, а позичальник в свою чергу зобов`язався здійснювати погашення кредиту та процентів щомісячними ануїтентними (однаковими) платежами в розмірі згідно з графіком погашення кредиту та інших платежів. 19 вересня 2008 року між банком та відповідачем було укладено договір іпотеки до кредитного договору № 22033127468, відповідно до умов якого іпотека забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають з умов кредитного договору № 22033127468, шляхом передачі позивачем в іпотеку банку предмет іпотеки, який забезпечує виконання зобов`язань за кредитним договором № 014/3796/82/64377 (двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 ). Згідно з умовами договору, позивач вправі звернути стягнення на предмет іпотеки якщо у момент настання строку виконання зобов`язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповернені у встановленому кредитним договором строк суми кредиту, або при несплаті або частковій несплаті сум процентів, або при несплаті у встановлений строк кредитним договором сум процентів, комісійної винагороди, неустойки. 10 вересня 2010 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору №22033127468 про реструктуризацію кредиту, відповідно до умов якого тимчасово на періоди з 19 вересня 2010 року по 18 вересня 2011 року було зменшено розмір щомісячного платежу відповідача з остаточною датою погашення кредиту 19.09.2028 року. 23 листопада 2011 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 3 до кредитного договору про зміну умов погашення кредиту, відповідно до якого тимчасово на періоди з 19 грудня 2011 року до 18 грудня 2012 року було зменшено розмір щомісячного платежу за кредитним договором. На підставі цієї угоди фактична заборгованість за сумою кредиту збільшилась на 15 календарний день з дня закінчення відстрочки сплати відсотків. А саме 03 січня 2013 року на суму залишкової заборгованості за відсотками. Відповідачу були надіслані вимоги про дострокове виконання грошових зобов`язань від 24.04.2013 р. та від 09.09.2013 р., якими було зобов`язано у тридцяти денний термін достроково повернути всю суму заборгованості. Судом також встановлено, що у зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань в частині сплати помісячного платежу за кредитом, та відсотками, нарахованими за користування кредитними коштами, з`явилась заборгованість. Так, сума заборгованості за Кредитним договором №014/3796/82/64733 від 15.11.2007 року станом на станом на 23.09.2013 року становить 226 975,61 грн., із них заборгованість за кредитом - 183 903,40 грн., заборгованість за відсотками - 22 514,16 грн., пеня за прострочення кредиту та відсотків - 20558,05 грн. Заборгованість за Кредитним договором №22033127468 від 19.09.2008 року станом на 30.09.2013 року складає 72 782,91 долар США, що еквівалентно по курсу НБУ 581 753,79 грн., із них: заборгованість за кредитом - 57 989,59 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 463 510,79 грн., заборгованість за відсотками - 5 619,66 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 44 917,94 грн., пеня за прострочення кредиту та відсотків - 8 753,73 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 69 968,56 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості за вдома кредитними договорами складає 808 729,40 грн. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з його доведеності та обґрунтованості, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Вищевказане положення Закону продубльоване і у іпотечних договорах, укладениху між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 . Так, згідно п. 6.1 Договору іпотеки до Кредитного договору №014/3796/82/64733 від 15.11.2007 року, Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити всю суму зобов`язання на момент звернення стягнення , у тому числі суму заборгованості за кредитом та відсотками, штрафними санкціями, комісійною винагородою незалежно від настання строку виконання боргового зобов`язання, який зазначено у Кредитному договорі, у наступних випадках: якщо у момент настання строку виконання зобов`язань за Кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: приповному чи частковому неповерненні у встановлений Кредитним договором строк суми кредиту, або при несплаті або частковій несплаті у встановлений Кредитним договором строк сум процентів, комісійної винагороди, сум неустойки (пені, штрафних санкцій). Згідно з п. 6.3 Договору іпотеки, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язань за Кредитним договором, забезпеченого цією іпотекою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет іпотеки: у разі порушення іпотекодавцем обов`язків , встановлених цим договором або Кредитним договором. Відповідно до п. 6.4. Договору іпотеки, звернення стягнення на предмет Іпотеки здійснюється за рішенням суду. Аналогічні умови прередбачені п.п. 61, 6.3, 6.4 Договору іпотеки до Кредитного договору №22033127468 від 19.09.2008 року. Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" (в редакції на час ухвалення заочного рішення) у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Відповідно до положень ст.41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону. Враховуючи те, що наявними у справі належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами підтверджується факт невиконання боржником ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитнимидоговорами, укладеним між нею та банком 15.11.2007 року і 19.09.2008 року, у зв`язку із чим за договором утворилась заборгованість, позивач, як іпотекодержатель, виконавши умови договорів щодо направлення позичальнику письмових вимог про дострокове стягнення заборгованості, які залишились без задоволення, набув права на задоволення своїх вимог за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, власником якого є відповідач ОСОБА_1 , у зв`язку із чим обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність підстав до задоволення позову. При цьому, резолютивна частина рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідає вимогам, встановленим ст. 39 Закону України "Про іпотеку". Доводи апеляційної скарги в частині подвійного стягнення у зв`язку із наявним судовим рішенням про стягнення заборгованості з поручителя, не можуть бути взяті до уваги. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (стаття 17 Закону про іпотеку). Відповідне регулювання наведено також у статті 593 ЦК України. Наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством. З метою забезпечення однозначного розуміння ухваленого рішення у резолютивній частині слід зазначати, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається в рахунок стягнення заборгованості за основним договором, а отже таке звернення стягнення не є додатковим стягненням, яке могло б розумітися як подвійне. Такий висновок викладено у постанові Великої палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 361/7543/17 (провадження № 14-546цс19). Не можуть бути також взяті до уваги доводи апеляційної скарги щодо порушення у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки прав неповнолітньої дитини на користування житлом. Так, відповідачем ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів, які підтверджують право користування двокімнатною квартирою АДРЕСА_1 її неповнолітнійм сином ОСОБА_2 , 2003 року народження, на час укладення договорів іпотеки. Крім того, колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що при укладенні договорів іпотеки відповідач ОСОБА_1 особисто засвідчила та гарантувала відсутність прав третіх осіб на предмет іпотеки, а також стверджувала, що за адресою місцезнаходження предмету іпотеки не зареєстровані та не проживають малолітні та неповнолітні особи, а також відсутні малолітні та неповнолітні діти, що мають право користування предметом іпотеки (пункт 2 договорів іпотеки). Безпідставними також є доводи апеляційної скарги в частині не співмірності вимог про звернення стягнення розміру заборгованості. Так, скориставшись своїм правом на пред`явлення вимоги про дострокове стягнення заборгованості, позивач змінив строк виконання зобов`язань по обом кредитним договорам, надавши відповідачу 30 календарних днів з дати вимоги на погашення кредитної заборгованості. Загальний розмір заборгованості за двома кредитними договорами станом на час пред`явлення даного позову до суду становив 808 729,40 грн., що не можна назвати неспівмірним із вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки. Щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв`язку із ухваленням заочного рішення без участі відповідача, колегія суддів зазначає наступне. У матеріалах справи міститься відповідь адресно - довідкового підрозділу ГУДМС в м. Києві від 16.01. 2014 року (а.с. 35) з якої вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: квартири АДРЕСА_1 , при цьому, в судовому засіданні з`ясовано та підтверджено заявником, що на час розгляду справи та ухвалення заочного рішення ОСОБА_1 не змінювала свого зареєстрованого місця проживання за яким і здійснювалися виклики в судове засідання. Згідно ч.1 ст. 131 ЦПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасниками справи на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. За ч. 3 ст. 130 ЦПК України, якщо особу якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання. Таким чином, судом встановлено, що рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30.01.2014 року було винесено без участі відповідача за наявності неодноразового направлення за адресою зареєстрованого місця проживання судових повісток, які залишились не врученими. Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційних скаргах. На підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 січня 2014 рокуу даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 02 серпня 2021 року. Суддя-доповідач Таргоній Д.О. Судді: Голуб С.А. Ігнатченко Н.В.