Постанова Київський апеляційний суд № 753/3289/21

Справа № 753/3289/21 суддя в І-й інстанції Мицик Ю.С. Провадження № 33/824/2322/2021 суддя в ІІ-й інстанції Фінагеєв В.О. Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А Іменем України 28 липня 2021 року м. Київ Суддя Київського апеляційного суду Фінагеєв В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Чернецької Олени Михайлівни на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 30 березня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - В С Т А Н О В И В: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 15 січня 2021 року серії ДПР18 № 012436 ОСОБА_1 , 15 січня 2021 року о 02 год. 55 хв., керував транспортним засобом «Subaru Impreza», державний номерний знак НОМЕР_1 по проспекту Миколи Бажана (Харківська площа) в м. Києві, з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей погано реагують на світло, тремтіння пальців рук, порушення координації рухів. Від проходження огляду в установленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 30 березня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Чернецької О.М. про закриття провадження у справі. Визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Ухвалюючи зазначену постанову, місцевий суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, за обставин, встановлених у протоколі, підтверджена в повному обсязі. В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 адвокат Чернецька О.М. просить скасувати постанову місцевого суду через порушення норм матеріального та процесуального права та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування доводів апеляційної скарги адвокат Чернецька О.М. зазначає, що суд не дослідив належним чином наявні у справі докази та допустив формальний та поверхневий розгляд справи. Підстава для зупинки була відсутня, водій не порушував правил дорожнього руху та керував справним автомобілем. Однак, патрульний поліцейський після зупинки продовжував вчиняти незаконні дії, інкримінуючи ОСОБА_1 наявність ознак сп`яніння. Не відповідає дійсності та обставина, що водій відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння. Наркотичні засоби ОСОБА_1 не вживає взагалі, був тверезий та підстав для відмови від огляду у нього не було. Відсутня така відмова і на відеозаписі з нагрудної бодікамери, долученому до матеріалів справи. Поліцейськими не проводилася безперервна відеофіксація обставин вчинення, виявлення адміністративного правопорушення. Процедура огляду на стан сп`яніння чітко визначена законом та працівниками поліції була порушена грубим чином. Письмові пояснення свідків є недопустимими доказами, оскільки вони викладені на бланках пояснень та заповнені поліцейськими. Шаблонні пояснення не можуть бути використані як доказ вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. У поясненнях свідків не конкретизовано від чого саме відмовився ОСОБА_1 . Згідно протоколу ОСОБА_1 інкримінується відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. У письмових поясненнях свідків зазначено, що він нібито відмовився від проходження огляду за допомогою технічного приладу «Драгер», огляд за допомогою якого проводиться у разі наявності підстав для проходження особою огляду на стан алкогольного сп`яніння. Судом двічі викликалися свідки у судове засідання, однак, вони на виклик суду не відреагували та в судове засідання не прибули, що позбавило суд можливості пересвідчитися у достовірності пояснень, викладених на завчасно підготовлених бланках. У поясненнях свідків не конкретизовано для якої дії залучено свідків. У момент пропозиції пройти огляд направлення на огляд було відсутнє, що свідчить про те, що фактично особа на огляд не направлялася. Пропозиція проїхати до лікаря-нарколога пролунала від поліцейського о 02 год. 50 хв., тоді коли ОСОБА_1 ще керував транспортним засобом, оскільки у протоколі зазначено час 02 год. 55 хв. Факт того, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом свідчить про впевненість працівників поліції про те, що він у стані сп`яніння не перебував, а тому безперешкодно поїхав на роботу. У протоколі не зазначено, точну адресу керування ОСОБА_1 транспортним засобом, відсутні адреси проживання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Відсутній супровідний лист про направлення протоколу разом з долученими матеріалами до Дарницького районного суду міста Києва. У суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник адвокат Чернецька О.М. апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтримали, просили задовольнити скаргу та скасувати постанову суду як незаконну. Заслухавши пояснення адвоката Чернецької О.М., яка брала участь у судових засіданнях 07 червня 2021 року та 05 липня 2021 року, пояснення ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Судом встановлено, що ОСОБА_1 ,який 15 січня 2021 року в м. Києві по проспекту Миколи Бажана (Харківська площа) керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку на вимогу працівника поліції відмовився. Отже, суд дійшов вірного висновку, що ОСОБА_1 допустив порушення п. 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і є обґрунтованим. Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами. Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення підтверджується наступними доказами: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 012436 від 15 січня 2021 року, відповідно до якого ОСОБА_1 , 15 січня 2021 року о 02 год. 55 хв., керував транспортним засобом «Subaru Impreza», державний номерний знак НОМЕР_1 по проспекту Миколи Бажана (Харківська площа) в м. Києві, з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей погано реагують на світло, тремтіння пальців рук, порушення координації рухів. Від проходження огляду в установленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. - письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 , які підтвердили фактичні обставини події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння; - відеозаписами із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції (відеофайли № 20210115071927000110, 20210115071957000111 та 20210115072016000112), що долучені до матеріалів справи, на яких зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі в присутності двох свідків. Зазначені докази отримані у встановленому законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому відсутні будь-які сумніви у їх достовірності, належності та допустимості. Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року; Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 09 листопада 2015 року. Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп`яніння, виявлені працівниками поліції 15 січня 2021 року у ОСОБА_4 а саме: зіниці очей погано реагують на світло, тремтіння пальців рук, порушення координації рухів, згідно з вимогами п.п. 2, 3 та 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 09 листопада 2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення. Протокол про адміністративне правопорушення підписаний особою, яка його склала, особою, що притягається до адміністративної відповідальності, а саме ОСОБА_1 , а також двома свідками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Отже, зі змісту оскаржуваної постанови суду першої інстанції вбачається, що при прийнятті рішення суд повно, об`єктивно та всебічно проаналізував зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень захисника Олійника А.Ю. та його самого, ґрунтується на наявних у справі доказах. Доводи апеляційної скарги адвоката Чернецької О.М. про те, щофакт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння не відповідає дійсності, оскільки на пропозицію пройти огляд на стан сп`яніння він не відмовлявся, а обґрунтовано вказував на необхідність складення працівниками поліції протоколу та направлення на огляд - є безпідставними. Такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи файлами відеозапису із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників патрульної поліції, на яких чітко зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі. Відмова в тому числі зафіксована у присутності двох свідків, які зображені на відеозапису. Так, з відеофайлу 20210115071927000110 (час з 14-05 хв. до 15-00 хв. запису) 15 січня 2021 року), відеофайлу 20210115071957000111 (час 00-00 хв. до 3-00 хв. запису) вбачається, що працівник поліції на місці зупинки транспортного засобу запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, проте, водій відмовився, а саме умовою своєї згоди на проходження огляду лікарем-наркологом вказав необхідність складання поліцейським протоколу. Лише за такої умови ОСОБА_1 погоджувався проїхати до лікарні та пройти обстеження. Зазначена відмова відбулася в присутності двох свідків, присутність яких зафіксована на відео. Зазначені відеозаписи спростовують доводи захисника та ОСОБА_1 про згоду останнього на проходження медичного огляду на стан сп`яніння. У даному випадку апеляційний суд вважає, що висування ОСОБА_1 поліцейському умови, не передбаченої чинним законодавством, за наявності якої він погоджувався проїхати до лікаря-нарколога та пройти обстеження на стан наркотичного сп`яніння, є відмовою від проходження такого огляду, що повністю відповідає об`єктивній стороні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП При цьому, намагання захисника обґрунтувати недоведеність факту відмови ОСОБА_1 необхідністю складання протоколу та направлення на огляд є недоречними. Вказані відеозаписи є одними із об`єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення, які свідчать про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння та вимог ст. 266 КУпАП. Ці відеозаписи суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КупАП. Доводи апеляційної скарги в частині, що ОСОБА_1 не бажав залишати свій автомобіль в нічний час без нагляду, а, відтак, погодився пройти огляд, але просив надати документи на підтвердження того, які саме особи його направляють, куди і з якою метою, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані. На вимогу працівників поліції ОСОБА_1 мав її беззастережно виконати і проїхати з ними для медичного огляду на стан сп`яніння, а не висувати у відповідь на їх пропозицію будь-які умови, в тому числі, складання протоколу чи направлення. Згідно з вимогами п. 2.5 ПДР України та абз.3 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний виконати передбачені законом вимоги поліції, в тому числі, про проходження огляду на стан сп`яніння. Крім того, відповідно до п. 3 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп`яніння і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами). У відповідності до п. 6 вказаного Порядку від 17 грудня 2008 року № 1103 водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я, а згідно п. 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Аналогічні положення містить п. 6 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року, згідно якого у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Наведені нормативні документи не передбачають видачу направлення для проходження медичного огляду на стан сп`яніння особі, яка відмовилася від такого огляду. Також ні зазначені документи, ні КУпАП не передбачає ні обов`язку, ні права поліцейського складати протокол перед направленням водія до медичного закладу з метою його огляду на стан сп`яніння. Отже, доводи ОСОБА_1 та його захисника про те, що йому мали видати направлення на медичний огляд у закладі охорони здоров`я чи скласти протокол перед направленням є необґрунтованими. Таке кореспондується із приписами п. 9 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 09 листопада 2015 року, згідно якого з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Посилання захисника Чернецької О.М. в апеляційній скарзі на безпідставність зупинки ОСОБА_1 працівниками поліції, апеляційний суд відхиляє як такі, що не спростовують висновок суду про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмови від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння. Відхиляючи дані доводи, апеляційний суд враховує, що наведені посилання не знаходяться у причинному зв`язку із відмовою апелянта від проходження медичного огляду і не впливають на доведеність його вини, оскільки, як вище вказувалося, ОСОБА_1 був зобов`язаний беззастережно виконати вимогу працівника поліції про проходження медичного огляду незалежно від його згоди чи незгоди із діями поліції. Відхиляючи дані доводи, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що дії працівників поліції повністю відповідали Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року, відповідно до п. 2 розділу І якої огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно п.п.3,4 розділу І цієї Інструкції ознаками наркотичного сп`яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); а також: звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Отже, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп`яніння, виявлені працівниками поліції у ОСОБА_1 при керуванні автомобілем, а саме:зіниці очей погано реагують на світло, тремтіння пальців рук, порушення координації рухів, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення. Доводи апеляційної скарги про те, що поліцейськими не проводилася безперервна відеофіксація обставин виявленого правопорушення, що є порушенням Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису від 18 грудня 2018 року № 1026, а наявний в матеріалах справи відеозапис фіксує лише спілкування поліцейського з ОСОБА_1 , при цьому, відсутні інформація про зупинення водія, роз`яснення особі її прав, передбачених ст. 268 КУпАП, підстави зупинення транспортного засобу, обставини, які можуть свідчити про обґрунтованість пропозицій пройти огляд на стан сп`яніння, встановлення осіб свідків, їх наявність, процес відібрання пояснень у свідків, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані. У даному випадку Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року, та Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року не містять приписів про обов`язкове долучення до протоколу про вчинення адміністративного правопорушення відео з бодікамери поліцейського, в тому числі, повного відео з моменту зупинки. Так, згідно п. 15 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення). Аналогічні положення містить Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року, згідно п. 1 розділу ІІ якої протокол про адміністративне правопорушення складається в письмовій формі. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: 1) письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності; 2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання; 3) акт огляду на стан сп`яніння в разі проведення огляду на стан сп`яніння; 4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення. Отже, долучення працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення фрагментів відео з відеозапису із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) щодо відмови особи від проходження медичного огляду на стан сп`яніння носить ініціативний характер і посилання апелянта на наявність такого обов`язку необґрунтовані. Крім того, посилаючись на зазначені обставини ні ОСОБА_1 ні його захисник не вказували, що до моменту, який зафіксований на наданих суду відеофайлах, відбувалися події, які свідчать про відсутність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також ОСОБА_1 не спростовується факт керування транспортним засобом, факт його зупинки працівниками поліції та факт присутності свідків під час події, з якою поліцейський пов`язував наявність підстав до складання протоколу, а саме під час відмови ОСОБА_1 від проходження огляду. Права, визначені ст. 268 КУпАП, були роз`яснені ОСОБА_1 , про що зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення та підтверджено підписом самого ОСОБА_1 . Посилання в апеляційній скарзі на незазначення в протоколі про адміністративне правопорушення номеру будинку місця вчинення інкримінованого правопорушення, адрес проживання свідків та відсутність супровідного листа про направлення протоколу разом з долученими матеріалами до суду, апеляційний суд відхиляє, як такі, які ніяким чином не впливають на висновки місцевого суду в частині доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення. Так, дійсно в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначені адреси свідків. У той же час, зазначені адреси містяться в долучених до справи письмових поясненнях. У протоколі зазначено місце вчинення правопорушення, а саме м. Київ, вул. М. Бажана (Харківська площа). Посилаючись на зазначені обставини в своїй апеляційній скарзі, захисник Чернецька О.М. не зазначає яким же чином зазначене впливає на суть вчиненого правопорушення та доведеність вини ОСОБА_1 у його вчиненні. Доводи апеляційної скарги про те, що письмові пояснення свідків є недопустимими доказами, оскільки викладені на бланках пояснень та заповнені поліцейським, в бланку пояснень свідка ОСОБА_2 неправильно зазначений номер протоколу, відсутність підпису ОСОБА_2 у відповідній графі пояснення, відібрання пояснень у свідка ОСОБА_3 відсутнє на відеозаписі, а, відтак, пояснення зазначених свідків не можуть бути використані як докази вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, апеляційний суд вважає не обґрунтованими. Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються в тому числі поясненнями свідків та іншими документами, а обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Отже, письмові пояснення свідків є належним та допустимим доказом, оскільки містять фактичні дані, на основі яких суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому ні КупАП, ні інші нормативні документи не містять вимог до форми опитування свідків, зокрема, що такі пояснення мають бути написані власноруч, або заборони викладати пояснення свідків на надрукованих бланках. Підписання свідком ОСОБА_2 пояснення у не тій графі, а саме в графі відведеній для підпису особи, яка відбирала пояснення, ніяким чином не свідчить про недопустимість зазначеного доказу, оскільки в будь-якому разі наявне у справі пояснення містить підпис зазначеного свідка. Також КУпАП не містить вимог про обов`язковість фіксування на відео процесу відібрання пояснень у свідків. Невірне зазначення у відібраному поясненні ОСОБА_2 номеру протоколу, в якому він розписався, як свідок, фактично свідчить про орфографічну помилку, оскільки як відібране пояснення, так і протокол про адміністративне правопорушення підписані свідком і в них зазначено, що протокол складено саме щодо ОСОБА_1 і саме через відмову останнього пройти огляд на стан сп`яніння. Присутність зазначених свідків під час фіксування поліцейським відмови ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння зафіксована в наданих суду відеозаписах, з яких вбачається від чого саме відмовився ОСОБА_1 . У поясненних свідків, долучених до матеріалів справи, також чітко вбачається від чого відмовився ОСОБА_1 , а саме від огляду у лікаря нарколога, а, відтак, доводи апеляційної скарги, що в поясненнях свідків не конкретизовано від чого саме відмовився ОСОБА_1 та для якої дії залучено свідків, є необґрунтованими. Доводи апеляційної скарги в частині, що свідки двічі викликалися в судове засідання, однак, не з`явилися, що позбавило суд можливості пересвідчитися в достовірності пояснень, апеляційний суд відхиляє, як безпідставні. Відхиляючи дані доводи апеляційний суд враховує, що згідно ч. 2 ст. 266 КупАП (в редакції на час складання протоколу) присутність свідків при огляді водія на стан сп`яніння, пов`язана лише із встановленням обставини щодо огляду чи відмови водія у їх присутності від проходження огляду, а їх письмові пояснення суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КупАП. Письмові пояснення свідків в частині відмови ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я повністю відповідають даним, що містяться у наданих суду відеозаписах, на яких ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду, а отже, як у місцевого суду, так і в апеляційного суду є можливість пересвідчитися у достовірності письмових пояснень свідків. При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що чинний КУпАП не передбачає можливості примусового приводу свідка в судове засідання у разі його неявки. Апеляційний суд погоджується із доводами апеляційної скарги захисника Чернецької О.М.про те, що має місце розбіжність між часом керування ОСОБА_1 транспортним засобом, який в протоколі зазначено о 02-55 годин, в той час, як на відеозаписі пропозиція проїхати до лікаря-нарколога пролунала в 02-50 год. Однак, зазначена розбіжність ніяким чином не спростовує факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги в частині не відсторонення поліцейським водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом апеляційний суд відхиляє, оскільки, як вбачається з наданих суду відеозаписів, працівник поліції після зупинки ОСОБА_1 запропонував йому проїхати на службовому автомобілі до лікаря-нарколога для проведення огляду. На пропозицію ОСОБА_1 проїхати до лікаря-нарколога після складання протоколу, а також проїхати туди на своєму автомобілі, працівник поліції відповів, що ОСОБА_1 є відстороненим від керування транспортним засобом, а, відтак, не надав йому можливості керувати транспортним засобом. Зазначені дії поліцейського узгоджуються з ч. 1 ст. 266 КУпАП, згідно з якою особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Крім того, вирішення питання відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом ніяким чином не впливає на законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності саме за відмову пройти огляд на стан сп`яніння, а не за керування транспортним засобом у стані сп`яніння. Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження ОСОБА_1 з приводу відсутності в його діях ознак правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення від адміністративної відповідальності. Надані апелянтом докази та наведені аргументи не вказують на помилковість висновків судді місцевого суду та незаконність ухваленого рішення. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки місцевого суду, викладені в оскаржуваній постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт. Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що місцевим судом було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення. Керуючись ст. 245, ст. 280, 294 КУпАП, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Чернецької Олени Михайлівни залишити без задоволення. Постанову Дарницького районного суду міста Києва від 30 березня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.О. Фінагеєв