Постанова 4851 № 520/18826/2020

Головуючий І інстанції: Спірідонов М.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 серпня 2021 р. Справа № 520/18826/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Ральченка І.М., Суддів: Катунова В.В. , Бершова Г.Є. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2021, по справі № 520/18826/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії , ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив - визнати протиправним та скасувати рішення відділу перерахунків пенсій №1 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківський області від 08.12.2020 № 963270856335, яким відмовлено ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді стаж роботи на посаді стажиста Сєвєродонецького міського народного суду з 02.08.1993 по 05.09.1994 та стаж роботи на посаді стажиста Лисичанського міського суду Луганської області з 05.09.1994 по 18.05.1995, який дає право на отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді стаж роботи у галузі права 1 рік 9 місяців 17 днів на посаді стажиста Сєвєродонецького міського народного суду з 02.08.1993 по 05.09.1994 та стаж роботи на посаді стажиста Лисичанського міського суду Луганської області з 05.09.1994 по 18.05.1995, який вимагався законом для обрання на посаду судді; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області здійснити перерахунок призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді, виходячи із стажу роботи на посаді судді 31 рік 05 місяців та 10 днів і виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, виходячи з розрахунку 72 % суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді починаючи з 12 червня 2020 року без обмеження граничним розміром; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області виплатити ОСОБА_1 різницю між виплаченим щомісячним довічним грошовим утриманням судді з 12 червня 2020 року та перерахованим розміром суддівської винагороди у розмірі 72 % суддівської винагороди судді за весь час. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 позовні вимоги залишено без задоволення. Позивач, не погодившись із зазначеним рішенням звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, що були чинними на момент призначення відповідного судді. У свою чергу, ч. 2 ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII передбачено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги. На підставі положень ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 з травня 1995 працював суддею Лисичанського міського суду Луганської області. Постановою Верховної Ради України від 20.04.2000 № 1654-ІІІ позивач обраний безстроково на посаду судді Лисичанського міського суду Луганської області. Постановою Верховної Ради України від 17.05.2012 № 4738-VI ОСОБА_1 обраний на посаду судді Харківського апеляційного адміністративного суду, Рішенням Вищої ради правосуддя від 12.02.2019 № 434/0/15-19 VI ОСОБА_1 переведений на посаду судді Другого апеляційного адміністративного суду. Рішенням Вищої ради правосуддя № 1722/о/15-20 від 04.06.2020 ОСОБА_1 звільнений з посади судді Другого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із поданням заяви про відставку. Відповідно до зазначеного Рішення Вищої ради правосудця позивач має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, визначений на підставі ст. ст. 116, 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Наказом в.о. голови Другого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2020 року "Про відрахування зі штату судді ОСОБА_1 " позивача відраховано зі штату Другого апеляційного адміністративного суду на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 04.06.2020 року № 1722/0/15-20 у зв`язку з поданням заяви про відставку. Після звільнення у відставку позивач звернувся до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області для призначенням щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до рішення відповідача перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 по справі № 520/18826/2020 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області здійснити перерахунок призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді, виходячи із стажу роботи на посаді судді 29 років 07 місяців та 23 дні і виплатити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, виходячи з розрахунку 68 % суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді, починаючи з 12 червня 2020 року, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області виплатити ОСОБА_1 різницю між виплаченим щомісячним довічним грошовим утриманням судді в розмірі 60 % суддівської винагороди судді та перерахованим у розмірі 68 % суддівської винагороди судді за весь час. 04.12.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці. Рішенням відділу перерахунків пенсій № 1 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 963270856335 від 08.12.2020 відмовлено позивачу зарахувати стаж роботи на посаді стажиста Сєвєродонецького міського народного суду за період з 02.08.1993 по 05.09.1994, та стаж роботи на посаді стажиста Лисичанського міського суду Луганської області за період з 05.09.1994 по 18.05.1995, до стажу роботи на посаді судді, через відсутність законних підстав. Не погодившись із рішення пенсійного органу позивач звернувся до суду із даним позовом. Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що положеннями чинного законодавства України не передбачено зарахування до стажу роботи, що дає право на щомісячне грошове утримання судді у відставці, період роботи на посаді стажиста. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2005 № 8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя. У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Конституційний Суд України також висловлював аналогічні позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях від 24.06.1999 № 6-рп/99 (справа про фінансування судів), від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій та гарантій), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії та щомісячного довічного грошового утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів). Отже, конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справах № 713/1064/17, № 686/24597/16-а, № 686/1938/17, № 766/7021/17, № 686/24597/16-а, від 11.12.2018 у справі № 522/5168/17, від 22.10.2020 у справі № 420/1234/19. Так, Конституція України у частині другій статті 19 закріплює правило, згідно з яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення у тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді. Забезпечення суддів у відставці визначено Законом України "Про судоустрій і статус суддів", яким запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів. Відповідно до п. 8 ч. 5 ст. 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, чинній на час призначення позивачу довічного грошового утримання) від 02.06.2016 №1402-VIII незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. Згідно з ч. 7 ст. 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді. Абзацом 4 п. 34 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Зазначені норми кореспондують зі ст. 22 Конституції України, відповідно до якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 вперше призначений на посаду судді у травні 1995 року. Таким чином, при обчисленні стажу роботи позивача на посаді судді застосуванню підлягають положення Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-ХП. Так, відповідно абз. 2 ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-ХП до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Частиною 2 ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII передбачено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Таким чином, системний аналіз вказаної норми у взаємозв`язку з абз. 4 п. 34 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII дає підстави для висновку, що у зв`язку з набранням чинності Законом України "Про Вищий антикорупційний суд" від 07.06.2018 № 2447-VIII, яким внесено зміни до ст. 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 № 2862-ХП суддею може бути громадянин України, який має стаж роботи в галузі права не менш як три роки. Так, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.05.2019 у справі № 9901/805/18, внесенні до ст. 137 Закону № 1402-VIII зміни дозволили зараховувати до загального стажу роботи судді стаж (досвід) робити (професійної діяльності) у сфері права, тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення позивача на посаду судді. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 09.11.2018 у справі № 559/443/18, стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру. Судовим розглядом встановлено, що на час призначення на посаду судді ОСОБА_1 , тобто станом на травень 1995 року, ч. 1 ст. 7 Закону № 2862-ХІІ передбачено, що право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років. Частиною 6 ст. 69 Закону № 1402-VIII передбачено, що для цілей цього Закону вважається: - вищою юридичною освітою - вища юридична освіта ступеня магістра (або прирівняна до неї вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста), здобута в Україні, а також вища юридична освіта відповідного ступеня, здобута ї в іноземних державах та визнана в Україні в установленому законом порядку; - стажем професійної діяльності у сфері права - стаж професійної діяльності особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти. Так, із матеріалів справи встановлено, що у період з 02.08.1993 по 05.09.1994 позивач працював на посаді стажиста Сєвєродонецького міського народного суду, у період з 05.09.1994 по 18.05.1995 - на посаді стажиста Лисичанського міського суду Луганської області. На підставі вищевикладеного, колегія суддів доходить висновку, що зазначений період роботи підлягає зарахуванню до стажу роботи, який дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, на підставі Закону України «Про статус суддів». Отже, з урахуванням вказаного періоду загальний стаж роботи позивача на посаді судді становить 31 рік 05 місяців 10 днів. Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Таким чином, оскільки загальний стаж роботи, який дає право позивачу на отримання довічного грошового тримання, складає 31 рік 05 місяців 10 днів, позивач набув право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 72 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, з огляду на що є обґрунтованими позовні вимоги щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківський області здійснити перерахунок призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді, виходячи із стажу роботи на посаді судді 31 рік 05 місяців 10 днів і виплатити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, виходячи з розрахунку 72 % суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді, починаючи з 12.06.2020, із виплатою різниці між виплаченим щомісячним довічним грошовим утриманням судді в розмірі 68 % суддівської винагороди судді та перерахованим у розмірі 72 % суддівської винагороди судді за весь час. Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснювати виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розрахунку 72 % суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді починаючи, без обмеження граничним розміром колегія суддів зазначає наступне. Так, 01.01.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VI, яким, зокрема, внесено зміни до Закону № 1402-VIII, а саме, п. 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень доповнено абз. 3, відповідно до якого тимчасово, по 31.12.2017, максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. У той же час, Законом України "Про Вищу раду правосуддя" від 21.12.2016 № 1798-VIII, який набрав чинності 05.01.2017, п. 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII викладено в новій редакції та в ній відсутнє таке обмеження максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Отже, з 19.01.2017 відсутні обмеження щодо максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21.05.2020 у справі № 171/298/17 (2-а/171/34/17), від 31.03.2021 у справі № 204/2241/17 (2-а/204/128/17). На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Втім, зазначене суд першої інстанції не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, із прийняттям нової постанови про задоволення позову. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 по справі № 520/18826/2020 скасувати. Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити. Визнати протиправним та скасувати рішення відділу перерахунків пенсій № 1 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківський області від 08.12.2020 № 963270856335. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді стаж роботи на посаді стажиста Сєвєродонецького міського народного суду з 02.08.1993 по 05.09.1994, стажиста Лисичанського міського суду Луганської області з 05.09.1994 по 18.05.1995. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області здійснити перерахунок призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді, виходячи із стажу роботи на посаді судді 31 рік 05 місяців 10 днів і виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, виходячи з розрахунку 72 % суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді починаючи з 12.06.2020 без обмеження граничним розміром. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області виплатити ОСОБА_1 різницю між виплаченим щомісячним довічним грошовим утриманням судді з 12.06.2020 та перерахованим розміром суддівської винагороди у розмірі 72 % суддівської винагороди судді за весь час. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов Г.Є. Бершов