Постанова Запорізький апеляційний суд № 310/1488/21

Дата документу Справа № 310/1488/21 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №310/1488/21 Головуючий в 1 інст. Вірченко О.М. Провадження №33/807/447/21 Доповідач в 2 інст. Тютюник М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2021 року місто Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Тютюник М.С., розглянувши в залі Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Амельченка М.Д. на постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 травня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто судовий збір. Згідно з оскаржуваною постановою, 17 лютого 2021 року о 01 год. 27 хвил. біля будинку № 40 по вул. Чубарова в с. Андріївка Бердянського району ОСОБА_1 керував автомобілем ЗАЗ 110240, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах з порожнини рота, нечітка мова). Від проведення огляду для визначення стану сп`яніння за допомогою технічного засобу «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу та від проходження медичного огляду у закладі охорони здоров`я у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, адвокат Амельченко М.Д. звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що із постановою суду не згоден і вважає її незаконною з наступних підстав. Так, в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази (фото-, відео-), які б підтверджували здійснення порушення, зокрема у протоколі не зазначено, що докази були підписані електронним ключем працівника поліції. Сторона захисту посилаючись на норми КУпАП та Інструкцію № 1452/735 зазначає, що Бердянський ПНД не має права проводити огляд водіїв на стан сп`яніння та як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 на освідування до закладу охорони здоров`я не направлявся, аналіз крові у водія не брався. Звертає увагу, що в порушення ст. 268 КУпАП працівником поліції не було вжито заходів надання водію правової допомоги, що тягне за собою закриття провадження у справі. Крім того, у протоколі суть правопорушення написано нерозбірливим почерком, а ч. 1 ст. 130 КупАП на момент події була виключена. Вказує, що під час вивчення відеозапису, вбачається відсутність свідків, а судом був допитаний один свідок, який пояснив, що другого свідка не було і при ньому особа не відмовлялася від проходження освідування, відеозапис не проводився. Просить скасувати постанову суду від 14.05.2021 року та закрити провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Враховуючи обізнаність ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Амельченка М.Д. про час та дату судового засідання в суді апеляційної інстанції, відсутність клопотань про перенесення розгляду справи, вважаю за можливе розглянути справу за відсутністю ОСОБА_1 та його захисника, що не суперечить положенням ч. 6 ст. 294 КК України. Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, встановивши відсутність порушення норм процесуального та матеріального права, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Вищевказані вимоги закону судом виконані в повному обсязі. Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими. Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення за обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ОБ № 103945 від 17.02.2021 року (а.с. 3) та визнаних судом доведеними, підтверджується: направленням на огляд водія ОСОБА_1 від 17.02.2021 р. (а.с.6), актом огляду на стан алкогольного сп`яніння спеціальних технічних засобів (а.с. 7), письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с. 4,5), довідкою (а.с.2), відеозаписом події (а.с. 9). Суд дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення. Посилання сторони захисту щодо не вжиття працівником поліції заходів для надання водію правової допомоги слід визнати необгрунтованими так як з відеозапису вбачається, що поліцейські не чинили ОСОБА_1 будь-яких перешкод у реалізації права скористатися послугами захисника у разі такої необхідності. Твердження, що у протоколі не зазначено, що докази були підписані електронним ключем працівника поліції об`єктивно нічим не підтверджені, а тому до уваги не беруться. Відповідаючи на доводи щодо відсутності двох свідків при складанні протоколу апеляційний суд виходить із наступного. Так, згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування від впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до п. 6 розділу I Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров`я України №1452/735 від 9 листопада 2015 року, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом та лікарем закладу охорони здоров`я. Згідно п. 12 розділу II вищевказаної Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Згідно п.6 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів проадміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Із відеозапису вбачається, що під час діалогу поліцейського зі ОСОБА_1 , останній повідомляє, що дійсно вживав алкоголь 200-250 грам горілки, після чого сів за кермо автівки і їхав на заправку. Також вказав, що їхати в медичний заклад і продувати спецприлад Драгер не має потреби. Допитані в суді першої інстанції інспектор Бердянського РВП в Запорізькій області, ОСОБА_4 та свідок ОСОБА_2 підтвердили факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду як на місці за допомогою спецприладу Драгер так і в медичному закладі. При цьому також зазначили, що водій ОСОБА_1 зазначав про вживання горілки. Інший свідок ОСОБА_3 неодноразово викликався до суду, однак до судового засідання так і з`явився. Отже, з урахуванням пояснень водія ОСОБА_1 про вживання горілки та послідуючу відмову від проведення огляду, поряд із показами свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , письмовими показами свідка ОСОБА_3 не викликають сумнівів щодо відмови ОСОБА_1 від проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, за що настає адміністративна відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апелянта про те, що Бердянський ПНД не має права проводити огляд водіїв на стан сп`яніння, ОСОБА_1 до медичного закладу не направлявся, аналіз крові не відбирався слід відхилити, оскільки працівником поліції виконано вимоги Інструкції та оформлено направлення до медичного закладу, однак ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. Апеляційним судом перевірено доводи захисника щодо порушення Інструкції при складанні протоколу відносно ОСОБА_1 та встановлено відсутність порушень при його складанні. Так, протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 103945 від 17 лютого 2021 року відносно ОСОБА_1 , складений уповноваженою на те особою, інспектором Бердянського РВП ст. лейтенантом поліції Мащенко О.О., який діяв в межах повноважень, наданих Законом України «Про Національну поліцію» та, відповідає вимогам ст.256 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС №1395 від 07 листопада 2015 року. Апеляційний суд визнає безпідставними доводи апеляційної скарги, що на момент події ч. 1 ст. 130 КУпАП виключена, з таких підстав. Так, 01 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII від 22.11.2018 року, яким Кримінальний кодекс України доповнено статтею 286-1 «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Стаття 130 КУпАП викладена в новій редакції «Керування суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції». Відповідно до п. 6 ст.247КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку скасування акту, який встановлює адміністративну відповідальність. Під скасуванням акту про адміністративну відповідальність необхідно розуміти видання нормативного акту, яким повністю скасовується караність того діяння, за яке передбачалась адміністративна відповідальність, або встановлюється відповідальність більш м`яка, ніж адміністративна. Між тим, Законом України від 22.11.2018 року № 2617 VIII, який набрав чинності із 01 липня 2020 року, відповідальність за діяння, які підпадали під ознаки статті 130 КУпАП, була посилена. Ці діяння були криміналізовані і підпали під ознаки кримінального проступку, передбаченого ст. 286-1 КК України. Наведене дає підстави стверджувати про відсутність скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність, оскільки така відповідальність була не скасована, а навпаки посилена (криміналізована). Крім цього, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 720-IX від 17 червня 2020 року внесені нові зміни до Закону України від 22.11.2018 року № 2617-VIII, відповідно до яких із Закону № 2617-VIII вилучені положення, які змінювали ст. 130 КУпАП та включали до КК України статтю 286-1. Таким чином, на теперішній час, в тому числі і станом на 17.02.2021 року (дата вчинення ОСОБА_1 правопорушення), стаття 130 КУпАП діяла і діє в тій редакції, що діяла і до 01 липня 2020 року. Адміністративне правопорушення, яке вчинив ОСОБА_1 за своїм характером має велику суспільну небезпеку, оскільки особа, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, створює загрозу життю та здоров`ю, як собі так і наражає на цю небезпеку інших учасників руху, а тому відсутні підстави для незастосування щодо нього адміністративного стягнення. Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, повністю відповідають фактичним обставинам справи, а суддя прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вищенаведене дає обґрунтовані підстави вважати, що доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення. При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, наклавши стягнення у межах встановлених цим Кодексом, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке стосується безпеки дорожнього руху і є грубим. Призначене стягнення відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження ні в матеріалах справи, ні під час дослідження доказів в суді апеляційної інстанції, тому визнаються необґрунтованими. Відповідно до ч. 7 ст.294КУпАП справа переглянута в межах апеляційної скарги. Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу адвоката Амельченка М.Д. залишити без задоволення. Постанову судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 травня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду М.С. Тютюник