Постанова Закарпатський апеляційний суд № 298/711/20

Справа № 298/711/20 П О С Т А Н О В А Іменем України 26 липня 2021 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В. суддів: Фазикош Г.В., Бисага Т.Ю. з участю секретаря судового засідання: Жганич К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 11 листопада 2020 року про відмову у визнанні судового наказу таким, що не підлягає виконанню, постановлену головуючою суддею Лютянською М.С., за заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про видачу судового наказу щодо стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, встановив: 10 липня 2020 року Великоберезнянським районним судом Закарпатської області за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу щодо стягнення аліментів у твердій грошовій сумі видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 аліменти у твердій грошовій сумі на утримання двох дітей в розмірі по 2500,00 гривень на кожну дитину, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття. Однак у жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 10 липня 2020 року Великоберезнянським районним судом Закарпатської області було видано судовий наказ про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2 500 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку, починаючи з дати пред`явлення заяви і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2 500 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку, починаючи з дати пред`явлення заяви і до досягнення дитиною повноліття, а також стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420,40 грн. Однак ОСОБА_1 вважає, що вищевказаний судовий наказ виданий судом помилково, з порушенням ст.161 ЦПК України, і з цих підстав не підлягає виконанню. Згідно п.5 ч.1 ст.161 ЦПК визначено стягнення аліментів у твердій грошовій сумі у наказному провадженні тільки в сумі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і не передбачає можливість стягнення у наказному провадженні аліментів у більшій сумі. Згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років з 01 липня 2020 року складає 2318.00 гри. Відповідно, 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини від 6 до 18 років складає 2318,00:2 = 1159.00 гри. Судовим наказом від 10 липня 2020 року йому визначено до сплати аліменти у розмірі по 2 500 грн. на кожну дитину (всього на двох дітей в сумі 5 000 грн. щомісячно), тобто у значно більшому розмірі ніж це визначено п. 5 ч. 1 ст. 161 ЦПК. Отже, у даному випадку суд припустився помилки у застосуванні цієї процесуальної норми і видав помилковий наказ. А тому, просив суд визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 11 листопада 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, відмовлено. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про визнання судового наказу від 10 липня 2020 року про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування скарги посилається на те, що судовий наказ виданий судом помилково, з порушенням ст. 161 ЦПК України і з цих підстав не підлягає виконанню. Згідно з п.5 ч.1 ст.161 ЦПК визначено стягнення аліментів у твердій грошовій сумі у наказному провадженні тільки в сумі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і не передбачає можливість стягнення у наказному провадженні аліментів у більшій сумі, при цьому з нього стягнуто аліменти у розмірі по 2 500 грн на кожну дитину (всього на двох дітей в сумі 5 000 грн щомісячно), тобто у значно більшому розмірі ніж це визначено законом. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що така не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В матеріалах справи наявний Судовий наказ Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 10 липня 2020 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти в рахунок утримання неповнолітніх доньок: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у твердій грошовій сумі по 2500,00 гривень на кожну дитину, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку починаючи з 16.06.2020 року та до досягнення дитиною повноліття, а.с.

20. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що процесуальним законодавством не передбачено процедури скасування судового наказу виданого за вимогою про стягнення аліментів. З наведеним висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів виходячи з наступних доводів. Згідно ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо: 4) заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; 5) заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. Та ст. 170 ЦПК України передбачено, що боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу (ч. 1). У разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів (ч. 7). У разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу (ч. 8). А ст. 173 ЦПК України передбачено, що суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статтями 432, 435 цього Кодексу. Згідно ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню (ч. 1). Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч.2). За ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 доводи щодо визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню повністю за своєю суттю зводяться фактично до незгоди з визначеним судом першої інстанції розміром аліментів на одну дитину в сумі по 2 500,00 грн., тоді як від наполягає на розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. А станом на час видачі судового наказу така половинна суми прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку становила суму 1 159,00 гривень. Видача судового наказу з підстав п. 4 або п. 5 ст. 161 ЦПК України є різною та з якою підставою звертатись до суду за видачею судового наказу вирішує безпосередньо заявниця. Заперечуючи виданий судовий наказ про стягнення аліментів з підстав визнання такого таким що не підлягає виконанню ОСОБА_1 помилково сприймає і розуміє при цьому саму природу винесення судового наказу про стягнення аліментів з різних підстав. Та обставина, що суд стягнув аліменти на дітей у твердій грошовій сумі, яка є більшою сумою ніж передбачено п.5 ч.1 ст.165 ЦПК України, а саме в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку не може свідчити про помилковість видачі такого судового наказу, а тим більше не слугує підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню. Наявність такої обставини є підставою для звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів у позовному порядку, що не суперечитиме змісту ч. 7 ст. 170 ЦПК України так-як законодавець виокремив розгляд питання про стягнення аліментів за наявності збільшеного розміру стягнутих аліментів. Посилання ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 15.09.2020 року в справі №302/520/17 не можуть бути взятими до уваги через те, що в тій справі обставини стосувались відмови у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Міжгірського районного суду від 21 червня 2017 року, яким із ОСОБА_7 на користь ТОВ «Закарпатгаз Збут» стягнуто заборгованість за спожитий газ в сумі 7799,68 грн. та 800 грн. судових витрат (судового збору). Тоді як у переглядаємій справи, мова йде про видачу судового наказу стосовно стягнення аліментів у твердій грошовій сумі. А звідси, зазначений випадок не підпадає під загальні вимоги Розділу ІІ «Наказне Провадження» так як має певні особливості пов`язані зі стягненням аліментів на утримання дітей. Крім цього, наслідки ст. 173 ЦПК України з приводу визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню не можуть бути застосованими в даній справі, через те, що в спірних правовідносинах не може бути відмовлено у видачі судового наказу про стягнення аліментів на утримання дітей. Та й відсутні дані наведені в ч. 2 ст. 432 ЦПК України з приводу того, що судовий наказ видано помилково чи що обов`язок боржника відсутній повністю або частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. А звідси і відсутні підстави для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню. Таким чином, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права й ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення про відмову в задоволенні заяви про визнання судового наказу таким, що не підлягає задоволенню за безпідставності такої. Перевіривши дану апеляційну скаргу в межах її доводів, апеляційний суд вважає, що вона, відповідно до ст. 375 ЦПК України, підлягає залишенню без задоволення скарги, а ухвала суду першої інстанції без змін. Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 367, 368, 374, 375 381-384, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Ухвалу Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 11 листопада 2020 року про відмову у визнанні судового наказу таким, що не підлягає виконанню, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню у касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає. Повний текст постанови суду складено 02 серпня 2021 року. Суддя-доповідач: Судді: