Постанова 4813 № 947/749/20

Номер провадження: 22-ц/813/5543/20 Номер справи місцевого суду: 947/749/20 Головуючий у першій інстанції Васильків О. В. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.09.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Сегеди С.М., суддів: Гірняк Л.А., Цюри Т.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 17 січня 2020 року про відмову у видачі судового наказу у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дітей з ОСОБА_2 , встановив: 16 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу, в якій просила стягнути з ОСОБА_2 з 01.07.2019 року по 31.12.2019 року - за шість місяців на користь неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - двох дітей віком від шести років - на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - 6404 грн.; на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - 6404 грн., - 12808 грн. сумарно. Також заявниця просила стягнути на користь неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з дня пред`явлення заяви до досягнення дітьми повноліття, але не більше десяти прожиткових мінімумів відповідного віку на кожну дитину. Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 17 січня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення аліментів на дітей з ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали Київського районного суду м.Одеси від 17 січня 2020 року і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється 30.09.2020 року в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У зв`язку з цим, судове засідання не проводиться. Частиною 2 ст. 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. У зв`язку з цим, датою ухвалення цього рішення є 30.09.2020 року. При цьому колегією суддів враховано, що копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі та про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, останні отримали належним чином (а.с. 33-37), у зв`язку з чим розгляд справи призначено ухвалою суду від 29.09.2020 року та відбувся 30.09.2020 року. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав. Постановляючи оскаржувану ухвалу, районний суд виходив із того, що ОСОБА_1 заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам ст. 161 ЦПК України, а тому на підставі п.3 ч.1 ст.165 ЦПК України відмовив у видачі судового наказу. З таким висновком суду повністю погоджується колегія суддів, з огляду на наступні обставини. З матеріалів справи вбачається, що звертаючись із заявою про видачу судового наказу, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на дітей віком від шести роківза шість місяців з 01.07.2019 року по 31.12.2019 року, а саме на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - 6404 грн.; та на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - 6404 грн., сумарно - 12808 грн. Також заявниця просила стягнути на користь неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з дня пред`явлення заяви до досягнення дітьми повноліття, але не більше десяти прожиткових мінімумів відповідного віку на кожну дитину. Разом з тим, відповідно до вимог п.п. 4, 5 ч.1 ст.161 ЦПК України судовий наказ може бути видано якщо: - заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб (п.4 цієї норми права); - заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб (п.5). Отже, в силу зазначених вимог закону, заявник має право звернутися із заявою про видачу судового наказу або на підставі п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України, тобто із вимогою про стягнення аліментів у відповідній сумі від заробітку (доходу) платника аліментів, або на підставі п.5 ч.1 ст.161 ЦПК України просити суд стягнути аліменти у твердій грошовій сумі. Заявлення альтернативних вимог законом не передбачено. Наказне провадження є особливою формою судочинства, яке має на меті оперативний розгляд заяв та не передбачає проведення попереднього судового засідання для з`ясування вимог заявника, а відтак ці вимоги мають бути чіткими та відповідати положенням ст.161 ЦПК України. Оскільки заява ОСОБА_1 суперечить вимогам закону, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у видачі судового наказу. При цьому, слід зазначити, що згідно положень ч. 2 ст. 166 ЦПК України заявник не позбавлений права звернутися до суду з тими самими вимогами у позовному порядку або подати нову заяву про видачу судового наказу, правильно сформулювавши свої вимоги, що забезпечить доступ особи до правосуддя. Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваної ухвали суду та доводів апеляційної скарги. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, оскільки ухвалу у справі постановлено у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду - залишити без змін. Крім того, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 353 та п.2 ч. 1 ст. 389 ЦПК України ухвала суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу касаційному оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, п.1 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 17 січня 2020 року про відмову у видачі судового наказу залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда Л.А. Гірняк Т.В. Цюра