Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/1143/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/1143/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І. Суддя-доповідач - Сапальова Т.В. 29 липня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сапальової Т.В. суддів: Смілянця Е. С. Капустинського М.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити переведення ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу"; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 17 грудня 2020 року пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ в розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідці "Про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця", виданій управлінням соціального захисту населення Чемеровецької РДА № 0-896 від 17 грудня 2020 року. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року позов задоволено. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що станом на 17.12.2020 позивачка не досягла віку, який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу". Крім того, станом на 01.05.2016 позивачка не мала 20 років стажу державної служби та не перебувала на посадах, передбачених ст.25 Закону № 3723-ХІІ, а отже підстави для задоволення позову відсутні. Позивачка у відзиві на апеляційну скаргу заперечила проти її доводів і зазначила, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 22 вересня 2020 року отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV. 17 грудня 2020 року позивачка звернулась до головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про переведення її з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону № 1058-ІV, на пенсію по інвалідності державного службовця у відповідності до вимог ст. 37 Закону України "Про державну службу". Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 24 грудня 2020 року № 221750002010 позивачці відмовлено у переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до Закону від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу". Вважаючи таку відмову протиправною, позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом у даній справі. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі ст. 37 Закону № 3723-XII, а тому наявні правові підстави для переведення позивачки з пенсії по інвалідності, призначеної їй відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону № 3723-XII. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII). Відповідно до пп.1 п. 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. П. 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII. Відповідно до ч.1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 19.12.1993 (далі - Закон №3723-ХІІ) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Згідно з ч.9 ст.37 Закону №3723-ХІІ пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби. З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, що підтверджується довідкою МСЕК серія АВ № 019904, виданої 22.09.2020 (а.с.22). Згідно з копією трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (а.с.17-21) 28.03.2006 позивачка склала присягу державного службовця та була прийнята на посаду спеціаліста І категорії - керівника філії районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді при Вишнівській сільській раді; 01.12.2016 позивачку переведено на посаду фахівця із соціальної роботи І категорії Чемеровецького районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, з якої звільнено 04.09.2017. Отже, на момент набрання законної сили Законом № 889-VIII позивачка працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, та мала стаж державної служби понад 10 років. З урахуванням наведеного доводи апеляційної скарги про те, що у ОСОБА_1 відсутній стаж державної служби, який відповідно до п.10 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII дає право на призначення пенсії за ст.37 Закону №3723-ХІІ, є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Таким чином, оскільки ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 10 років, станом на 01 травня 2016 року працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачка має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі ст. 37 Закону № 3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивачки з пенсії по інвалідності, призначеної їй відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону № 3723-XII. При цьому доводи відповідача про те, що позивачка не досягла віку, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ, є необґрунтованими, оскільки Закон №3723-ХІІ не пов`язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13 лютого 2019 року у зразковій справі №822/524/18. Виходячи з суб`єктного складу спірних правовідносин, підстав виникнення спору та правового регулювання спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про те, що дана справа відповідає ознакам типової справи, викладеним у рішенні Верховного Суду у справі №822/524/18. Згідно з ч.3 ст.291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. З урахуванням вищенаведеного та правових висновків Верховного Суду колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Таким чином, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України. Рішення суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду типової справи може бути оскаржено в касаційному порядку виключно підстав, передбачених ч.5 ст.291 КАС України. Головуючий Сапальова Т.В. Судді Смілянець Е. С. Капустинський М.М.