Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/5115/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/5115/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С. Суддя-доповідач - Смілянець Е. С. 21 липня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Капустинського М.М. Ватаманюка Р.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : у вересні 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернулась в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (відповідача) про зобов`язання призначити та виплатити пенсію державному службовцю (по інвалідності) в розмірі 60% суми заробітної плати відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу", з урахуванням розміру заробітної плати, вказаної у довідках від 07.08.2020 №37/5207 та №37/5208. Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 15.01.2021 позов задовольнив. Судове рішення мотивоване тим, що оскільки у позивачки станом на 01 травня 2016 року був наявний стаж державної служби більше 20 років, вона має право на призначення їй пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що права на переведення на бажану пенсію позивач не має, оскільки вказаним законом такий вид пенсії не передбачений. Посилається на те, що відмова позивачу у задоволенні її заяви вчинена відповідно до вимог законодавства. Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Виходячи з приписів ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ-ї групи (довідка МОЗ України серії НОМЕР_1 від 18.12.2017) перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. З 18.12.2017 по 09.07.2019 позивач отримувала пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". В подальшому ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» з 10.07.2019. Відповідно до матеріалів пенсійної справи загальний та страховий стаж ОСОБА_1 становить більше 41 року, у тому числі на державній службі - понад 34 роки, що відповідачем не спростовано. Станом на момент звільнення позивач обіймала посаду державної служби, що теж ніким не заперечується. 11 серпня 2020 року позивач звернулась до відповідача з заявою про переведення її з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 17.08.2020 року № 968250896439 (повідомлено листом №2200-0301-8/36865 від 18.08.2020) позивачці відмовлено у переведенні її на інший вид пенсії, оскільки Законом України "Про державну службу" №889 не передбачене призначення даного виду пенсії. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Критерії, за якими адміністративний суд перевіряє рішення суб`єктів владних повноважень, визначені у ч. 2 ст. 2 КАС України. Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, далі - № 889-VIII) урегульовані принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях. Відповідно до п. 2 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-XII, крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу. Зокрема, п.10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Отже, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Приписами ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Як встановлено судом першої інстанції, трудовий та страховий стаж позивача на державній службі станом на 01 травня 2016 року становив понад 20 років, що доводиться, зокрема довідкою від 03 липня 2019 року № 11-37/2642 (стаж державної служби 37 років) про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця. Крім того, позивач є інвалідом ІІ групи, що підтверджується довідкою МОЗ України серії НОМЕР_1 від 18.12.2017, і перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державної служби. Вказані обставини відповідач не спростував. Зважаючи на вищевикладене та оскільки у позивачки станом на 01 травня 2016 року був наявний стаж державної служби більше 20 років, колегія суддів вважає обгрунтованим та законним висновок суду першої інстанції, що позивачка має право на призначення їй пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 13.02.2019 року у зразковій справі № 822/524/18. При цьому, право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII пов`язане лише з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця, визначеним згідно з п. 10, 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, у той час як додаткових умов для призначення пенсії у вказаних пунктах «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VIII не встановлено. Доводи апеляційної скарги щодо неможливості переведення позивача на бажаний вид пенсії через те, що раніше вона вже отримувала пенсію на підставі закону про державну службу, колегія суддів вважає помилковими, оскільки вищезгадані закони про державну службу не містять обмеження права особи обрати один з видів пенсії, на які вона набула право. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про визнання протиправною відмови у переведенні позивача на пенсію державного службовця та, з метою ефективного захисту порушених прав особи, скасував рішення ГУ ПФУ у Хмельницькій області, яким позивачці відмовлено у переведенні її на інший вид пенсії. Відповідно, - зобов`язав відповідача з 11.08.2020 нараховувати позивачці пенсію державного службовця відповідно до ч. 9 ст. 37 Закону № 3723-XII «Про державну службу» у розмірі, встановленому законом, та з урахуванням наявних у пенсійній справі довідок про складові заробітної плати від 07.08.2020 року №37/5207 та №37/5208. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Капустинський М.М. Ватаманюк Р.В.