Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/1340/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1340/21 Суддя (судді) першої інстанції: Житняк Л.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 липня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Черпіцької Л.Т. та суддів Пилипенко О.Є., Собківа Я.М., за участю секретаря Зуєнка Д.П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якій просив: - визнати неправомірними дії відповідача щодо не зарахування при визначенні розміру довічного грошового утримання судді у відставці стажу роботи на посаді судді половини строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі та періоду роботи на посаді слідчого в органах податкової міліції; - зобов`язати відповідача провести розрахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з моменту призначення з 12.11.2020 із зарахуванням до стажу роботи на посаді судді 1 року 11 місяців 06 днів стажу, що складається з половини строку навчання в Університеті внутрішніх справ МВС України (м. Харків) з 14.08.1995 до 26.06.1999, та 6 років 11 місяців 22 днів стажу, що складається з роботи на посаді слідчого в органах податкової міліції з 04.08.1999 до 25.07.2006, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 56% від суми суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання; - зобов`язати відповідача призначити позивачу, як судді у відставці, починаючи з 12.11.2020 щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 56% від суми суддівської винагороди на посаді судді Городнянського районного суду Чернігівської області 107202,00 грн, вказаної у довідці Територіального управління ДСА України в Чернігівській області від 12.11.2020 № 03/36-962, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання та здійснити перерахунок довічного грошового утримання з моменту призначення щомісячного грошового утримання із розміру 50% до 56%. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 адміністративний позов задоволено частково: - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не зарахування ОСОБА_1 при визначенні розміру довічного грошового утримання судді у відставці стажу роботи на посаді судді половини строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі та періоду роботи на посаді слідчого в органах податкової міліції; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести ОСОБА_1 розрахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з моменту призначення з 12.11.2020 із зарахуванням до стажу роботи на посаді судді 1 року 11 місяців 06 днів стажу, що складається з половини строку навчання в Університеті внутрішніх справ МВС України (м. Харків) з 14.08.1995 до 26.06.1999, та 6 років 11 місяців 22 днів стажу, що складається з роботи на посаді слідчого в органах податкової міліції з 04.08.1999 до 25.07.2006, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 56% від суми суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 , як судді у відставці, починаючи з 12.11.2020 щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 56% від суми суддівської винагороди на посаді судді Городнянського районного суду Чернігівської області 107202,00 грн, вказаної у довідці Територіального управління ДСА України в Чернігівській області від 12.11.2020 № 03/36-962, та здійснити перерахунок довічного грошового утримання з моменту призначення щомісячного грошового утримання з розміру 50% до 56%. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 коп) відповідно до частини задоволених позовних вимог. Не погоджуючись із вказаним рішенням, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповного з`ясування дійсних обставин справи, в якій відповідач просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 у справі № 620/1340/21 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що зарахування до роботи на посаді судді періоду навчання, стажу роботи в органах податкової міліції на посаді слідчого, що вимагався законом як мінімальний для набуття позивачем права для призначення на посаду судді, з метою обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання, чинним Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачено. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке. Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та з 12.11.2020 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII). 06.01.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про здійснення перерахунку довічного грошового утримання, виходячи із визначеного стажу роботи на посаді судді - 23 роки 2 місяці 14 днів (а.с.49-51). Листом від 18.01.2021 № 283-87/Б-02/8-2500/21 відповідач відмовив у перерахунку, позаяк за документами пенсійної справи загальний страховий стаж позивача становить 22 роки 8 місяців 18 днів, у тому числі стаж роботи на посаді судді становить 14 років 3 місяці, тому щомісячне грошове утримання судді у відставці з 12.11.2020 виплачується у розмірі 50% (а.с.52). Вважаючи такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не зарахування під час визначення розміру довічного грошового утримання судді у відставці стажу роботи на посаді судді половини строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі та періоду роботи на посаді слідчого в органах податкової міліції протиправними, позивач звернувся до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції і доводам скаржника, колегія суддів зазначає таке. Предметом спору є розбіжне тлумачення обчислення стажу судді, що дає право на відставку та отримання відповідного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. У пункті 7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005 зазначено, що статус судді передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя, дає підстави ставити до суддів високі вимоги і зберігати довіру до їх компетентності та неупередженості. Досліджуючи поняття щомісячне довічне грошове утримання судді, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний Суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення. У рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції щодо гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях: від 24.06.1999 № 6-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 18.06.2007 № 4-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 18.02.2020 № 2-р/2020. Аналіз норм Конституції України свідчить, що надання судді за рахунок держави матеріального та соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), що відповідає його високому статусу, є гарантією забезпечення незалежності судді. Згідно з пунктом 14 частини 1 статті 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення у тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді. Забезпечення суддів у відставці визначено Законом № 1402-VIII, де запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів. Відповідно до пункту 8 частини 5 статті 48 Закону № 1402-VIII (в редакції, чинній на час призначення позивачу довічного грошового утримання) незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. Відповідно до частини 7 статті 48 Закону № 1402-VIII під час прийняття нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді. Відповідно до абзацу 4 пункту 34 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Будь-яких обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено. Вказані норми кореспондують зі статтею 22 Конституції України, відповідно до якої під час прийняття нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. 21.07.2006 ОСОБА_1 був уперше призначений у межах п`ятирічного строку на посаду судді Городнянського районного суду Чернігівської області Указом Президента України № 560/2006 «Про призначення суддів». Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 07.07.2011 № 3619-VI позивач був обраний безстроково на посаду судді Городнянського районного суду Чернігівської області. З матеріалів справи встановлено, що позивач працював на посаді судді Городнянського районного суду Чернігівської області 14 років 03 місяці (з 21.07.2006 до 10.11.2020). Рішенням Вищої ради правосуддя від 10.11.2020 № 3067/0/15-20 позивача звільнено з посади судді Городнянського районного суду Чернігівської області у зв`язку з поданням заяви про відставку відповідно до пункту 4 частини 6 статті 126, статті 131 Конституції України (а.с.41-43). У рішенні Вищої ради правосуддя зазначено, що позивач має достатній для звільнення у відставку стаж роботи (23 роки 01 місяць 23 дні) на підставі статей 116 та 137 Закону № 1402-VIII. Згідно із наказом голови Городнянського районного суду Чернігівської області від 11.11.2020 № 39-к суддю ОСОБА_1 відраховано зі штату Городнянського районного суду Чернігівської області 11.11.2020 у зв`язку зі звільненням Вищою радою правосуддя з посади судді у відставку. Відповідно до розрахунку, складеного Городнянським районним судом Чернігівської області від 18.11.2020 № 01-13/78/2020, стаж судді ОСОБА_1 , що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 23 роки 02 місяці 14 днів. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.10.2019 у справі № 620/2370/19 Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області зобов`язано зробити перерахунок надбавки за вислугу років ОСОБА_1 з урахуванням стажу державної служби з 14.08.1995 до 26.06.1999 та включити до стажу державної служби час навчання в Університеті внутрішніх справ МВС України (м. Харків) з 14.08.1995 до 26.06.1999, а саме: 3 роки 10 місяців 12 днів, станом на день призначення на посаду судді ОСОБА_1 (а.с.33-37). Дане рішення Чернігівського окружного адміністративного суду набрало законної сили 05.11.2019. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, що серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, що вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), № 28342/95). В основі принципу юридичної визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res(лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, що вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Як правильно визначено судом першої інстанції, під час обчислення стажу роботи позивача на посаді судді необхідно керуватися положеннями нормативно-правового акту, що був чинним на момент призначення на посаду судді - Законом України від 15.12.1992 № 2862-ХП «Про статус суддів», де згідно з частиною 4 статті 43 до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів рудів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Згідно із абзацом 2 пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, календарний період проходження строкової військової служби. Відповідно до частини 2 статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Системно аналізуючи вказані норми у взаємозв`язку з абзацом 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у зв`язку з набранням чинності Законом України від 07.06.2018 № 2447-VIII «Про Вищий антикорупційний суд», де внесено зміни до статті 137 Закону №1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку належить зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Водночас, частиною 1 статті 7 Закону України від 15.12.1992 № 2862-ХП «Про статус суддів» (чинного на момент обрання позивача на посаду судді) суддею може бути громадянин України, який має стаж роботи в галузі права не менш як три роки. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 9901/805/18 зазначено, що внесенні до статті 137 Закону №1402-VIII зміни дозволили зараховувати стаж (досвід) робити (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, що вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення позивача на посаду судді. Відповідно до частини 3 статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Як було встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, загальний стаж роботи, що дає право позивачу на отримання довічного грошового тримання, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 10.11.2020 № 3067/0/15-2 становить 23 роки 01 місяць 23 дні, а тому станом на день виникнення права на призначення довічного грошового утримання - 12.11.2020 позивач мав право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 56% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-XII втратив чинність 07.11.2015 у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII. У статті 3 Кримінального процесуального кодексу України дається визначення термінів, - керівник органу досудового розслідування - начальник слідчого управління, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, слідчий - службова особа органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства. Велика Палата Верховного Суду у справі № 9901/521/19 зазначила, що КПК у вказаній редакції відносив до посади слідчого роботу слідчим в органах податкової поліції. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-ХІІ (далі - Закон № 509-ХІІ) у складі органів державної податкової служби знаходилися відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями (далі - податкова міліція). Відповідно до абзацу 7 статті 2 зазначеного Закону одним із завдань органів державної податкової служби було запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення. У частині першій статті 19 Закону № 509-ХІІ зазначалося, що податкова міліція складається зі спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Відповідно до частини 2 статті 19 цього Закону одним із завдань податкової міліції було запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення. До складу податкової міліції належали, серед інших підрозділів, Головне слідче управління, слідчі підрозділи податкової міліції відповідних державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, слідчі підрозділи (групи) податкової міліції відповідних державних податкових інспекцій в районах, містах, районах у містах, міжрайонних, спеціалізованих та об`єднаних державних податкових інспекцій (стаття 20 Закону № 509-ХІІ). У статті 21 Закону № 509-ХІІ, що визначала повноваження податкової міліції, було зазначено, що податкова міліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції, вживає заходів до відшкодування заподіяних державі збитків (пункт 2 частини 1 цієї статті). Відповідно до статей 101 (пункт 1-1 частини 1) та 102 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (в редакції, чинній станом на 7 жовтня 2005 року (далі - КПК)) органами дізнання є, зокрема, податкова міліція, попереднього слідства - слідчі прокуратури, слідчі органів внутрішніх справ, слідчі податкової міліції і слідчі органів безпеки. У пунктах 6-а та 7 статті 32 КПК у згаданій редакції надавалося таке роз`яснення значення термінів цього Кодексу: начальник слідчого відділу - начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органів внутрішніх справ, безпеки та його заступники, які діють у межах своєї компетенції, а також податкової міліції; слідчий - слідчий прокуратури, слідчий органів внутрішніх справ, слідчий органів безпеки, слідчий податкової міліції. Таким чином, для визнання стажу роботи, що дає право на відставку судді особа : а) мала перебувати на посаді слідчого (у слідчому підрозділі) податкової міліції; б) повинна мати процесуальні права та реалізовувати обов`язки, передбачені КПК. До стажу судді має зараховуватися робота саме на посаді слідчого в органах податкової міліції. Відповідно до частини 6 статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 № 1798-VIII до повноважень Вищої ради правосуддя зокрема віднесено ухвалення рішення про звільнення судді з посади. Згідно з пунктом 4 частини 6 статті 126 Конституції України підставою для звільнення судді є подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Колегія суддів зауважує, що в силу норм статті 57 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 № 1798-VIII рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади з підстав, зокрема визначених пунктом 4 частини 6 статті 126 Конституції України може бути оскаржене та скасоване з підстав, визначених законом. З матеріалів справи вбачається та не заперечувалось сторонами, що рішення Вищої ради правосуддя від 10.11.2020 № 3067/0/15-20 не оскаржувалось і є чинним. Відповідно до розрахунку, складеного Городнянським районним судом Чернігівської області від 18.11.2020 № 01-13/78/2020, стаж судді ОСОБА_1 , що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 23 роки 02 місяці 14 днів. Розбіжність у обчисленні місяців і днів обумовлена тим, що під час обчислення стажу роботи ОСОБА_1 . Вищою радою правосуддя враховувались місяці проходження навчання/служби без прив`язки до конкретних дат, що не впливає на зміст вирішення справи, позаяк відповідно до частини 3 статті 142 Закону № 1402-VIII під час обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, що збільшується на два відсотки грошового утримання судді за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років. Стаж роботи судді Городнянського районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 становить 23 роки 2 місяці 14 днів, зокрема 1 рік 11 місяців 6 днів (половина від 3 років 10 місяців 12 днів - навчання на денній формі в університеті внутрішніх справ), 6 років 11 місяців 22 днів - роботи слідчим податкової міліції та 14 років 3 місяці 16 днів - роботи на посаді судді Городнянського районного суду Чернігівської області. Відповідачем протиправно відмовлено позивачеві у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку стажу роботи, що дає право позивачу на отримання довічного грошового утримання - 23 роки на підставі рішення Вищої ради правосуддя (а.с.41-43). Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, що відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права. Вказані представником відповідача в апеляційній скарзі доводи не свідчать про наявність передбачених статтею 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції під час розгляду справи неправильно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 241-245, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328-329 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 30 липня 2021 року. Головуючий суддяЛ.Т. Черпіцька Судді: О.Є. Пилипенко Я.М. Собків