Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/6942/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/6942/20 Суддя (судді) першої інстанції: Тихоненко О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: До Чернігівського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в якому просила суд: - визнати протиправними дії відповідача щодо призначення та нарахування позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.10.2020 у розмірі меншому, ніж 58 відсотків суддівської винагороди судді місцевого господарського суду, який працює на відповідній посаді на час здійснення нарахування; - зобов`язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, зарахувавши окрім стажу роботи судді 19 років 03 місяці 09 днів, також стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права 5 років, відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 01.10.2020 № 05-20/1542/20, наданого Господарським судом Чернігівської області, а саме: період праці юрисконсультом 1-ї категорії у ВАТ "Житлокомунпостачторг" з 19.06.1996 по 03.01.1997, тривалість стажу 00 років 06 місяців 14 днів; період праці юрисконсультом 1-ї категорії у Чернігівській міжрайонній оптово-роздрібній лісоторговій базі з 03.01.1997 по 01.12.1998, тривалість стажу 01 рік 10 місяців 29 днів; період праці юрисконсультом у ВАТ Чернігівзооветпромпостач з 02.12.1998 по 19.10.1999, тривалість стажу 00 років 10 місяців 18 днів; період праці заступником начальника юридичного відділу Чернігівської філії дочірньої компанії Торговий дім ГАЗ УКРАЇНИ з 20.10.1999 по 14.04.2000, тривалість стажу 00 років 05 місяців 25 днів; період праці ведучим юрисконсультом, начальником юридичної групи управління по реалізації та розрахунках за природний газ Відкритого акціонерного товариства Чернігівгаз з 17.04.2000 по 20.06.2001, тривалість стажу 01 рік 02 місяці 04 дні, виходячи з розрахунку 58 відсотків суддівської винагороди судді місцевого господарського суду, який працює на відповідній посаді на час здійснення нарахування, починаючи з 01.10.2020 з врахуванням виплачених сум. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивача відраховано зі штату суду з посади судді Господарського суду Чернігівської області, як таку, що звільнена у зв`язку із поданням заяви про звільнення у відставку. 02.10.2020 р. позивачем подано до пенсійного органу заяву про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, до якої надано всі необхідні документи, визначені Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України. 09.10.2020 ГУ ПФУ в Чернігівській області прийнято рішення 254150012804 про призначення ОСОБА_1 з 01.10.2020 довічного грошового утримання судді у відставці в сумі 52024,50 грн., що свідчить про взяття відповідачем лише 19 років стажу на посаді судді. Вважає дії відповідача у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди, незважаючи на стаж роботи на посаді судді на час виходу у відставку понад 24 роки неправомірними, такими, що не ґрунтуються на приписах чинного законодавства та порушують права позивача. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що період роботи ОСОБА_1 з 19.06.1996 по 03.01.1997 р.р., з 03.01.1997 по 01.12.1998 р.р., з 02.12.1998 по 19.10.1999 р.р., з 20.10.1999 по 14.04.2000 р.р. та 17.04.2000 по 20.06.2001 р.р. не зараховані пенсійним органом до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, оскільки такий стаж не передбачений Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-УШ для зарахування до суддівського стажу. Просив врахувати, що щомісячне довічне грошове утримання судді ОСОБА_1 обчислене та виплачується відповідно до чинного законодавства України. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження. Позивачем, було подано до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого зазначає, що вимоги апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а викладені у апеляційній скарзі доводи - такими, що суперечать нормам чинного законодавства. З огляду на викладені у відзиві обставини, позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача та рішення суду першої інстанції залишити без змін. З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на строк, що не перевищує п`ятнадцяти днів. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Указом Президента України «Про призначення суддів» від 15.06.2001 за № 438/2001 ОСОБА_1 призначено на посаду судді арбітражного суду Чернігівської області строком на п`ять років. Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 02.11.2006 за № 308-У ОСОБА_1 обрано суддею Господарського суду Чернігівської області безстроково. Рішенням Вищої ради правосуддя від 29.09.2020 № 2731/0/15-20 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Чернігівської області у зв`язку з поданням заяви про відставку» позивача звільнено у відставку з посади судді Господарського суду Чернігівської області. У вказаному рішенні зазначено, що суддя Господарського суду Чернігівської області ОСОБА_1 має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, визначений на підставі статей 116, 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також абз. 4 п.34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону в редакції Закону України «Про Вищу раду правосуддя». Наказом голови Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2020 № 101-ос позивача відраховано зі штату суду з посади судді Господарського суду Чернігівської області як таку, що звільнена у зв`язку із поданням заяви про звільнення у відставку. Як слідує з матеріалів справи 02.10.2020 позивачем подано до ГУ ПФУ в Чернігівській області заяву про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, до якої надано всі необхідні документи. Однак, 09.10.2020 ГУ ПФУ в Чернігівській області прийнято рішення 254150012804 про призначення ОСОБА_1 з 01.10.2020 довічного грошового утримання судді у відставці в сумі 52 024,50 грн. З протоколу/розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії - щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, наведеного у рішенні 254150012804 від 09.10.2020 р., вбачається, що розрахунок належної позивачу до виплати суми здійснено відповідачем виходячи з розміру 50% суми суддівської винагороди, яка враховується при призначенні довічного грошового утримання судді. Вважаючи дії відповідача щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того що стаж роботи позивача на посаді судді, який обчислений на підставі статей 116, 137 та пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1402-VIII, становить понад 24 роки, що є підставою для розрахунку належної ОСОБА_1 до виплати суми щомісячного довічного грошового утриманні судді у відставці із застосуванням відсоткового розміру суддівської винагороди - 58%. Разом з цим, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем при призначенні ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці безпідставно не враховано до стажу роботи на посаді судді п`ять років роботи в галузі права, про які зазначено у рішенні Вищої ради правосуддя від 29.09.2020, що, в свою чергу, вплинуло на неправомірне визначення відсоткового значення щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 50 % суддівської винагороди замість належних 58%. За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідача в частині призначення до виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 50% суддівської винагороди замість належного розміру 58% є протиправними. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII). Розділом X вказаного Закону № 1402-VIII визначений статус судді у відставці. Так, за змістом статті 142 вказаного, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Отже, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання, а право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, пенсії на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" надається лише у разі досягнення такою особою пенсійного віку. Згідно з приписами ч. 1 ст. 137 ЗУ №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя. Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 05.08.2018) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. При цьому, абз.4 п. 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ №1402-VIII регламентовано, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Вказана правова норма узгоджується також з приписами ч.7 ст. 48 вказаного Закону, якою гарантовано, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді. Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Саме така правова позиція покладена в основу рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18. Так, Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду. Відповідно до ч. 4 ст. 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів особливі вимоги, необхідні для зайняття посади судді Конституційного Суду України, господарських та військових судів, визначаються Конституцією України (254к/96-ВР), Законами України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР), "Про господарські суди" (1142-12) та іншими законами України. Згідно зі ст. 22 Закону України «Про господарські суди» (в редакції, чинній на час призначення ОСОБА_1 на посаду судді) право на зайняття посади судді господарського суду області має громадянин України, який має стаж роботи за спеціальністю не менше п`яти років. Так, долученою до матеріалів справи копією трудової книжки ОСОБА_1 підтверджено, що вона працювала на посадах: юрисконсульта 1-ї категорії в Відкритому акціонерному товаристві «Житлокомунпостачторг» з 19.06.1996 до 03.01.1997 тривалістю стажу 00 років 06 місяців 14 днів; юрисконсульта 1-ї категорії в Чернігівській міжрайонній оптово-роздрібній лісоторговій базі з 03.01.1997 до 01.12.1998 тривалістю стажу 01 рік 10 місяців 29 днів; юрисконсульта в ВАТ «Чернігівзооветпромпостач» з 02.12.1998 до 19.10.1999 тривалістю стажу 00 років 10 місяців 18 днів; заступника начальника юридичного відділу Чернігівської філії дочірньої компанії «Торговий дім «ГАЗ УКРАЇНИ» з 20.10.1999 до 14.04.2000 тривалістю стажу 00 років 05 місяців 25 днів; ведучого юрисконсульта, начальника юридичної групи управління по реалізації та розрахунках за природний газ ВАТ «Чернігівгаз» з 17.04.2000 до 20.06.2001 тривалістю стажу 01 рік 02 місяці 04 дні. Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про те, що стаж роботи позивача на посаді судді, який мав бути врахований відповідачем при визначенні відсотків для нарахування довічного грошового утримання судді, становить 24 роки 03 місяці 09 днів, є правомірним. При цьому, відповідачем безпідставно не зараховано при призначенні щомісячного довічного утримання наведений стаж роботи позивача, здобутий не на посаді судді. Разом з цим, судом першої інстанції було вірно зауважено, чинне законодавство України не надає органам Пенсійного фонду України право перегляду стажу роботи на посаді судді, який обрахований і встановлений Вищою радою правосуддя. Частиною 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Отже, розмір довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці повинен дорівнювати 58 відсоткам суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо призначення та нарахування позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.10.2020 у розмірі меншому, ніж 58 відсотків суддівської винагороди судді місцевого господарського суду, який працює на відповідній посаді на час здійснення нарахування є протиправними. При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Разом з тим, апелянтом не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано суду жодних належних та допустимих доказів які б свідчили про правомірність дій суб`єкта владних повноважень у межах спірних правовідносин. Згідно ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права. У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи відповідача не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді О.О. Беспалов І.О. Грибан