Постанова 4854 № 540/2023/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/2023/21 Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Херсон, 19 травня 2021 року П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Танасогло Т.М., суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Головного управління Національної поліції в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Національної поліції в Херсонській області, про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження,- В С Т А Н О В И В : У травні 2021 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) (далі - відповідач, ВПВР УЗПВР у Херсонській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головне управління Національної поліції в Херсонській області (далі-третя особа, ГУНП в Херсонській області), про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця ВПВР УЗПВР у Херсонській області Григоренка М.Ю. від 06.10.2020р. про закінчення виконавчого провадження №51270630. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державний виконавець прийняв постанову про закриття виконавчого провадження від 06.10.2020р. за відсутності передбачених нормами чинного законодавства для цього підстав, адже боржником до цього часу не виконано фактично рішення суду по справі № 821/3722/15-а та виданого на його підставі виконавчого листа в частині зобов`язання Головне управління Національної поліції в Херсонській області розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України у відповідності до п.9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію». Відтак, відповідач у спірних правовідносинах діяв формально та без урахування обов`язку, визначеного у ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження». На думку позивача, виконавець повинен був проаналізувати в повному обсязі зміст постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2016р. та врахувати, що з огляду на встановлені цим судом обставини і викладені правові висновки боржник був зобов`язаний саме прийняти позивача на службу до ГУНП в Херсонській області без проходження конкурсу, видавши відповідний наказ, оскільки позивач в порядку та у строки відповідно до пункту 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" подав заяву про бажання проходити службу в поліції, яка протиправно не була розглянута. Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 12.05.2021р. визнано поважними причини пропуску позивачем строку на звернення до суду, відкрито спрощене провадження у справі з урахуванням установлених статтями 268-272, 287 КАС України особливостей та призначено розгляд справи на 13:00 год. 18.05.2021р. Відповідача зобов`язано надати докази. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною та скасовано прийняту головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) постанову від 06 жовтня 2020 року про закінчення виконавчого провадження №51270630 з примусового виконання виконавчого листа №821/3722/15-а, виданого Херсонським окружним адміністративним судом 30 травня 2016 року про зобов`язання Головного управління Національної поліції в Херсонській області розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України у відповідності до пункту 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію". Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) (73011, м. Херсон, вул. Комкова, 87, корп.2, код ЄДРПОУ 43315529) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 (дев`ятсот вісім) грн. та зі сплати витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3283 (три тисячі двісті вісімдесят три) грн. 50 (п`ятдесят) коп. Не погоджуючись з прийнятим рішенням,Головним управлінням Національної поліції в Херсонській області та Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подано до суду апеляційні скарги, у яких кожен з апелянтів,посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування своєї скарги Відділ ПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області ПМРУ МУЮ зазначив,що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №51270630 з примусового виконання виконавчого листа №821/3722/15-а виданого 30.05.2016р. Херсонським окружним адміністративним судом щодо зобов`язання Головне управління Національної поліції у Херсонській області розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу у відповідності до п. 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про Національну поліцію». Так, боржником Головне управління Національної поліції в Херсонській області на виконання рішення у справі № 821/3722/18 надано докази про його фактичне виконання, а саме протокол поліцейської комісії №2697/2/2016/2020 про розгляд питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України у відповідності до п. 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про Національну поліцію». Крім того, відповідач зазначає що ним було враховано, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду у справі №821/3722/15-а зобов`язано Головне управління Національної поліції в Херсонській області розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України у ГУ Національної поліції в Херсонській області відсутні повноваження щодо призначення осіб на посади до Національної поліції України, іншої юридичної особи, в такому разі розгляд питання прийняття на службу можливий тільки шляхом пропонування стягувачу прийняти участь у конкурсі. До того ж, апелянт вказує про неврахування судом першої інстанції висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.11.2018р. по справі №821/763/18. Окрім того, апелянт вважає про необґрунтованість та безпідставність стягнутих витрат на оплату правничої допомоги з огляду на їх неспіврозмірність. У своїй скарзі апелянт Головне управління Національної поліції в Херсонській області вказує на те, що зазначеним рішенням, суд першої інстанції вирішив питання про обов`язки ГУ Національної поліції в Херсонській області, встановивши, що ГУНП в Херсонській області і створена при ньому поліцейська комісія, не приймали жодних управлінських рішень, зокрема про пропозиції прийняти участь у конкурсі на вакантні посади поліцейських. Однак, апелянт вважає, що судом першої інстанції не у повній мірі встановлено спірні обставини, що зумовило передчасні висновки, оскільки на думку ГУ НП в Херсонській області, ним було виконано рішення суду у справі № 821/3722/15-а у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом, розглянуто питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України у відповідності до п. 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про Національну поліцію». За приписами ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів вважає, що справу можливо розглянути без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2016р. у справі №821/3722/15-а частково задоволено позов ОСОБА_1 та, зокрема, зобов`язано ГУНП в Херсонській області розглянути питання щодо прийняття його на службу до Національної поліції України у відповідності до пункту 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію". Постановою Верховного Суду від 24.04.2019р. указане рішення залишено без змін. Херсонським окружним адміністративним судом на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2016р. у справі №821/3722/15-а видано виконавчий лист від 30.05.2016р. № 152 2016р., відповідно до якого зобов`язано ГУНП в Херсонській області розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України у відповідності до пункту 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію". Вказаний виконавчий лист звернуто позивачем до примусового виконання і за ним постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області від 30.05.2016р. відкрито виконавче провадження ВП №51270630. Цією постановою боржнику встановлено строк для самостійного виконання рішення - до 07.06.2016р. У подальшому за заявами боржника постановами державного виконавця від 17.06.2016р., 01.07.2016р., 13.07.2016р. та від 01.08.2016р. виконавчі дії відкладались до 01.07.2016р., 13.07.2016р., 26.07.2016р. та до 12.08.2016р. Постановою від 15.08.2016р. закінчено виконавче провадження згідно із пунктом 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв`язку з фактичним повним виконанням). Цю постанову скасовано постановою начальника відділу примусового виконання рішень про перевірку виконавчого провадження від 09.09.2016р., тому постановою державного виконавця від 12.09.2016р. відновлено виконавче провадження. Постановою від 15.09.2016р. зупинені виконавчі дії у виконавчому провадженні у зв`язку із зверненням державного виконавця із заявою про роз`яснення постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2016р. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2019р. відмовлено у задоволенні заяви головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про роз`яснення постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2016р. Постановою державного виконавця від 05.09.2019р. поновлено виконавчі дії у виконавчому провадженні. За заявою боржника постановою державного виконавця від 18.11.2019р. виконавчі дії відкладені до 29.11.2019р. На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2019р. № 870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» ліквідовано як юридичну особу публічного права Головне територіальне управління юстиції у Херсонській області та утворено як юридичну особу публічного права Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції. Постановою державного виконавця від 02.01.2020р. матеріали виконавчого провадження передано до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Постановою державного виконавця ВПВР УЗПВР у Херсонській області від 09.01.2020р. виконавче провадження прийнято до виконання. Відповідачем 24.04.2020р. за №13032/2 надіслано боржнику запит державного виконавця з вимогою терміново повідомити про стан виконання рішення суду. Постановою державного виконавця від 04.08.2020р. відкладено виконавчі дії до 18.08.2020р. за заявою боржника від 13.07.2020р. Боржником 14.09.2020р. подано відповідачу заяву про закінчення виконавчого провадження, за змістом якої державного виконавця повідомлено, що з метою забезпечення прозорого добору (конкурсу) та просування по службі поліцейських та на виконання наказу МВС України від 25.12.2015р. №1631 в ГУНП в Херсонській області діє поліцейська комісія, і до її порядку денного на 14.08.2020р. було винесено розгляд питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України у відповідності до пункту 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію". Протоколом засідання поліцейської комісії від 14.08.2020р. №2697/2/01/6-2020 вирішено повідомити ОСОБА_1 про те, що інформація (оголошення) про вакантні посади в поліції в ГУНП в Херсонській області і про проведення конкурсу оприлюднюються на офіційному веб-порталі ГУНП в Херсонській області. З урахуванням викладеного та судової практики у справах №№821/763/18, 821/303/17, відповідно до якої колишні працівники міліції можуть бути прийняті на службу в поліцію виключно за конкурсом, боржник вважав, що рішення суду виконано в повному обсязі. До заяви про закінчення виконавчого провадження було додано копію протоколу засідання поліцейської комісії від 14.08.2020р. №2697/2/01/6-2020, з якого вбачається, що у зв`язку з тим, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2016р. зобов`язано ГУНП в Херсонській області розглянути питання щодо прийняття позивача на службу в Національну поліцію України, яка є окремим суб`єктом - центральним органом виконавчої влади, то у ГУНП в Херсонській області відсутні повноваження щодо призначення осіб на посади поліцейських саме в Національній поліції України. Крім того, було додано адресований позивачу лист ГУНП в Херсонській області від 25.08.2020р. №1408/04/25-2020, яким позивача повідомлено, що ГУНП в Херсонській області на засіданні поліцейської комісії 14.08.2020р. розглянуло на виконання виконавчого листа у справі №821/3722/15-а питання щодо прийняття його на службу в Національну поліцію України і повідомляє, що інформація (оголошення) про вакантні посади в поліції в ГУНП в Херсонській області і про проведення конкурсу оприлюднюються на офіційному веб-порталі ГУНП в Херсонській області. Постановами державного виконавця від 22.09.2020р. з боржника стягнуто виконавчий збір та витрати виконавчого провадження. Постановою від 06.10.2020р. виконавче провадження закінчено на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України від 02.06.2016р. № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом). Не погоджуючись із вказаною постановою та уважаючи, що підстави для закінчення виконавчого провадження відсутні, позивач звернувся до суду із цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявні у справі матеріали виконавчого провадження ВП №51270630 не містять доказів виконання судового рішення саме боржником та у спосіб, який визначений виконавчим документом, оскільки ГУНП в Херсонській області, як і створена при ньому поліцейська комісія, не приймали жодних управлінських рішень про надання позивачу пропозиції щодо призначення на відповідну посаду або відмови в цьому та пропозиції прийняти участь у конкурсі на вакантні посади поліцейських. При цьому, вирішуючи питання відшкодування позивачу понесених ним витрат на правничу допомогу, суд попередньої інстанції вважав, що сума витрат на правову допомогу у розмірі 3283,50 грн. є співмірною із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, ціною позову та значенням справи для сторони, а також зафіксована у додатковій угоді, визначена вартістю виду робіт за годину та, відповідно, розраховується у залежності від кількості часу, витраченого адвокатом на підготовку документів до суду або кількості судових засідань. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходячи з наступного. Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України від 02.06.2016р. №1404-VIII «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон України №1404-VIII). За приписами ст. 1 Закону України №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно зп.1 ч. 1 ст. 3 та п. 5 ч. 1 ст.4 Закону України №1404-VIII, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень; у виконавчому документі зазначається резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень. У відповідності до ч.ч. 1, 5, 6 статті 26 Закону України №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема: за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначений статтею 63 цього Закону, відповідно до ч.1 якої визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону України №1404-VIII. В силу вимог ч. 3 ст. 63 Закону України №1404-VIII, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. В контексті зазначеного, алгоритм примусового виконання рішення зобов`язального характеру (як у даному випадку) включає в себе: 1). установлення в постанові про відкриття виконавчого провадження строку в 10 робочих днів, протягом яких боржник має виконати рішення; 2). наступного робочого дня після закінчення вказаного строку виконавець перевіряє, чи виконав боржник рішення; 3). у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначається вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів; 4). наступного робочого дня після закінчення вказаного строку виконавець знову перевіряє, чи виконав боржник рішення і якщо рішення повторно не виконано боржником без поважних причин, то в залежності від того, чи може бути рішення виконане без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та або вживає заходів примусового виконання рішення, або виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, про що було вірно зазначено судом попередньої інстанції. У разі ж, якщо після перевірки стану виконання боржником рішення виконавець установить, що воно виконане, то він також виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону України № 1404-VIII закріплено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України № 1404-VIII, постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. Водночас, колегія суддів приймає до уваги, що обов`язки і права виконавців, обов`язковість вимог виконавців визначені статтею 18 Закону №1404-VIII, якою виконавця зобов`язано вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України, а невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом, тощо. Обов`язки і права виконавців, обов`язковість вимог виконавців закріплено у статті 18 Закону України №1404-VIII, серед яких здійснення заходів примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розгляд в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; роз`яснення сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки; проведення перевірки виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; проведення перевірки виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну, тощо. Тобто, головним обов`язком виконавця є здійснення заходів примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, встановлених виконавчим документом і Законом України №1404-VIII, і для виконання такого обов`язку його наділено певним обсягом повноважень. У свою чергу, фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом є правомірною підставою для закінчення виконавчого провадження. В свою чергу, саме виконавчий документ визначає спосіб і порядок його виконання боржником (у виконавчому документі зазначається резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень), а відтак і зміст тих дій, які виконавець повинен вживати у виконавчому провадженні. Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що на виконанні у відповідача знаходився такий виконавчий документ, як виданий Херсонським окружним адміністративним судом виконавчий лист від 30.05.2016р. № 152 2016р., відповідно до якого зобов`язано Головне управління Національної поліції в Херсонській області розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України у відповідності до пункту 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію". Отже, як вірно було зауважено судом першої інстанції, на виконання судового рішення та у відповідності із виконавчим документом боржник був зобов`язаний лише розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України у відповідності до пункту 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію". Жодного обов`язку прийняти позивача на службу до Національної поліції України на боржника виконавчий документ не покладав. При цьому, покладений на боржника виконавчим документом обов`язок щодо розгляду зазначеного вище питання боржник повинен був виконувати у відповідності до пункту 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію". Згідно з п. 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Відтак є вірним висновок суду першої інстанції про те, що зазначеною вище нормою передбачено альтернативне призначення осіб на посади поліцейських: або шляхом видання наказу про призначення за їх згодою, або за наслідками проходження конкурсу на посади поліцейських. Отже, в першому випадку формою волевиявлення особи слугувало надання згоди на призначення на посаду. При цьому, наданню згоди повинна була передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду, тобто ініціатива керівництва, оскільки згода особи, по своїй суті, є відповіддю на цю ініціативу, а наслідком такої згоди є призначення особи на посаду у відповідності до узгодженої пропозиції. Таким чином , особа у цьому випадку не має можливості виявити ініціативу і своє волевиявлення здійснює шляхом згоди на ініціативу керівництва. Стосовно другого - необхідна ініціатива особи щодо участі в конкурсі. Спосіб виявлення такої ініціативи визначається порядком проведення конкурсу та може мати форму письмової заяви (рапорту). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №821/3755/15-а. З урахуванням викладеного, колегія суддів звертає увагу на відсутність у матеріалах виконавчого провадження ВП №51270630 доказів виконання судового рішення саме боржником та у спосіб, який визначений виконавчим документом, на що цілком обґрунтовано було звернуто увагу судом першої інстанції. Судова колегія зазначає, що ані ГУНП в Херсонській області, ані створена при ньому поліцейська комісія, не приймали жодних управлінських рішень про надання позивачу пропозиції щодо призначення на відповідну посаду або відмови в цьому та пропозиції прийняти участь у конкурсі на вакантні посади поліцейських. В свою чергу, рішення поліцейської комісії у формі протоколу засідання від 14.08.2020р. №2697/2/01/6-2020 та лист ГУНП в Херсонській області від 25.08.2020р. №1408/04/25-2020 на які посилаються відповідач та третя особа в обґрунтування мають виключно інформаційний характер, адже лише доводять до відома позивача про те, що інформація (оголошення) про вакантні посади в поліції в ГУНП в Херсонській області і про проведення конкурсу оприлюднюються на офіційному веб-порталі ГУНП в Херсонській області, а тому не свідчать про прийняття суб`єктом владних повноважень управлінського рішення з приводу розгляду кандидатури ОСОБА_1 на посаду в поліції. Відтак, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції стосовно того, що ГУНП в Херсонській області належним чином не розглянуло питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України у відповідності до пункту 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", не прийняло з цього приводу жодного управлінського рішення, а тому державний виконавець прийшов до передчасного висновку про закінчення виконавчого провадження. Судова колегія оцінює критично посилання апелянта Відділу на правові висновки Верховного Суду у справах №№821/763/18, 821/303/17, позаяк у цих справах обставини спору були відмінними від обставин спору у цій справі. До того ж, колегія суддів наголошує, що боржником у вказаних рішеннях були прийняті управлінські рішення у формі наказів про відмову у призначенні на посаду поліцейського, а отже було належним чином розглянуто питання щодо прийняття особи на службу в поліцію. Враховуючи усе викладене у сукупності, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність спірної у справі постанови від 06.10.2020р. про закінчення виконавчого провадження №51270630, та наявність підстав для її скасування. Таким чином позов підлягає задоволенню. Судовий збір судом першої інстанції розподілено у повній відповідності до вимог ст.139 КАС України. Щодо доводів апелянта Відділу про необґрунтованість на безпідставність стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу, колегія суддів враховує наступне. Частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно зі статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Як встановлено судом, між позивачем та адвокатом Зінкевичем Д.С. укладено договір про надання правової допомоги №5 від 04.05.2021р. Згідно із пунктами 2.1 - 2.4 вказаного договору передбачено, що за правову допомогу, передбачену в п. 1.2. Договору Замовник сплачує Адвокату винагороду (гонорар). Сторони домовились, що розмір оплати професійної правничої допомоги за годину роботи адвоката, який Замовник сплачує Адвокату за надану в межах цього Договору професійну правову допомогу, визначається попередньо, виходячи з розрахунку 50 % від прожиткового мінімуму на одну працездатну особу встановленому на час надання послуг за 1 (одну) годину роботи адвоката. Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" розмір прожиткового мінімуму у 2021 році становить на одну особу в розрахунку на місяць: із 1 січня - 2189 грн.; із 1 липня - 2294 грн; із 1 грудня - 2393 грн. Загальний обсяг часу, витраченого адвокатом та остаточний розмір гонорару погоджується сторонами шляхом підписання Акту здавання-приймання робіт (послуг). В ціну Договору не включені фактичні витрати щодо виконання Адвокатом зобов`язань за Договором. За змістом пунктів 3.1 - 3.9 договору, умови та порядок розрахунків з Адвокатом за надання правової допомоги, визначаються Сторонами в додатках до цього Договору. 3а домовленістю Стороні, оплата правової допомоги може здійснюватися також у вигляді передоплати або авансу. Оплата послуг з представництва інтересів Замовника здійснюється в наступному порядку: 100 % вартості послуги сплачується Замовником Адвокату протягом 5-ти календарних днів з дня підписання сторонами Акту здавання-приймання робіт (послуг). Додатковою угодою №1 від 04.05.2021р. до договору про надання правової допомоги №5 від 04.05.2021р. сторони визначили, що вартість послуг адвоката з представництва інтересів позивача в Херсонському окружному адміністративному суді під час оскарження постанови виконавця від 06.10.2020р. про закінчення виконавчого провадження №51270630 становить:- вивчення та аналіз наданої замовником постанови про закінчення виконавчого провадження від 06.10.2020р. у виконавчому провадженні № 51270630, яка винесена державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) під час примусового виконання виконавчого листа № 821/3722/15-а від 30.05.2016р. виданого Херсонським окружним адміністративним судом та інших матеріалів цього виконавчого провадження - 30 хвилин вартістю 547,25 грн.;- вивчення та аналіз нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини з приводу оскарження постанов про закінчення виконавчого провадження - 30 хвилин вартістю 547,25 грн.;- вивчення та аналіз актуальної судової практики з приводу оскарження постанов про закінчення виконавчого провадження - 30 хвилин вартістю 547,25 грн.;- складання позовної заяви до Херсонського окружного адміністративного суду в інтересах Замовника щодо оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження від 06.10.2020р. у виконавчому провадженні № 51270630 - 1 година вартістю 1094,50 грн.;- відправка по пошті складеної позовної заяви до Херсонського окружного адміністративного суду - 30 хвилин вартістю 547,25 грн. Всього згідно додаткової угоди вартість наданих послуг адвоката становить 3283,50 грн. Аналогічного змісту складено і акт №1 здавання-приймання виконаних робіт (послуг). Оплата позивачем послуг адвоката в сумі 3283,50 грн. здійснена відповідно до товарного чеку №5 від 04.05.2021р. Дослідивши зазначені вище документи, колегія суддів вважає, що надані позивачем документи свідчать як про пов`язаність понесених витрат на правничу допомогу з розглядом цієї справи так і про розмір таких витрат, про що вірно було зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, який поза розумним сумнівом є співмірним зі складністю справи, враховуючи предмет спору, тощо. Надані послуги є обґрунтованими, також доведено доцільність надання такої послуги. Колегія суддів вважає, що вирішуючи подану позивачем заяву про розподіл судових витрат, суд першої інстанції у повній мірі дослідив зміст наданих позивачем документів, які містять опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, розмір сплаченого гонорару. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що аргументи скаржника, які наведені ним у скарзі, фактично обґрунтовані його думкою про завищення тарифів на надання послуг адвоката. В той же час, вказуючи на завищення таких тарифів, відповідач не вказує про те, які тарифи є справедливими, на його думку, та які зазвичай застосовуються при визначенні гонорару адвоката. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Отже, суд першої інстанції, дослідивши умови укладеного договору про надання правничої допомоги, оцінивши у контексті названих процесуальним законом критеріїв співмірності, зазначений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката, дійшов правомірного висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не існує. Інші доводи апеляційних скарг є несуттєвими, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 241-243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Головного управління Національної поліції в Херсонській області - залишити без задоволення. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року у справі № 540/2023/21- залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя Танасогло Т.М. Судді Димерлій О.О. Єщенко О.В.