Постанова 4856 № 127/27733/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 127/27733/21 Головуючий у 1-й інстанції: Вишар І.Ю. Суддя-доповідач: Сапальова Т.В. 30 березня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сапальової Т.В. суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Вінницькій області про скасування постанови серії ДП18 № 842876 від 09.10.2021 року про притягнення до адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 126 КУпАП, В С Т А Н О В И В : рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24.12.2021 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Вінницькій області про скасування постанови серії ДП18 №842876 від 09.10.2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП - задоволено. 10.01.2022 року позивач звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення суду, у якій просив суд вирішити питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 січня 2022 року у задоволенні заяви відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення судових витрат. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилаючись на правову позицію КАС ВС у справі №640/18402/19, апелянт зазначає, що якщо розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, то розмір правової допомоги не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а тому судом першої інстанції протиправно відмовлено в задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з відсутністю детального опису робіт (наданих послуг). Представник позивача в судове засідання не з`явився, надіславши до суду клопотання про розгляд справи без його участі та участі позивача, вимоги апеляційної скарги підтримав та просив суд її задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, з урахуванням наступного. Відмовляючи в ухваленні додаткового рішення та стягненні з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах позовної заяви відсутній детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що суперечить імперативним приписам ч. 4 ст. 134 КАС України. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Надаючи оцінку спірним правовідносинам та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Згідно із ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Положеннями ч.1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до чч. 1-5 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Отже, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16 та від 16 серпня 2019 року у справі №755/6702/16-а склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З матеріалів справи встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем долучено до матеріалів справи Договір про надання правової допомоги від 12.10.2021(а.с.14), ордер серії ВН №191304 від 15.10.2021 (а.с.18) та квитанцію до прибуткового касового ордеру на підставі Договіру про надання правової допомоги від 12.10.2021 року на суму 3000 грн (а.с.17). Пунктом 3.1 Договору про надання правової допомоги від 12.10.2021 передбачено, що Клієнт сплачує Адвокату за надання правової допомоги гонорар в розмірі 3000 грн за надання правової допомоги у Справі в судовому засіданні, поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді. Сплачена Клієнтом Адвокату вищевказана сума відповідає і складає розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допопомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, відповідно до обсягу наданих послуг і виконаних робіт (п.3.2 Договору). Отже, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. При цьому, матеріалами справи підтверджено факт отримання адвокатом коштів на підставі укладеного з ОСОБА_1 Договору від 12.10.2021. Таким чином, з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені та в інтересах позивача, колегія суддів дійшла висновку, що в даній справі витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн є реальними, підтвердженими матеріалами справи. Оцінюючи висновки суду першої інстанції щодо відсутності детального опису робіт (наданих послуг), колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, у постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 Верховний Суд дійшов наступного висновку: "Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, Суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена "для визначення розміру витрат", в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним". Отже, з урахуванням умов Договору від 12.10.2021 року розмір гонорару адвоката є визначеним, тому відсутність детального опису робіт не може бути підставою для відмови у відшкодуванні позивачу понесених ним витрат. З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права в частині вирішення питання про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу та необґрунтовано відмовив позивачу у відшкодуванні судових витрат на професійну правничу допомогу. Стосовно доводів апелянта щодо стягнення судового збору, колегія суддів зазначає наступне. В прохальній частині заяви про ухвалення додаткового рішення, позивач просив суд ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання розподілу судових витрат за надання професійної правничої допомоги. Відтак, суд першої інстанції не надавав оцінку питанню стягнення витрат зі сплати судового збору. Водночас, колегія суддів звертає увагу позивача, що сплата судового збору здійснюється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір"). Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" визначено, що станом на 01 січня 2021 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2270 грн. У ч.5 ст. 4 цього Закону встановлено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення розмір судового збору становить - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Колегія суддів враховує також висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17, які є обов`язковими для врахування в силу частини п`ятої статті 242 КАС України, згідно яких у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Розмір судового збору за подання позовної заяви у справах щодо накладення адміністративного стягнення складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, при зверненні до суду із позовною заявою ОСОБА_1 мав сплатити судовий збір в розмірі 454 грн (0,2 *2270 грн). Суд зауважує, що відповідно до положень п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду. Таким чином, у даному випадку у суду відсутні законні підстави для стягнення з відповідача суми судового збору, надміру сплаченої позивачем при поданні позовної заяви. Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18 січня 2022 року скасувати Прийняти нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Сапальова Т.В. Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.