Постанова 4852 № 160/6557/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 27 липня 2021 року м. Дніпросправа № 160/6557/21 Суддя І інстанції Неклеса О.М. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Чередниченка В.Є., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 , приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про визнання протиправною та скасування постанови,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича від 07 жовтня 2020 року про відкриття виконавчого провадження №63232453. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року позовну заяву задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича від 07 жовтня 2020 року про відкриття виконавчого провадження. 04 червня 2021 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом винесено додаткове рішення, яким стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. Не погодившись з додатком рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить змінити додаткове рішення в частині суми стягнутих судових витрат. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що сума витрат на професійну правничу допомогу ухвалена додатковим рішенням є необґрунтованою судом, на підставі відсутності належної оцінки наданих у справі доказів понесених позивачем судових витрат. Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович також не погодився з винесеним додатковим рішенням, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви щодо стягнення судових витрат у заявленому позивачем розмірі відмовити. В обґрунтування своєї апеляційної скарги приватний виконавець посилається на те, що судом не перевірено обґрунтованість та співмірність витрат на правову (правничу) допомогу. Так, предмет спору у цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значним. Перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналіз вищенаведених норм дає суду підстави для висновку, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами. До матеріалів справи позивачем додано: - копію договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 07.04.2021; - копію додаткової угоди №1 від 07 квітня 2021 року; - копію акту приймання-передачі виконаних робіт (надання юридичних послуг) від 30 квітня 2021 року; - копії квитанцій від 23 квітня 2021 року №14697 та від 09 квітня 2021 року №43314; Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать також консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. Аналіз вищенаведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що зазначено у рішенні від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Lavents v. Latvia" зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. З копії акту приймання-передачі виконаних робіт (надання юридичних послуг) від 30 квітня 2021 року судом встановлено, що адвокатом надані наступні послуги: - попередня усна юридична консультація 0,5 год. 500 грн.: - підготовка та направлення адвокатського запиту №12 від 09.04.2021 на ім`я приватного виконавця Клименко Р.В. з метою витребування документів по виконавчому провадженню 0,5 год. 500 грн.; - ознайомлення з наданими приватним виконавцем документами виконавчого провадження, визначення правової позиції та стратегії захисту порушених прав позивача 1 год. 1000 грн.; - аналіз судової практики Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Третього апеляційного адміністративного суду та Верховного Суду з розгляду аналогічних справ 1 год. 1000 грн.; - підготовка позовної заяви про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття провадження в інтересах Клієнта 2 год. 2000 грн. Відповідно до п.1 ч.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат включається розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. З аналізу наведеної норми, судом встановлено, що підлягають відшкодуванню позивачу витрати по наданих адвокатом послуг, безпосередньо пов`язаних з розглядом справи. Судом встановлено, що за умови наявності такої послуги, яка надавалась адвокатом, - підготовка позовної заяви, є необґрунтованими такі послуги, ознайомлення з наданими приватним виконавцем документами виконавчого провадження, визначення правової позиції та стратегії захисту порушених прав позивача та аналіз судової практики Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Третього апеляційного адміністративного суду та Верховного Суду з розгляду аналогічних справ. Оскільки адвокатом з метою підготовки позовної заяви здійснюється визначення підстав і предмету позову, визначення та збір доказів на обґрунтування позовних вимог, підготовка додатків до позовної заяви, складання позовної заяви, то дії щодо ознайомлення з наданими приватним виконавцем документами виконавчого провадження, визначення правової позиції та стратегії захисту порушених прав позивача та аналіз судової практики Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Третього апеляційного адміністративного суду та Верховного Суду з розгляду аналогічних справ не входять до послуг, безпосередньо пов`язаних з розглядом справи, оскільки могли бути вчинені з метою досудового або позасудового вирішення спору, та обсяг їх надання не вплинув на підготовку позовної заяви до суду. Отже, в цій частині витрати за надані послуги не підлягають відшкодуванню. Суд зазначає, що надання консультацій та узгодження правової позиції, опрацювання нормативно-правових актів, в силу вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не є окремим видом адвокатської діяльності, а є частиною підготовки позовної заяви та підготовки копій документів до позовної заяви відповідно до кількості сторін та подача позову до суду. Оскільки до такого виду адвокатської діяльності як складання позовної заяви віднесено надання консультацій та узгодження правової позиції, опрацювання нормативно-правових актів, суд не вбачає підстав для виділення їх в окремий вид послуг. Отже, в цій частині витрати за надані послуги не підлягають відшкодуванню. При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою, апеляційний суд також враховує, що адміністративна справа №160/6557/21 є справою незначної складності, що зумовило її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження. Суд апеляційної інстанції зазначає, що спір у справі щодо визнання протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва про відкриття виконавчого провадження, є поширеним спором в адміністративній юрисдикції, мають встановлені Верховним Судом правові позиції та практики, а тому вивчення вказаного питання не потребує додаткового часу та зусиль з боку адвоката, а відтак час, витрачений адвокатом на підготовку позовної заяви до суду 2 год., є необґрунтованим та таким, що не відповідає принципу розумності формування гонорару адвоката. Натомість, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи, складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для сторони, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що винагорода за послуги адвоката визначена судом першої інстанції у розмірі 2000,00 грн. є співмірною із складністю справи та відповідає критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України). Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 , приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича залишити без задоволення. Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В повному обсязі постанова складена 27 липня 2021 року. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя В.Є. Чередниченко суддя С.В. Сафронова