Постанова Київський апеляційний суд № 757/22082/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 липня 2021 року м. Київ Справа №757/22082/21-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/11012/2021 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В. за участю секретаря Федорчук Я.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва постановлену під головуванням судді Ільєвої Т.Г. 29 квітня 2021 року, повний текст ухвали складений 29 квітня 2021 року, за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Банк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк Золтан Золтанович про скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, В С Т А Н О В И В У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просив скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Русанюка Золтана Золтановича від 04 березня 2021 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 56929274 на підставі дублікату договору іпотеки №6795 від 22 грудня 2006 року, на нежилі приміщення з №1 по №7 (групи приміщень №19) (в літ. А), загальною площею 56,4 м.кв., розташовані в підвалі будинку АДРЕСА_1 за Акціонерним Товариством «Альфа-Банк» (код за ЄДРПОУ 23494714). Одночасно з пред`явленням даного позову позивач звернувся до суду із заявою, в якій просив застосувати захід забезпечення позову шляхом заборони відчуження нежилих приміщень з №1 по №7 (групи приміщень №19) (в літ. А), загальною площею 56,4 м.кв., що розташовані в підвалі будинку АДРЕСА_1 . Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29 квітня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - залишено без задоволення. Ухвала суду мотивована тим, що заява є необґрунтованою та такою, що не узгоджується з предметом спору. Не погодився із вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 , його представником подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про порушення норм процесуального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказує на те, що реальна загроза ефективному захисту і поновленню порушених прав позивача існує у вигляді втрати позивачем можливості володіти і користуватися належним йому майном (приміщенням), яке відповідач вимагає негайно звільнити. Дохід від оренди зазначеного майна є єдиним джерелом доходів позивача, а тому відмова в забезпеченні позову на час судового розгляду стане реальною загрозою правам та інтересам позивача. Що стосується відсутності в заяві про забезпечення позову пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, то суд встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 ЦПК України повинен був повернути її заявнику, про що постановити ухвалу, однак суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не повернув заяву позивачу, а вирішив її по суті. Отже, відсутність пропозиції позивача не може бути формальною підставою для відмови в задоволенні заяви. Враховуючи вищевикладене, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову задовольнити. В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - адвокат Ковальов Ю.Ю. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити. Представник ТОВ «Альфа-Банк» - адвокат Гуйван І.В. заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк З.З. в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе розглядати справу за їх відсутності. Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з наступного. Судом встановлено, що в квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просив скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Русанюка Золтана Золтановича від 04 березня 2021 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 56929274 на підставі дублікату договору іпотеки №6795 від 22 грудня 2006 року, на нежилі приміщення з №1 по №7 (групи приміщень №19) (в літ. А), загальною площею 56,4 м.кв., розташовані в підвалі будинку АДРЕСА_1 за Акціонерним Товариством «Альфа-Банк» (код за ЄДРПОУ 23494714). Позовні вимоги мотивовані тим, що в діях державного реєстратора - приватного нотаріуса містяться порушення вимог договору іпотеки та норм чинного законодавства щодо процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку . Одночасно з пред`явленням даного позову позивач звернувся до суду із заявою, в якій просив застосувати захід забезпечення позову шляхом заборони відчуження нежилих приміщень з №1 по №7 (групи приміщень №19) (в літ. А), загальною площею 56,4 м.кв., що розташовані в підвалі будинку АДРЕСА_1 . Заява обгрунтована тим, що в березні він отримав листа від відповідача АТ «Альфа-Банк», в якому останній вказував на те, що вважає себе власником нежитлових приміщень з №1 по №7 (групи приміщень №19) (в літ. А), загальною площею 56,4 м.кв., розташовані в підвалі будинку АДРЕСА_1 та бажає реалізувати своє конституційне право власності, і просить позивача не перешкоджати розпоряджатися такою власністю та звільнити приміщення. А тому позивач вважає, що АТ «Альфа-Банк» має намір відчужити вказане нерухоме майно на користь третіх осіб. Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову у спосіб, який просить представник позивача, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Крім того, заявлений вид забезпечення позову не узгоджується з предметом позову. Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно із п.2 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України). У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення або ефективний захист порушених прав позивача. З наведених обставин справи вбачається, що між сторонами виник спір стосовно законності реєстрації права власності на нежилі приміщення з №1 по №7 (групи приміщень №19) (в літ. А), загальною площею 56,4 м.кв., розташовані в підвалі будинку АДРЕСА_1 за АТ «Альфа-Банк». Тобто предметом спору фактично є право власності на вказані нежилі приміщення та його перехід від позивача до відповідача. Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Отже, відповідач, як власник спірних нежитлових приміщень, може розпорядитися своїм майном та відчужити його іншим особам до вирішення справи по суті, що ускладнить розгляд справи так як може виникнути необхідність: залучення інших осіб в ході розгляду справи; зміни предмета і підстав позову, та ін. Або взагалі унеможливить виконання рішення у разі задоволення позову, оскільки позивач просить про скасування рішення приватного нотаріуса (державного реєстратора) про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Суд першої інстанції не взявши до уваги вищевикладене, помилково вказав, що такий спосіб забезпечення позову, як заборона відчужувати нежилі приміщення, не узгоджується з предметом позову та безпідставно відмовив позивачу у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, для вжиття яких існували усі передбачені законодавством підстави. Колегія суддів вважає, що такий вид забезпечення позову, як заборона відчужувати нежилі приміщення, є саме тим заходом забезпечення позову, який, у разі задоволення позову, забезпечить ефективний захист поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. А тому з урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що, наявні підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову. Враховуючи вищевикладене та вимоги ч. 2 ст. 376 ЦПК України, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової про задоволення заяви про забезпечення позову. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 29 квітня 2021 року - скасувати та постановити нове судове рішення. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити. Заборонити відчуження нежилих приміщень з №1 по №7 (групи приміщень №19) (в літ. А), загальною площею 56,4 кв.м., що розташовані в підвалі будинку АДРЕСА_1 . Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: А.М. Андрієнко Н.В. Поліщук Повний текст постанови складений 28 липня 2021 року.