Постанова Київський апеляційний суд № 758/2412/22

Справа № 758/2412/22 Апеляційне провадження №22-ц/824/7831/2022 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 липня 2022 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Журби С.О., суддів Писаної Т.О., Приходька К.П., за участю секретаря Сас Ю.В., розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 14 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверської Інесси Володимирівни про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрації права власності та припинення такого, В С Т А Н О В И В: У лютому 2022 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрації права власності та припинення такого. У квітні 2022 року позивач направив до суду заяву про забезпечення позову. В обґрунтування заяви зазначив, що позивачем подано позовну заяву, яка обґрунтована тим, що відповідачами порушено порядок здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та безпідставно прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на вищезазначене майно за AT «Альфа-банк», оскільки відсутні документи, які відповідно до чинного законодавства є підставою для реєстрації права власності. Зазначає, що у разі незастосування заходів забезпечення позову та, як наслідок, подальшого відчуження спірної квартири на користь третіх осіб, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову. Разом з тим застосування заходів забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав банку, оскільки квартира залишається у його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися нерухомим майном обмежується лише на певний час. У зв`язку з вищевикладеним просив суд забезпечити позов шляхом заборони Публічному акціонерному товариству «Альфа-банк» і так само будь-яким третім особам відчуження квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2571762780000). Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 14 квітня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 направив апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржувану ухвалу вважає незаконною та такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянт просить апеляційний судскасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити. 29.06.2022 року до Київського апеляційного суду від АТ «Альфа-Банк» надійшов відзив на апеляційну скаргу. 21.07.2022 року до Київського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу. В судове засідання 21.07.2022 року відповідачі не з`явились, про розгляд справи належним чином повідомлені, про причини неявки суд не повідомляли, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надали. За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду проходить до наступних висновків: Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У відповідності до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне: Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що заявником не наведено беззаперечних підстав для забезпечення позову, а саме: відсутнє обґрунтоване доведення реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду й обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів забезпечення позову може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду, не доведено обґрунтоване підтвердження наміру відповідача навмисно ухилитися від виконання рішення суду, а саме по собі існування спору між сторонами не може свідчити про те, що відповідач має намір не виконувати судове рішення, а невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити його виконання рішення. Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне: Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи може забезпечити позов, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ст. 150 ЦПК України). Згідно ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням необхідності саме такого заходу, ціну позову, про забезпечення якого просить заявник, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Як зазначено в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи питання про забезпечення позову, суд має пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір, а також існує реальна загроза унеможливлення чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. За своєю правовою природою правовий інститут забезпечення позову покликаний гарантувати особам, які беруть участь у справі, реальну можливість ефективного захисту свого права шляхом дійсного виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Саме тому такі заходи покликані забезпечити можливість охорони матеріально-правових інтересів позивача від потенційних недобросовісних дій інших учасників, направлених на ухилення від реального та ефективного виконання судового рішення, в тому числі з метою запобігання труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Зважаючи на наведені положення, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має дослідити, чи є реальним спір між сторонами, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи запропонований вид забезпечення є співмірним із заявленими вимогами та чи забезпечує він досягнення мети, задля якої ставиться питання про забезпечення позову. Єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є виключно ризик ускладнення/унеможливлення виконання рішення суду у справі або ефективного поновлення прав та інтересів позивача. При цьому жодного питання по суті спору, в тому числі й щодо обґрунтованості позовних вимог, суд на даній стадії не вирішує. Як зазначено вище, одним із основних питань, які суд вирішує при забезпеченні позову, є питання співмірності заявленого заходу забезпечення позову як позовним вимогам, так і заявленим можливим ризикам. При цьому, зважаючи на положення ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи в межах заявлених вимог. При розгляді даної апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що з матеріалів справи вбачається існування реального спору між сторонами щодо квартири АДРЕСА_1 , за вирішенням якого позивач звернувся до суду. Оскільки метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення лише можливого в майбутньому порушення, вимога щодо представлення доказів наявності обставин, яких ще не існує, та на уникнення яких і направлені заходи забезпечення позову, не може вважатися належною. Підставою ж для застосування заходів забезпечення позову є встановлення об`єктивної можливості вчинення відповідачем дій, які ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду або ефективний захист прав, які є предметом розгляду. За таких умов сама по собі наявність необмеженого права особи розпорядитися майном задля уникнення можливої відповідальності і є тими ризиками, які мають враховуватися при вирішення даного роду питань. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявником було запропоновано забезпечення майбутнього позову шляхом заборони відчуження квартири. В той же час, зважаючи на характер тих ризиків, якими заявник обґрунтовує необхідність забезпечення позову, колегія суддів апеляційного суду вважає, що достатнім та співмірним засобом забезпечення позову в даному випадку буде заборона відчуження квартири АДРЕСА_1 , яке має убезпечити можливість виконання рішення суду у разі задоволення позову та ефективного захисту прав позивача. З огляду на вищевказане, заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає задоволенню. В той же час, заявник просив заборонити вчиняти реєстраційні дії як учасникам справи, так і невизначеному колу третіх осіб. Невизначеність такого кола осіб обумовлює з точки зору апеляційного суду неможливість дотримання принципу співмірності заходу забезпечення позову заявленим позовним вимога. За таких умов колегія суддів апеляційного суду вважає, що заборона вчиняти реєстраційні дії має щодо заявленого позивачем титульного власника спірного майна. У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 14 квітня 2022 року скасувати. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково. Заборонити публічному акціонерному товариству «Альфа-банк» відчуження квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2571762780000). Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий С.О. Журба Судді Т.О. Писана К.П. Приходько