Постанова 4813 № 522/19837/21

Номер провадження: 22-ц/813/640/22 Номер справи місцевого суду: 522/19837/21 Головуючий у першій інстанції Ярема Х. С. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.04.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Таварткіладзе О.М., суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О., за участю секретаря судового засідання: Дубрянської Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Жмуда Олега Володимировича на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2021 року про відмову у забезпеченні позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Державної судової адміністрації України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Перший Малиновський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності та звільнення майна з-під арешту,- В С Т А Н О В И В: У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Державної судової адміністрації України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Перший Малиновський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності та звільнення майна з-під арешту. Разом з тим, позивачка подала заяву про забезпечення позову, в якій просила зупинити електронні торги з продажу арештованої Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 . Заява обгрунтована тим, що на виконанні державного виконавця знаходиться зведене виконавче провадження, де боржником є її чоловік, відповідач по справі ОСОБА_2 . З метою виконання судових рішень державним виконавцем здійснюється реалізація Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на ОСОБА_2 . Однак, Ѕ частина цієї квартири, є спільною сумісною власністю позивача та відповідача, оскільки набута під час шлюбу. Відчуження виконавцем всієї частини квартири призведе до порушення прав позивача та позбавлення права власності на належну їй частку. Оскільки найближчим часом мають відбутися торги з реалізації спірної частини квартири, позивачка просила їх зупинити до набрання рішенням законної сили по цій справі. Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 19.10.2021 року у задоволенні заяви відмовлено. Вподальшому, позивачка просила вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на ј частину квартири АДРЕСА_1 та заборонити державному виконавцеві вчиняти дії щодо продажу Ѕ частини спірної квартири. Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 27.10.2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково та накладено арешт на ј частину квартири АДРЕСА_1 до набрання рішенням законної сили по цій справі. У листопаді 2021 року представник ОСОБА_1 адвокат Жмуд Олег Володимирович подав апеляційну скаргу на ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 19.10.2021 року, в якій просив скасувати цю ухвалу та задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у повному обсязі, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального і процесуального права. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч.1-2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до ч. 1 п.5 ст.150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідно ч.2 ст.150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Відповідно до роз`яснень п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів. Так, під час вирішення питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що арешт на спірне майно було накладено в рамках зведеного виконавчого провадження з примусового виконання судових рішень, які набрали законної сили, а застосування запропонованих заявником заходів забезпечення позову фактично призведе до зупинення виконання рішення суду, що суперечить чинному законодавству. Проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується. З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності та звільнення майна з-під арешту. Позовна заява мотивована тим, що позивач та відповідач мають спільне майно - Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , набуте під час шлюбу. Разом з тим, відповідач є боржником у зведеному виконавчому провадженні в межах інших цивільних справ, яке перебуває на виконанні в Першому Малиновському ВДВС. З метою виконання судових рішень, державним виконавцем було накладено арешт на належну сторонам Ѕ частину квартири, яка зареєстрована за ОСОБА_2 . Даний арешт, як зазначає позивачка, порушує її права, як співвласника набутої в шлюбі частини квартири, що стало підставою її звернення з позовом до суду про визнання Ѕ частини квартири спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності за кожним з подружжя по ј частині квартири та звільнення майна з-під арешту. При цьому, оскільки спірне майно перебуває на електронних торгах в межах виконання судових рішень по зведеному виконавчому провадженню, позивачка просила вжити заходи забезпечення позову, шляхом їх зупинення до розгляду цієї справи та набрання рішенням законної сили. Такий вид забезпечення позову повністю співмірний із заявленими позивачкою позовними вимогами та прямо передбачений в ч.1 п.5 ст.150 ЦПК України. Даний спосіб забезпечення позову здатний забезпечити захист інтересів позивача у випадку задоволення її позову, оскільки у разі реалізації виконавцем спірного майна, позивачка вимушена буде звертатися з новими позовами до суду про витребування майна. Вжиття заходів забезпечення позову, шляхом зупинення електронних торгів з продажу спірного майна зможе присікти дії, які ускладнять або зроблять неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. Крім того, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Висновки районного суду, що заходи забезпечення позову, про які просить заявник, фактично призведуть до зупинення виконання судових рішень та унеможливлять примусову реалізацію майна в межах виконавчого провадження, є безпідставними, оскільки заходи забезпечення позову зупинять лише продаж арештованого майна, а не виконання судових рішень в цілому. Тобто зупинення продажу арештованого майна не зупиняє виконання судових рішень, як таке. Такий правовий висновок викладений в постанові ВС від 17 березня 2021 року у справі № 645/1836/18. За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо безпідставності відмови в забезпеченні позову у заявлений позивачкою спосіб, у зв"язку з чим ухвала підлягає скасуванню, а заява задоволенню. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що накладення ухвалою суду від 27.10.2021 року арешту на ј частину квартири АДРЕСА_1 не зупиняє проведення у виконавчому провадженні торгів з продажу Ѕ частини спірної квартири, тому вжиття заходів забезпечення позову саме у такий спосіб зможе присікти порушення прав позивача до розгляду цієї справи та набранням законної сили рішенням суду. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Жмуда Олега Володимировича - задовольнити частково. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2021 року - скасувати. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити. Вжити заходи забезпечення позову, шляхом зупинення електронних торгів з продажу арештованої Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 04.06.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом одеського міського нотаріального округу Кисельовою О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №

988. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено: 19.04.2022 року. Головуючий О.М. Таварткіладзе Судді: А.П. Заїкін С.О. Погорєлова